Постанова № 58130722, 01.06.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 906/108/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Дужич С.П. ,

судді Саврій В.А.

при секретарі Вощук О.А.

за участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача: ОСОБА_1 (довіреність №416/1 від 01.02.2016 року); ОСОБА_2 (довіреність №415/1 від 01.02.2016 року)

третьої особи: ОСОБА_1 (довіреність №626/19 від 01.02.2016 року); ОСОБА_2 (довіреність №627/19 від 01.02.2016 року)

розглянувши апеляційну скаргу позивача ТОВ "АЙС ТІМ" на рішення господарського суду Житомирської області від 24 березня 2016 року у справі №906/108/16 (суддя Прядко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙС ТІМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз"

про визнання протиправними дій з ініціювання припинення газопостачання згідно з повідомленням №28 від 04.02.2016; визнання такими, що не підлягають виконанню вимог, зазначених у повідомленні №28 від 04.02.2016

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області (суддя Прядко О.В.) від 24 березня 2016 року у справі №906/108/16 відмовлено у позові ТОВ "АЙС ТІМ" (надалі позивач) до ТОВ "Житомиргаз збут" (надалі відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (надалі третя особа) про визнання протиправними дій з ініціювання припинення газопостачання згідно з повідомленням №28 від 04.02.2016 року та визнання такими, що не підлягають виконанню вимоги, зазначені у повідомленні №28 від 04.02.2016 року.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що проаналізувавши зміст правовідносин, які склалися між сторонами, судом було встановлено, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав, що полягає у визнанні вимог, зазначених в повідомленні про припинення газопостачання №28 від 04.02.2016 року, такими, що не підлягають виконанню, є неналежним способом захисту права, оскільки рівноцінний вимозі про визнання повідомлення про припинення газопостачання неправомірним, яке в силу статті 12 ГПК України не є актом, вимоги за яким можуть бути окремим предметом розгляду в господарському суді. Щодо вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача з ініціювання припинення газопостачання згідно з повідомленням про припинення газопостачання №28 від 04.02.2016 року, то суд зазначив, що така вимога не є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, оскільки вчинення відповідачем дій щодо надіслання повідомлення ще не свідчить про порушення прав позивача, а настання негативних наслідків для відповідача та відповідно порушення його прав буде мати місце за умови здійснення припинення постачання природного газу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач - ТОВ "АЙС ТІМ" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 24.03.2016 року у справі №906/108/16 скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними дій з ініціювання припинення газопостачання згідно повідомлення про припинення газопостачання №28 від 04.02.2016 року та прийняти нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 квітня 2016 року у справі №906/108/16 апеляційну скаргу позивача було повернуто на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК України.

12 травня 2016 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшла повторна апеляційна скарга ТОВ "АЙС ТІМ". Підставами для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції позивач вважає неправильне застосування норм матеріального права, а саме незастосування пункту 14 розділу ІІ, пункту 4 розділу VI Правил постачання природного газу, які затверджені постановою НКРЕ №2496 від 30.09.2015 року; пункт 2 глави 7 розділу IV Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕ №2494 від 30.09.2015 року, глави 2 розділу Х Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕ №2493 від 30.09.2015 року, Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, затвердженого постановою КМ України від 08.12.2006 року. Апелянт зазначає, що вимога про припинення газопостачання, яка міститься в повідомленні про припинення газопостачання №28 від 04.02.2016 року, за своєю правовою природою є юридичним актом, так як із вчиненням дій з ініціювання припинення газопостачання виникають права та обов'язки у суб'єктів правовідносин за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410V3PJZAP016 від 04.01.2016 року, договором розподілу природного газу №09420V3PJZAP016 від 01.01.2016 року. Порушення прав ТОВ "АЙС ТІМ" як споживача природного газу за договором на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410V3PJZAP016 від 04.01.2016 року, договором розподілу природного газу №09420V3PJZAP016 від 01.01.2016 року полягає в тому, що Відповідач надіславши повідомлення про припинення газопостачання №28 від 04.02.2016 року надавши ПАТ "Житомиргаз" доручення (повідомлення №4) ТОВ "Житомиргаззбут" №743/5 від 08.02.2016 року, вчинив дії з ініціювання припинення газопостачання за відсутності правових підстав для вчинення таких дій. Припинення газопостачання відбулося 09.02.2016 року (лист №885/26 від 12.02.2016 року в матеріалах справи), тобто до відкриття провадження у даній справі і про цю додаткову обставину суд був повідомлений під час судового розгляду. За таким умов, спірним є висновок суду про те, що у ТОВ "АЙС ТІМ" не виникло право на оскарження дій постачальника з приводу неправомірності дій з ініціювання припинення газопостачання. Враховуючи пункт 1, 2 глави 2 розділу Х Кодексу газотранспортної системи та пункт 4 розділу VI "Порядку відшкодування збитків та вирішення спорів" Правил постачання природного газу, в разі визнання неправомірними дій відповідача, у споживача природного газу виникає право вимагати відновлення газопостачання, право на відшкодування збитків, а у постачальника та оператора ГРМ обов'язок відновити постачання та розподіл природного газу. За таких умов, ТОВ "АЙС ТІМ" вважає звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій з ініціювання припинення газопостачання згідно повідомлення про припинення газопостачання №28 від 04.02.0216 року ефективним способом захисту своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 13 травня 2016 року у справі №903/108/16 було поновлено строк на апеляційне оскарження, прийнято до провадження апеляційну скаргу позивача та призначено дату судового засідання на 01 червня 2016 року.

30 травня 2016 року від ТОВ "АЙС ТІМ" надійшов лист з проханням взяти до уваги висновки Вищого господарського суду України наведені у постанові від 26.05.2016 року у справі №906/1605/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айс Тім" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаззбут" про визнання вимоги про припинення газопостачання від 29.10.2015 року №7 протиправною.

Від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що такий спосіб захисту цивільних прав, як визнання протиправними дій з ініціювання припинення газопостачання згідно повідомлення та визнання такими, що не підлягають виконанню вимоги, зазначені в повідомленні, не відповідає можливим способам захисту прав та інтересів, встановлених господарським та цивільним законодавством, оскільки така вимога фактично не є спором про наявність чи відсутність цивільного права та не може бути предметом спору. Також зазначає, що повідомлення про припинення газопостачання №28 від 04.02.2016 року, згідно приписів Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 2006 року №1687, носить інформативний характер та фактично надає споживачу можливість в добровільному порядку самостійно припинити газопостачання, попереджаючи, що у іншому випадку таке припинення буде здійснено газорозподільним підприємством. ТОВ "Житомиргаз збут" вважає позовні вимоги ТОВ "АЙС ТІМ" фактичним оскарженням ініціативи юридичної особи з вчинення дій. Оскарження ініціативи не може бути предметом розгляду справи в суді, оскільки будь яка ініціатива однієї особи з вчинення дій не може порушувати права іншої особи. Крім того, на момент винесення рішення по справі №906/108/16 господарським судом Житомирської області, ініціатива ТОВ "Житомиргаз збут" з припинення газопостачання закінчила свою дію в часі (09 лютого 2016 року газопостачання ТОВ "АЙС ТІМ" припинено). Тобто, станом на 24 березня 2016 року, в момент оголошення рішення, відповідачем вже були вчинені конкретні дії відносно апелянта щодо припинення газопостачання. Посилання апелянта на повідомлення №28 від 04.02.2016 року, як на юридичний акт, що спричинив наслідки (припинення газопостачання ТОВ "АЙС ТІМ"), є вкрай не вірним з огляду, що саме повідомлення №28 від 04.02.2016 року є лише кінцевим елементом всього обсягу дій з припинення газопостачання ТОВ "Житомиргаз збут" і не може нести в собі відображення правомірності чи неправомірності дій відповідача. Враховуючи підстави виникнення спірних правовідносин, ТОВ "Житомиргаз збут" вважає, що діяло у повній відповідності до норм чинного законодавства України та було змушене у спосіб визначений законом захистити своє порушене право, що полягало у позбавленні суб'єкта господарських правовідносин та платника податків актів приймання-передачі за період за два періоди (серпень грудень 2015 року та січень 2016 року) в розумінні первинних бухгалтерських документів. Посилання ТОВ "АЙС ТІМ" на Правила №2496, Кодекс ГРМ і Кодекс ГТС, як на нормативні акти, що врегульовували спірні правовідносини за весь період їх виникнення є безпідставним з огляду на порушення апелянтом принципу зворотної дії нормативно-правового акту в часі.

Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача та третьої особи повністю заперечили проти апеляційної скарги, вважають оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог статті 101 ГПК України.

Крім того, відповідно до пункту 4 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 13 травня 2016 року у справі №906/108/16 явка представників сторін визначалась на їх розсуд.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідача та третьої особи, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

09 квітня 2015 року було прийнято Закон України "Про ринок природного газу" (введено в дію з 01 жовтня 2015 року), який визначає правові засади функціонування ринку природного газу України.

30 вересня 2015 року НКРЕКП було прийнято низку постанов, спрямованих на реалізацію Закону України "Про ринок природного газу", зокрема: постанову №2493 "Про затвердження Кодексу газотранспортної системи"; постанову №2494 "Про затвердження Кодексу газорозподільних систем"; постанову №2496 "Про затвердження Правил постачання природного газу"; постанову №2497 "Про затвердження Типового договору транспортування природного газу"; постанову №2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу", які в сукупності з іншими нормативно-правовими актами визначають правову основу державного регулювання монопольних ринків (транспортування, розподілу, зберігання, послуг установки LNG).

З метою належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу в Україні, в Законі України "Про ринок природного газу" передбачено загальні правила розподілу та постачання природного газу споживачам.

Приписами статті 12 Закону визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 40 Закону унормовано, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором.

В розумінні Закону України "Про ринок природного газу" регулятором виступає національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Постачальником природного газу - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу. Споживачем - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини. А оператором газорозподільної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

Отже, як вірно зазначено місцевим господарським судом, у відносинах у сфері енергетики, що склалися між сторонами спору ТОВ "Житомиргаз збут" виступає постачальником природного газу, ТОВ "АЙС ТІМ" - споживачем природного газу, а ПАТ "Житомиргаз" - оператором ГРМ.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, товариство з обмеженою відповідальністю "АЙС ТІМ" (позивач) ознайомившись з умовами Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498, розміщеного на офіційному сайті НКРЕКП, сайті оператора ГРМ в мережі Інтернет за адресою: http://www.zt.104.ua в "Офіційному віснику України" від 01.12.2015 № 93 та в друкованому виданні, що публікується в межах території ліцензованої діяльності в газеті "Житомирщина" від 29.12.2015 № 137-138, приєдналося до умов договору розподілу природного газу шляхом заповнення заяв-приєднань № 09420V3PJZЕP016 та № 09420V3PJZAP016 від 01.01.2016 року /а.с. 25-26/.

В якості невід'ємного додатку до заяви-приєднання від 01.01.2016 року №09420V3PJZAP016, укладеної між оператором ГРМ (ПАТ "Житомиргаз", третя особа) та позивачем, останнім було підписано договірні обсяги розподілу природного газу на 2016 рік по місяцях та кварталах /а.с. 27/, які разом з заявами-приєднаннями були направлені позивачем на адресу ПАТ "Житомиргаз" поштовим відправленням 02 лютого 2016 року з метою укладення публічного договору на розподіл природного газу /а.с. 28, 29/.

В судових засіданнях як суду першої, так і апеляційної інстанції представники відповідача не заперечили факт укладення між сторонами договору розподілу природного газу № 09420V3PJZAP016 від 01.01.2016 року.

Водночас, сторони підтвердили укладення між ними договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410V3PJZAP016 від 04.01.2016 року (далі договір) /а.с. 17-19/. Примірник підписаного позивачем договору був направлений на адресу відповідача 02 лютого 2016 року та отриманий ним 03 лютого 2016 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення /а.с. 164/.

Пунктом 11.1 вказаного договору передбачено, що він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Отже, починаючи з 01.01.2016 року правовідносини сторін у сфері газоспоживання регулюються між ними, зокрема, договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №11410V3PJZAP016 від 04.01.2016 року та договором розподілу природного газу №09420V3PJZAP016 від 01.01.2016 року.

Пунктом 1.1 договору №11410V3PJZAP016 від 04.01.2016 року передбачено, що ТОВ "Житомиргаз збут" як постачальник зобов'язався передати у власність ТОВ "АЙС ТІМ" як споживачу у 2016 році природний газ, а ТОВ "АЙС ТІМ" зобов'язався приймати та оплачувати вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

У пункті 1.3 договору сторони встановили планові обсяги постачання газу по місяцях.

Відповідно до умов договору (пп. 2.9.1 - 2.9.5 п. 2.9) сторони погодили, що за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором газорозподільної системи та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача, або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних оператора ГРМ. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника.

У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання до 10 числа місяця, наступного за звітним, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних оператора ГРМ.

В матеріалах справи містяться акти прийому-передачі природного газу за січень 2016 року по двох об'єктах: приміщення офісу ТОВ "АЙС ТІМ" за адресою: м. Житомир, вул. Селецька, 29 та база ТОВ "АЙС ТІМ" за адресою: Житомирська обл., Житомирський район, Станишівська сільрада, за межами населених пунктів, комплекс будівель і споруд №4 /а.с. 112/.

Як вбачається з відзиву відповідача на позовну заяву /а.с. 144/, акт прийому-передачі природного газу за січень 2016 року по об'єкту база ТОВ "АЙС ТІМ" представником позивача відповідачу повернуто не було без обґрунтування пояснень з даного приводу.

У пункті 13 Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2496, передбачено право постачальника ініціювати/вживати заходів з припинення або обмеження в установленому порядку постачання природного газу споживачу в разі відмови від підписання акта приймання-передачі без відповідного письмового обґрунтування.

В такому разі постачальник надсилає споживачу не менше ніж за три доби (для підприємств металургійної та хімічної промисловості - не менше ніж за 5 діб) до дати такого припинення повідомлення (з позначкою про вручення) про необхідність самостійно обмежити чи припинити газоспоживання з певного періоду (день, година тощо) та у визначений зі споживачем час має право опломбувати запірні пристрої споживача, за допомогою яких споживач самостійно обмежив чи припинив подачу газу на власні об'єкти. Повідомлення має бути складено відповідно до форми повідомлення, встановленої наказом Міністерства палива та енергетики України від 03 липня 2009 року N338, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 липня 2009 року за N703/16719, та містити підставу припинення, дату та час, коли споживачу необхідно самостійно обмежити чи припинити споживання природного газу.

Постачальник має право здійснити заходи з обмеження чи припинення газопостачання споживачу через залучення до цих робіт Оператора ГРМ/ГТС.

При цьому, у разі одержання повідомлення про припинення або обмеження постачання природного газу споживач зобов'язаний з дотриманням правил безпеки обмежити (припинити) власне споживання природного газу, а в разі, якщо обмеження (припинення) природного газу буде здійснюватися Оператором ГРМ/ГТС, вжити комплекс заходів, спрямованих на запобігання виникненню аварійних ситуацій, та підготувати власне газоспоживне обладнання до обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу (пункт 14 Правил постачання природного газу).

Як вбачається судами з матеріалів справи, з посиланням на невиконанням споживачем свого обов'язку щодо повернення постачальнику одного примірника оригіналу акта приймання-передачі природного газу за січень 2016 року, а також актів за період серпень - грудень 2015 року, відповідачем було надано, а позивачем отримано повідомлення про припинення газопостачання № 28 від 04.02.2016 року з проханням у термін до 10:00 09.02.2016 року самостійно відключити від газових мереж газопостачання (обмежити газоспоживання до рівня 0 тис. куб. м на добу) і підготувати до пломбування газоспоживче обладнання за двома адресами: м. Житомир, вул. Селецька, 29 та Житомирська обл., Житомирський район, Станишівська сільрада, за межами населених пунктів, комплекс будівель і споруд № 4.

Зокрема, у повідомленні було зазначено, що у разі невиконання цієї вимоги транспортування газу підприємству буде припинено в примусовому порядку. Зобов'язано споживача з метою запобігання аваріям, травматизму, пошкодженню обладнання, негативному впливу на навколишнє природне середовище до настання зазначеного в повідомленні строку припинення (обмеження) газопостачання, вжити необхідних заходів для підготовки газоспоживного обладнання до такого припинення (обмеження) /а.с. 16/.

Листом від 04.02.2016 вих. №644/5 відповідач повідомив Житомирську обласну державну адміністрацію, Міського голову м. Житомира та Житомирську державну районну адміністрацію про надання попередження про припинення газопостачання та підготовку газоспоживного обладнання та вхідної засувної арматури на підприємствах згідно з переліком, в т. ч. підприємства позивача /а.с. 162/, що узгоджується з пунктом 6 Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення, затвердженого постановою КМ України від 08.12.2006 № 1687.

08.02.2016 року відповідач надав ПАТ "Житомиргаз" як оператору ГРМ повідомлення №4 з проханням відключити від газопостачання 09.02.2016 року о 10:00 за відсутності актів приймання-передачі за період серпень - грудень 2015 року, січень 2016 року приміщення за адресою: м. Житомир, вул. Селецька, 29 та базу - Житомирська обл., Житомирський район, Станишівська сільрада, за межами населених пунктів, комплекс будівель і споруд №4 /а.с. 163/.

Згідно з позовною заявою, позивач вважає підставу припинення газопостачання, наведену у повідомленні № 28 від 04.02.2016, надуманою та такою, що не відповідає фактичним обставин справи, оскільки акти не були підписані позивачем та повернуті відповідачу з вказівкою на необхідність усунення недоліків, виявлених при їх підписанні (безпідставно завищені показники кількості спожитого позивачем природного газу; порушені строки щодо їх складання та надсилання, передбачені п. 2.9 договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410V3PJZAP016 від 04.01.2016; більшість актів надіслані не постачальником природного газу, а оператором ГРМ).

Оскільки у позивача була відсутня заборгованість за спожитий природний газ, на підтвердження чого останній надав копії видаткових накладних №00001032 від 25.01.2016 року /а.с. 102/, №00000920 від 25.01.2016 року /а.с. 104/ та платіжні доручення №351 від 27.01.2016 року, №352 від 27.01.2016 року, №366 від 28.01.2016 року /а.с. 32-34/, на його думку, у відповідача станом на 04.02.2016 року не було законних підстав ініціювати припинення газопостачання, що стало підставою звернення до суду з цим позовом про визнання дій відповідача з ініціювання припинення газопостачання згідно з повідомлення про припинення газопостачання №28 від 04.02.2016 року протиправними, а вимог, зазначених в повідомленні про припинення газопостачання №28 від 04.02.2016 року, такими, що не підлягають виконанню.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Приписами статей 12, 13, 14, 15, 16, 20 Цивільного кодексу України встановлено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Право на захист особа здійснює на свій розсуд. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду у визначений спосіб або інший спосіб, що встановлений договором або законом.

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист при зверненні до суду, позивач вказав у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право та спосіб його захисту, зазначивши, що з моменту отримання неправомірного повідомлення про припинення газопостачання №28 від 04.02.2016 року у нього виникає обов'язок по припиненню споживання природного газу та підготовці газоспоживчого обладнання до опломбування, чим порушено його права як споживача.

З дослідженого місцевим господарським судом та перевіреного судом апеляційної інстанції вбачається, що як за умовами договору №11410V3PJZAP016 від 04.01.2016 року (пункт 4.3), так і Порядку пооб'єктового припинення (обмеження) газопостачання споживачам, крім населення (пункт 7) та Правил постачання природного газу (пункт 14) визначено обов'язок споживача вжити необхідних заходів для підготовки газоспоживчого обладнання до припинення газопостачання у разі отримання повідомлення постачальника про припинення (обмеження) газопостачання.

Разом з тим, зобов'язання споживача до здійснення вказаних дій є необхідним заходом до запобіганню виникнення загрози життю або травматизму, пошкодженню обладнання та продукції, негативних екологічних наслідків тощо, тобто це комплекс дій необхідний для вчинення саме з метою страхування інтересів споживача.

Порушення вказаного обов'язку споживачем не призводить до настання відповідальності за його не виконання і є підставою для припинення газопостачання в примусового порядку, навіть за відсутності вчинених споживачем дій щодо підготовки газоспоживчого обладнання до опломбування.

Позивач у позовній заяві просив визнати вимоги, зазначені в повідомленні про припинення газопостачання № 28 від 04.02.2016, такими, що не підлягають виконанню, однак, як вірно зазначено господарським судом Житомирської області, що відповідно до статті 12 ГПК України, дана вимога позивача не може бути предметом позову з огляду на те, що вимоги, зазначені в повідомленні, є лише частиною необхідних для вчинення відповідачем дій, які прямо передбачені чинним законодавством для реалізації права на припинення газопостачання у випадку порушення споживачем зобов'язань, передбачених умовами договору, та Правилами постачання природного газу. Оскарженню ж підлягають акти у формі рішень або безпосередньо дії, наслідком яких є порушення прав позивача.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту виділяються способи, які застосовуються судом, та способи, які можуть бути використані сторонами правовідносин самостійно.

Суб'єкт права вільний у виборі способу захисту своїх прав, але це означає, що, вибираючи певний спосіб захисту, особа приймає на себе ризик його неефективності.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №3-рп/2003).

У відповідності до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Колегія суддів звертає увагу, що надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що обраний ТОВ "АЙС ТІМ" спосіб захисту цивільних прав, що полягає у визнанні вимог, зазначених в повідомленні про припинення газопостачання №28 від 04.02.2016 року, такими, що не підлягають виконанню, є неналежним способом захисту права, оскільки рівноцінний вимозі про визнання повідомлення про припинення газопостачання неправомірним, яке в силу статті 12 ГПК України не є актом, вимоги за яким можуть бути окремим предметом розгляду в господарському суді.

Колегія суддів погоджується з тим, що вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача з ініціювання припинення газопостачання згідно з повідомленням про припинення газопостачання №28 від 04.02.2016 року не є ефективним способом захисту прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах, оскільки вчинення відповідачем дій щодо надіслання повідомлення ще не свідчить про порушення прав позивача, а настання негативних наслідків для відповідача та відповідно порушення його прав буде мати місце за умови здійснення припинення постачання природного газу.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що враховуючи специфіку правовідносин, що склалися між сторонами у сфері енергетики, у споживача виникає право на оскарження дій постачальника з приводу неправомірності дій з припинення газопостачання лише по факту його вчинення.

Законодавець вказує, що ефективним способом захисту прав споживача у разі неправомірного відключення споживача від газопостачання на виконання неправомірного доручення про припинення постачання газу є, зокрема, відшкодування збитків та право вимагати поновлення постачання природного газу в установленому порядку після усунення порушень і компенсації оплати послуг за відключення та підключення, якщо припинення газопостачання відбулося без розірвання договору постачання природного газу (пункт 21 Розділу 2, пункт 4 Розділу VI Правил постачання природного газу).

Як підтверджено представниками відповідача та третьої особи в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, станом на день винесення рішення у даній справі позивач відключений третьою особою за вказівкою відповідача від газопостачання.

В даному випадку ефективний захист порушених прав позивача, який надасть можливість відновити його права в первісному стані, може мати місце за результатами вирішення справи №906/195/16 за позовом про визнання протиправними дій ТОВ "Житомиргаз збут" та ПАТ "Житомиргаз" з вжиття заходів з припинення постачання та розподілу природного газу згідно з повідомленням про припинення газопостачання №28 від 04.02.2016 та зобов'язання ТОВ "Житомиргаз збут" та ПАТ "Житомиргаз" відновити постачання та розподіл природного за договорами, відповідно, на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410V3PJZAP016 від 04.01.2016 року та розподілу природного газу №09420V3PJZAP016 від 01.01.2016 року, оскільки вже після припинення газопостачання та у разі встановлення судом неправомірності вчинення відповідних дій можна стверджувати про порушення законних прав та інтересів позивача.

В свою чергу, в даній справі суди обох інстанцій прийшли до висновку про передчасність позовних вимог у зв'язку з відсутністю порушених прав ТОВ "АЙС ТІМ" та обрання ним способів захисту права, частина з яких не передбачена законом, а інша є неефективною у спірних правовідносинах, а тому вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин не вбачається підстав, визначених статтею 104 ГПК України, для скасування рішення місцевого господарського суду.

Витрати на судовий збір за подання апеляційної скарги в силу приписів статті 49 ГПК України покладаються на позивача у зв'язку із відмовою у її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 24.03.16 року у справі №906/108/16 залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ "АЙС ТІМ" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 906/108/16 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Дужич С.П.

Суддя Саврій В.А.