Постанова № 58130693, 31.05.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа № 920/147/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю від 27.05.2016р;

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю від 24.11.2015р. №2812/03.01.02-17;

ОСОБА_3, за довіреністю від 29.04.2016р. №113/03.02.02-17;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 міської ради, м. Суми (вх. № 981С/1-18)

на рішення господарського суду Сумської області від 03.03.2016р.

у справі № 920/147/16

за позовом Спільного українсько білоруського підприємства Укртехносинтез (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), с. Суми

до відповідача ОСОБА_4 міської ради, м. Суми

про визнання незаконним та скасування рішення, про внесення змін до договору оренди землі

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 03.03.2016р. у справі №920/147/16 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено; визнано незаконним та скасовано рішення ОСОБА_4 міської ради № 293-МР від 27.01.2016 року про відмову Спільному українсько-білоруському підприємству Укртехносинтез (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,1200 га за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 3/1; внесено зміни до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006 року, укладеного між ОСОБА_4 міською радою та Спільним українсько-білоруським підприємством Укртехносинтез (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_5 17.03.2006 року (запис у реєстрі № 466), зареєстрованого у ОСОБА_4 міському реєстраційному відділенні ОСОБА_4 регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах, запис від 07.12.2006 року за № 040661201261 шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 22.02.2016 року до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006 року в редакції, викладеній у позовній заяві; стягнуто з ОСОБА_4 міської ради на користь Спільного українсько-білоруського підприємства Укртехносинтез (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) витрати по судовому збору в сумі 2756,00 грн.

ОСОБА_4 міська рада з рішенням суду першої інстанції не погодилась та звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 03.03.2016р. у справі №920/147/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт в обґрунтування своєї правової позиції зазначає, що переважне право у позивача виникає тільки у разі надання в оренду земельної ділянки на новий строк і наявності інших осіб, які претендують на укладення з ними договору оренди землі. На думку апелянта, оскільки апелянт не мав наміру надавати земельну ділянку в оренду після закінчення строку договору оренди як позивачу так і іншим субєктам господарювання, то у позивача відсутнє переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Крім того, апелянт з посиланням на частину 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» до апеляційної скарги додав копію листа повідомлення направленого ОСОБА_4 міською радою Спільному українсько білоруському підприємству Укртехносинтез (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) від 04.03.2016р. №522/03.02.02-17 в якому останній зазначає про те, що право позивача на укладення договору оренди землі на новий строк виникає тільки у разі надання в оренду вищезазначеної земельної ділянки на новий строк. Крім того, у вказаному листі ОСОБА_4 міська рада повідомляє позивача про те, що не має наміру надавати земельну ділянку в оренду на новий строк, а тому у позивача відсутнє переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2016р. суддею доповідачем визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Гетьман Р.А.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2016р. (головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Гетьман Р.А.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.05.2016р.

10.05.2016р. на адресу суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у звязку з перебуванням представника у відпустці (вх.№4705).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.05.2016р. розгляд справи відкладено на 31.05.2016р., у звязку з задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 31.05.2016р. представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

17.03.2006 року між Спільним українсько білоруським підприємством Укртехносинтез (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) - орендар та ОСОБА_4 міською радою орендодавець укладено договір оренди земельної ділянки.

02.10.2014 року між Спільним українсько білоруським підприємством Укртехносинтез (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) та ОСОБА_4 міською радою укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006р..

Договором від 02.10.2014р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006р. уточнена адреса орендованої земельної ділянки - м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 3/1; змінена нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2014 рік та розмір орендної плати.

22.12.2015 року позивачем направлено відповідачу лист-повідомлення за № 02/09-020042 про намір продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006 року на пять років та додано проект додаткової угоди від 22.12.2015 року до зазначеного договору оренди земельної ділянки (а.с.22).

29.12.2015 року відповідачем отримано лист-повідомлення від позивача про намір продовжити строк дії зазначеного договору оренди земельної ділянки.

14.01.2016р. за вих. №6225/0301.02-04 ОСОБА_4 міська рада повідомила позивача про те, що на його звернення щодо поновлення дії договору оренди земельної ділянки, вказане питання буде розглянуте на черговому засіданні комісії з питань архітектури, будівництва, регулювання земельних відносин ОСОБА_4 міської ради з подальшим розглядом на черговій сесії ОСОБА_4 міської ради.

27.01.2016 року, відповідач розглянув лист-повідомлення позивача з проектом додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки і за відсутності заперечень, прийняв рішення № 293-МР про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки.

05.02.2016 року представник позивача ОСОБА_6 отримала рішення відповідача від 27.01.2016 року № 293-МР про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції зазначає про те, що має переважне право на поновлення договору оренди земельної ділянки, оскільки до закінчення строку договору оренди земельної ділянки надіслав орендодавцю лист-повідомлення про свій намір скористатися цим правом й останній не висловлював своїх заперечень із цього приводу.

Зазначене вище стало підставою для звернення позивача з позовною заявою до господарського суду Сумської області, в якій останній просив визнати незаконним та скасувати рішення ОСОБА_4 міської ради від 27.01.2015 року № 293-МР про відмову Спільному українсько-білоруському підприємству Укртехносинтез (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,1200 га за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 3/1; внести зміни до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006 року, укладеного між сторонами, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4 міського нотаріального округу ОСОБА_5 17.03.2006 року (запис у реєстрі № 466), зареєстрованого у ОСОБА_4 міському реєстраційному відділенні ОСОБА_4 регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах, запис від 07.12.2006 року за № 040661201261 шляхом визнання укладеною додаткової угоди від 22.02.2016 року до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006 року в редакції запропонованій позивачем.

03.03.2016р. господарським судом Сумської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до частини 4 статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Приписами частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України, майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» передбачені умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Згідно статті 13 Закону України «Про оренду землі», під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як вже було зазначено вище, 17.03.2006 року між Спільним українсько білоруським підприємством Укртехносинтез (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) - орендар та ОСОБА_4 міською радою орендодавець укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого орендодавець на підставі рішення ОСОБА_4 міської ради від 22.02.2006р. №1627-МР «Про вилучення, надання в оренду, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень ОСОБА_4 міської ради» надає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку (обєкт оренди), яка знаходиться за адресою: місто Суми, вул. Набережна р. Стрілки.

Вказаний договір оренди земельної ділянки від 17.03.2006р. посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 (запис у реєстрі № 466) та зареєстрований у ОСОБА_4 міському реєстраційному відділенні ОСОБА_4 регіональної філії Державного підприємства Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07.12.2006 року за № 040661201261.

02.10.2014 року між Спільним українсько білоруським підприємством Укртехносинтез (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) та ОСОБА_4 міською радою укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006р., який також посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_5 02.10.2014 року (запис у реєстрі № 4283) та зареєстрований державним реєстратором прав на нерухоме майно ОСОБА_5, про що вчинено запис у Державному реєстрі прав на нерухоме майно 02.10.2014 року за № 7194230.

Договором від 02.10.2014р. про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006р. уточнена адреса орендованої земельної ділянки - м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 3/1; змінена нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2014 рік та розмір орендної плати.

Інші умови договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006 року залишено без змін.

Пунктом 2.1. договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006р. сторони погодили, що земельна ділянка надається в оренду під розміщення парковки легкового автотранспорту, згідно з Українським класифікатором цільового використання - землі автомобільного транспорту.

Договір укладено терміном до 22.02.2016 року. Після закінчення терміну дії договору орендар, за умови належного виконання своїх обовязків відповідно до умов цього договору, має за інших рівних умов, переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. (п.2.2 договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006р.).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 22.12.2015 року направлено відповідачу лист-повідомлення за № 02/09-020042 про намір продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006 року на пять років та додано проект додаткової угоди від 22.12.2015 року до зазначеного договору оренди земельної ділянки (а.с.22).

29.12.2015 року відповідачем отримано лист-повідомлення від позивача про намір продовжити строк дії зазначеного договору оренди земельної ділянки.

Відповідач зазначає, що постійна комісія з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології ОСОБА_4 міської ради розглянула питання про поновлення договору оренди земельної ділянки з позивачем та ухвалила відмовити у поновленні договору оренди земельної ділянки.

На підтвердження факту розгляду зазначеною комісією питання про поновлення договору з позивачем та прийняття комісією рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки відповідач подав до місцевого господарського суду копію витягу з протоколу № 7 засідання постійної комісії від 11.01.2016 року, з якого вбачається, що на вказане засідання постійної комісії були запрошені ОСОБА_7 начальник управління земельних відносин Департаменту містобудування та земельних відносин ОСОБА_4 міської ради, ОСОБА_8 заступник начальника Управління архітектури та містобудування департаменту містобудування та земельних відносин ОСОБА_4 міської ради - начальник архітектурно планувального відділу управління.

Присутні члени комісії на засіданні комісії ухвалили відмовити в поновленні договору оренди земельної ділянки, рекомендувати департаменту містобудування та земельних відносин ОСОБА_4 міської ради підготувати відповідний проект рішення, винести даний проект рішення на розгляд чергової сесії ОСОБА_4 міської ради, виступити доповідачем на пленарному засіданні ради з даного питання (у разі необхідності), рекомендувати ОСОБА_4 міській раді підтримати даний проект рішення.

З вказаного Витягу протоколу засідання постійної комісії №7 від 11.01.2016р. вбачається, що представник позивача на засіданні комісії не запрошувався та присутній не був.

14.01.2016р. за вих. №6225/0301.02-04 ОСОБА_4 міська рада повідомила позивача про те, що на його звернення щодо поновлення дії договору оренди земельної ділянки, вказане питання буде розглянуте на черговому засіданні комісії з питань архітектури, будівництва, регулювання земельних відносин ОСОБА_4 міської ради з подальшим розглядом на черговій сесії ОСОБА_4 міської ради. Крім того, зазначила про те, що після прийняття відповідного рішення позивач може звернутися до департаменту містобудування та земельних відносин ОСОБА_4 міської ради для отримання витягу з рішення ОСОБА_4 міської ради.

27.01.2016 року, відповідач розглянув лист-повідомлення позивача з проектом додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки і за відсутності заперечень, всупереч вимогам частини пятої статті 33 Закону України Про оренду землі замість прийняття рішення про поновлення договору оренди землі, прийняв рішення № 293-МР про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки позивачеві.

У рішенні відповідача № 293-МР від 27.01.2016 року зазначено, що розглянувши звернення орендаря (позивача), звернення Споживчого товариства Майбутнє від 08.09.2015 року, акт обстеження земельної ділянки по вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 3/1, відповідно до протоколу засідання постійної комісії з питань архітектури, містобудування, регулювання земельних відносин, природокористування та екології ОСОБА_4 міської ради від 11.01.2016 року № 7, відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, статті 33 Закону України Про оренду землі, керуючись пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ОСОБА_4 міська рада вирішила: відмовити Спільному українсько-білоруському підприємству Укртехносинтез (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (21127532) у поновленні договору оренди земельної ділянки площею 0,1200 га за адресою: м. Суми, вул. 1-ша Набережна р. Стрілка, 3/1.

Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивача про розгляд вказаного питання на сесії ОСОБА_4 міської ради 27.01.2016р. та присутності представника безпосередньо на засіданні ради.

Лише 05.02.2016 року по перебігу місячного терміну, встановленого чинним законодавством України для розгляду вказаних питань, представник позивача ОСОБА_6 отримала рішення відповідача від 27.01.2016 року № 293-МР про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки позивачу, що вбачається з копії журналу видачі копій рішень ОСОБА_4 міської ради.

У вказаному рішенні ОСОБА_4 міської ради не міститься будь-яких заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі.

Як було зазначено вище, п.2.2 договору оренди земельної ділянки сторони погодили, що після закінчення терміну дії договору орендар, за умови належного виконання своїх обовязків відповідно до умов цього договору, має за інших рівних умов, переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен повідомити письмово орендодавця про бажання щодо продовження дії договору на новий термін не пізніше, ніж за два місяці до його закінчення. (п.2.2 договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006р.).

Таким чином, вказані вище досягнуті між сторонами умови договору узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 Цивільного кодексу України та статтею 33 Закону України «Про оренду землі».

Частиною 1 статті 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обовязки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Приписами статті 764 Цивільного кодексу України передбачено таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обовязки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобовязаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 Закону України Про оренду землі).

Частиною 3 статті 33 Закону України «Про оренду землі» унормовано, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Відповідно до приписів частини 5 статті 33 Закону України Про оренду землі, орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Виходячи з приписів статей 319, 626 Цивільного кодексу України, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення сторін.

Таким чином, на думку колегії суддів місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що рішення ОСОБА_4 міської ради від 27.01.2016 року № 293-МР є таким, що суперечить вимогам частин першої пятої статті 33 Закону України Про оренду землі, оскільки порушує переважне право орендаря (право на поновлення договору оренди землі), яке підлягає захисту відповідно до статей 3, 12, 15, 16, 21 Цивільного кодексу України.

Аналогічної правової позиції дійшов Верховний Суд України у постанові від 25.02.2015р. у справі № 6-219цс14, згідно якої реалізація переважного права на поновлення договору оренди (частина перша статті 33 Закону України Про оренду землі) можлива лише за умови дотримання встановлених процедур і строків (частини друга пята статті 33 Закону України Про оренду землі).

Так, Верховний Суд України у згаданій постанові від 25.02.2015р. зазначив, що для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити наступні факти: орендар належно виконує свої обовязки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк (поновлення договору); до листа-повідомлення орендар надав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Отже, місцевий господарський суд вірно встановив, що орендар належно виконує свої обовязки за договором; орендар до спливу строку договору (22.12.2015 року) повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк (поновлення договору); до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця після повідомлення орендаря про намір поновити договір не повідомив орендаря у встановленому законом порядку про наявність заперечень та своє рішення.

Надане відповідачем 05.02.2016 року позивачу (після перебігу встановленого місячного терміну) рішення від 27.01.2016 року № 293-МР не містить будь-яких заперечень щодо правомірного звернення позивача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки, що свідчить про безпідставність та незаконність позбавлення позивача зазначеним рішенням законного права на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Будь-яких інших документів, листа-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення відповідачем позивачу направлено не було.

Також, заперечень (підстав для відмови у праві на поновлення договору) не міститься у протоколі постійної комісії відповідача від 11.01.2016 року.

Не направлявся позивачу у місячний термін, як того вимагає частина пята статті 33 Закону України Про оренду землі, після повідомлення позивачем про намір поновити договір оренди, лист-повідомлення відповідача про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди, які могли б бути підставою для відмови у поновленні договору.

Також, статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» унормовано, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Таким чином, ОСОБА_4 міська рада при прийнятті рішення №293-МР про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки мала керуватися Конституцією України, Законом України «Про оренду землі» та іншими нормативно правовими актами та протягом встановленого законом місячного терміну повинна була повідомити позивача про наявність заперечень щодо поновлення договору оренди та своє рішення.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідач є органом місцевого самоврядування, а також у спірних правовідносинах з позивачем відповідач здійснює повноваження власника земельної ділянки, що входить до складу земель територіальної громади міста Суми та своїм рішенням від 27.01.2016 року № 293-МР вчинив дії, які суперечать як умовам договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006 року, так і вимогам статті 33 Закону України Про оренду землі, порушивши цивільні права та інтереси позивача.

Однією із загальних засад цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, згідно статті 3 Цивільного кодексу України.

Згідно статті 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

До способів захисту цивільних прав та інтересів судом відносяться, згідно статті 16 Цивільного кодексу України, зокрема, зміна правовідношення, визнання незаконними рішень органу місцевого самоврядування, тощо.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно статті 20 Господарського кодексу України, права і законні інтереси субєктів господарювання захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів місцевого самоврядування, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

Правовідносини щодо оренди земельної ділянки між сторонами є господарськими (цивільними) правовідносинами.

Згідно статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом: визнання прав; визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування; застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про визнання правомірними та задоволенню позовних вимог позивача щодо визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_4 міської ради від 27.01.2016 року № 293-МР про відмову позивачеві у поновленні договору оренди земельної ділянки, у звязку з тим, що відповідач рішенням від 27.01.2016 року № 293-МР порушив цивільні (господарські) права та інтереси позивача.

Внаслідок прийняття незаконного рішення про відмову у поновленні договору оренди землі, відповідач ухилився від укладення з позивачем додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, щодо умов якої відповідачем не було висловлено будь-яких заперечень.

Згідно частини восьмої статті 33 Закону України Про оренду землі, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обовязковому порядку.

А отже, місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач безпідставно відмовляється від укладення з позивачем додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006 року, хоча з часу повідомлення позивачем про намір поновити договір оренди землі минуло більше двох місяців.

Приписами частини девятої статті 33 Закону України Про оренду землі унормовано, що відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Оскільки орендар продовжує користуватися земельною ділянкою вже після закінчення строку договору оренди, а рішення відповідача про відмову у поновленні договору оренди за відсутності заперечень щодо поновлення договору оренди та за належного виконання позивачем своїх обовязків за договором є незаконним, позовні вимоги про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2006 року шляхом визнання укладеною додаткової угоди до того договору від 22.02.2016 року в наданій позивачем редакції правомірно задоволені господарським судом першої інстанції.

Також, враховуючи те, що договір змінюється у судовому порядку, то зобовязання змінюється (додаткова угода вважається укладеною) з моменту набрання рішенням суду законної сили (частина третя статті 653 Цивільного кодексу України).

Окрім того, у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 31.05.2016р. представник відповідача надав усні пояснення, в яких зазначив, що вказана земельна ділянка не використовується за цільовим призначенням, встановленим п.2.1 договору від 17.03.2006р., а саме під розміщення парковки легкового автотранспорту, а вже понад три роки позивач використовує її для здійснення підприємницької діяльності торгівлі.

Зазначені посилання апелянта спростовуються наявним в матеріалах справи доказами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що в грудні 2015 року Спільне українсько білоруське підприємство «Укртехносинтез» у формі ТОВ звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до ФОП ОСОБА_9, ФОП ОСОБА_10, ФОП ОСОБА_11. ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_13, ФОП ОСОБА_14 в якому просив усунути перешкоди в користуванні земельної ділянкою 0,1200га, що перебуває в користуванні Спільного українсько білоруське підприємства «Укртехносинтез» у формі ТОВ, яка розташована за адресою: м. Суми, 1-ша Набережна р. Стрілки, 3/1 шляхом зобовязання відповідачів звільнити вказану земельну ділянку від майна (речей), яке належить їм на праві власності, користування чи розпорядження; заборони відповідачам здійснювати підприємницьку діяльність на вказаній земельній ділянці на час, протягом якого зазначена земельна ділянка буде знаходитись в законному користуванні (розпорядженні) СУБП «Укртехносинтез» у формі ТОВ. (справа №920/1831/15)

Рішенням господарського суду Сумської області від 18 лютого 2016 року у справі №920/1831/15 позов було задоволено частково в частині зобовязання усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою 0,1200 га., що перебуває у користуванні Спільного українсько-білоруського підприємства "Укртехносинтез" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка розташована за адресою: м. Суми, 1-ша Набережна р. Стрілки, 3/1. (а.с.47-52)

Однак, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2016р. у справі №920/1831/15 рішення господарського суду Сумської області від 18.02.2016 року у справі №920/1831/15 скасовано в частині задоволення позову про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою 0,1200 га., що перебуває у користуванні Спільного українсько-білоруського підприємства Укртехносинтез у формі товариства з обмеженою відповідальністю, яка розташована за адресою: м. Суми, 1-ша Набережна р. Стрілки, 3/1, шляхом зобовязання Фізичної особи підприємця ОСОБА_9, Фізичної особи підприємця ОСОБА_10, Фізичної особи підприємця ОСОБА_11, Фізичної особи підприємця ОСОБА_12, Фізичної особи підприємця ОСОБА_13, Фізичної особи підприємця ОСОБА_14 звільнити земельну ділянку 0,1200 га., яка розташована за адресою: м. Суми, 1-ша Набережна р. Стрілки, 3/1від майна (речей), яке належить їм на праві власності, користування чи розпорядження та прийнято в цій частині нове рішення, яким в позові відмовлено (а.с128-134).

Однією з підстав скасування рішення господарського суду першої інстанції, апеляційним господарським судом стало те, що позивачем взагалі не надано до матеріалів справи жодних належних та допустимих доказів того, що відповідачі здійснюють підприємницьку діяльність на земельній ділянці, яка розташована за адресою: м. Суми, 1-ша Набережна р. Стрілки, 3/1.

Постанова суду апеляційної інстанції в касаційному порядку не оскаржувалась, а отже, набрала законної сили.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_4 міська рада зверталась до господарського суду Сумської області з позовом до Спільного українсько білоруського підприємства Укртехносинтез (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) про припинення шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки за адресою: м. Суми, вулиця 1-ша Набережна р. Стрілка, 3/1, площею 0,12 га, кадастровий номер 5910136300:02:006:0024 (справа №920/1559/15).

Рішенням господарського суду Сумської області від 16.11.2015р. у справі №920/1559/15 позов було задоволено повністю (а.с.121-127)

Однак постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2016р. вказане рішення господарського суду першої інстанції було скасоване та прийнято нове рішення, яким в позові було відмовлено повністю.(а.с.53-58)

Апеляційний господарський суд скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції зазначив про те, що на спірній земельній ділянці за адресою вул.1-ша Набережна р. Стрілки, 3/1, площею 0,1200 га, кадастровий номер 5910136300:02:006:0024 планується будівництво парковки легкового автомобільного транспорту, що цілком відповідає умовам договору оренди земельної ділянки від 07.03.2007р. в частини цільового призначення. Також, доказів того, що саме на спірній земельній ділянці буде будуватись торгівельний центр, матеріали справи не містять та такі твердження позивача мають характер припущень. Крім того, у вказаній постанові суду апеляційної інстанції зазначено про те, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку щодо використання спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням та розірвання договору оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: м. Суми, вулиця 1-ша Набережна р. Стрілка, 3/1, площею 0,12га, кадастровий номер 5910136300:02:006:0024, укладений між ОСОБА_4 міською радою та Спільним Українсько-Білоруським підприємством Укртехносинтез (у формі товариства з обмеженою відповідальністю).

Постанова суду апеляційної інстанції від 15.02.2016р. в касаційному порядку також не оскаржувалась, а отже, набрала законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Окрім того, не приймається до уваги лист повідомлення (в копії) направлений ОСОБА_4 міською радою Спільному українсько білоруському підприємству Укртехносинтез (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) від 04.03.2016р. №522/03.02.02-17, доданий апелянтом до апеляційної скарги.

Вказаний лист - повідомлення датований 04.03.2016р., вже після прийняття рішення господарським судом першої інстанції та, відповідно, не був предметом дослідження в господарському суді першої інстанції.

Відповідно до п.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України», відповідно до частини першої статті 101 ГПК, апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно зясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і обєктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Посилання апелянта на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи колегіально у складі трьох суддів є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, оскільки прийняте господарським судом першої інстанції оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обовязково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у звязку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_4 міської ради слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області - без змін.

Таким чином, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 міської ради, м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 03.03.2016р. у справі №920/147/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 06.06.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Гетьман Р.А.