Постанова № 58130456, 31.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2016 р. Справа№ 910/30250/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.;

за участю представників сторін:

від позивача 1: Врона С.В. - представник за довіреністю б/н від 27.05.2016, Чичинський О.В. - директор згідно рішення № 2/04 від 04.11.2011;

від позивача 2: Врона С.В. - представник за довіреністю б/н від 30.05.2016;

від відповідача: Портянко О.В. - представник за довіреністю № 6 від 04.01.2016;

розглянувши спільну апеляційну скаргу Приватного підприємства "Сервіс-Полімер" та Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробниче підприємство "Равіола"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016

у справі № 910/30250/15 (суддя - Зеленіна Н.І.)

за позовом

1) Приватного підприємства "Сервіс-Полімер"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробниче підприємство "Равіола"

до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Сервіс-Полімер" (надалі - позивач 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю проектно-виробниче підприємство "Равіола" (надалі - позивач 2) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - відповідач) про скасування рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 (повний текст рішення складено - 09.02.2016) у задоволенні позову Приватному підприємству "Сервіс-Полімер" та Товариству з обмеженою відповідальністю проектно-виробниче підприємство "Равіола" відмовлено; стягнуто з Приватного підприємства "Сервіс-Полімер" в доход Державного бюджету України - 1 218,00 грн. судового збору; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробниче підприємство "Равіола" в доход Державного бюджету України - 1 218,00 грн. судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачі 05.04.2016 (згідно відтиску штемпеля відділення поштового зв'язку на конверті) звернулися до Київського апеляційного господарського суду зі спільною апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Приватного підприємства "Сервіс-Полімер" та Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробниче підприємство "Равіола".

Вказану апеляційну скаргу було направлено до Господарського суду міста Києва на підставі п. 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" та на виконання ст. 91 ГПК України відповідно до листа Київського апеляційного господарського суду № 09-22/1746/16 від 07.04.2016.

15.04.2016 апеляційна скарга Приватного підприємства "Сервіс-Полімер" та Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробниче підприємство "Равіола" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 у справі № 910/30250/15 разом з матеріалами справи надійшла до Київського апеляційного господарського суду.

Апеляційна скарги мотивована тим, що висновки відповідача (при винесення оскаржуваного рішення про порушення позивачами законодавства про захист економічної конкуренції) про спотворення результатів відкритих торгів ґрунтуються лише на припущеннях відповідача та не містять жодного конкретного доказу узгодженості антиконкурентних дій позивачів. А тому, на їх думку, рішення суду першої інстанції, яким в позові відмовлено, слід скасувати з прийняттям нового про задоволення позову в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2016 апеляційну скаргу позивачів було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 31.05.2016.

В судовому засіданні 31.05.2016 представники позивачів апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Окрім цього пояснили, що порушення визначеного спеціальним законодавством присічного строку на оскарження дій відповідача не відбулося, оскільки позивачі оскаржували рішень останнього в порядку адміністративного судочинства (згідно правової позиції Верховного Суду України на момент винесення оскаржуваного рішення), згодом позиція Верховного Суду України змінилась в частині визначення підвідомчості вказаної категорії справ, а тому просили суд врахувати поважність пропуску вказаного строку і прийняти апеляційну скаргу до розгляду та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечив, просив рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Зазначив, що посилання позивачів про дотримання процедури оскарження рішень відповідача шляхом звернення позивачів до адміністративного суду є помилковим, оскільки відповідно до ст. 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (надалі - ЗУ «Про захист економічної конкуренції», спеціальний Закон) оскарження рішень Антимонопольного комітету України можливе шляхом звернення до господарського суду у двомісячний строк з дня отримання рішення. А враховуючи, що позивачами (у визначеному вказаною нормою порядку) оскарження рішення відповідача не відбулося, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 07.10.2014 № 37-ДСК встановлено, що дії Приватного підприємства «Сервіс-Полімер» та Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробниче підприємство «Равіола» під час підготовки та участі у процедурі відкритих торгів із закупівлі товарів: метали та продукція металообробки код 27.10.5 (дріт катанка гладка в бунтах діаметром 5,0 та 5,5 мм), які проводились у травні - червені 2012 року Державним підприємством «Богуславське лісове господарство», являються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів.

За вказане порушення на ПП «Сервіс-Полімер» накладено штраф у розмірі 68 000,00 грн.; на ТОВ ПВП «Равіола» накладено штраф у розмірі 64 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 09.10.2014 №02-06/2090 направив копію рішення від 07.10.2014 №37-ДСК на адресу позивача 1. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303708390774 рішення отримано 17.10.2014.

Листом від 09.10.2014 №02-06/2091 відповідач направив копію рішення від 07.10.2014 р. №37-ДСК на адресу позивача 2. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303708390766 рішення отримано 17.10.2014.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом строк на оскарження вказаного рішення відповідача закінчився 17.12.2014, тоді як позивачі звернулись з даним позовом до господарського суду лише 30.11.2015, що свідчить про пропущення позивачами встановленого ст. 60 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" строку.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 50 спеціального Закону порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною 1 ст. 5 спеціального Закону передбачено, що узгодженими діями є укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 6 спеціального Закону антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).

Відповідно до п. 8.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" з урахуванням приписів частини третьої статті 6 Закону № 2210-III для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, у тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення встановлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.

Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.

Пунктом 8.3 цієї ж постанови від 26.12.2011 передбачено, що ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій); висновок органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно впливають на його поведінку у спірних відносинах; суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, тощо; саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання, на відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання. В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянтів.

Разом з цим, у п. 21 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що вирішуючи спори, пов'язані із зобов'язанням виконати рішення Антимонопольного комітету України чи його територіального відділення або про стягнення коштів (штрафу, пені) на підставі такого рішення, господарським судам необхідно мати на увазі, що сам по собі факт неоскарження рішення особою, якої воно стосується, не є безумовним свідченням законності відповідного акта державного органу. Тобто для того, щоб дійти висновку про обов'язковість виконання рішення названого Комітету чи його територіального відділення, господарському суду потрібно досліджувати це рішення на предмет його відповідності вимогам законодавства, якщо така відповідність заперечується іншою стороною у справі. Однак господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення (заявника, відповідача, третьої особи в розумінні статті 39 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47 та частиною першою статті 60 названого Закону, оскільки дана особа не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість перевірки законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України. (Аналогічна правова позиція зазначена в постановах Вищого господарського суду України від 26 квітня 2016 року у справі № 910/16430/14 та від 04 листопада 2015 року у справі № 922/2085/15).

З урахуванням наведених вище положень, суд апеляційної інстанції зазначає про правомірність висновку місцевого господарського суду про відмову в позові у зв'язку з пропуском (встановленого чинним законодавством) строку на оскарження рішень відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянтів про оскарження спірного рішення позивачів до адміністративного суду у встановлений чинним законодавством строк відповідно до правової позиції Верховного Суду України, як підстави для скасування оскаржуваного рішення. Так, на момент винесення відповідачем оскаржуваного рішення діяла редакція Закону України "Про захист економічної конкуренції" від 11.08.2013, відповідно до ст. 60 якого, заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути поновлено. Як видно зі змісту даної норми, оскарження дій відповідача здійснюється виключно до господарських судів, а не до адміністративних, як було здійснено позивачами. Отже, положення вказаної статті є досить однозначним та зрозумілим.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що оскільки строк на оскарження дій відповідача позивачами було пропущено, а суд апеляційної інстанції позбавлений права оцінювати дії адміністративних судів, до яких звертались позивачі та через тривалий розгляд в яких (за поясненнями позивачів) було пропущено строк встановлений ст. 60 спеціального Закону, підстави для задоволення позову відсутні в розуміння наведеної норми Закону.

При цьому посилання апелянтів на практику ЄСПЛ що держава не може позбавляти права на доступ до правосуддя або затягувати розгляд справи процедурними та іншими недоліками судової системи, зокрема, змінами правової позиції судів та змінами щодо підвідомчості справ, апеляційним судом також не приймається, оскільки, як зазначалось раніше, законодавцем на момент винесення оскаржуваного рішення було чітко встановлено підвідомчість вказаної категорії справ господарським судам, а тому помилкове звернення позивачів до адміністративного суду не може розглядатись як позбавлення права на доступ до правосуддя.

Крім того, законодавцем ухвалено норму спеціального Закону (ст. 60), яка не передбачає право суду довільно тлумачити чи змінювати (навіть шляхом визнання певних обставин поважними) встановлений законодавчим органом присічний строк.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянти не подали жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 32-34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянтів в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу скаргу Приватного підприємства "Сервіс-Полімер" та Товариства з обмеженою відповідальністю проектно-виробниче підприємство "Равіола" на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 у справі № 910/30250/15 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 у справі № 910/30250/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/30250/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Повний текст постанови складено 06.06.2016.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

С.А. Гончаров