Рішення № 58129713, 30.05.2016, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
30.05.2016
Номер справи
910/7509/16
Номер документу
58129713
Форма судочинства
Господарське
Компанії, зазначені в тексті судового документа
Державний герб України

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016№910/7509/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/7509/16

за позовом публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», м. Маріуполь Донецької області,

до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ,

про стягнення 1 109,53 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Ляха К.М. (довіреність від 29.04.2016 №28-2/3-04/182-156).

Публічне акціонерне товариство «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі - Комбінат) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Залізниця) 1 109,53 грн. збитків за недостачу вантажу - вугілля кам'яного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2016 порушено провадження у справі.

Відповідач 30.05.2016 подав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке: Залізниця не погоджується з позовними вимогами відносно твердження позивача, що Залізниця є правонаступником Підприємства, оскільки сама по собі вказівка у Законі України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанові Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Постанова №200) та статуті Залізниці, що Залізниця є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення інвентаризації майна та затвердження передавальних актів і припинення юридичних осіб таких підприємств.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяві, поданому суду 30.05.2016 у письмовій формі, проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання.

Позивачу надіслано ухвалу господарського суду міста Києва від 25.04.2016 на адресу (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1), вказану у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення за юридичною адресою позивача долученим до матеріалів справи.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в судовому засіданні 14.03.2016 без участі представника третьої особи за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до залізничної накладної №49016991 на адресу Комбінату 18.10.2015 зі станції відправлення «Добропілля» Підприємства на станцію «Сартана» Підприємства прибув вагон №68873448 з вантажем «Вугілля кам'яне», вантажовідправником яких є публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ».

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Вагон №68873448 видано Комбінату із складанням комерційного акта від 18.10.2015 №БІ 574750/661, в якому зафіксовано невідповідність фактичної маси вантажу тій масі, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Відповідно до комерційного акта у вагоні №68873448 брутто - 89 900 кг., тара - 23 100 кг., нетто - 66 800 кг., що менше маси вказаної у залізничній накладній №49016991 на 2 200 кг.

Разом з тим, у комерційному акті вказано, що: вантаж маркований однією поздовжньою борозною катка ущільнювача; маркований вапном; фактично виявилося навантаження на рівні бортів, ущільнена катком, маркована вапном; над 3-4 люками справа поглиблення 3000х1000х500 мм; маркування у місці поглиблення порушено. В технічному відношенні вагон справний, течі вантажу немає, двері цільні, люка закриті.

Вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем відповідно до рахунків-фактур від 08.10.2015 №0810-3 і від 09.10.2015 №0910-8 та посвідчення якості від 09.10.2015 №40, з урахуванням норми недостачі вантажу 2%, склала 1 109,53 грн.

Згідно з частиною п'ятою статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 6 Статуту накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (статті 114 Статуту).

Матеріалами справи підтверджується, що вагон №68873448 було прийняті до перевезення Підприємством та видано позивачу із складенням комерційного акта від 18.10.2015 №БІ 574750/661.

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з даним позовом до Залізниці з огляду на те, що Залізниця є правонаступником прав та обов'язків Підприємства у спірних правовідносинах, однак суд не погоджується із доводами позивача з огляду на таке.

Залізниця, як нова юридична особа утворена згідно із Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та Постановою №200.

Відповідно до положень названого Закону та Постанови №200 всі підприємства, на базі яких утворюється Залізниця, реорганізовуються шляхом злиття.

Статут Залізниці затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735.

Згідно з частинами першою та другою статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Частинами другою та третьою статті 107 ЦК України встановлено, що після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, відповідно до чинного законодавства України при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов'язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути чітко зазначено.

Про необхідність затвердження таких передавальних актів йдеться й у Постанові №200.

Разом з тим, сама по собі вказівка в Законі України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», Постанові №200 та статуті Залізниці про те, що Залізниця є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, не означає автоматичного правонаступництва без проведення відповідної процедури припинення юридичних осіб таких підприємств.

Пунктами 4 і 5 Постанови №200 встановлено, що проведенню реорганізації (злиття) має передувати проведення інвентаризації майна підприємств, що реорганізуються (зливаються), та складання актів інвентаризації майна, після чого мають складатися та затверджуватися передавальні акти майна та зведені акти майна, що вносяться до статутного капіталу Залізниці.

Крім того, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» на часткову зміну пункту 5 Постанови №200 установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» проведення інвентаризації та оцінки майна (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції, має бути здійснено після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, а також завершення проведення антитерористичної операції, після чого мають бути подані пропозиції щодо зміни статутного капіталу Залізниці.

Підприємство знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції (із юридичною адресою в м. Донецьк), залишається юридичною особою, свої зобов'язання та документи на їх підтвердження до Залізниці не передавало (відповідні передавальні акти не складалися і не затверджувалися), самостійно продовжує здійснювати свою господарську діяльність та має нести відповідальність за договірними та позадоговірними зобов'язаннями, що виникли за його участі.

Таким чином, Залізниця не стала правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (в тому числі й Підприємства), оскільки процедура реорганізації цих підприємств та передача всіх їх прав та обов'язків до Залізниці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 № 604 призупинена до завершення проведення антитерористичної операції.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції триває до дати набрання чинності Указу Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно до статтей 33 та 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, враховуючи те, що суду не надано належних та допустимих доказів переходу прав і обов'язків від Підприємства до Залізниці, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2016.

Суддя О. Марченко

Часті запитання

Який тип судового документу № 58129713 ?

Документ № 58129713 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 58129713 ?

Дата ухвалення - 30.05.2016

Яка форма судочинства по судовому документу № 58129713 ?

Форма судочинства - Господарське

В якому cуді було засідання по документу № 58129713 ?

В Господарський суд м. Києва
Попередній документ : 58129710
Наступний документ : 58156203