Рішення № 58129684, 30.05.2016, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 травня 2016 року Справа № 913/485/16

Провадження №19/913/485/16

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Єнакієве Донецької області,

до Державного підприємства "Первомайськвугілля", м.Гірське Попаснянського району Луганської області

про стягнення 60753 грн 20 коп.

Суддя Драгнєвіч О.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні приймали участь:

від позивача: представник не прибув.

від відповідача: Баранов О.С., заступник начальника юридичного відділу ДП "Первомайськвугілля" за довіреністю № 01/4-6-17 від 11.01.2016.

С У Т Ь С П О Р У:

Фізична особи-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства "Первомайськвугілля" про стягнення основної заборгованості в розмірі 60753 грн 20 коп. за договором № 91Т/01-04-12 від 09.04.2012 на фізичну охорону об'єкта по результатам відкритих торгів, які відбулись 16.03.2012.

Ухвалою господарського суду Луганської області (суддя Косенко Т.В.) від 30.03.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.04.2016.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Косенко Т.В., за результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи визначено суддю Драгнєвіч О.В. (згідно протоколу від 11.04.2016).

За вказаних обставин, суд прийняв справу №913/485/16 до свого провадження.

В судове засідання 13.04.2016 представники сторін не прибули, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Через канцелярію суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Відповідач послався на відсутність у нього первинних документів, що підтверджують господарські операції за вказаним договором, оскільки відповідач знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, на лінії зіткнення, більшість майна та документації підприємства залишилося на непідконтрольній владі Україні території.

Крім того, відповідач вказував на те, що в позивачем не чітко визначено які саме акти та за який період залишилися неоплаченими відповідачем. Оскільки за наданими документами, за висновком відповідача, це є заборгованість за надані послуги до листопада 2012 року, останній вважає пропущеним строк позовної давності, та просить суд застосувати строк позовної давності до вказаних спірних правовідносин сторін. З огляду на те, що в акті звірки розрахунків проведеної сторонами станом на 05.05.2014 відсутнє посилання на спірний договір № 91Т/01-04-12 від 09.04.2012, відповідач вважає безпідставним посилання позивача на дані цього акту як підстави вважати, що відповідачем були вчинені дії щодо визнання иборгу, та підставу вважати, що строк позовної давності не пропущено.

Ухвалами господарського суду Луганської області від 13.04.2016, 26.04.2016 розгляд справи двічі відкладався у зв'язку з неповною явкою представників сторін та не надання суду всіх документів, необхідних для розгляду спору.

Позивач в судовому засіданні від 26.04.2016 надав усні пояснення щодо суті заявлених позовних вимог, позов підтримує повністю, з огляду на наявні в матеріалах справи акти приймання-здачі робіт за надані послуги охорони протягом травня 2012 року - лютого 2013 року за договором № 91Т/01-04-12 від 09.04.2012, які підписані сторонами, а також дані проведеної між сторонами звірки розрахунків станом на 05.05.2014 року, якими підтверджується сума боргу.

Також позивачем подано платіжні доручення на підтвердження здійснених відповідачем платежів за договором № 91Т/01-04-12 від 09.04.2012.

В судове засідання від 30.05.2016 прибув лише представник відповідача, який надав письмові заперечення щодо заявлених позовних вимог. Також представник підтримав раніше подане клопотання, викладене у відзиві про застосування строку позовної давності, оскільки заборгованість, яка заявлена до стягнення утворилася на підставі підписаного між сторонами акту від 31.08.2012 про надані послуги в серпні 2012 року на суму 97315,20 грн, який було оплачено відповідачем частково в сумі 36562 грн згідно платіжного доручення №757 від 15.03.2013. Враховуючи п.8.3. договору, яким визначено порядок та строки здійснення розрахунку, за твердженням відповідача кінцевий строк виконання зобов'язання з оплати отриманих в серпні 2012 року послуг настав станом на 01.11.2012. Оскільки позов подано лише 30.03.2016, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, відповідач в задоволені позову просить відмовити у зв'язку з його пропуском.

Позивач в засідання не прибув. Був повідомлений про час та місце проведення судового засідання належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи документи (запис про відкладення розгляду справи від 26.04.2016 з підписом про ознайомлення позивача із наступною датою судового засідання; ухвалу суду направлено також на електронну та поштову адресу, вказану позивачем для отримання кореспонденції).

За висновком суду, неприбуття представника позивача в судове засідання та не надання витребуваних додатково документів не перешкоджає розгляду спору по суті, з огляду на те, що в судовому засіданні від 26.04.2016 був присутній позивач, яким надавалися відповідні пояснення та додаткові документи.

Суд зважає також на те, що ухвалою від 30.05.2016 явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, а від сторін не надходило обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду спору.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи та матеріали необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання обома сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому за висновком суду, можливо здійснити розгляд справи за наявними у справі матеріалами та документами.

В судовому засіданні 30.05.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Фізична особи-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Державного підприємства "Первомайськвугілля" про стягнення основної заборгованості в розмірі 60753 грн 20 коп. за договором № 91Т/01-04-12 від 09.04.2012 на фізичну охорону об'єкта по результатам відкритих торгів, які відбулись 16.03.2012 (а.с.12-16).

За умовами договору позивач (виконавець) зобов'язався за кошти отримані від відповідача (замовника) забезпечити патрулювання територій шахт "Гірська", ДП "Первомайськвугілля". Однак, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язаня за договором № 91Т/01-04-12 в частині проведення повного та своєчасного розрахунку за надані послуги охорони протягом травня 2012 року - лютого 2013 року, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість в сумі 60753 грн 20 коп. на надані позивачем послуги в серпні 2012 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-здачі робіт (а.с.28).

Згідно доводів позивача зазначене також підтверджується даними акту звірки розрахунків проведеної сторонами станом на 05.05.2014 (а.с.19-21).

В п.8.1. сторони визначили, що за надані за цим договором послуги замовник виплачує виконавцю грошову суму, що становить 3139 грн 20 коп. за 1 добу охорони згідно акту виконаних робіт.

Загальна вартість послуг за договором становить 863280 грн.

Згідно п.8.3.договору оплата послуг виконавця проводиться шляхом перерахування грошових сум на розрахунковий рахунок виконавця, щомісячно на підставі підписаного обома сторонами акту виконаних робіт і рахунку фактури, що надаються виконавцем.

Акти виконаних робіт та рахунок фактури, надаються виконавцем до третього числа наступного за звітним місяцем. Оплата наданих виконавцем рахунків фактури проводиться замовником не пізніше восьмого числа наступного за звітним місяцем.

Оплата наданих виконавцем рахунків-фактур проводиться замовником наступного за звітним місяцем, допускається затримка платежу, але не більше ніж на 90 днів з дня надання послуги, періодом початку обчислення надання послуги вважається початок календарного місяця.

В п. 10.1. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з 09.04.2012 і діє до 08.01.2013.

Матеріали справи свідчать також про те, що 08.01.2013 сторонами було укладено додаткову угоду згідно з якої п. 8.1., п. 8.3. виклали в наступній редакції:

«П.8.1. За надані за цим договором послуги, «Замовник» виплачує «Виконавцю» грошову суму, що становить 3510 грн. 00 коп., За 1 (одну) добу охорони, згідно з Актом виконаних робіт. Загальна вартість послуг за Договором, становить - 3510 грн. 00 коп. за 1 (одну) добу х на 49 діб = 171990 грн. 00 коп. (Вартість послуг за цим Договором за 49 діб) ».

«П.8.3. Оплата послуг «Виконавця» проводиться шляхом перерахування грошових сум на розрахунковий рахунок «Виконавця», щомісяця, на підставі підписаного обома сторонами Акту виконаних робіт та рахунки-фактури, що надаються «Виконавцем». Акти виконаних робіт і рахунки-фактури, надаються «Виконавцем» до третього числа, наступного за звітним місяця. Оплата наданих «Виконавцем» рахунків-фактур проводиться «Замовником» з наступного за звітним місяця». Вирішили продовжити термін дії договору на фізичну охорону об'єкта №91Т\01.04.12 від 09.04.2012г. на 49 діб, до 24 год. 00 хв. 26.02.2013 (а.с.17-18).

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з посиланням на пропуск позивачем строку позовної давності.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як було встановлено господарським судом, спірні правовідносини сторін виникли на підставі укладеного між ними договору № 91Т/01-04-12 від 09.04.2012 на фізичну охорону об'єкта по результатам відкритих торгів, які відбулись 16.03.2012, який за своєю юридичною природою є договором про надання послуг з охорони.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Підставою для звернення позивача із відповідним позовом до суду стало порушення відповідачем зобов'язань за договором (а саме п.8.3 договору) в частині своєчасного та повного проведення розрахунків.

Факт належного виконання позивачем договірних зобов'язань, зокрема, надання позивачем відповідачу послуг з охорони в серпні 2012 підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання-здачі робіт від 31.08.2012 на суму 97 315 грн 20 коп., який підписаний повноважними представниками обох сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств (а.с.28).

Відповідачем проведено часткову оплату отриманих в серпні 2012 року послуг, сплачено лише 36562 грн згідно платіжного доручення №757 від 15.03.2013, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість в сумі 60753 грн 20 коп., що заявлена позивачем до стягнення.

Відповідачем не заперечується факт отримання вказаних послуг в серпні 2012 року, в додаткових письмових поясненнях до відзиву підтверджено факт здійснення часткової оплати. Однак, відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, а тому просить відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 91Т/01-04-12 від 09.04.2012 на фізичну охорону об'єкта по результатам відкритих торгів, які відбулись 16.03.2012 в сумі 60753 грн 20 коп. за актом приймання-здачі робіт від 31.08.2012.

У відзиві на позовну заяву, а також у додаткових письмових поясненнях до відзиву, відповідач просив застосувати строк позовної давності до вимог, які заявлені позивачем.

Розглядаючи вказану заяву, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовну давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частинами 1, 3 ст.264 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Позивач вказує на те, що сторонами станом на 05.05.2014 підписано акт звірки розрахунків за період 01.01.2012-05.05.2014, тобто мало місце переривання перебігу позовної давності.

З 06.05.2014 перебіг позовної давності відповідно до приписів ч.3 ст.264 Цивільного кодексу України починається заново і згідно з приписами ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності, за твердженням позивача, закінчується 06.05.2017, а тому останній вважає, що на момент звернення до суду із відповідним позовом (30 березня 2016 року згідно відмітки канцелярії суду) трирічний строк позовної давності ним не пропущено.

Дослідивши зміст акту звірки розрахунків від 05.05.2014, на який посилається позивач, суд не може його прийняти в якості належного доказу в розумінні ст.33-34 ГПК України на підтвердження вчинення відповідачем дії, що свідчить про визнання ним свого боргу.

Зі змісту вказаного акту вбачається, що він не оформлений належним чином, що не дає можливості суду встановити чи дійсно його було підписано зі сторони відповідача повноважними особами та чи визнав відповідач заявлену суму боргу 60753 грн 20 коп. за спірним актом від 31.08.2012 саме за договором № 91Т/01-04-12 від 09.04.2012 на фізичну охорону об'єкта по результатам відкритих торгів, які відбулись 16.03.2012.

Так, в акті звіряння зазначено, що його підписано саме Державним підприємством «Первомайськвугілля», без зазначення посадового становища та прізвищ уповноважених відповідачем осіб на проведення звірки розрахунків та визнання заборгованості. Наявні підписи в акті, не дають можливість ідентифікувати осіб, які їх проставили та перевірити наявність в них відповідних повноважень на вчинення таких дій.

Суд зважає на письмові пояснення, надані представником відповідача в судовому засіданні, який заперечує факт підписання та визнання боргу повноважними особами відповідача, зокрема керівниками підприємства. Зазначає про те, що вказані підписи не відповідають зразкам підписів керівників підприємства - ні ОСОБА_3 (який працював на підставі контракту генеральним директором з 24.07.2012, зразок його підпису міститься в актах приймання-здачі робіт, які підписував від імені відповідача), ні ОСОБА_4.(який виконує повноваження керівника підприємства з 23.04.2014 згідно з даними виписки з ЄДР, зразок підпису якого міститься на довіреності, виданій представнику).

Крім того, як вбачається зі змісту акта звірки розрахунків, в ньому відсутнє посилання на договір № 91Т/01-04-12 від 09.04.2012 на фізичну охорону об'єкта по результатам відкритих торгів, які відбулись 16.03.2012, заборгованість по якому є предметом розгляду у даній справі. В акті наведено формування сальдо заборгованості за різними актами в період з 01.01.2012 по 05.05.2014 без зазначення конкретних договорів, на виконання яких були підписані відповідні акти між сторонами, та заборгованість по яким визнається відповідачем.

За вказаних обставин, відсутні підстави вважати, що мало місце переривання перебігу строку позовної давності.

Натомість суд, надаючи оцінку обставинам справи, звертає увагу на наступне.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, в п.8.3 договору сторони погодили порядок та строки здійснення оплати за надані послуги. Зокрема, оплата послуг виконавця проводиться шляхом перерахування грошових сум на розрахунковий рахунок виконавця, щомісячно на підставі підписаного обома сторонами акту виконаних робіт і рахунку фактури, що надаються виконавцем.

Акти виконаних робіт та рахунок фактури, надаються виконавцем до третього числа наступного за звітним місяцем. Оплата наданих виконавцем рахунків фактури проводиться замовником не пізніше восьмого числа наступного за звітним місяцем.

Оплата наданих виконавцем рахунків-фактур проводиться замовником наступного за звітним місяцем, допускається затримка платежу, але не більше ніж на 90 днів з дня надання послуги, періодом початку обчислення надання послуги вважається початок календарного місяця.

Як вбачається, спірний акт приймання-здачі робіт за надані послуги в серпні 2012 року був підписаний сторонами 31.08.2012.

Враховуючи особливості початку обчислення надання послуги та можливу відстрочку на 90 днів, погоджену сторонами в ч.3 п.8.3. договору (початок обчислення саме з початку календарного місяця в якому надаються послуги - в даному випадку слід обчислювати з 01.08.2012 за надані позивачем в серпні 2012 року послуги) відповідно кінцевий строк виконання відповідачем грошового зобов'язання, враховуючи можливу відстрочку в 90 днів, становить 01.11.2012, а прострочення та порушення права позивача слід відраховувати з 02.11.2012.

Таким чином, на момент звернення позивача з позовом до суду (30.03.2016 відповідно до с.4) трирічний строк позовної давності закінчився.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Господарський суд зауважує, що позивачем у справі не надано доказів поважності причин пропуску строку позовної давності для звернення з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 91Т/01-04-12 від 09.04.2012, в матеріалах справи такі докази також відсутні.

З огляду на викладене, зважаючи на подану відповідачем заяву про застосування позовної давності у зв'язку зі спливом (закінченням) строку позовної давності, суд приходить до висновку про необхідність відмови фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині стягнення з Державного підприємства "Первомайськвугілля" заборгованості за договором № 91Т/01-04-12 від 09.04.2012 в сумі 60753 грн 20 коп. за спірним актом від 31.08.2012.

Судовий збір покладається на позивача згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, а саме у розмірі 1378 грн.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволені позову відмовити повністю.

2. Судові витрати зі сплати судового збору віднести на позивача

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2016

Суддя О.В. Драгнєвіч