Рішення № 58129622, 30.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016№910/4325/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/4325/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КВІН-КОРН», м. Київ,

до державного підприємства «Укртранснафтопродукт», м. Київ,

про стягнення 1 111 636,50 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Соковець І.О. (довіреність від 04.04.2016 №б/н);

відповідача - Вороніної К.В. (довіреність від 07.04.2016 №01/350),

Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІН-КОРН» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Укртранснафтопродукт» (далі - Підприємство) про стягнення 1 111 363,50 грн. передплати, сплаченої Товариством Підприємству за договором поставки від 22.10.2014 №2210-К/14 (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовано тим, що: 22.10.2014 Товариством та Підприємством укладено Договір, за умовами якого відповідач зобов'язаний поставити і передати у власність позивачу, а позивач зобов'язаний прийняти та оплатити товар (кукурудзу) в кількості 75 000 метричних тон +/-5% в опціоні Підприємства; на виконання зобов'язань за Договором позивач сплатив відповідачу грошові кошти у сумі 146 221 238,46 грн. в порядку 100% передоплати; у зв'язку із неможливістю поставки товару у визначені Договором строки грошові кошти, сплачені Товариством в порядку 100% передоплати, частково були повернуті Підприємством; станом на 10.03.2016 позивачу було повернуто грошові кошти у сумі 128 109 601,96 грн.; у відповідності до умов додаткової угоди від 15.01.2016 до Договору строк поставки товару встановлено до 31.03.2016; згідно з умовами додаткової угоди від 18.01.2016 про внесення змін до додаткової угоди від 15.01.2014 до Договору Підприємство зобов'язане у строк до 31.01.2016 повернути Товариству грошові кошти у сумі 18 101 439 грн. та здійснити поставку товару на суму 17 000 000 грн. у строк до 31.03.2016; проте на порушення умов Договору станом на 10.03.2016 відповідач частково виконав свої зобов'язання щодо повернення грошових коштів, повернувши лише 16 989 802,50 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.03.2016 порушено провадження у справі.

14.03.2016 Товариство подало суду заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій просило накласти арешт на рахунки Підприємства, відкриті в публічному акціонерному товаристві «ФОРТУНА-БАНК», а саме: №26106300102113; №26151300102113; №26100300302113, та заборонити службовим особам Банку та Підприємства перераховувати грошові кошти з рахунків Підприємства №26106300102113 №26151300102113, №26100300302113 в Банк на будь-які інші рахунки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2016 у задоволенні заяви Товариства про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

Підприємство 25.04.2016 подало суду відзив на позовну заяву, у якому зазначило таке: позивачем не була здійснена своєчасно передплата, відтак, покупець сам порушив умови Договору та унеможливив виконання даного зобов'язання своєчасно постачальником; у пункті 8.1 Договору сторони зазначили про обов'язкове досудове врегулювання спору, тобто вирішення всіх розбіжностей шляхом переговорів; у долученому до матеріалів справи акті звірки взаємних розрахунків за період з 22.10.2014 по 09.03.2016 взагалі не підтверджено суму заборгованості відповідача.

Товариство 20.05.2016 подало суду заперечення на відзив, у яких зазначило, що факт прострочення передплати позивачем за Договором, на який посилається відповідач, жодним чином не впливає на обов'язок останнього повернути грошові кошти за додатковою угодою від 18.01.2016 про внесення змін до додаткової угоди від 15.01.2016 до Договору; визначення сторонами досудового врегулювання спору як основного та обов'язкового засобу правового захисту не позбавляє позивача права на звернення до суду; твердження відповідача щодо необґрунтованості суми заборгованості у розмірі 1 111 636,50 грн. є безпідставними і спростовується матеріалами, доданими позивачем до позовної заяви; як вбачається з акта-звірки взаємних розрахунків за період з 22.10.2014 по 09.03.2016 заборгованість відповідача складає 18 111 636,50 грн.; разом з тим, згідно з укладеною сторонами додаткової угоди від 18.01.2016 із зазначених 18 111 636,50 грн. відповідач мав поставити позивачу товар до 31.03.2016 на суму 17 000 000 грн. та повернути кошти в частині лише 1 111 636,50 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 30.05.2016 надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача надала пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечила.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для розгляду справи по суті, проаналізувавши встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.10.2014 Товариством (покупець) і Підприємством (постачальник) укладено Договір, за умовами якого:

постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти та оплатити кукурудзу, насипом, врожаю 2014 року, на умовах СРТ - Миколаїв (термінал), в редакції Інкотермс 2010, вантажоодержувач - Товариство або інша особа за вказівкою покупця (пункт 1.1 Договору);

кількість товару 75 000 метричних тон +/-5% в опціоні постачальника (пункт 2.1 Договору);

кількість товару є остаточною згідно з результатами зважувань на вагах порту або терміналу (пункту накопичення) згідно з Реєстром транспортних засобів, заповненого згідно з результатами зважування в пункті накопичення (пункт 2.2 Договору);

ціна товару 1 950 грн. за 1 метричну тонну без ПДВ (пункт 3.1 Договору);

загальна вартість продукції, що постачається за Договором, 146 250 000 грн., +/-5% в опціоні постачальна залежно від фактично поставленої кількості товару (пункт 3.2 Договору);

постачальник передає товар покупцю у власність у пункті накопичення, визначеному у пункті 1.1., на умовах цього Договору в повному обсязі до 31.01.2015 (пункт 4.1 Договору);

право власності та ризики випадкової втрати, загибелі чи пошкодження товару переходять до покупця з моменту розвантаження товару із автотранспорту в пункті накопичення (в Порту або Терміналі). Датою поставки є дата фактичного розвантаження транспортних засобів згідно з відміткою пункту накопичення (Порту або Терміналу) при розвантаженні товару (пункт 4.4 Договору);

поставка продукції у позадоговірний термін можлива тільки за умови підписання додаткової угоди про продовження терміну постачання продукції (пункт 4.5 Договору);

покупець сплачує 100% вартість товару на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений в Договорі, в порядку попередньої оплати протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дати підписання Договору (пункт 5.1 Договору);

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (пункт 9.2 Договору).

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем було здійснено попередню оплату за Договором на загальну суму 146 221 238,46 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, зазначеними у підписаному сторонами та долученому до матеріалів справи акті звірки взаємних розрахунків, а саме: від 29.10.2014 на суму 9 090 612,14 грн.; від 30.10.2014 на суму 7 638 888,90 грн.; від 31.10.2014 на суму 67 362 107,80 грн.; від 18.11.2014 на суму 6 944 444,44 грн.; від 19.11.2014 на суму 8 333 333,33 грн.; від 20.11.2014 на суму 15 787 037,04 грн.; від 25.11.2014 на суму 6 000 000 грн.; від 26.11.2014 на суму 12 333 333,33 грн. та від 27.11.2014 на суму 12 731 481,48 грн.

Судом встановлено, що вказаний акт звірки взаєморозрахунків скріплений печатками та підписаний уповноваженими особами сторін.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Позивач перерахував відповідачу суму попередньої оплати загальної вартості товару в повному обсязі, однак Підприємство не поставило Товариству товар у визначений Договором строк.

Разом з тим, сторонами було укладено додаткову угоду від 15.01.2016 №б/н до Договору, відповідно до якої сторони продовжили строк поставки товару покупцю у строк до 31.03.2016.

Відповідно до частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

18.01.2016 сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до додаткової угоди від 15.01.2016 до Договору, відповідно до якої:

- загальна вартість товару, який має бути поставлений на умовах, визначених Договором, становить 17 000 000 грн. (пункт 2 додаткової угоди від 18.01.2016);

- грошові кошти в сумі 18 101 439 грн., отримані постачальником за Договором як попередня оплата, підлягають поверненню постачальником покупцю в строк до 31.01.2016.

Судом встановлено, що станом на дату подання позивачем позовної заяви до суду (12.03.2016) відповідачем було здійснено повернення грошових коштів позивачу на загальну суму 128 109 601,96 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 14.07.2015 №825 на суму 10 787 088 грн.; від 23.07.2015 №1 на суму 878 000 грн.; від 28.07.2015 №912 на суму 4 700 000 грн.; від 31.07.2015 №942 на суму 857 300 грн.; від 04.08.2015 №959 на суму 2 542 037,65 грн.; від 05.08.2015 №960 на суму 1 500 000 грн.; від 06.08.2015 №967 на суму 500 000 грн.; від 07.08.2015 №1 на суму 4 100 000 грн.; від 11.08.2015 №984/985 на суму 4 345 144 грн.; від 12.08.2015 №986/987 на суму 8 783 337,60 грн.; від 13.08.2015 №992/993 на суму 12 800 000 грн.; від 14.08.2015 №999 на суму 6 713 484 грн.; від 18.08.2015 від 1001 на суму 120 000 грн.; від 18.08.2015 №1002 на суму 3 500 000 грн.; від 19.08.2015 №1012 на суму 4 620 000 грн.; від 20.08.2015 №1 на суму 2 000 000 грн.; від 21.08.2015 №1030/1031 на суму 3 296 885,99 грн.; від 27.08.2015 №1 на суму 2 400 000 грн.; від 28.08.2015 №1042 на суму 2 200 000 грн.; від 31.08.2015 №1053 на суму 1 300 000 грн.; від 02.09.2015 №1 на суму 2 000 000 грн.; від 04.09.2015 №1075,1082 на суму 2 300 000 грн.; від 07.09.2015 №1094 на суму 3 898 000 грн.; від 18.11.2015 №154 на суму 1 302 000 грн.; від 19.11.2015 №155 на суму 4 816 989 грн.; від 23.11.2015 №168 на суму 12 049 691,53 грн.; від 24.11.2015 №169 на суму 1 151 280,69 грн.; від 27.11.2015 №176 на суму 260 000 грн.; від 30.11.2015 №187 на суму 260 000 грн.; від 30.11.2015 №186 на суму 850 000 грн.; від 30.11.2015 №1 на суму 1 330 000 грн.; від 02.12.2015 №221 на суму 536 000 грн.; від 29.12.2015 №297 на суму 2 422 561 грн.; від 25.02.2016 №60 на суму 15 000 000 грн.; від 02.03.2016 №96 на суму 489 802,50 грн.; від 02.03.2016 №91 на суму 540 000 грн.; від 02.03.2016 №90 на суму 960 000 грн.

З акта-звірки взаємних розрахунків від 09.03.2016 вбачається, що станом на 09.03.2016 заборгованість Підприємства перед Товариством склала 18 111 636,50 грн.

Так, відповідач у своєму відзиві посилається на те, що позивачем прострочено сплату суми передплати за Договором, що унеможливило своєчасного виконання зобов'язання за Договором постачальником; при цьому суд зазначає, що факт перерахування суми передплати позивачем відповідачу підтверджено зазначеними в акті звірки взаєморозрахунків платіжними дорученнями, яким також підтверджено і наявну заборгованість відповідача, тобто факт прострочення позивачем передплати не впливає на обов'язок відповідача повернути перераховані йому кошти; також судом не беруться до уваги доводи відповідача стосовно визначеного Договором обов'язку сторін врегулювати спір в досудовому порядку, оскільки обставинами, що можуть свідчити, зокрема, про намагання сторін виконати умови Договору у досудовому порядку - може бути укладання сторонами додаткових угод до Договору від 15.01.2016 та від 18.01.2016, при цьому, домовленість про досудове врегулювання спору не може позбавляти позивача права на звернення до суду.

Разом з тим, додатковою угодою від 18.01.2016 сторони погодили обов'язок Підприємства в строк до 31.01.2016 повернути Товариству 18 101 439 грн. та здійснити поставку товару позивачу на суму 17 000 000 грн.; при цьому, як станом на 12.03.2016 (дата подання позовної заяви до суду), так і на дату прийняття рішення, відповідач сплатив позивачу лише 16 989 802,50 грн. із зазначеної суми.

Таким чином, відповідач умови додаткової угоди від 18.01.2016 та Договору належним чином не виконав, грошові кошти на рахунок позивача не перерахував, у зв'язку з чим у Підприємства утворилася заборгованість у сумі 1 111 636,50 грн. (18 101 439 грн. - 16 989 802,50 грн.).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у сумі 1 111 636,50 грн. є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з державного підприємства «Укртранснафтопродукт» (04070, м. Київ, вул. Фролівська, 1/6; ідентифікаційний код 34355770) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КВІН-КОРН» (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 30, офіс 413; ідентифікаційний код 34355770) 1 111 636 грн. (один мільйон сто одинадцять тисяч шістсот тридцять шість) грн. 50 коп. попередньої оплати та 16 674 грн. (шістнадцять тисяч шістсот сімдесят чотири) грн. 55 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2016.

Суддя О. Марченко