Рішення № 58129376, 30.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2016Справа №910/5677/16

За позовом: публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО";

до: дочірнього підприємства "ДАРНИЦЯ-1";

про: стягнення 239.249,30 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: Кучкова Ю.В. - за довіреністю від 11.11.2015 № 91/2015/11/11-6;

відповідача: Загорська А.Г. - за довіреністю від 11.05.2016 № 199/10, Власенко С.В. - за довіреністю від 18.05.2016 № 212/10.

С У Т Ь С П О Р У :

Публічне акціонерне товариство "КИЇВЕНЕРГО" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства "ДАРНИЦЯ-1" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 429.249,30 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі укладеного між сторонами спору договору від 26.01.2012 № 7560656 поставив відповідачеві теплову енергію, натомість, відповідач своє грошове зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 190.000,00 грн. та звернення останнього до господарського суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення вказаної суми заборгованості. Також, оскільки відповідачем порушено грошове зобов'язання позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 17.055,74 грн. та інфляційних втрат в сумі 222.193,56 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.03.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/5677/16. Розгляд справи призначено на 16.05.2016.

В судовому засіданні 16.05.2016 оголошено перерву до 30.05.2016.

Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю враховуючи збитковість господарської діяльності останнього та складну фінансову ситуацію, яка склалась на ринку послуг ЖКГ.

До господарського суду надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог. Згідно вказаної заяви позивача, останній зменшив свої вимоги до 239.249,30 грн., з яких: 3 % річних в сумі 17.055,74 грн. та інфляційні втрати в сумі 222.193,56 грн.

Вказана заява представника позивача прийнята судом, тому, спір розглядається з урахуванням зменшення позовних вимог.

В судовому засіданні 30.05.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважних представників сторін по суті спору та дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між публічним акціонерним товариством "КИЇВЕНЕРГО", (далі - позивач) та дочірнім підприємством "ДАРНИЦЯ-1", (далі - відповідач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 26.01.2012 № 7560656 (далі - Договір).

Відповідно до предмету Договору позивач зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідачеві для потреб опалення вентиляції та гарячого водопостачання, останній - отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в Договорі (п. 1.1 Договору).

В пункті 2.1 Договору визначено, що при виконанні умов Договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими органом виконавчої влади, що здійснює державне регулювання у сфері теплопостачання - національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Відповідно до п. 2.2.1 Договору позивач зобов'язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із відповідачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими відповідачем величинами приєднаного теплового навантаження, визначених у додатку 1.

Згідно п. 2.3.1 Договору відповідач зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначених у додатку 2.

Виходячи з Додатку № 2 укладеного сторонами спору до Договору, відповідач щомісяця з 12 по 15 отримує оформлену позивачем рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник позивачеві протягом двох днів з моменту їх одержання (п. 9 Додатку № 2).

Відповідач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок позивача або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; - до 25 числа поточного місяця сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком (п. 10 Додатку № 2).

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Так, позивач у період з 01.10.2013 по 01.09.2015 на підставі Договору здійснив на користь відповідача енергопостачання, що підтверджується обліковими картами (табуляграмами), які наявні в матеріалах справи у вигляді копій.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок неналежного виконання відповідачем його грошового зобов'язання за Договором, відповідач оплату поставленої йому теплової енергії у період з 01.10.2013 по 01.09.2015 на користь позивача в повному обсязі не здійснив, що призвело до виникнення у відповідач перед позивачем заборгованості за Договором в сумі 190.000,00 грн.

Під час розгляду судом даного спору, позивачем надано суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій останній, зокрема, зазначає, що в результаті часткової сплати відповідачем заборгованості за Договором основна заборгованість у відповідача перед позивачем відсутня та просив суд стягнути з відповідача 239.249,30 грн., з яких: 3 % річних в сумі 17.055,74 грн. та інфляційні втрати в сумі 222.193,56 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").

Позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання, встановленої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат в сумі.

З огляду на обставини даної справи, відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 ЦК України), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 17.055,74 грн. та інфляційних втрат в сумі 222.193,56 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відносно тверджень відповідача про те, що причиною неналежного виконання зобов'язань є скрутний фінансовий стан останнього суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 42 та ч. 2 ст. 218 господарського кодексу України, підприємництвом визнається самостійна, ініціативна та на власний ризик господарська діяльність, а відсутність у боржника необхідних коштів не може бути обставиною, що звільняє від господарсько-правової відповідальності за невиконання господарських зобов'язань.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з дочірнього підприємства "ДАРНИЦЯ-1" (02132, м. Київ, вул. Дніпровська Набережна, буд. 26-Б; ідентифікаційний код 30108660, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь публічного акціонерного товариства "КИЇВЕНЕРГО" (01001, м. Київ, пл. І. Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 00131305, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) 3 % річних в сумі 17.055 (сімнадцять тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 74 коп.; інфляційні втрати в розмірі 222.193 (двісті двадцять дві тисячі сто дев'яносто три) грн. 56 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3.588 (три тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 74 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06 червня 2016 року

Суддя С.В. Балац