Рішення № 58129345, 26.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2016Справа № 910/6490/16

Суддя Господарського суду міста Києва Павленко Є.В., за участі секретаря судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі - Компанія) до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Здорово" (далі - Товариство) про стягнення 44 295,18 грн.,

за участі представників:

позивача: не з'явились,

відповідача: Рибіної К.Б., за довіреністю від 25 грудня 2015 року № 002/16,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У квітні 2016 року Компанія звернулась до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Товариства заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 44 295,18 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11 квітня 2016 року порушено провадження у справі № 910/6490/16 та її розгляд призначено судом на 28 квітня 2016 року.

Ухвалою суду від 28 квітня 2016 розгляд справи відкладено на 26 травня 2016 року.

Позивач у судове засідання 26 травня 2016 року явку свого повноважного представника не забезпечив, проте 12 травня 2016 року через відділ діловодства та документообігу суду подав клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника Компанії.

Представник відповідача під час судового засідання надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позовну заяву, відповідно до якого позов визнав частково в розмірі 32 717,29 грн. та надав докази сплати вказаної суми на користь позивача. В іншій частині в позові просив відмовити, посилаючись на те, що транспортним засобом, застрахованим у позивача, керувала особа, відмінна від власника та страхувальника. Також представник Товариства зауважив, що його представник був відсутній при здійсненні технічного огляду пошкодженого транспортного засобу. Крім того, відповідач, стверджуючи про наявність інших пошкоджень транспортного засобу, застрахованому позивачем, здійснив розрахунок суми страхового відшкодування з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих сторонами документів їх оригіналам, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2016 року в місті Києві на площі Перемоги, 1 сталась дорожньо-транспортна пригода за участі двох автомобілів, зокрема, відбулось зіткнення автомобіля "Toyota", державний номерний знак НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_2, з автомобілем "DACIA", державний номерний знак НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_3 Причиною ДТП стало те, що водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем "DACIA", державний номерний знак НОМЕР_2, повертаючи ліворуч, не надав дорогу транспортному засобу марки «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_3, що призвело до зіткнення зі стоячим автомобілем "Toyota", державний номерний знак НОМЕР_1. Таким чином, ОСОБА_3 порушив пункт 16.6. Правил дорожнього руху України. Дані обставини підтверджуються довідкою ДАІ про обставини ДТП та Відомостями про дорожньо-транспортну пригоду, копії яких наявні в матеріалах справи.

Внаслідок вказаної ДТП пошкоджено автомобіль "Toyota", державний номерний знак НОМЕР_1 (застрахований автомобіль), який згідно долученої до матеріалів справи копії Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_4 на праві власності. Застрахований автомобіль на час ДТП перебував під керуванням ОСОБА_2, яка має право користування вказаним транспортним засобом. Автомобіль "Toyota", державний номерний знак НОМЕР_1, застрахований позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами від 22 липня 2015 року № 476/15-Т/К/03 (далі - договір). Копія цієї угоди наявна в матеріалах справи.

На підставі вищевказаного, за умовами договору, враховуючи рахунок-фактуру СТО від 22 січня 2016 року № ПП-00000085, позивачем складено страховий акт від 26 січня 2016 року, відповідно до якого Компанія розрахувала та виплатила страхове відшкодування в розмірі 44 295,18 грн. на рахунок СТО застрахованого автомобіля, що підтверджується платіжним дорученням від 27 січня 2016 року.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Компанія, сплативши страхове відшкодування, набула права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Із матеріалів справи вбачається, що шкоду заподіяно водієм автомобіля "DACIA", державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_3 під час експлуатації вказаного автомобіля. Його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 2 березня 2016 року, копія якої наявна в матеріалах справи.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, як особи, що на законних підставах експлуатує автомобіль "DACIA", державний номерний знак НОМЕР_2, застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) № АЕ/6737516 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 50 000,00 грн., франшиза - 0,00 грн., діючий станом на 14 січня 2016 року).

Отже, Товариство є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля "DACIA", державний номерний знак НОМЕР_2, на час ДТП.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

На підтвердження розміру матеріальної шкоди, заподіяної страхувальнику позивача, Компанія надала до суду звіт про визначення вартості матеріального збитку від 27 січня 2016 року № С16-24, з якого вбачається, що вартість матеріального збитку з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 44 307,89 грн.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Суд відзначає, що достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, є платіжні доручення та рахунки на сплату послуг з ремонту пошкодженого ТЗ, а звіт про оцінку ТЗ є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення ТЗ. Реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Окрім того, Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015року №3-50гс15.

Вищевикладене спростовує доводи відповідача щодо необхідності врахування зносу при розрахунку суми страхового відшкодування в даному випадку, оскільки розмір страхового відшкодування, виплаченого Компанією, становить 44 295,18 грн., у той час як розмір матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу, встановленого звітом, складає 44 307,89 грн. Тобто при здійсненні розрахунку страхового відшкодування позивачем було враховано значення фізичного зносу.

Судом встановлено, що до позивача у зв'язку зі здійсненою страховою виплатою за вищеописаним ДТП перейшло право вимоги до відповідача на суму відшкодування.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в статті 9 Закону України "Про страхування".

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АЕ/6737516 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду у розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до Товариства. Отже, до стягнення з відповідача підлягає сума грошових коштів, яка не перевищує фактичну вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, у межах ліміту відповідальності відповідача, за вирахуванням суми франшизи та раніше сплаченої частини суми страхового відшкодування, тобто в розмірі 44 295,18 грн.

З наданого до суду платіжного доручення від 18 травня 2016 року № 907 вбачається, що Товариство частково сплатило суму спірного страхового відшкодування в розмірі 32 717,91 грн.

Згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі в зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини 1 статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Так, провадження у справі порушено 11 квітня 2016 року, про що винесено відповідну ухвалу суду, у той час як заборгованість у розмірі 32 717,91 грн. була сплачена позивачем 18 травня 2016 року, тобто після порушення провадження у справі, що є достатньою та обґрунтованою підставою для припинення провадження у справі в частині стягнення 32 717,91 грн. страхового відшкодування.

Враховуючи те, що сума страхового відшкодування в розмірі 11 577,27 грн. підтверджена належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів на підтвердження сплати позивачу зазначеної суми, суд дійшов висновку про законність та доведеність вимог Товариства до Компанії щодо стягнення даної суми грошових коштів. За таких обставин даний позов підлягає частковому задоволенню.

За частиною 1 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Здорово» (03680, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 86-Н, ідентифікаційний код 33637321) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, місто Київ, вулиця Борщагівська, будинок 154, ідентифікаційний код 33908322) 11 577 (одинадцять тисяч п'ятсот сімдесят сім) грн. 27 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 360 (триста шістдесят) грн. 16 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Припинити провадження в справі № 910/6490/16 в частині стягнення 32 717 (тридцять дві тисячі сімсот сімнадцять) грн. 91 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 2 червня 2016 року

Суддя Є.В. Павленко