Рішення № 58129275, 25.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2016Справа №910/5381/16

Суддя Господарського суду міста Києва Князьков В.В.

За участю секретаря судового засідання Коваленко О.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовомПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м.КиївдоФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київпростягнення 418 455,30 грн.за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м.Київ

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м.Київ

про стягнення 75 423,38 грн.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Литвинов С.І.від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним): ОСОБА_1, ОСОБА_3

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (надалі - ПАТ "Дельта Банк", позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (надалі - ФОП ОСОБА_1, відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 418 455,30 грн., з яких 49 935,00 грн. переплата за договором №DELTA01092014 від 30.09.2014р. та 368 520,30 грн. штрафна неустойка.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним договором №DELTA01092014 від 30.09.2014р. щодо надання послуг в порядку та строки, передбачені умовами вказаного договору.

Ухвалою від 28.03.2016р. за вказаним позовом господарським судом міста Києва у складі судді Князькова В.В. порушено провадження у справі №910/5381/16 та розгляд справи призначено на 06.04.2016р.

05.04.2016р. до господарського суду міста Києва надійшла зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення 75 423,38 грн., а саме: 49 935,00 грн. - основної заборгованості, 14 113,14грн. - пені, 1 538,04 грн. - 3% річних, 9 837,20 грн. - інфляційних втрат.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором про надання послуг №DELTA01092014 від 30.09.2014р. виконав у повному обсязі та у визначений договором строк. Однак Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" відмовляється виконати своє зобов'язання щодо оплати наданих послуг, у зв'язку з чим посилаючись на приписи ст. ст. 193 ГК України, відповідач просить задовольнити заявлений ним зустрічний позов та стягнути на свою користь 49 935,00грн. заборгованості за надані послуги, 14 113,14 грн. - пені, 1 538,04 грн. - 3% річних та 9 837,20 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 06.04.2016р. прийнято зустрічний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до розгляду з первісним позовом. Розгляд справи відкладено на 27.04.2016р.

27.04.2016р. у судовому засіданні оголошено перерву до 25.05.2016р.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення по справі № 910/5381/16.

Розглянувши матеріали справи Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не зазначено договором.

30.09.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір про надання послуг №DELTA01092014, згідно із п.1.1. якого виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги з оцінки захищеності інформаційної системи «Pay2You» замовника від несанкціонованого доступу по телекомунікаційних каналах, перелік яких (послуг) вказаний в додатку №1 до цього договору.

В результаті надання послуг виконавець зобов'язаний надати замовнику в письмовій та електронній формі звіт про аналіз стану захищеності інформаційних систем замовника та інформаційно-телекомунікаційної мережі замовника від несанкціонованого доступу по телекомунікаційних каналах, про можливі ризики для інформаційної системи замовника та інформаційно-телекомунікаційної мережі замовника та шляхи (рекомендації щодо) їх усунення.

Відповідно до п.1.5 договору виконавець зобов'язаний надати послуги у строки, визначені сторонами в п.3.3 цього договору.

Пунктом 3.3 договору №DELTA01092014 від 30.09.2014р., з урахуванням додаткової угоди №1 від 29.12.2014р., передбачено, що загальна тривалість надання послуг за цим договором (строк надання послуг) складає 60 (шістдесят) робочих днів з дати підписання сторонами цього договору.

За змістом п.9.1 договору №DELTA01092014 від 30.09.2014р., з урахуванням додаткової угоди №1 від 29.12.2014р., договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печаткою замовника і діє (крім положень договору, які діють безстроково) до 28.02.2015р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідно до п.п.3.4-3.6 договору від 30.09.2014р. перевірка результатів надання послуг по якості здійснюється замовником у момент прийому-передачі наданих послуг та фіксується шляхом підписання акту прийому-передачі наданих послуг. Акт прийому-передачі наданих послуг готується виконавцем у двох оригінальних примірниках та надається замовнику після надання послуг. Якщо замовник не підписав акт прийому-передачі наданих послуг впродовж 10 робочих днів з дати його отримання від виконавця і в той же строк не надав виконавцю письмову мотивовану відмову від його підписання, то надані послуги вважаються прийнятими згідно з актом прийому-передачі наданих послуг, який підписаний виконавцем в односторонньому порядку.

Згідно п.1.2 договору замовник бере на себе зобов'язання прийняти результати наданих послуг належної якості, а також своєчасно сплатити їх вартість на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1 договору, загальна вартість послуг виконавця за цим договором визначається згідно з додатком №1 до цього договору (виходячи з вартостей кожного виду послуг) та складає 99 870,00 грн. без ПДВ.

Пунктами 2.2-2.3 договору передбачено, що після підписання цього договору, протягом 5 робочих днів з моменту отримання замовником виставленого виконавцем рахунку на відповідну суму замовник сплачує попередній (авансовий) платіж за надання послуг у розмірі 50% від загальної вартості послуг за договором, що становить 49 935,00 грн. Протягом 5 робочих днів після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг замовник сплачує виконавцю остаточний платіж за надані послуги у розмірі 50 % від загальної вартості послуг за договором, що становить 49 935,00 грн. без ПДВ.

Як встановлено судом, керуючись п.2.2.1 договору №DELTA01092014 від 30.09.2014р. Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було сплачено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 попередній (авансовий) платіж у розмірі 49 935,00 грн., що підтверджується банківською випискою АТ «ОТП Банк» по особовому рахунку ФОП ОСОБА_1, наявною в матеріалах справи (аркуш справи 58).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За твердженнями ФОП ОСОБА_1 відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) послуги, передбачені договором №DELTA01092014 від 30.09.2014р., були виконані останнім в строк. Проте, позивач (відповідач за зустрічним позовом) неправомірно ухилявся від надання ФОП ОСОБА_1 вихідних кодів для аналізу, в наслідок чого останній був позбавлений можливості закінчити проект. На підтвердження викладеного ФОП ОСОБА_1 подано суду електронне листування між сторонами за період з 10.06.2014р. по 04.03.2015р.

Крім того, 04.03.2015р. з електронної адреси відповідача на електронну адресу позивача було направлено фінальний звіт по виконаній роботі, який містить документ для менеджменту в паперовому вигляді, а також повний звіт зі всіма технічними протоколами у електронному вигляді. За твердженнями відповідача (позивача за зустрічним позовом) того ж дня останнім було надано банку фінальний звіт по виконанню робіт, акт прийому-передачі наданих послуг №2 від 03.03.2015р. та рахунок на оплату №СФ-00004 від 03.03.2015р.

За приписом абзацу другого частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів, зокрема, електронно-числового підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя цієї ж статті).

Статтею 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон) передбачено, що електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до статті 8 Закону юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватись виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Статтею 9 Закону визначено, що електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та, у разі необхідності, з підтвердженням факту одержання таких документів.

Відповідно до статті 11 Закону електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу. Якщо попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу не визначено порядок підтвердження факту одержання електронного документа, таке підтвердження може бути здійснено в будь-якому порядку автоматизованим чи іншим способом в електронній формі або у формі документа на папері. Зазначене підтвердження повинно містити дані про факт і час одержання електронного документа та про відправника цього підтвердження. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом.

Пунктом 10.6 договору №DELTA01092014 від 30.09.2014р. передбачено, що листування за цим договором здійснюється письмово або засобами електронної пошти відповідального представника замовника. Сторони дійшли згоди, що цей договір та інші документи, які пов'язані з виконанням цього договору, якщо вони підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками, та відправлені по факсу та/чи електронній пошті мають юридичну силу до моменту обміну належним чином підписаними оригіналами відповідних документів. Оригінал документу повинен бути наданий протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати відправлення його копії.

Таким чином, враховуючи приписи Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та п.10.6 договору №DELTA01092014 від 30.09.2014р., а також приймаючи до уваги електронне листування між сторонами, суд дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 надав банку послуги з оцінки захищеності інформаційної системи від несанкціонованого доступу по телекомунікаційних каналах та в повній мірі виконав умови договору, передавши замовнику (ПАТ "Дельта Банк") 04.03.2015р. результати наданих послуг, а саме звіт з оцінки захищеності інформаційної системи «Pay2You» від несанкціонованого доступу по телекомунікаційних каналах.

Відповідно до п.3.6 договору від 30.09.2014р. якщо замовник не підписав акт прийому-передачі наданих послуг впродовж 10 робочих днів з дати його отримання від виконавця і в той же строк не надав виконавцю письмову мотивовану відмову від його підписання, то надані послуги вважаються прийнятими згідно з актом прийому-передачі наданих послуг, який підписаний виконавцем в односторонньому порядку.

Отже, оскільки позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) не надано доказів звернення до ФОП ОСОБА_1 із зауваженнями до наданих послуг, враховуючи вимоги п.3.6 договору №DELTA01092014 від 30.09.2014р., суд дійшов до висновку, що замовником (ПАТ "Дельта Банк") послуги на суму 99 870,00 грн. прийнято 19.03.2015р. (09.03.2015р., 10.03.2015р., 16.03.2015р., 17.03.2015р. - вихідні дні).

Пунктами 2.2, 2.2.2 договору передбачено, що протягом 5 робочих днів після підписання сторонами акту прийому-передачі наданих послуг замовник сплачує виконавцю остаточний платіж за надані послуги у розмірі 50 % від загальної вартості послуг за договором, що становить 49 935,00 грн. без ПДВ.

Таким чином, керуючись п.п.2.2, 2.2.2 договору №DELTA01092014 від 30.09.2014р. Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" мало сплатити ФОП ОСОБА_1 остаточний платіж за надані послуги у розмірі 49 935,00 грн. без ПДВ. В строк до 26.03.2015р. (23.03.2015р., 24.03.2015р. - вихідні дні).

Проте, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, позивач (відповідач за зустрічним позовом) взяті на себе за договором №DELTA01092014 від 30.09.2014р. зобов'язання не виконав, послуги в строк до 26.03.2015р. не оплатив.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги положення укладеного договору, суд дійшов висновку щодо наявності у ПАТ "Дельта Банк" заборгованості за договором №DELTA01092014 від 30.09.2014р., з урахуванням попереднього (авансового) платежу, у розмірі 49 935,00 грн.

Крім того, факт наявності у ПАТ "Дельта Банк" заборгованості перед ФОП ОСОБА_1 позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) фактично не заперечується, що підтверджується листом №7433 від 26.08.2015р., в якому зазначено, що заборгованість перед ФОП ОСОБА_1 виникла за період часу до введення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта Банк», а саме до 03.03.2015р. (аркуш справи 67).

Одночасно, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлені вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" нарахованої на суму 49 935,00 грн. пені за період з 04.04.2015р. по 25.09.2015р. у розмірі 14 113,14 грн., інфляційних втрат за період з 26.03.2016р. по 04.04.2016р. в сумі 9 837,20 грн., 3% річних за період з 26.03.2016р. по 04.04.2016р. в сумі 1 538,04 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписами п.6.4 договору №DELTA01092014 від 30.09.2014р., у випадку порушення з вини замовника строків оплати вартості послуг, встановлених цим договором більш ніж на 5 (п'ять) робочих днів, замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до сплати суми - за кожний календарний день прострочення, але не більше 10 (десяти) відсотків загальної суми договору.

Розрахунок пені здійснюється за формулою: Пеня = С х 2УСД х Д : 100, (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення).

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню за період з 04.04.2015р. по 25.09.2015р. в сумі 14 113,14 грн.

Проте, за висновками суду, розрахунок суми пені, проведений позивачем, не є арифметично вірним, суперечить вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи враховуючи наступне:

Як вказувалося вище, позивач (відповідач за зустрічним позовом) мав здійснити оплату у розмір 49 935,00 грн. в строк до 26.03.2015р.

Як встановлено, зустрічна позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення 75 423,38 грн. надійшла до господарського суду міста Києва 05.04.2016р.

Враховуючи дату подання зустрічної позовної заяви, приймаючи до уваги зміст ст.232 Господарського кодексу України, а також період нарахування пені ФОП ОСОБА_1, суд приходить до висновку, що пеня має бути нарахована за період з 05.04.2015р. по 25.09.2015р. у розмірі 14 044,73 грн. Проте, у зв'язку із граничною умовою, вказаною у п.6.4 договору №DELTA01092014 від 30.09.2014р., сума нарахування пеня не може перевищувати 10 (десяти) відсотків загальної суми договору, а саме 9 987,00 грн. (загальна вартість договору становить 99 870,00 грн.).

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем за зустрічним позовом строків оплати наданих послуг позивач за зустрічним позовом на підставі ст.625 Цивільного кодексу України звернувся до суду з вимогою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" 3% річних за період з 26.03.2015р. по 04.04.2016р. в сумі 1 538,04 грн.

Розрахунок 3% річних здійснюється за формулою: сума санкцій = С х 3 х Д : 365 : 100, (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судом встановлено наступне:

Як вказувалося вище, позивач (відповідач за зустрічним позовом) мав здійснити оплату у розмір 49 935,00 грн. в строк до 26.03.2015р. Таким чином, нарахування 3% річних можливе лише з 27.03.2015р.

Таким чином, враховуючи період нарахування встановлений позивачем, судом встановлено, що розмір 3% річних за період з 27.03.2015р. по 04.04.2016р. становить 1 539,09 грн.

Проте, в зустрічній позовній заяві ФОП ОСОБА_1 заявлені вимоги про стягнення 3% річних в розмірі 1 538,04 грн. За висновками суду, заявляти вимоги про стягнення 3% річних у меньшому розмері ніж передбачено законодавством, що за думкою позивача за зустрічним позовом відповідає фактичним обставинам та правовідносинам сторін, є правом ФОП ОСОБА_1, як особи інтереси якої порушені.

Одночасно, сукупний індекс інфляції розраховується за формулою: ИИс = (ИИ1:100) х (ИИ2:100) х (ИИ3:100) х ... (ИИZ:100), (де ИИ-1 - індекс інфляції за первий місяць прострочення, ИИ-2 - індекс інфляції за другий місяць прострочення, ......, ИИ-Z - індекс інфляції за останній місяць прострочення).

Згідно листа №62-97р від 03.04.1997р. Верховного Суду України „Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ" індекс інфляції розраховується на місяць. При цьому, індекс інфляції за місяць, в якому виникло право вимоги, береться до уваги лише у разі, якщо право вимоги виникло в першій половині відповідного місяця, а індекс інфляції за місяць, в якому зобов'язання припинилося, береться до уваги лише в разі, коли зобов'язання припинилося в другій половині місяця.

Таким чином, керуючись діючим законодавством, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення інфляційні втрати з 26.03.2015р. по 04.04.2016р. в сумі 9 837,20 грн.

Проте, перевіривши розрахунок, судом встановлено, що сума інфляційних втрат за вказаний період становить 10 450,92 грн., проте заявляти вимоги про стягнення інфляційних втрат у меньшому розмері ніж передбачено законодавством є правом ФОП ОСОБА_1

В той же час, відповідно до постанови правління НБУ від 02.10.2015 р. № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 р. № 181, "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 51, частинами першою та другою статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05.10.2015 р. по 04.10.2017 р. включно.

Таким чином, станом на момент розгляду справи по суті уповноваженими органами було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк".

Статтею 17 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачена заборона на здійснення банківської діяльності без банківської ліцензії.

Крім того, частиною 5 статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

З дня призначення уповноваженої особи Фонду:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;

4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

За змістом ч.ч. 2 та 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів" вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Положеннями статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду (частина 1 та 2 статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Частиною 4 вказаною вище статті передбачено, що будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку. Судове провадження щодо таких вимог не припиняє перебіг ліквідаційної процедури.

До того ж, відповідно до п. 4.27 рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012 р. "Про затвердження Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку", уповноважена особа Фонду на ліквідацію банку не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за винятком погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують здійснення процедури ліквідації.

Таким чином, враховуючи прийняте рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про ліквідацію ПАТ "Дельта Банк", задоволення вимог кредиторів банку, зокрема Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, здійснюється виключно у межах процедури ліквідації банку та у порядку передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду України від 13.05.2015 р. у справі № 3-67гс15, від 01.04.2015 р. у справі № 3-34гс15 та Вищого господарського суду України від 23.12.2014 р. у справі № 910/9228/14.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ПАТ "Дельта Банк" про стягнення 75 423,38 грн., а саме: 49 935,00 грн. - основної заборгованості, 14 113,14грн. - пені, 1 538,04 грн. - 3% річних, 9 837,20 грн. - інфляційних втрат.

Вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення переплати за договором №DELTA01092014 від 30.09.2014р. у розмірі 49 935,00 грн. також підлягають залишенню без задоволення, оскільки доведено, що спірний договір фактично виконано.

Стосовно вимог Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 368 520,30 грн. штрафної неустойки, яка передбачена п.6.2 договору, встановлено наступне:

За змістом п.9.1 договору №DELTA01092014 від 30.09.2014р., з урахуванням додаткової угоди №1 від 29.12.2014р., договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печаткою замовника і діє (крім положень договору, які діють безстроково) до 28.02.2015р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Як встановлено судом, що ФОП ОСОБА_1 виконав умови договору в частині надання банку послуг з оцінки захищеності інформаційної системи від несанкціонованого доступу по телекомунікаційних каналах 04.03.2015р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним позовом) не виконані свої зобов'язання за укладеним договором №DELTA01092014 від 30.09.2014р. щодо надання послуг в порядку та строки, передбачені умовами вказаного договору, а саме до 28.02.2015р.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку із невиконанням в строк зобов'язань за договором Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" просить стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на свою користь штрафну неустойку у розмірі 368 520,30 грн. на підставі п.6.2 договору №DELTA01092014 від 30.09.2014р.

У п.6.2 договору сторони погодили, що за порушення виконавцем строків виконання своїх зобов'язань, передбачених цим договором, в т.ч. за порушення строків надання послуг та/або строків усунення недоліків, невідповідностей, зауважень тощо, виконавець виплачує замовникові штрафну неустойку у розмірі 1% від загальної вартості послуг (визначеної в п.2.1. договору) за кожний календарний день існування кожного порушення.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Формами неустойки є штраф і пеня. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК).

Неустойка має подвійну правову природу. До настання строку виконання зобов'язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов'язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов'язання боржником. Разом з тим пеня за своєю правовою природою продовжує стимулювати боржника до повного виконання взятих на себе зобов'язань і після сплати штрафу, тобто порівняно зі штрафом є додатковим стимулюючим фактором. Після застосування такої відповідальності, як штраф, який має одноразовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання, пеня продовжує забезпечувати та стимулювати виконання боржником свого зобов'язання.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку, що в п.6.2 договору сторонами фактично передбачено неустойку у вигляді пені, оскільки в даному пункті зазначено, що вона сплачується від загальної суми договору визначеної у пункті 2.1 цього договору, за кожен день існування порушення.

Разом з тим, ч. 6 ст. 231 ГК передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п. 2.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. за №14 зазначено, що за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки. Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунок пені позивачем за первісним позовом виконано за період з 01.03.2015р. по 03.03.2016р. у розмірі 1% від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Проте, за висновками суду, розрахунок суми пені, проведений банком, не є арифметично вірним, суперечить вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Відповідно до розрахунку суду та відповідно до частини другої статті 530 ЦК України передбачена договором відповідальність ФОП ОСОБА_1 підлягає застосуванню починаючи з 01.03.2015р. по 03.03.2015р.

Розрахунок пені здійснюється за формулою:

Пеня = сума заборгованості х Подвійна облікова ставка НБУ х кількість днів прострочення.

За таких обставин, згідно розрахунку суду пеня за період з 01.03.2015р. по 03.03.2015р. становить 320,13 грн.

Таким чином, вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 418 455,30 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 320,13 грн.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати підлягають віднесенню на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 418 455,30 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, б. 36Б, ідентифікаційний код юридичної особи 34047020) 320 (триста двадцять) грн. 13 коп., судовий збір у розмірі 4 (чотири) грн. 80 коп.

3. У задоволенні зустрічних позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про стягнення 49 935,00 грн. основного боргу, 14 113,14 грн. - пені, 1 538,04 грн. - 3% річних та інфляційних у розмірі 9 837,20 грн. - відмовити повністю.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 25.05.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено - 31.05.2016р.

Суддя В.В. Князьков