Рішення № 58128796, 30.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.05.16р. Справа № 904/2850/16

За позовом публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго", м. Запоріжжя

до комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про стягнення 403 528,35 грн. заборгованості за теплову енергію, 55 812,40 грн. пені, 3 897,45 грн. інфляційних втрат, 3 814,52 грн. 3% річних

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 174 від 07.12.2015 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 11 від 05.01.2016 року, представник

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради заборгованості у сумі 467 052,72 грн., з яких:

- 403 528,35 грн. заборгованість за теплову енергію поставлену в період з листопада - грудень 2015 року;

- 55 812,40 грн. пеня за загальний період з 06.12.2015 року по 06.04.2016 року;

- 3 897,45 грн. інфляційні втрати за загальний період з грудня 2015 року по березень 2016 року;

- 3 814,52 грн. 3% річних за зальний період з 06.12.2015 року 06.04.2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 1551 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води від 18.09.2009 року в частині своєчасної та повної оплати за відпущену теплову енергії за листопад та грудень 2015 року за Актами № 11 від 30.11.2015 року на суму 235 318,13 грн. та № 12 від 31.12.2015 року на суму 291 136,85 грн.

Відповідач надав відзив де зазначив, що погоджується з сумою боргу у розмірі 403 528,35 грн., щодо вимог позивача про стягнення пені в сумі 55 812,40 грн. зазначив, що підлягають частковому задоволенню оскільки на сьогоднішній день відповідач знаходиться в скрутному фінансовому становище, що підтверджується копією звіту про фінансові результати за 2015 рік тат копією балансу комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради станом на 31.12.2015 року, згідно яких, за результатами господарської діяльності за 2015 рік підприємство зазнало збитків у сумі 18,2 млн. грн., загальний розмір збитку від господарської діяльності підприємства станом на 31.12.2015 року склав 103,9 млн. грн.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2016 року з призначенням її до розгляду на 28.04.2016 року, після чого розгляд справи відкладався до 30.05.2016 року.

У судовому засіданні 30.05.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.09.2009 року між відкритим акціонерним товариством "Дніпроенерго", найменування в подальшому змінено на публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпроенерго" (далі - Теплопостачальна організація, позивач) та комунальним підприємством "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської ради (далі - Споживач, відповідач) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води №1551 (далі - договір) відповідно до умов якого Теплопостачальна організація бере на себе зобовязання виробляти та безперервно поставляти (за винятком нормативно встановлених перерв) споживачу теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних йому обсягах, для подальшого транспортування та поставки споживачам лівобережної частини м. Дніпропетровська, споживач зобовязується оплачувати отриману теплову енергію за затвердженими тарифами в терміни і на умовах, передбачених договором (п. 1.1 Договору).

Споживач зобовязується дотримувати кількість споживання теплової енергії в обсягах, визначених в додатку №1 до цього договору, не допускаючи їх перевищення, і своєчасно сплачувати вартість теплової енергії в терміни, передбачені п. 5.5 цього договору (п. 2.3.1 Договору).

За відпущену теплову енергію у вигляді гарячої води споживач сплачує теплопостачальній організації за тарифами, що діють, затвердженими Постановою НКРЕ України за 1 Гкал. тепловій енергії 198,72 грн. (в т.ч. ПДВ) (п. 5.1 Договору).

Розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів, що діють (п. 5.2 Договору).

Розрахунковим періодом є календарний місяць. По закінченню кожного розрахункового періоду сторонами, до 5 числа місяця, який слідує за звітним, оформлюється Акт про кількість відпущеної теплової енергії (п. 5.3 Договору).

26.12.2014 року сторони договору підписали додаткову угоду №12 (а.с. 37 том 1), відповідно до якої п. 5.4 договору виклали в наступній редакції: "Споживач здійснює оплату за відпущену теплову енергію щоденно, на наступний день після отримання грошових коштів від "Кінцевих споживачів" в обсязі відсотка від отриманої суми, що дорівнює тарифу на виробництво в загальному тарифі на теплову енергію для "Кінцевих споживачів". Кожний платіж, що надійшов від Споживача, зараховується Теплопостачальною організацією в рахунок погашення заборгованості, термін утворення якої календарно раніший, незалежно від призначення платежу. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється в 5-ти денний термін від дати підписання Акту про кількість відпущеної теплової енергії в розрахунковому періоді.

18.02.2011 року сторони договору підписали додаткову угоду №5 (а.с. 27 том 1), відповідно до якої п. 5.5 договору виклали в наступній редакції: "Орієнтовна вартість теплової енергії, яка поставляється Споживачу, відповідно до тарифів, що діють на момент підписання цієї Додаткової угоди, складає 3 500 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 583 333,33 грн.".

09.03.2011 року сторони склали протокол розбіжностей до додаткової угоди №5 від 18.02.2011 року (а.с. 28 том 1), зокрема, в редакції Споживача п. 5.6 Договору в наступній редакції: "Орієнтовна річна вартість теплової енергії, яка поставляється Споживачу, відповідно до тарифів, що діють на момент підписання цієї Додаткової угоди, складає 2 495 258,14 грн., в т.ч. ПДВ 415 876,36 грн.".

07.12.2015 року сторони договору підписали додаткову угоду №15 (а.с. 40 том 1), про наступне: "Відповідно до ст.ст. 651, 653, 654 Цивільного кодексу України, сторони дійшли до взаємної згоди продовжити строк дії Договору до 31 грудня 2016 року".

На виконання умов договору позивач у листопаді та грудні 2015 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 526 454,98 грн., що підтверджується Актами про кількість відпущеної теплової енергії за листопад 2015 року на суму 235 318,13 грн. та за грудень 2015 року на суму 291 136,85 грн. Акти мають підписи з боку позивача та відповідача та скріплені печатками обох підприємств.

Відповідач зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії виконав частково у сумі 122 926,63 грн., а саме:

-відповідно до спеціального протокольного рішення від 17.12.2015 року про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2856 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України - 23.12.2015 року було перераховано кошти за спожите теплопостачання у листопаді 2015 року в розмірі - 47 697,06 грн.;

- 31.12.2015 року укладено угоди про зарахування погодженої суми, отриманих ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго" платежів за теплову енергію від фізичних осіб в період з 01.11.2015 року по 30.11.2015 року в рахунок оплати за теплову енергію, відпущену КП "Коменергосервіс" - № 4 від 31.12.2015 року на суму 173,57 грн., № 5 від 31.12.2015 року на суму 794,00 грн., № 6 від 31.12.2015 року на суму 24 482,10 грн., всього на суму - 25 449,67 грн.;

- відповідно до угод №7 від 29.02.2016 року, №8 від 29.02.2016 року, №9 від 29.02.2016 року, №10 від 29.02.2016 року взаємозаліком на загальну суму 49 779,90 грн.

Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 403 528,35 грн. основного боргу, що підтверджується актом №540 звіряння розрахунків від 25.04.2016 року (а.с. 73 том 1), який підписано з боку Позивача та Відповідача.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Під час розгляду справи відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 403 528,35 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а 3% річних платою за користування коштами, що не були вчасно сплачені боржником.

На підставі вищевикладеного позовні вимоги в частині стягнення 3 897,45 грн. інфляційних втрат за загальний період з грудня 2015 року по березень 2016 року та 3 814,52 грн. 3% річних за зальний період з 06.12.2015 року 06.04.2016 року слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми не своєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

У випадку порушення термінів розрахунків за теплову енергію сторони передбачили відповідальність у вигляді пені у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми, що належить до оплати за кожен день прострочення платежу до дня повного виконання зобов'язання (п. 6.3.4 договору).

Позивач нарахував та просить стягнути пеню за загальний період з 06.12.2015 року по 06.04.2016 року у сумі 55 812,40 грн. Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені встановлено, що розрахунок здійснено вірно.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру пені до 50% у зв'язку з складним матеріальним становищем суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 233 Господарського кодексу України також передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 19 січня 2011 року № 10/224-10 та № 12/63.

Відповідно до підпункту 3.17.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження завдання йому відповідачем збитків від порушення прийнятих на cебе грошових зобов'язань саме за укладеним із ним договором.

Натомість відповідач, зі свого боку, допущене ним порушення обґрунтував тяжким матеріальним становище.

Разом з тим суд приймає до уваги й інтереси позивача, який так само як і відповідач у скрутному фінансовому становищі, пов'язаному з неплатежами з боку контрагентів.

Здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

З урахуванням викладеного законним і справедливим буде зменшення заявленої позивачем пені до 27 906,20грн.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 27 906,20 грн.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі439 146,52 грн., з яких: 403 528,35 грн. - основна заборгованість, 27 906,20 грн. - пеня, 3 814,52 грн. - 3% річних, 3 897,45 грн. - інфляційні втрати.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення неустойки.

Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у сумі 7 005,79грн.

Керуючись статтями 1, 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Коменергосервіс" Дніпропетровської міської (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Артільна, 6-Б, ідентифікаційний код 36639101) на користь публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпроенерго" (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, 20, ідентифікаційний номер 00130872, відокремлений підрозділ "Придніпровська теплова електрична станція ПАТ "ДТЕК Дніпроенерго", 49112, м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 1, п/р 260 353 005 83 823, філія - Дніпропетровське ОУ АТ "Ощадбанк" м. Дніпропетровськ, МФО 305482, код ЄДРПОУ 38024604) основну суму заборгованості в розмірі 403 528,35 грн., пеню у розмірі 27 906,20 грн., інфляційні витрати у розмірі 3 897,45 грн., та 3% річних у розмірі 3 814,52 грн. та судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 7 005,79 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 06.06.2016 року.

Суддя ОСОБА_3