Рішення № 5812864, 18.06.2009, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-2632/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2009 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Іващенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Красноармійськвугілля», третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові , про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ДП «Красноармійськвугілля», третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові , про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 01.02.1986 року по 08.12.2007 року він працював гірничим робітником очисного вибою 5 розряду шахти Стаханова та шахти Центральна.

Під час роботи він отримав професійне захворювання, а саме: хронічне обструктивне захворювання легенів П ступеню у фазі затихаючого загострення, пневмосклероз, легенева недостатність першого-другого ступеню. Після проходження медичного обстеження відповідач склав акт за формою П-4 № 2 від 03.11.2008 року.

Згідно виписки з акту огляду МСЕК Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії від 12.03.2009 року йому встановлено 40% втрати працездатності та третя група інвалідності з 23.02.2009 року по 12.03.2010 року.

Внаслідок професійного захворювання відбулося ушкодження його здоров»я, в зв»язку з чим йому заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він протягом тривалого часу постійно знаходиться у хворобливому стані в зв»язку із захворюванням.

На теперішній час він почуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Його постійно мучать сильні болі в легенях, через які він часто не має можливості самостійно пересуватись. В даний час практично всі кошти його родини спрямовані на відновлення його здоров»я.

Заподіяну моральну шкоду він оцінює в 50000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 підтримали заявлені позовні вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача – ДП «Красноармійськвугілля» позовні вимоги визнав частково, а саме згоден з тим, що позивачеві заподіяно моральну шкоду, але не згоден з розміром моральної шкоди, яку просить стягнути позивач.

Представник третьої особи – відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Димитрові вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, також не погодився з розміром моральної шкоди, яку просить стягнути позивач.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01.02.1986 року по 08.12.2007 року працював гірничим робітником очисного вибою 5 розряду шахти Стаханова та шахти Центральна (а.с. 17-22).

Під час роботи він отримав професійне захворювання, а саме: хронічне обструктивне захворювання легенів П ступеню у фазі затихаючого загострення, пневмосклероз, легенева недостатність першого-другого ступеню (а.с. 8-11, 27). Після проходження медичного обстеження відповідач склав акт за формою П-4 № 2 від 03.11.2008 року (а.с. 5-7).

Згідно виписки з акту огляду МСЕК Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії від 12.03.2009 року йому встановлено 40% втрати працездатності та третя група інвалідності з 23.02.2009 року по 12.03.2010 року (а.с. 23).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров”я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до роз”яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв”язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 40% працездатності в зв»язку з професійним захворюванням. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. що він протягом тривалого часу постійно знаходиться у хворобливому стані в зв»язку із захворюванням. На теперішній час він почуває себе втраченою для суспільства та родини людиною. Його постійно мучать сильні болі в легенях, через які він часто не має можливості самостійно пересуватись.

Позивач ОСОБА_1 отримав професійне захворювання і при цьому суд враховує вимоги ст. 1167 ЦК України, згідно до яких моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Вищезазначене законодавство, а також роз”яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» пов”язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стресс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв”язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз”ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров”я позивача, те, що професійна працездатність в зв»язку з професійним захворюванням втрачена на 40%, він визнаний інвалідом третьої групи, інвалідність позивачу встановлена не безстроково, а до 1 квітня 2010.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим стягнути з відповідача ДП «Красноармійськвугілля» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн., при цьому суд виходив з характеру та глибини моральних страждань, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ДП «Красноармійськвугілля» на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору – в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – в розмірі 37,50 грн.

На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємста «Красноармійськвугілля» (код за ЄДРПОУ 32087941) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 10000 (десять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ДП «Красноармійськвугілля» (код за ЄДРПОУ 32087941) (код за ЄДРПОУ 32087941) на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,50 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: