Рішення № 58128594, 31.05.2016, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 травня 2016 р. Справа № 903/241/16

за позовом товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ"

до відповідача: публічне акціонерне товариство "Електротермометрія"

про стягнення 477 325,81 грн.

Суддя: Кравчук В.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 01.02.2016р. №65/2

від відповідача: н/з

В судовому засіданні представнику позивача розяснено право відводу відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України. Відводу складу суду не заявлено.

В судовому засіданні роз`яснено процесуальні права і обовязки учаснику судового процесу, визначені ст. 22 ГПК України.

В судовому засіданні 11.05.2016р. оголошено перерву до 30.05.2016р.

В судовому засіданні 30.05.2016р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" звернулось з позовом до господарського суду Волинської області про стягнення з публічного акціонерного товариства "Електротермометрія" 479 073,03 грн. заборгованості, з яких: 443 638,34 грн. - основного боргу, 3 558,64 грн. - інфляційних втрат, 2030,18 грн. - 3% річних та 29 845,87 грн. - пені .

Ухвалою господарського суду Волинської області від 12.04.2016р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.05.2016р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Предстаник позивача в судових засіданнях 11.05.2016р. та 30.05.2016р. заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд їх задоволити у повному обсязі. Додатково, листом від30.05.2016р. за №01-65/112/16 (вх. №01-65/112/16) про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог щодо нарахування штрафних санкцій просив стягнути, а саме: 29 300,68 грн. - пені та 2 356,61 грн. - інфляційних.

Вказана заява, відповідаючи вимогам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не суперечить законодавству України, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а тому прийнята судом до розгляду та має місце нова ціна позову 477 325,81 грн., з яких: 443 638,34 грн. - основного боргу, 29 300,68 грн. - пені, 2030,18 грн. - 3% річних та 2 356,61 грн. - інфляційних . Згідно пункту 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/2351 від 20.10.2006р. "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" та пункту 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/482 від 13.08.2008р., в разі зміни (зменшення, збільшення) позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи із якої вирішується спір.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.05.2016р. щодо задоволення судом позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу не заперечив, просив суд розгляд справи відкласти на іншу дату та час. Відповідач уповноваженого представника в судове засідання 30.05.2016р. не направив, водночас був повідомлений в судовому засіданні 11.05.2016р. під розписку про перерву в розгляді справи до 30.05.2016р. до 15.00 год. (а.с.33)

За приписами п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, враховуючи те, що розгляд спору вже відкладався, явку відповідача не було визнано обовязковою, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, -

встановив:

01.06.2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ" (Постачальник, позивач) та публічним акціонерним товариством "Електротермометрія" (Споживач, відповідач) було укладено договір постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410069HWAP016 (а.с.7-14).

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник зобов`язався передати у власність споживача у 2016р. природний газ (Товар), а Споживач зобов`язався прийняти і своєчасно оплатити вартість газу у розмірах, строках та порядку, визначеному умовами даного Договору.

Згідно п. 4.2 та 4.2.1. Договору розрахунки за газ здійснюються Споживачем шляхом перерахунку грошових коштів на банківвський рахунок Постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання.

Відповідно до п.4.2.3. Договору остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

На виконання умов даного договору 31.01.2016р. між сторонами було підписано Акт приймання - передачі природного газу на суму - 395 404,40 грн. (а.с.26-28). 29.02.2016р. сторони підписали Акт приймання - передачі природного газу на суму 46 425,84 грн., а 31.03.2016р. на суму 1 808,10 грн.

Водночас, станом на 08 квітня 2016р. ПАТ "Електротермометрія" не проведено розрахунок з ТзОВ "ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ", внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 443 638,34 грн.

За загальними нормами ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору ,а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене, враховуючи відпуск позивачем відповідачу природного газу, отримання його відповідачем та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність предявленого позову в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 443 638,34 грн.

Сума основної заборгованості у розмірі 443 638,34 грн. повністю підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме Актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2016р. - 22.03.2016р. (а.с.18), у встановленому порядку не була спростована чи заперечена відповідачем.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 29 300,68 грн., що діяла в період заборгованості слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 6.2.1. договору у випадку порушення Споживачем строків оплати передбачених розділом ІV Договору, Споживач зобовязаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день простроченого платежу .

Згідно ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (№543/96-ВР від 22.11.1996.р) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до пункту 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.6.2.1. Договору сторони узгодили роміри сплати пені у разі прострочення Відповідачем строку внесення платежів, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 29 300,68 грн. підлягають до задоволення.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 2 030,18 грн. за період прострочення заборгованості суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд провівши власний перерахунок 3% річних зазначає, що проведений позивачем розрахунок за визначений період є вірним. Відтак вимога про стягнення 3% річних в сумі 2 030,18 грн. підлягає задоволенню

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2 356,61 грн. за період прострочення заборгованості, суд зазначає наступне.

Згідно ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що вимога позивача в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 356,61 грн. підлягає до повного задоволення.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що предявляються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості підлягають повному задоволенню в сумі - 477 325,81 грн. з яких: - 443 638,34 грн. основного боргу, 29 300,68 грн. - пені, 2 030,18 грн. - 3% річних та 2 356,61 грн. інфляційних втрат.

Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.49 ГПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути 7 159,18 грн. судового збору.

Враховуючи зазначене та керуючись ст.193 Господарського кодексу України, ст. ст.526,610,612,625,655,712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд України,-

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "Електротермометрія" (43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 40, ідентифікаційний код 00225644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» (43025, м. Луцьк, вул. І.Франка, 12 код ЄДРПОУ 39589216) 477 325,81 грн. з яких: - 443 638,34 грн. основного боргу, 29 300,68 грн. - пені, 2 030,18 грн. - 3% річних, 2 356,61 грн. інфляційних втрат, а також 7 159,18 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено

31.05.2016

СуддяВ. О. Кравчук