Ухвала суду № 58128498, 06.06.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк М.М.

Суддя-доповідач:Бучик А.Ю.

УХВАЛА

іменем України

"06" червня 2016 р. Справа № 806/201/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Бучик А.Ю.

суддів: Одемчука Є.В.

Шевчук С.М.,

за участю секретаря судового засідання Витрикузи В.П.,

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача Сосни О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "29" лютого 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними, зобов'язання вирішити питання щодо призначення одноразової грошової допомоги ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дії (бездіяльності) Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням другої групи інвалідності з 26 грудня 2011 року внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку; зобов'язання Міністерства оборони України вирішити питання щодо призначення, як інваліду другої групи, одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499, зі змінами згідно постанови від 25 липня 2011 року № 815, виходячи з грошового забезпечення позивача, визначеного на день встановлення позивачу інвалідності, визначеного в довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 24 листопада 2015 року № 10111/03-21.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії (бездіяльність) Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_5 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконані інтернаціонального обов'язку. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_5 одноразової грошової допомоги у зв'язку зі встановленням 2 групи інвалідності внаслідок захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при виконані інтернаціонального обов'язку, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі Міністерства оборони України посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та просить скасувати рішення суду першої інстанції з ухваленням нового про відмову в позові. Зазначає, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям та звільненим з військової служби (зборів) особам у зв'язку з інвалідністю, що сталася після 01 січня 2007 року. Оскільки первинна інвалідність ОСОБА_5 встановлена в 2003 році, тому позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, в тому числі і в Порядку №499, і в Порядку №975.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 проходив військову службу в Збройних Силах, звільнений в запас наказом Міністра оборони України від 04 грудня 2002 року № 728 за станом здоров'я та згідно з наказом командира військової частини А 3120 від 16 грудня 2002 року № 239 виключений зі списків особового складу частини.

Свідоцтвом про хворобу військово-лікарської комісії - госпітальної військової частини А 3120 від 05 листопада 2002 року № 631 встановлено, що отримані ОСОБА_5 захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку.

Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією № 2 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 26 грудня 2011 року, що настала внаслідок захворювань, пов'язаних із виконанням обов'язків військової служби при виконанні інтернаціонального обов'язку, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААА № 732981 від 27 грудня 2011 року (а.с. 15).

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з отриманням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, ОСОБА_5 25 листопада 2015 року звернувся до через Житомирський об'єднаний міський військовий комісаріат з відповідною заявою та надав копії необхідних документів, які спрямовані до Міністерства оборони України.

Розглянувши вказані документи, Департамент фінансів Міністерства оборони України листом від 18 грудня 2015 року №248/3/6/4020 повернув їх до військкомату, вказавши, що підстав для розгляду поданих документів не вбачається, оскільки ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, що діє з 01.01.2007 року та передбачає виплату одноразової грошової допомоги, на ОСОБА_5 не поширюється (встановлено інвалідність та звільнено до 01.01.2007 року).

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст.1 Закону № 2011-ХІІ).

Статтею 1-2 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з п.2 ч.1 ст.3 Закону № 2011-XII, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Статтею 16 вказаного Закону в первинній редакції передбачено, що військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягають державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеня втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" від 03 листопада 2006 року №328-V, який набрав чинності 01 січня 2007 року, статтю 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" викладено в новій редакції, зокрема, частиною другою цієї статті передбачено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм даного Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18 листопада 2014 року справа №21-446а14 та від 21 квітня 2015 року справа №21-135а15.

Пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 визначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З метою реалізації положень статті 16 Закону №2011-ХІІ розроблено порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Постанова № 499).

Згідно з пунктом 2 Постанови № 499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби чи після закінчення зазначеного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження.

Приписами п. 7 Постанови № 499 встановлено, що керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку. Головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Згідно пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі Постанова №975) днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Оскільки інвалідність позивача настала 26 грудня 2011 року, то виплата одноразової грошової допомоги повинна здійснюватись на підставі нормативно - правових актів, які були чинні на момент встановлення позивачу інвалідності.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що доводи відповідача про те, що нова редакція (з 1 січня 2007 року) Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не поширюється на позивача є безпідставними, оскільки отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" діюче законодавство пов'язує не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому тієї чи іншої групи інвалідності, що впливає на розмір такої допомоги.

Безпідставним є посилання відповідача щодо порушення строків реалізації позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки чинне на час набуття ним 2-ї групи інвалідності законодавство не обмежувало право на звернення із такою заявою будь-яким строком, а строк звернення до адміністративного суду з моменту, коли останній дізнався про порушення свого права, дотримано. Не заслуговує на увагу і посилання на отримання позивачем грошової допомоги в зв'язку із втратою працездатності за страховим випадком від 05.11.2002 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 р. № 488, що має враховуватись судом, оскільки вказана виплата пов'язана не з інвалідністю, встановленою пізніше - 06.02.2003 р., а є компенсацією часткової втрати позивачем працездатності під час проходження військової служби.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правильність прийнятого рішення, яке постановлене із дотриманням судом норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "29" лютого 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Ю.Бучик

судді: Є.В.Одемчук

С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "06" червня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_5 АДРЕСА_1

3- відповідачу/відповідачам: Міністерство оборони України проспект Повітрофлотський,6,м.Київ 168,03168

4-третій особі: Житомирський обласний військовий комісаріат - вул. Баранова,4,Житомир,10001

5,6 - представнику Міністерства оборони України - Ільчик Олександр Володимирович:

- Центральний територіальний юридичний відділ, вул.Замостянська,23, м.Вінниця, 21001

- Центральний територіальний юридичний відділ, 21036, м.Вінниця, 36, вул.40-річчя Перемоги

7 - представнику позивача - ОСОБА_3, АДРЕСА_2,