Постанова № 58128240, 02.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 521/18057/15-а

Категорія: 5.2 Головуючий в 1 інстанції: Гуревський В.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участю секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - ОСОБА_1;

представника відповідача - Ткаченка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, а також закриття провадження, -

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі - Одеська митниця ДФС) в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.44-49), просив наступне:

- визнати протиправними дії заступника начальника Одеської митниці ДФС щодо складання постанови №0970/50000/15 від 29 жовтня 2015 року про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 7661,28 грн. за порушення ст.485 Митного кодексу України;

- визнати протиправною та скасувати постанову №0970/50000/15 від 29 жовтня 2015 року в справі про порушення митних правил, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування позову зазначено про відсутність складу адміністративного правопорушення, про недотримання строків розгляду адміністративної справи, що встановлені ст.525 Митного кодексу України та строків накладення митних стягнень, передбачених ст.467 цього Кодексу.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на те, що при його винесенні судом були зроблені висновки з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав доводи викладені в апеляції та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на наступних підставах.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 04 січня 2014 року уповноваженою особою декларанта ТОВ «Лампочка» - ОСОБА_4 до митного поста «Одеса-порт» Південної митниці Міндоходів було подано митну декларацію та документи, необхідні для митного оформлення товару «овочі свіжі» (товар 1 - авокадо свіже, товар 2 - солодкий перець роду «Capsicum», товар 3 - цитрусові свіжі). Митну декларацію було прийнято до митного оформлення та зареєстровано за номером 500060001/2014/000080 (а.с.50-51).

Вказаний товар надійшов на адресу ТОВ «Лампочка» від ізраїльської компанії «ARAVA EXPORT GLOVERS LTD» в чотирьох контейнерах.

Продавцем товару виступала панамська компанія «WAYTRANS LIMITED CORPORATE CORP» за контрактом №21/01 від 21 січня 2013 року (а.с.55-58).

Для митного оформлення товару, відповідно до ст.335 Митного кодексу України, декларантом надано Південній митниці Міндоходів інвойси №ODS13-341 та № ODS13-341/1, видані компанією «WAYTRANS LIMITED CORPORATE CORP» (Панама), в яких митну вартість товару заявлено у розмірі 92 371,22 доларів США.

Так, виходячи з відомостей зазначених у інвойсах митна вартість товару № 1 встановлена у розмірі 327 687,42 грн., товару № 2 - 293 144,87 грн., товару № 3 - 117 490,87 грн.

При цьому, митну вартість визначено за першим методом, визначеним ст.57 Митного кодексу України, за «ціною договору». Митні платежі, що підлягають сплаті за ввезення товару № 1 визначені у розмірі 77 334,23 грн., за товар № 2 - 128 983,74 грн., за товар № 3 - 23 498,17 грн., які повністю сплачено ТОВ «Лампочка» та 04 січня 2014 року товар випущено у вільний обіг на митну територію України.

З метою здійснення митного контролю, в порядку ст.ст.320, 336 Митного кодексу України, Головним оперативним управлінням Міністерства доходів і зборів України направлено запит від 24 січня 2014 року за вих. №1700/5/99-99-07-16-10-16 до митних органів Ізраїлю, в якому, серед іншого, поставлені наступні питання: чи здійснювали ізраїльські компанії експорт свіжих фруктів та овочів на адресу ТОВ «Лампочка»; чи були ізраїльські компанії безпосередніми продавцями товару; якими документами регламентовані комерційні відносини стосовно купівлі-продажу товарів; які компанії виступали замовниками/покупцями товарів; чи одержували ізраїльські компанії у повному обсязі плату за вказані товари, від яких осіб (а.с.78-79).

У відповідь на вказаний запит податкова служба Ізраїлю листом від 01 липня 2015 року повідомила, що усі ізраїльські компанії мають ділові відносини з компанією ТОВ «Лампочка», а не з компанією «WAYTRANS LIMITED CORPORATE CORP», та здійснювали експорт свіжих овочів та фруктів на адресу ТОВ «Лампочка».

Поряд з цим, у п.6 зазначеного листа вказано, що всі експортні документи, надані митному управлінню Ізраїлю, відповідають документам, наданим із запитом від 24 січня 2014 року; відповідностей чи фальсифікацій не знайдено (а.с.82).

За результатами дослідження отриманих від податкової служби Ізраїлю документів, зокрема, проформи-інвойсу №Т2135, Т2132, Т2130, Т2131, Одеська митниця ДФС дійшла висновку, що фактичним продавцем товарів є ізраїльська компанія «ARAVA EXPORT GLOVERS LTD», при цьому, панамська компанія «WAYTRANS LIMITED CORPORATE CORP» не має жодного відношення до даної зовнішньоекономічної операції, а надані до митного оформлення інвойси компанії «WAYTRANS LIMITED CORPORATE CORP» містять інформацію про нижчу вартість товару, чим її фактична.

У зв'язку з чим, 16 жовтня 2015 року Одеською митницею ДФС складено протокол про порушення митних правил №0970/50000/15 (а.с.12-15).

29 жовтня 2015 року за результатами розгляду протоколу про порушення митних правил Одеською митницею ДФС прийнято постанову №0970/50000/15, якою директора ТОВ «Лампочка» ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 7 661,28 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що Одеською митницею ДФС доведено порушення позивачем ст.485 Митного кодексу України, що виразилось у наданні ним при митному оформленні товару документів, які містять неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, в результаті чого, різниця між сплаченими митними платежами та тими, що підлягають сплаті, становить 2 553,76 грн.

Згідно з вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що при ухваленні рішення, судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з постанови про притягнення позивача до відповідальності, допущені порушення митного законодавства, відповідач пов'язує з тим, що в поданій декларантом ТОВ «Лампочка» електронній митній декларації №500060001/2014/000080 зазначені неправдиві відомості про продавця товару та неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, що є ознакою, на думку фіскального органу, порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України.

Так, положеннями ч.1 ст.485 Митного кодексу України визначено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Колегія суддів не погоджується з доводами суду першої інстанції, що декларант подав недостовірні відомості про продавця товару.

Так, в підтвердження здійснення ТОВ «Лампочка» операцій купівлі-продажу саме з компанією «WAYTRANS LIMITED CORPORATE CORP» (Панама), в матеріалах справи містяться: контракт №21/01 від 21 січня 2013 року (а.с.55-58), інвойси №ODS13-341 та № ODS13-341/1, платіжні доручення в іноземній валюті (а.с.87,89,91,93).

В матеріалах справи також міститься лист компанії «WAYTRANS LIMITED CORPORATE CORP» (Панама) №110116/6 від 11 січня 2016 року та його переклад, яким підтверджено, що свіжі овочі (перець) вагою 25 120кг нетто вартістю 1460 доларів США за метричну тонну відправлено у контейнерах ZCSU5828106, ZCSU5926653, ZCSU5804573, TRIU8100966 згідно рахунку-фактурі №ODS13-341 від 26 грудня 2013 року. Також, зазначеним листом підтверджено, що з компанією «WAYTRANS LIMITED CORPORATE CORP» повністю проведено розрахунок в розмірі 92 371,22 доларів США (а.с.53-54).

Крім того, податкові органи Ізраїлю, повідомивши про те, що ізраїльські експортери не мали ділових стосунків з компанією «WAYTRANS LIMITED CORPORATE CORP» в пакеті документів, надісланих на адресу Одеської митниці, надали копію контракту, укладеного між компанією «WAYTRANS LIMITED CORPORATE CORP» та ізраїльською компанією «ARAVA EXPORT GLOVERS LTD».

Також, Одеською митницею ДФС не доведено, що безпосередньо саме цей товар, про який йшла мова у листі податкової служби Ізраїлю від 01 липня 2015 року, був оформлений на підставі митної декларації №500060001/2014/000080 від 04 січня 2014 року.

Суд першої інстанції не звернув увагу на зауваження позивача щодо відсутності відповіді з боку ізраїльської податкової служби на питання, поставлені Головним оперативним управлінням Міністерства доходів і зборів України про те, чи були ізраїльські компанії безпосередніми продавцями товару ТОВ «Лампочка» і якими документами регламентовані комерційні відносини стосовно купівлі-продажу товарів.

Таким чином, Одеською митницею ДФС, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не надано жодного належного доказу, що господарські відносини з поставки ТОВ «Лампочка» товару, митне оформлення якого здійснювалося за митною декларацією №500060001/2014/000080 від 04 січня 2014 року, здійснювалися саме з компанією «ARAVA EXPORT GLOVERS LTD» (Ізраїль), а не з компанією «WAYTRANS LIMITED CORPORATE CORP» (Панама) і що розрахунки безпосередньо проводилися між ТОВ «Лампочка» і «ARAVA EXPORT GLOVERS LTD» (Ізраїль).

На думку колегії суддів, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_3 не є суб'єктом даного адміністративного правопорушення у відповідності до норм Митного кодексу України, у зв'язку з наступним.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно зі ст.266 Митного кодексу України, декларант за встановленою законом формою зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу Х цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.293 цього Кодексу, особою, на яку покладається обов'язок із сплати митних платежів, є декларант.

Частина 8 ст. 264 Митного кодексу України передбачає, що з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Тобто, декларантом є особа, яка особисто здійснює декларування товарів як його власник або особа, уповноважена власником.

Як вбачається з матеріалів справи, митна декларація №500060001/2014/000080 від 04 січня 2014 року подана митному органу ОСОБА_4, яка уповноважена ТОВ «Лампочка», директором якого є ОСОБА_3

Отже, виходячи з викладених норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що ОСОБА_3 не може бути суб'єктом даного правопорушення, оскільки він не здійснював декларування товару та не вчиняв правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України. Притягнення позивача до відповідальності за вказане правопорушення тільки на підставі того, що він займає керівну посаду на підприємстві, яке є власником товару, не утворює склад правопорушення, передбаченого ст.485 Митного кодексу України.

До того ж, суд апеляційної інстанції вважає за потрібне звернути увагу на те, що частина 1 статті 55 Митного кодексу України зобов'язує орган фіскальної служби приймати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Тобто, отримання документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості, відповідно до п.4 ч.6 ст.54 Митного кодексу України є підставою для коригування митної вартості товару, яка оформлюється окремим рішенням.

Відповідно до ч.2 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування митної вартості має містити, крім іншого, розрахунок числового значення митної вартості, скоригованої органом доходів і зборів, а також фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у випадку встановлення факту заявлення декларантом в митній декларації неправдивих відомостей, контролюючий орган також повинен прийняти письмове рішення щодо коригування митної вартості та встановлення суми несплаченої суми митних платежів.

Наявність, на думку суду апеляційної інстанції такого рішення, повинно бути підставою для адміністративної відповідальності декларанта.

Водночас, розрахунки, що містяться в службовій записці начальника митного поста, як вважає колегія суддів, не можна розцінювати, як належний доказ, який покладений в основу встановлення розміру штрафу.

Втім, як свідчать матеріали справи, рішення про коригування митної вартості Одеською митницею ДФС не приймалося.

Апелянт у своєї апеляційній скарзі звертав увагу на те, що суб'єктом владних повноважень пропущений строк притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності, передбаченої ст.485 Митного кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами та вважає обґрунтованими аргументи відповідача, що відповідно до ч.1 ст.467 Митного кодексу України, правопорушення, передбачене ст. 485 Митного кодексу України є триваючим порушенням, а тому адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 09 квітня 2012 року (справа № 21-260а11), в якій йдеться мова про те, що зазначене порушення митних правил не можна вважати триваючим, позаяк воно припиняється з поданням декларації митному органу, а, отже, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через шість місяців з дня його вчинення не може бути прийнято судом, у зв'язку з наступним.

Аналіз вказаної постанови Верховного Суду України свідчить про те, що суд надавав оцінку Митному кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-IV, діючої на той час ст.355 цього Кодексу, яка передбачала відповідальність за дії спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру.

13 березня 2012 року був прийнятий новий Митний кодекс, який почав діяти з 01 червня 2012 року, в якому закріплено, що правопорушення передбачене ст.485 цього Кодексу відноситься до триваючих порушень митних правил.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою правову позицію відповідача, що такі зміни в законодавстві обумовлені тим, що ст. 269 Митного кодексу України було надано право декларанту або уповноваженої особі змінювати відомості зазначені в митній декларації або відкликати митну декларацію. Такі дії можливо здійснити протягом трьох років.

Провадження у справах про порушення митних правил не порушується у випадках якщо декларант або уповноважена особа самостійно звернулися до митного органу з проханням про внесення змін до митної декларації.

До того ж не можливо погодитися з вимогою позивача про визнання незаконними дії заступника начальника Одеської митниці ДФС щодо складання спірної постанови та про закриття провадження по даній справі.

Так, колегія суддів вважає, що результатом дій щодо складання рішення, є відповідне рішення суб'єкта владних повноважень, яке тягне за собою правові наслідки, адже саме воно і може бути предметом оскарження.

З приводу вимог про закриття провадження у справі про порушення митних правил, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, суд не є органом уповноваженим розглядати справу про адміністративне правопорушення та виносити постанову по суті справи про адміністративне правопорушення (закривати провадження у справі на підставі ст.247 КУпАП).

При розгляді даної адміністративної справи суд повинен керуватися порядком здійснення адміністративного судочинства, встановленим Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; стягнення з відповідача коштів; тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на зазначене, визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень та його скасування, а саме - визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил №0970/50000/15 від 29 жовтня 2015 року є, в даному випаду, належним способом захисту прав позивача, оскільки в повній мірі поновлює його права.

Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду, на підставі п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нового - про часткове задоволення позову.

Частина 1 ст.94 КАС України передбачає, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи норму зазначеної статті, суд апеляційної інстанції вважає необхідним відшкодувати ОСОБА_3 сплачений судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС, оскільки позивач сплачував такий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 535,92 грн., що підтверджується квитанцією №15927061 від 05 квітня 2016 року (а.с.135).

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 24 лютого 2016 року - скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання дій незаконними, визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил, а також закриття провадження - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про порушення митних правил №0970/50000/15 від 29 жовтня 2015 року, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що складає 7 661,28 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Відшкодувати ОСОБА_3 сплачений судовий збір згідно квитанції №15927061 від 05 квітня 2016 року в розмірі 535 (п'ятсот тридцять п'ять) грн. 92 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної фіскальної служби.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова