Ухвала суду № 58128225, 24.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4182/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Фульга А. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Шепель О.В.,

за участю: представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Укрсоя" - Синюка Юрія Михайловича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП Укрсоя" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "СП Укрсоя" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.11.2015 р. №0010832202, №0010822202, №0010842202, №0010851701.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що висновки акту перевірки за якими прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення, зроблені без достатніх на те фактичних та правових підстав.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року позовні вимоги задоволено, суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 10.11.2015 р. № №0010822202, №0010832202, №0010842202, №0010851701. Також, суд присудив на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ суму сплаченого судового збору в розмірі 24539,60 грн.

Не погоджуючись з постановою суду, представником ДПІ подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, тому постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "СП Укрсоя", як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва. Основним напрямкам діяльності Товариства є переробка соняшника в соняшникову макуху і соняшникову олію.

Згідно повідомлення № 254/1403-2201-06 від 25.08.2015 року з 08.09.2015 року посадовими особами ДПІ проводилась планова виїзна перевірка ТОВ "СП Укрсоя" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 років тривалістю двадцять робочих днів. Згідно наказу ДПІ №603 від 05.10.2015 року термін перевірки було продовжено на десять робочих днів.

За результатами перевірки відповідачем складено акт №446/14-03-22-02/37278720 від 27.10.2015 року, яким встановлено порушення:

1) пп. 134.1.1 п 134.1 ст. 134, п.138.1, п 138.4, пп.138.8.1 ст.138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст.139, п.146.12 ст.146 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями (далі - ПК України), за рахунок чого ТОВ "СП Укрсоя" податок на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 в загальній сумі 891061 грн., в тому числі по періодам: 2013 рік - 209732 грн., 2014 рік - 681329 грн.

2) п. 198.3 ст.198, п.200.1 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 320245 грн., в тому числі по періодах: за грудень 2012 року у сумі 52 грн., за січень 2013 року у сумі 6667 грн., за лютий 2013 року у сумі 5532 грн., за квітень 2013 року у сумі 620 грн., за червень 2013 року у сумі 1001 грн., за липень 2013 року у сумі 33536 грн., за серпень 2013 року у сумі 7138 грн., за вересень 2013 року у сумі 1767 грн., за жовтень 2013 року у сумі 1401 грн., за листопад 2013 року у сумі 1133 грн., за грудень 2013 року у сумі 1688 грн., за січень 2014 року у сумі 880 грн., за лютий 2014 року у сумі 265 грн., за березень 2014 року у сумі 8687 грн., за травень 2014 року у сумі 20566 грн., за червень 2014 року у сумі 18327 грн., за липень 2014 року у сумі 5417 грн., за серпень 2014 року у сумі 65489 грн., за вересень 2014 року у сумі 64296 грн., за жовтень 2014 року у сумі 27600 грн., за листопад 2014 року у сумі 48183 грн.

3) п.198.3, п 198.6 ст.198, п.200.3 ст.200, п.201.10 ст.201, абз.6 п.11 підпункту 2 XX розділу ПК України, результаті чого зменшення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду всього на суму 121610 грн., в т.ч.: за грудень 2014 року на суму 121610 грн.

4) п.232.1 ст.232, п.239.2 ст.239 розділу VII "Збір за першу реєстрацію транспортного засобу" ПК України, ТОВ "СП Укрсоя" не подано до контролюючого органу розрахунок суми збору за першу реєстрацію транспортного засобу трактора "Міні агротехніка КІОТІ" та не нараховано суму збору за першу реєстрації транспортного засобу.

На підставі зазначеного акту, 10 листопада 2015 року ДПІ прийняті, оскаржувані у даній справі податкові повідомлення-рішення: № 0010822202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, № 0010832202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, № 0010842202 про збільшення сум грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, №0010851701 про збільшення суму грошового зобов'язання за платежем збір за першу реєстрацію колісних транспортних засобів з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, на загальну суму 1635972,33 грн.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що за перевіряємий період ТОВ "СП Укрсоя" відображено в податковому обліку операції із суб'єктами господарської діяльності з якими контролюючим органом встановлено відсутність реальності вчинення господарської операції з контрагентами: ПП "Феррум Плюс", ТОВ "Практікер Україна" та ПП "Технотест".

З метою підтвердження фактів виконання сторонами своїх договірних зобов'язань за договором з ПП "Феррум плюс" позивачем були надані до суду наступні копії первинних документів, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки фактури. З ПП "Технотест" було надано договір від 19.03.2014р., рахунки на оплату, податкові накладні, видаткові накладні. В підтвердження відносин з ТОВ "Практікер Україна" надані рахунки на оплату.

Крім того, позивач довів використання цього товару в господарській діяльності - придбання такого товару, як аналізатор АМДФ, магнітна мешалка, магнітні стрижні, вага ТВЕ, ЗІП до млина Вьюга, труба, донишко СПД 300, плитка, заповнювач швів, генератор дизельний, бензогенератор, є необхідним для здійснення такого виду діяльності як переробка соняшника.

Також, в судовому засіданні було встановлено здійснення позивачем ремонту та поліпшення основних засобів, на який і необхідно було закуповувати такого виду товари. На момент здійснення правовідносин контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Таким чином, матеріалами справи спростовано висновки Податкового органу про нереальність здійснення фінансово-господарських відносин між позивачем та його контрагентами.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на лист ДПІ в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, згідно якого ПП "Феррум Плюс" не знаходиться за місцем реєстрації, та лист ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області щодо ПП "Технотест", адже вказані листи є носіями певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою Податкового органу і висновки викладені у ньому не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції.

Також, перевіркою встановлено, що в порушення п.138.4, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, п.146.12 ст.146 ПК України, ТОВ "СП Укрсоя" завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 4773604 грн. за рахунок включення до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрат на ремонти об'єкта оперативної оренди (лізингу), які повинні амортизуватись, з 2014 рік у сумі 680535 грн., витрати по електроенергії, по якій підприємством не надано розрахункових документів, що підтверджують правомірність включення електропостачання собівартості виготовленої продукції, за 2013 рік в сумі 1103854 грн., за 2014 рік в сумі 279872 грн. та за рахунок не здійснення зменшення прямих матеріальних витрат на вартість зворотних: відходів (лузги) за 2014 рік в сумі 190489 грн.

Актом перевірки встановлено, що станом на 01.01.2014 року на балансі ТОВ "СП Укрсоя" рахуються основні засоби на загальну суму тільки 179583,33 грн., в тому числі: по рахунку № 104 - машини та обладнання на суму 151083,33 грн.; по рахунку № 106 - інструменти прилади та інвентар на суму 27500,00 грн.; по рахунку № 109 - інші основні засоби на суму 1000,00 грн.

Позивачем до перевірки були надані первинні бухгалтерські документи які підтверджують що станом на 01.01.2014 року на балансі Товариства рахуються основні засоби на загальну суму 1872187,41 грн., в тому числі по рахунку № 104 - машини та обладнання на суму 151083,33 грн.; по рахунку № 105 - лінія по виробництву соняшникової та соєвої олії на суму 1692604,08 грн.; по рахунку № 106 - інструменти прилади та інвентар на суму 27500,00 грн.; по рахунку № 109 - інші основні засоби на суму 1000,00 грн.

Станом на 31.12.2014 року на балансі Товариства рахуються основні засоби на загальну суму 2402000,00 гривен, з урахуванням зносу 1969000,00 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивачем було здійснено будівництво власної лінії для виробництва рослинної олії на основі орендованих споруд згідно договорів оренди майна №1 від 02.01.2013 р. з ТОВ "Актив -12", №1 від 30.04.2013 р. з ТОВ "Клівер". Дану лінію було поставлено на баланс Товариства та введено в експлуатацію.

ТОВ "СП Укрсоя" до перевірки надавались документи які підтверджують факт наявності на балансі основних засобів, а саме баланс товариства за 2013, 2014 роки, накази про введення в експлуатацію основних засобів, та акти введення обладнання в експлуатацію, однак зазначені документи неправомірно не були взяті до уваги контролюючим органом.

Також, судом першої інстанції встановлено, що 05 червня 2013 року, після отримання письмової згоди орендодавця та власника земельної ділянки розташованої за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, смт Воскресеньске, вул. Миру 17а, та на підставі наказу № 1-17-ОФ позивачем були розпочаті роботи по будівництву (встановлення) складського приміщення для збереження сировини та готової продукції. Згідно вищевказаного наказу складське приміщення встановлюється на території орендованої виробничої бази за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, смт. Воскресенське, вул. Миру 17-а. Роботи щодо встановлення складського приміщення проводились силами власного персоналу. Для будівництва складського приміщення використовувались матеріали які є на складі підприємства, а також які закуплялись у майбутніх періодах.

В акті перевірки позивача зазначено, що в ході обстеження орендованої площі розташованої за адресою: Миколаївська область, Жовтневий район, смт Воскресеньске, вул. Миру 17а, на якій відбувається виробництво олії соняшникової та іншої супутньої продукції встановлено, що ТОВ "СП Укрсоя" здійснює будівництво складу для зберігання макухи та будівництво зерносховища.

Відповідач, в акті перевірки не вказує претензій щодо форми первинних документів, та підтверджує сам факт придбання будівельних матеріалів у постачальників, а також підтверджує факт будівництва складського приміщення для зберігання сировини та готової продукції.

У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позивачем правомірно включено у 2014 році витрати, що пов'язані з ремонтом та поліпшенням основних засобів у розмірі, що не перевищую 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, та з урахуванням амортизації цих основних засобів на загальну суму 698494,00 гривен.

Також, перевіркою встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок не здійснення зменшення прямих матеріальних витрат на вартість зворотніх відходів (лузги) за 2014 рік в сумі 190 489 грн., а саме в порушення пп. 138.8.1 п.138.8 ст.138 ПК України ТОВ "СП Укрсоя" не зменшено прямі матеріальні витрати на вартість зворотніх відходів, отриманих у процесі виробництва, а саме обрушеної лузги, яка залишилась не реалізованою станом на 3.12.2-14 року в сумі 190489 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно декларації на прибуток позивача за 2014 рік чітко просліджується що бухгалтерія зменшила матеріальні витрати на вартість зворотніх відходів, які залишились не реалізованими станом на 31.12.2014 року в сумі 190489,00 грн.

В рядку 05.1 декларації по прибутку підприємства ТОВ "СП Укрсоя" за 2014 рік показана сума витрат на реалізацію продукції без урахування вартості залишку соняшникової лузги станом на 31.12.2014 року.

Тому, суд виходив з того, що в даному випадку Податковий орган вийшов за рамки діючого законодавства та зазначив в акті не до кінця досліджені факти.

Щодо встановленого ДПІ завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за рахунок включення до складу собівартості витрат по електроенергії, то судом першої інстанції встановлено, що спірні витрати позивача були понесені ним фактично, також вони пов'язані із сплатою електроенергії під час виготовлення власної продукції.

Витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона), відповідно до пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 ПК України відносяться до складу витрат на збут.

Згідно пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу.

Згідно із пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Визначений статтею 138 ПК України перелік витрат не може бути предметом вибіркового використання у процесі оподаткування. Тобто, платник податків під час обчислення об'єкта оподаткування з податку на прибуток повинен враховувати усі, перелічені ст.138 ПК України витрати, які були понесені ним під час господарської діяльності.

Отже, необхідною умовою для включення понесених витрат до складу валових витрат є їх реальність та наявність зв'язку цих витрат з господарською діяльністю підприємства. Це означає, що понесення таких витрат повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II ПК України.

Відповідно до п. 138.4 ст.138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім не розподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до п. 138.8 ст. 138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Витрати по спожитій електроенергії визначались на підставі показників лічильників, а тому Товариство правомірно віднесло їх на підставі належним чином оформлених первинних документів до складу собівартості реалізованої готової продукції.

Під час перевірки контролюючим органом не встановлено передачі електричної енергії іншим користувачам. Запропонований працівниками податкового органу підхід до визначення кількості спожитої електроенергії, яка не підлягає включенню до валових витрат має ознаки "непрямих методів", а такий метод проведення перевірки вимогами ПК України та інших нормативно - правових актів не передбачений.

У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції дійшов до правового висновку, що твердження ДПІ про безпідставне включення до складу собівартості реалізованої готової продукції вартості електроенергії без підтвердження її фактичного обсягу споживання на загальну суму 3902580,00 грн. є протиправним.

Щодо встановленого перевіркою завищення витрат на збут та нарахування податку на прибуток, у зв'язку з придбанням транспортно-експедиційних послуг у ТОВ "ТЕП Транско", то судом першої інстанції встановлено, що 25 листопада 2014 року між ТОВ "СП Укрсоя" та ТОВ "ТЕП Транско" був підписаний договір про транспортно-експедиторське обслуговування вантажів № 58. Згідно цього договору експедитор ТОВ "ТЕП Транско" надав позивачу транспортно-експедиційні послуги з перевалювання вантажу на території ТОВ "Завод Океан". Надання транспортно-експедиційних послуг згідно умов вищевказаного договору підтверджують наступні документи: виготовлення ветеринарного сертифікату (копія ветеринарного сертифікату); виготовлення сертифікату походження товару, виданого ТПП (сертифікат походження); виготовлення фіто санітарного сертифікату (фіто санітарний сертифікат); оформлення комплекту судових документів на вантаж, а саме коносамент, та ін.

ТОВ "СП Укрсоя" не проводило експортних операцій, всі вищевказані послуги ним надані експортерам цього товару, а саме: ТОВ "Геделіс", ТОВ "Смарт Солюшнс", ТОВ "Фоззі Фуд", ТОВ "Шерон Груп".

В грудні 2014 року між позивачем та ТОВ "Созидатель 2000" був підписаний договір поставки № 1012/01 Ж. Згідно цього договору ТОВ "СП Укрсоя" зобов'язувалась поставити та передати у власність ТОВ "Созидатель 2000" макуху. За домовленістю сторін в обов'язки продавця входило доставка товару на ТОВ "Завод Океан" склад ТОВ "ТЕП Транско" з подальшими транспортно-експедиторськими послугами (які включають в себе виготовлення сертифікатів ветеринарного, фіто санітарного, походження товару, оформлення комплекту судових документів на вантаж) для відвантаження цього товару на експорт. В подальшому цю макуху ТОВ "Созидатель 2000" продав ТОВ "Фоззи Фуд" і в своїх інструкціях вказав що необхідні сертифікати виготовити на ім'я останнього, що нами було і зроблено.

Отже висновок контролюючого органу про завищення позивачем витрат на збут та нарахування податку на прибуток також є безпідставним.

Щодо встановленого факту не подачі до контролюючого органу розрахунку суми збору за першу реєстрацію транспортного засобу.

Згідно п.231.1. ст.231 ПК України, платниками збору за першу реєстрацію транспортного засобу є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що відповідно до ст.232 цього Кодексу є об'єктами оподаткування.

Згідно розділу "г" пп.232.1.1. п.232.1. ст.232 ПК України транспортні засоби вантажні, самохідні, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані, - товарна позиція 8709 згідно з УКТ ЗЕД не є об'єктом оподаткування збором за першу реєстрацію транспортних засобів.

Оскільки міні трактор КІОТІ використовується позивачем в складі для перевезення сировини та не є об'єктом оподаткування збором за першу реєстрацію то подавати відповідному контролюючого органу за місцем свого знаходження та за місцем реєстрації транспортного засобу розрахунок суми збору за такі транспортні засоби також не потрібно.

Тому, враховуючи вимоги ч. 3 статті 2 КАС України, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, та вимоги ч. 1 статті 71 КАС України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Колегія суддів, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "СП Укрсоя" обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на рахунок №31212206781008, отримувач: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір у розмірі 26993 (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'яносто три) гривні 54 коп.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 27 травня 2016 року.

Головуючий: М.М.Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова