Ухвала суду № 58127644, 01.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року Справа № 876/798/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мікули О.І.,

суддів Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

з участю секретаря судового засідання Кіри Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень, стягнення невиплачених коштів грошового забезпечення та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Львівського державного університету внутрішніх справ, в якому просив скасувати наказ Львівського державного університету внутрішніх справ № 370 о/с від 18 червня 2014 року, як такий, що суперечить чинному законодавству; визнати протиправною бездіяльність посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ щодо невиплати та позбавлення премії за серпень 2014 року і зобовязати відповідача нарахувати та виплатити таку премію враховуючи те, що її розмір у відсотках повинен становити не менше від розміру премії, яка була виплачена за липень цього ж року, тобто 92,45%, у грошовому виразі - 3000,14 грн., а відповідно за 18 робочих днів -1800,08 грн.; зобовязати відповідача провести перерахунок одноразової вихідної допомоги з урахуванням премії за останній місяць служби перед звільненням та основних видів грошового забезпечення і виходячи з цього, виплатити залишкову частину такої допомоги у розмірі 36176,88 грн.; визнати протиправними та скасувати рішення посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ щодо безпідставного стягнення виплачених мені премій за червень та липень 2014 року і зобовязати відповідача повернути їх позивачу, виплативши за червень 2014 року премію в розмірі - 1800,08 грн. та липень 3000,14 грн.; зобовязати уповноважених осіб відповідача провести перерахунок премій за окремі місяці 2012-2013 рр. і виплатити наступні суми цих виплат: у 2012 році за такі місяці: вересень 251,39 грн., жовтень 251,36 грн., листопад 251,36 грн., грудень 168,35 грн.; у 2013 році за такі місяці: січень 161,95 грн., лютий 264,41 грн., березень 161,95 грн., травень 729,57 грн., червень 729,43 грн., липень 729,43 грн., серпень 329,61 грн., вересень 429,20 грн., на суму всього 4458,01 грн.; стягнути завдану моральну шкоду у розмірі 15000 грн.; визнати грошовий атестат № 729 та довідку № 729 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення, подані для призначення пенсії недійсними і зобовязати посадових осіб усунути наведені порушення, з урахуванням протиправно зменшених розмірів премій з вересня 2012 року по березень 2013 року та з травня по вересень 2013 року, а також незаконно стягнених премій за червень та липень і безпідставно невиплаченої премії за серпень 2014 року та одноразової допомоги; зобовязати належно оформлені грошовий атестат і довідку направити до відповідного органу Пенсійного фонду для перерахунку пенсії, попередньо ознайомивши з їх змістом.

11 грудня 2015 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій крім вимог, зазначених вимог у п.1-7 позовної заяви, просив внести зміни у вимоги п.8 в частині донарахування 1200 грн. виплаченої ОСОБА_1 премії за червень 2014 року та стягнути понесені судові витрати у розмірі 5119 грн. 30 коп.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Львівського державного університету внутрішніх справ щодо не нарахування ОСОБА_1 премії за серпень 2014 року та відрахування премії за червень, липень 2014 року. Зобовязано Львівський державний університет внутрішніх справ нарахувати і виплатити ОСОБА_1 премії за червень 2014 року в розмірі 1800 грн., за липень 2014 року в розмірі 3000 грн., за серпень 2014 року в розмірі 1800 грн. Зобовязано Львівський державний університет внутрішніх справ перерахувати ОСОБА_1 одноразову вихідну допомогу з урахуванням премії за останній місяць служби перед звільненням, основних видів грошового забезпечення, та виплатити її суму з врахуванням суми, яка вже виплачена та обовязкових відрахувань до бюджету. Зобовязано Львівський державний університет внутрішніх справ видати ОСОБА_1 новий грошовий атестат із врахуванням нарахованих і виплачених сум грошового забезпечення. Стягнено з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 1856 (одна тисяча вісімсот пятдесят шість) грн. здійснених ним судових витрат. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, зокрема, ОСОБА_2 у встановлені процесуальні строки не звернувся до суду, а в позовній заяві не навів жодних поважних причин пропуску строку та не ставив питання про поновлення такого. Факт пропущення позивачем. строку звернення до суду також підтверджується його позовною заявою до Івано- Франківського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобовязання до вчинення дій, предмет спору та позовні вимоги якої ідентичні цьому позову (залишена без розгляду ухвалою від 12 січня 2015 року справа № 809/3633/14). Фактично позовні вимоги ОСОБА_2 зводились до: оскарження дій посадових осіб ЛьвДУВС щодо виведення позивача у розпорядження; оскарження бездіяльності ЛьвДУВС щодо невидання наказів (про встановлення у конкретних розмірах окладів, надбавок доплат, тощо позивача). Апелянт звертає увагу на те, що Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року №499 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 року за №205/14896) затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення, у тому числі премії, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Також судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення не прийнято до уваги наказ ЛьвДУВС від 18.06.2014 № 370 о/с, виданий на виконання вимог наказу МВС України від 02.06.2014 № 535 (яким фактично передано Прикарпатський факультет від ЛьвДУВС до Національної академії внутрішніх справ), відповідно до якого працівників Прикарпатського факультету ЛьвДУВС виведено у розпорядження. Оскільки жоден з цих наказів на сьогоднішній день не скасований, вони є чинними та правомірними, то суд першої інстанції був зобовязаний керуватись ними при постановленні судового рішення у справі. Апелянт звертає увагу на те, що премія не виплачується особам рядового і начальницького складу в період перебування у розпорядженні, що прямо кореспондується з п. 2.16 Інструкції (щодо виплати премії відповідно до особистого вкладу в загальний результат служби), а тому помилковим є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстави для задоволення позовної вимоги щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 премії за період перебування у розпорядженні (червень-серпень 2014 року). Помилковим також є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимоги щодо виплати грошової допомоги при звільненні зі служби у розмірі 65562 грн., оскільки така обчислена виходячи з розміру грошового забезпечення позивача у чіткій відповідності до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Враховуючи наведене, грошове забезпечення виплачене ОСОБА_2 обраховане у чіткій відповідності до чинних наказів ЛьвДУВС. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача (апелянта)- ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - ОСОБА_4 у судовому засіданні не погодилися з доводами апеляційної скарги і вважають, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з березня 1995 року, з вересня 2011 року по 2014 рік - у Львівському державному університеті внутрішніх справ на посаді старшого викладача кафедри адміністративного, цивільного права та процесу факультету громадської безпеки та соціальної безпеки.

Наказом МВС України № 535 від 02 червня 2014 року «Про організаційно-штатні зміни у вищих навчальних закладах МВС» Прикарпатський факультет Львівського державного університету внутрішніх справ (Прикарпатський факультет) ліквідовано, всі посади скорочено.

18 червня 2014 року позивача попереджено про те, що працівники, посади яких підлягають скороченню та відмовилися від запропонованих посад, підлягають звільненню.

Наказом виконуючого обовязки ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 18 червня 2014 року за № 370 о/с «Про заходи щодо введення у дію змін до штату ЛьвДУВС» вирішено, що осіб рядового та начальницького складу Прикарпатського факультету Львівського державного університету внутрішніх справ, посади яких скорочено, вважати такими, що знаходяться у розпорядженні ректора вищевказаного закладу.

На підставі рапорту від 11 серпня 2014 року та подання т.в.о. начальника Прикарпатського факультету Львівського державного університету внутрішніх справ, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, підполковника міліції ОСОБА_1 - доцента кафедри адміністративних та цивільно-правових дисциплін Прикарпатського факультету, звільнено з органів внутрішніх справ та з займаної посади у запас за статтею 64 п. "г " (через скорочення штатів) з 18 серпня 2014 року, виплативши компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2014 рік з розрахунку 45 діб за вислугою років за період проходження служби з 01 січня 2014 року по 18 серпня 2014 року.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено виняткових випадків, повязаних з особливими обставинами, які б свідчили про необхідність зарахування позивача у розпорядження понад 15 днів, а також не надано дозволу чи наказу Міністра внутрішніх справ на переведення позивача в розпорядження з 18 червня 2014 року по 18 серпня 2014 року, тобто понад 15 діб, позивач після 18 червня 2014 року продовжував виконувати свої посадові обовязки аж до дня звільнення, що свідчить про його фактичне неперебування в розпорядженні відповідача. Таким чином, відсутні правові підстави для ненарахування та невиплати позивачу премії в повному обсязі за період з 18 червня 2014 року по 18 серпня 2014 року. Таким чином, позов у частині нарахування і виплатити ОСОБА_1 премії за червень 2014 року в розмірі 1800 грн., за липень 2014 року в розмірі 3000 грн. та за серпень 2014 року в розмірі 1800 грн. підлягає до задоволення. Також, оскільки одноразова грошова допомога залежить від місячного грошового забезпечення, яке включає в себе премії, то підлягає до задоволення позовна вимога в частині зобовязання відповідача перерахувати позивачу одноразову вихідну допомогу, з урахуванням премії за останній місяць служби перед звільненням, основних видів грошового забезпечення, та виплатити її суму з врахуванням тієї, яка вже виплачена та обовязкових відрахувань до бюджету, а також зобовязання видати новий грошовий атестат із врахуванням нарахованих і виплачених сум грошового забезпечення. Разом з тим, при визначенні премії позивачу за 2012-2013 роки ЛьвДУВС діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а тому підстав для задоволення позову в цій частині немає. Також не підлягає до задоволення позовна вимога про стягнення моральної шкоди, оскільки позивач не надав належних доказів на підтвердження моральних страждань завданих йому внаслідок порушення ЛьвДУВС його трудових прав.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до положень ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 809/2166/15 в частині визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування ОСОБА_1 премії за серпень 2014 року та відрахування премії за червень, липень 2014 року, зобовязання нарахувати і виплатити позивачу премії за червень 2014 року в розмірі 1800 грн., за липень 2014 року в розмірі 3000 грн., за серпень 2014 року в розмірі 1800 грн.; перерахувати одноразову вихідну допомогу з урахуванням премії за останній місяць служби перед звільненням, основних видів грошового забезпечення, та виплатити її суму з врахуванням суми, яка вже виплачена та обовязкових відрахувань до бюджету та видати новий грошовий атестат із врахуванням нарахованих і виплачених сум грошового забезпечення.

Даючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів виходить з таких підстав.

Ч.2 ст.19 Конституції України передбачає. що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 19 Закону України «Про міліцію» форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 „Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 р. №499.

Згідно з п.п.1.3, 1.4 цієї Інструкції грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби. Грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях МВС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при МВС, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи МВС та які навчаються в навчальних закладах системи МВС або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.

Відповідно до підпункту 3.4. розділу 3 Інструкції визначено виплату грошового забезпечення за час перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ та в разі звільнення з посади (скорочення штатної посади).

Підпункт 3.4.3 Інструкції передбачає, що керівниками підрозділів здійснюється облік робочого часу осіб, які перебувають у розпорядженні за відповідними посадами.

Відповідно до підпункту 3.4.8 Інструкції визначено, що особам рядового і начальницького складу, звільненим з посад у зв'язку з скороченням штатної посади, з дня, наступного за днем звільнення із займаних посад (скорочення штатної посади), протягом двох місяців виплачується грошове забезпечення, яке особа отримувала за штатною посадою на день звільнення з посади (скорочення). Грошове забезпечення в цьому випадку обчислюється, виходячи з окладу за спеціальним званням, посадового окладу, надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, розмір якої визначається за рішенням керівника та оголошується наказом. Після закінчення двох місяців грошове забезпечення виплачується тільки за рішенням Міністра внутрішніх справ України. Після закінчення перших двох місяців (та в разі неприйняття відповідних рішень щодо продовження виплати грошового забезпечення) особам рядового і начальницького складу виплачуються тільки оклади за спеціальними званнями.

Підпунктом 3.4.1 Інструкції передбачено, що при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу зараховуються в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.

Відповідно до підпункту 3.4.2 Інструкції, у виняткових випадках, пов'язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ України. Підставою для продовження строку перебування особи в розпорядженні понад 15 діб, але не більше двох місяців, є наказ або письмовий дозвіл Міністра на клопотанні начальника органу про продовження строку перебування в розпорядженні особи начальницького складу, де зазначається конкретна дата, але не більше двох місяців. До цього строку не зараховується період перебування у відпустках та на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах.

Згідно з пунктами 1.5, 1.6 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом МВС України від 31 грудня 2007 року №499 (далі - Інструкція), підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи МВС на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.

Пунктами 3.4.3-3.4.6 Інструкції встановлено, що за період перебування особи рядового і начальницького складу в розпорядженні органу внутрішніх справ їй виплачується грошове забезпечення з розрахунку посадового окладу за останньою основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Днем зарахування в розпорядження вважається день підписання наказу про зарахування в розпорядження або день, зазначений у наказі. При виплаті грошового забезпечення в період перебування в розпорядженні не зараховується: час перебування в черговій відпустці; час перебування на стаціонарному лікуванні; час тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою; час перебування в дорозі від місця попередньої служби до відповідного органу внутрішніх справ; час перебування на навчально-екзаменаційних сесіях заочних, вечірніх відділень вищих навчальних закладів МВС; час перебування під арештом у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності в разі закриття кримінальної справи або винесення виправдувального вироку - з дня арешту до дня звільнення включно.

Таким чином, виплата грошового забезпечення вказаним особам проводиться з розрахунку посадового окладу за останньою основною штатною посадою окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, крім премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, протягом строку, установленого Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Також, зарахування в розпорядження відповідного органу передбачає встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо, та за період перебування особи рядового і начальницького складу в розпорядженні органу внутрішніх справ їй виплачується грошове забезпечення з розрахунку посадового окладу за останньою основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, при зарахуванні в розпорядження органу внутрішніх справ трудові правовідносини не припиняються, оскільки особа звільняється тільки із займаної посади, тобто припиняє виконувати посадові обовязки, водночас вона залишається на службі в органах внутрішніх справ та продовжує отримувати грошове забезпечення за останньою основною штатною посадою.

Як вбачається з матеріалів справи, Наказом виконуючого обовязки ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 18 червня 2014 року за № 370о/с «Про заходи щодо введення у дію змін до штату ЛьвДУВС» передбачено, що особи рядового та начальницького складу ЛьвДУВС, посади яких скорочено, вважаються такими, що знаходяться в розпорядженні ректора ЛьвДУВС.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача з цим наказом, що є обовязковою вимогою, оскільки за таких обставин у позивача змінюється характер його роботи, а також і розмір його грошового забезпечення.

Разом з тим, матеріали справи містять лише попередження про вивільнення працівників у ЛьвДУВС, а саме: працівники ЛьвДУВС, посади яких підлягають скороченню та відмовилися від запропонованих посад, підлягають звільненню згідно з п.1 ст.40 КЗпП України у 2-х місячний строк з часу ознайомлення про скорочення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 не перебував у розпорядженні ОВС у період з 18 червня по 18 серпня 2014 року.

Крім того, ЛьвДУВС не наведено виняткових випадків, пов'язаних з особливими обставинами, які б свідчили про необхідність зарахування позивача у розпорядження понад 15 днів, а також не надано дозволу чи наказу Міністра внутрішніх справ на переведення позивача в розпорядження понад 15 діб.

Також вказаним наказом ОСОБА_1 в порушення вимог п.п. 3.4.1 Інструкції, зараховано у розпорядження окремої посадової особи, в цьому випадку - ректора вищевказаного навчального закладу, а не розпорядження органу внутрішніх справ.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у спірний період позивач продовжував виконувати свої посадові обов'язки науково-педагогічного працівника, а саме: доцента кафедри АЦПД ЛьвДУВС у літній період 2013/2014 навчального року, зокрема, у період з 01 по 27 липня 2014 року відповідно до затвердженого графіку як керівник навчальної практики курсантів 2 курсу Прикарпатського факультету ЛьвДУВС у Івано-Франківському МВ УМВС ОСОБА_1 здійснював контроль за належним виконанням курсантами своїх обов'язків під час проходження практики, надавав їм методичну допомогу, відвідував дільничні пункти міліції, в яких курсанти проходили практику, що підтверджується наданими позивачем під час апеляційного розгляду цієї справи матеріалами, зокрема, рапортами на ім'я т.в.о. начальника Прикарпатського факультету ЛьвДУВС, письмовими поясненнями курсантів, які проходити навчальну практику під керівництвом ОСОБА_1, графіком контролю за проходженням навчальної практики курсантами Прикарпатського факультету та графіком контролю за проходженням практики та надання методичної допомоги курсантам 2-го курсу Прикарпатського факультету.

Колегія суддів звертає увагу на той факт, що такі належним чином не завірені (оскільки подані позивачем, а оригінали таких знаходяться на кафедрі, де працював позивач, а тому обов'язок щодо представлення оригіналів вказаних документів відповідно до вимог ст.71 КАС України покладено на відповідача), разом з тим факт продовження виконання своїх посадових обов'язків науково-педагогічного працівника ОСОБА_1 на займаній посаді також стверджується наданою представником апелянта під час апеляційного розгляду справи довідкою від 01 червня 2016 року вих.№10/194, виданою заступником начальника відділу кадрового забезпечення ЛьвДУВС, в якій підтверджено ті обставини, що відповідно до наказу ЛьвДУВС від 29 липня 2014 року №471 о/с курсанти Прикарпатського факультету ЛьвДУВС відряджені для подальшого навчання та проходження служби до Національної академії внутрішніх справ з 29 липня 2014 року, тобто у період до 29 липня 2014 року вказані курсанти закінчували навчання у Прикарпатськоому факультеті ЛьвДУВС, тому позивач продовжував виконувати свої посадові обов'язки науково-педагогічного працівника на займаній посаді, які визначені йому навчальним планом роботи, який затверджувався на початку 2013/2014 навчального року.

Крім того, ОСОБА_1 у вказаний період здійснював науково-дослідницьку роботу, зокрема, ним зібрано наукові матеріали та необхідну інформацію для участі у міжвузівській науково-теоритичній конференції «Актуальні проблеми кримінального права (памяті професора ОСОБА_5)», здійснено пошук та аналіз джерел з метою підготовки та опублікування у фаховому виданні наукової статті.

Доводи апелянта в цій частині є безпідставними та спростовуються дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи, колегією суддів при їх дослідженні не встановлено ознак недостовірності та (або) суперечливості вказаних документів щодо інших встановлених судом обставин справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач після 18 червня 2014 року продовжував виконувати свої посадові обовязки на займаній посаді до дня звільнення - 18 серпня 2014 року, а тому мав право на нарахування та виплату премії в повному обсязі за вказаний період.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу премія за червень та липень нарахована у розмірі 3000 грн., проте не виплачена в повному обсязі, а саме: за червень 2014 року виплачено премію тільки за 18 днів в розмірі 1200 грн., за липень 2014 року премія не виплачена, за 18 днів серпня 2014 року премія не нарахована.

Відповідно до п.2.15.1 Інструкції преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів, та економії фонду грошового забезпечення.

Преміювання осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ здійснюється відповідно до положення про преміювання, розробленого з метою визначення порядку матеріального заохочення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, з урахуванням специфіки та особливостей виконання покладених на них службових обовязків, своєчасності і точності виконання рішень державних органів та розпоряджень і вказівок керівників підрозділів. Зменшення розміру премії, позбавлення її проводяться відповідно до положення про преміювання.

Виплата премії за минулий місяць проводиться в поточному місяці разом з виплатою грошового забезпечення (пункти 2.15.2 - 2.15.4 Інструкції).

Згідно з п.2.15.5 Інструкції виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10-го числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.

П.2.15.6 Інструкції передбачає, що премія не виплачується особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ: які звільняються зі служби за порушення дисципліни, за дискредитацію звання особи начальницького складу, через службову невідповідність або у звязку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили в місяці звільнення; направленим за кордон для виконання обовязків у складі миротворчих контингентів і миротворчого персоналу - за весь період перебування за кордоном, якщо інший порядок виплати не передбачений законодавством України.

Відповідно до п.п.2.1-3.2 Положення про преміювання осіб рядового і начальницького складу Львівського державного університету внутрішніх справ, затвердженого Наказом ЛьвДУВС від 13 лютого № 56 керівники структурних підрозділів Львівського державного університету внутрішніх справ здійснюють преміювання осіб рядового і начальницького складу у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менше як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення. Видатки на преміювання передбачаються кошторисом доходів та видатків загального та спеціального фонду на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу Львівського державного університету внутрішніх справ. За результатами роботи за місяць розмір премії визначається за такими показниками: виконання заходів, передбачених планами роботи УМВС України та відповідного структурного підрозділу; своєчасність та якість підготовки довідкових, аналітичних та інших матеріалів, що стосуються діяльності Львівського державного університету внутрішніх справ; виконавська дисципліна; службова дисципліна. Розмір премії визначається за показниками, зазначеними у підпункті 3.1 та залежно від особистого вкладу осіб рядового та начальницького складу Львівського державного університету внутрішніх справ у загальні результати роботи.

Згідно з п.3.3-3.4, 4.1, 4.3 Положення про преміювання рядового і начальницького складу Львівського державного університету внутрішніх справ у разі несвоєчасного виконання та неналежної організації виконання в установлені строки завдань керівники структурних підрозділів Львівського державного університету внутрішніх справ мають право зменшувати розмір премії. Особи рядового і начальницького складу Львівського державного університету внутрішніх справ можуть бути позбавлені премії в повному обсязі за несвоєчасне (неналежне) виконання покладених на них обовязків, порушень службової дисципліни та розпорядку дня, виключно в порядку і на умовах, передбачених Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, що в кожному окремому випадку оголошується наказом Львівського державного університету внутрішніх справ.

Колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство України не визначає чіткого розміру премії особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Умови та характер преміювання свідчать про те, що премія не має постійного характеру, її розмір визначається в залежності від особистого вкладу працівника в загальний результат служби та в межах визначеного фонду преміювання.

Крім того, чинним законодавством України, яке регламентує порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, чітко не визначено поняття «особистого вкладу в загальний результат служби», в залежність від якого ставиться преміювання працівника, відсутній також порядок розрахунку розміру премії (залежно від посади, вислуги років, спеціального звання, тощо), оскільки виплачується за рішенням керівника щодо кожного окремого співробітника ОВС та виключно в межах фонду преміювання.

Відповідачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час апеляційного перегляду не надано доказів несвоєчасного (неналежного) виконання ОСОБА_1 покладених на них обовязків, порушень службової дисципліни та розпорядку дня, що унеможливлювало б виплату йому премії, а відповідно до вимог ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині нарахування і виплатити ОСОБА_1 премії за червень 2014 року в розмірі 1800 грн., за липень 2014 року в розмірі 3000 грн. та за серпень 2014 року в розмірі 1800 грн.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції про підставність позовних вимог в частині зобовязання відповідача перерахувати позивачу одноразову вихідну допомогу, з урахуванням премії за останній місяць служби перед звільненням, основних видів грошового забезпечення, та виплатити її суму з врахуванням тієї, яка вже виплачена та обовязкових відрахувань до бюджету, оскільки право на таке не заперечується, а тому, як наслідок, задоволення позовних вимог про нарахування і виплати ОСОБА_1 премії за період з червня по серпень 2014 року включно, перерахуванню та виплаті підлягає і одноразова вихідна допомога, виплачена позивачу, оскільки такі вимоги є взаємоповязаними.

Аналогічно задоволенню підлягає і вимога видати новий грошовий атестат із врахуванням нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення, як належний спосіб захисту порушених трудових прав ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також вважає безпідставними покликання апелянта на необхідність застосування до спірних правовідносин вимог ст.99, 100 КАС України щодо наслідків пропуску строку звернення до суду, оскільки у спірних правовідносинах предметом спору є виплата позивачу у належному розмірі премій, які фактично є складовими заробітної плати, а тому строки позовної давності у цьому випадку не застосовуються. оскільки Конституційний Суд України у своєму рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 1-13/201 за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_6 щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначає, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що одним із принципів здійснення трудових правовідносин - відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини I Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень. Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат.

Оскільки постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 809/2166/15 в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог не оскаржується в апеляційному порядку, та в процесі апеляційного провадження не було виявлено порушень, допущених судом першої інстанції, які б призвели до неправильного вирішення справи в цій частині, тому колегія суддів вважає недоцільним виходити за межі апеляційної скарги та переглядати оскаржувану постанову в цій частині.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог в частині визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування ОСОБА_1 премії за серпень 2014 року та відрахування премії за червень, липень 2014 року, зобовязання нарахувати і виплатити позивачу премії за червень 2014 року в розмірі 1800 грн., за липень 2014 року в розмірі 3000 грн., за серпень 2014 року в розмірі 1800 грн.; перерахувати одноразову вихідну допомогу з урахуванням премії за останній місяць служби перед звільненням, основних видів грошового забезпечення, та виплатити її суму з врахуванням суми, яка вже виплачена та обовязкових відрахувань до бюджету та видати новий грошовий атестат із врахуванням нарахованих і виплачених сум грошового забезпечення, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2015 року у справі № 809/2166/15 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.І. Мікула

Судді: А.Р. Курилець

ОСОБА_7

Повний текст ухвали виготовлено 06 червня 2016 року.