Ухвала суду № 58127454, 31.05.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/5335/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

31 травня 2016 року м. Київ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, ліквідаційної комісії Корсунь-Шевченківського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, ліквідаційної комісії Корсунь-Шевченківського районного відділу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України про:

- визнання протиправним та скасування наказу управління МВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с про звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «Г» (через скорочення штатів);

- поновлення на посаді слідчого слідчого відділення Корсунь-Шевченківського районного відділу управління МВС України в Черкаській області;

- зобов'язання Головного управління Національної поліції в Черкаській області прийняти позивача на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення за її згодою на посаду слідчого слідчого відділення Корсунь-Шевченківського відділення Головного управління Національної поліції в Черкаській області, а за відсутності вказаної посади на іншу посаду;

- визнання протиправною бездіяльності МВС України, ліквідаційної комісії управління МВС України в Черкаській області, що полягає у нездійсненні обов'язкового працевлаштування позивача після звільнення з посади слідчого слідчого відділення Корсунь-Шевченківського районного відділу УМВС України в Черкаській області;

- зобов'язання МВС України, ліквідаційну комісію управління МВС України в Черкаській області працевлаштувати позивача на службі в Національній поліції України.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ управління МВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «Г» (через скорочення штатів). Визнано протиправною бездіяльність управління МВС України в Черкаській області, що полягає у нездійсненні обов'язкового працевлаштування ОСОБА_2 після звільнення з посади слідчого слідчого відділення Корсунь-Шевченківського районного відділу управління МВС України в Черкаській області. Зобов'язано управління МВС України в Черкаській області вирішити питання щодо обов'язкового працевлаштування ОСОБА_2 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовими рішеннями, управління МВС України в Черкаській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позву відмовити в повному обсязі.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного судового рішення колегія суддів виходить з положень ч. 1 ст. 195 КАС України, згідно з яким суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Оскільки постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року позивачем в частині відмови в задоволенні позову не оскаржується, колегія суддів не знаходить підстав для перегляду зазначеного судового рішення в частині, яка не оскаржується апелянтом.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до наказу управління МВС України в Черкаській області від 07.08.2006 № 116 о/с ОСОБА_2 прийнята на службу в органи внутрішніх справ. Наказом управління МВС України в Черкаській області від 23.06.2009 № 112 о/с позивач призначена на посаду слідчого слідчого відділення Корсунь-Шевченківського районного відділу УМВС України в Черкаській області.

Згідно з наказом управління МВС України в Черкаській області від 13.12.2013 № 346 о/с позивачу надана відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку починаючи з 14.11.2013 по 19.09.2016.

Наказом управління МВС України в Черкаській області від 06.11.2015 № 312 о/с ОСОБА_2 звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за п. 64 «Г» (через скорочення штатів). Підставою для прийняття такого наказу зазначено Закон України «Про Національну поліцію».

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним та незаконним, позивач звернулася з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно прийнято наказ від 06.11.2015 № 312 о/с та не виконано вимог чинного законодавства, щодо обов'язкового працевлаштування позивача.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ», ліквідовано як юридичну особу публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно п. 1 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» цей закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Пунктом 5 визначено, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Пунктом 8 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно п. 9-11 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень даного Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції упродовж трьох місяців з дня опублікування Закону України «Про Національну поліцію» у разі, якщо вони виявили таке бажанням та за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначених даним Законом.

Закон України «Про Національну поліцію» був опублікований у газеті «Голос України» (№ 141-142) від 06.08.2015.

Разом з цим, Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ст. 179 Кодексу законів про працю України за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з виплатою за ці періоди допомоги відповідно до законодавства.

Абзацом 3 статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Вказана норма надає гарантію щодо обмежень на звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років. Так, звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 Кодексу законів про працю України має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивача в період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку було звільнено з займаної посади. Разом з цим, всупереч вищенаведених норм Кодексу законів про працю України відповідачем - управлінням МВС України в Черкаській області не виконано обов'язку щодо її подальшого працевлаштування, як того вимагає чинне законодавство. При цьому, під час розгляду справи було встановлено, що позивачу при звільненні не було запропоновано іншої посади в органах внутрішніх справ.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного наказу відповідача та зобов'язання управління МВС України в Черкаській області вирішити питання щодо обов'язкового працевлаштування ОСОБА_2 на посаді.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.04.2016 по справі К/800/5127/16.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу управління МВС України в Черкаській області слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.