Постанова № 58127305, 06.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 червня 2016 року № 826/9447/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» додержавної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015 №0000142208, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015 №0000142208.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки контролюючого органу, які покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Протекшн ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Аркона Лідер» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф+» є реальними, що підтверджується, за твердженнями останнього, належним чином оформленою первинною документацією. Крім того, за твердженнями позивача, контролюючим органом проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» без достатньої на те правової підстави, оскільки передумовою для проведення останньої на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є наявність судового рішення у кримінальній справі, яке набрало законної сили, що у даному разі відсутнє.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши на обґрунтованість висновків акту перевірки та прийнятого на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з посиланням на не підтвердження реальності (товарності) фінансово-господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Протекшн ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Аркона Лідер» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф+» за період з 01.01.2014 по 30.11.2014.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» положень пунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), у результаті чого відбулося заниження податку на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 118 290,00 грн., а саме по періодах: липень 2014 року у сумі 12 035,00 грн. та за серпень 2014 року у сумі 106 255,00 грн.

На підставі викладеного, державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 23.12.2014 №84/1-22-08-35756835 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.01.2015 №0000142208, яким товариству з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 147 863,00 грн., з яких за основним платежем 118 290,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 29 573,00 грн.

Рішенням головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12.03.2015 №4071/10/2615-10-05-35 та рішенням Державної фіскальної служби України від 29.04.2015 №9260/6/99-99-10-01-01-25 податкове повідомлення-рішення від 12.01.2015 №0000142208 залишено без змін, а скарги товариства з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» - без задоволення.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Як вбачається зі змісту акту державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.12.2014 №84/1-22-08-35756835, досліджувана перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» відбулася на підставі положень підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Так, у силу підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент проведення перевірки позивача), документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанови органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Водночас, за твердженням позивача, контролюючим органом проведено перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» без достатньої на те правової підстави, оскільки передумовою для проведення останньої на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України є наявність судового рішення у кримінальній справі, яке набрало законної сили, що у даному разі відсутнє.

У той же час, суд звертає увагу, що у даному разі державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ЧК Альтернатива» з зазначенням в акті перевірки того, що направлення на перевірку та наказ на перевірку вручено уповноваженій особі, що позивачем під час судового розгляду справи не заперечувалося.

При цьому, слід враховувати, що відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленій в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Відтак, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки, а позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірок), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

Аналогічна за змістом правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 05.02.2014 №К/9991/9687/12, від 27.11.2013 №К/800/36909/13, від 19.03.2015 у справі №К/800/3829/14.

Щодо суті виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

Як вбачається зі змісту акту державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 23.12.2014 №84/1-22-08-35756835, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Протекшн ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Аркона Лідер» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф+».

Так, у відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Протекшн ЛТД» (постачальник) укладено договір поставки від 28.08.2014 №28-08/14, згідно з яким постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати і оплачувати обладнання в асортименті та кількості, згідно з видатковими накладними.

На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору поставки від 28.08.2014 №28-08/14, рахунку-фактури, видаткової накладної, податкової накладної, оборотно-сальдової відомості за рахунком 281 за липень 2014 року - квітень 2015 року, платіжного доручення.

У свою чергу, фінансово-господарські відносини позивача (покупець) та товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Лідер» (постачальник) за перевіряємий період ґрунтувалися на договорі поставки від 04.08.2014 №04-08/14, у відповідності до якого постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати і оплачувати продукцію (сировину) для виробництва кормів та кормових добавок для сільськогосподарських тварин і домашньої птиці в асортименті та кількості, згідно з видатковими накладними.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору поставки від 04.08.2014 №04-08/14, рахунку на оплату, рахунку-фактури, видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдової відомості за рахунком 201 за серпень 2014 - грудень 2014 року, оборотно-сальдової відомості за рахунком 26 за серпень 2014 року, карток рахунків 201 за серпень 2014 року - грудень 2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф+» (постачальник) укладено договір поставки від 16.07.2014 №16-07/14, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставляти, а покупець приймати і оплачувати обладнання для свинарства та птахівництва, а також продукцію для виробництва кормів та кормових добавок для сільськогосподарських тварин і домашньої птиці в асортименті та кількості, згідно з видатковими накладними.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: договору поставки від 16.07.2014 №16-07/14, рахунку на оплату, видаткової накладної, податкової накладної, платіжного доручення, оборотно-сальдової відомості за рахунком 281 за липень 2014 - квітень 2015.

У свою чергу, контролюючим органом в обґрунтування правомірності висновків про заниження позивачем розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період вказано про те, що товарно-транспортні накладні та довіреності до перевірки не надано (стосовно фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю «Протекшн ЛТД» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф+»), а також про те, що згідно з даними АІС «Автомобіль» інформація щодо реєстрації автомобілів, зазначених у товарно-транспортних накладних, оформлених у процесі фінансово-господарської діяльності позивача з товариством з обмеженою відповідальністю «Аркона Лідер», отримана наступного змісту: щодо автомобіля Вольво реєстраційний номер НОМЕР_1 така інформація відсутня, а автомобіль Мерседес реєстраційний номер НОМЕР_2 зареєстрований на фізичну особу.

З огляду на викладене та з посиланням на податкову інформацію щодо товариства з обмеженою відповідальністю «Протекшн ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Лідер» та товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф+» (стан « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, наявність кримінальних проваджень за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, протоколів допиту засновників та директорів вказаних товариств, відсутність основних засобів та транспортних засобів), контролюючим органом наголошено про нереальність (безтоварність) досліджуваних фінансово-господарських операцій.

Слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів (податкова інформація в цілому) не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Разом тим, посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, що за твердженням останнього, свідчить про не підтвердження товарності досліджуваних операцій є необґрунтованими, оскільки товарно-транспортна накладна є транспортною документацією, яка підтверджує операції саме з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Вказана позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18.08.2015 у справі №К/800/29695/15.

Крім, відповідачем, під час розгляду даної справи, не спростовано доводів позивача та не надано суду доказів, які б свідчили про відсутність факту реального здійснення операцій між позивачем та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю «Протекшн ЛТД», товариством з обмеженою відповідальністю «Аркона Лідер» та товариством з обмеженою відповідальністю «Тріумф+».

Також, суд звертає увагу, що контролюючим органом не надано суду доказів щодо наявності вироків по кримінальним провадженням за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України щодо контрагентів позивача, не надано суду протоколів допиту засновників та директорів вказаних товариств.

Крім цього, відповідачем не надано суду доказів щодо залучення позивача до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок відповідних господарських взаємовідносин позивача та його контрагентів.

В свою чергу, на підтвердження наявності розумної економічної причини (ділової мети) за наслідками досліджуваних фінансово-господарських операцій позивачем пояснено, що товари (продукція), придбані у товариства з обмеженою відповідальністю «Протекшн ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю «Аркона Лідер» та товариства з обмеженою відповідальністю «Тріумф+» за перевіряємий період, використанні останнім у власній господарській діяльності позивача у межах видів економічної діяльності останнього.

Суд звертає увагу, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення з ними вказаних вище правочинів, зокрема, того, що вказані юридичні особи не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їхня реєстрація платником податку на додану вартість була анульована до спірного періоду.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названих товариств умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих, а також трудових ресурсів, тощо), в тому числі із залученням третіх осіб.

У силу пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

При цьому, приписами частини 2 статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в акті не наведено правової норми, в силу якої на платника податку (позивача) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платниками податку-контрагентами, шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Враховуючи все викладене, суд, з урахуванням зазначених висновків та встановлених обставин у даній справі, дійшов до висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2015 №0000142208.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 12.01.2015 №0000142208.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.