Постанова № 58127008, 02.06.2016, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/503/16

02 червня 2016 р.м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Чепенюк О.В.,

при секретарі судового засідання Кухар О.Л.,

за участю представника позивача Костишин Л.В.,

представника відповідача Коріня П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Гусятинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області до Копичинської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області №112 про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Гусятинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Тернопільській області (далі - Гусятинська ОДПІ, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Копичинської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області №112 (далі - Копичинська ВК № 112, відповідач) про стягнення податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 484 782,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач зареєстрований суб'єктом господарювання, взятий на облік як платник податків у Гусятинській ОДПІ, зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом строки. Станом на 28.03.2016 року за відповідачем рахується податковий борг по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 484 782,57 грн., у тому числі 344 556,49 грн. складають податкові зобов'язання, 65 506,85 грн. - штрафні санкції, 74 719,23 грн. - пеня. Податковий борг виник по узгоджених грошових зобов'язаннях, нарахованих податковим органом за результатами перевірки.

Позивач відповідно до пунктів 95.1, 95.3, 95.4 статті 95, пункту 102.4 статті 102 Податкового кодексу України просить стягнути з Копичинської ВК № 112 податковий борг по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 484 782,57 грн. за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих відповідача, та за рахунок готівки, що належить відповідачу.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях на адміністративний позов від 24.05.2016 року та додаткових поясненнях від 01.06.2016 року (а. с. 45-47, 65-57). Зокрема, представник відповідача не погоджується з сумою нарахованої пені, а також звернув увагу на те, що донарахування податковим органом податку з доходів фізичних осіб, сума по якому заявлена до стягнення у даній справі, є неправомірним.

Представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідач Копичинська ВК № 112 зареєстрований 29.11.1999 року як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 25.03.2016 року (а. с. 7-9). Відповідач перебуває на обліку як платник податків у Гусятинській ОДПІ.

Копичинська ВК № 112 має відкриті рахунки у банківських установах відповідно до довідки від 28.03.2016 року № 30 (а. с. 10).

Відповідно до розрахунку податкового боргу станом на 21.03.2016 року у відповідача наявний податковий борг по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 484 782,57 грн., у тому числі 344 556,49 грн. складають податкові зобов'язання, 65 506,85 грн. - штрафні санкції, 74 719,23 грн. - пеня (а. с. 12).

Податковий борг по податку на доходи фізичних осіб виник через несплату відповідачем узгоджених сум грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 22.11.2012 року № 0017191700 (а. с. 13), прийнятому на підставі акту від 08.11.2012 року № 585/17-08564475 про результати позапланової виїзної перевірки Копичинської ВК № 112 з питань дотримання вимог нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року (а. с. 14-19). Згідно з таким податковим повідомленням-рішенням відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на 1 229 884,19 грн., у тому числі 1 000 413,17 грн. за основним платежем та 229 471,02 грн. за штрафними санкціями. Таке податкове повідомлення-рішення оскаржувалось відповідачем у судовому порядку.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 року, податкове повідомлення-рішення Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 22.11.2012 року № 0017191700 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів найманих працівників на суму 819 820,85 грн., з яких 655 856,68 грн. за основним платежем та 163 964,17 грн. за штрафними санкціями, визнано протиправним та скасовано; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Отже, сума донарахованого грошового зобов'язання Копичинській ВК № 112 з урахуванням результатів судового оскарження становить 410 063,34 грн. (1 229 884,19 грн. - 819 820,85 грн.), у тому числі 344 556,49 грн. (1 000 413,17 грн. - 655 856,68 грн.) за основним платежем та 65 506,85 грн. (229 471,02 грн. - 163 964,17 грн.) за штрафними санкціями, та заявлена до стягнення з платника податків у даній справі.

Крім того, відповідачу нараховано пеню на суму грошових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, не сплачених у встановлені законодавством строки, на підставі підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України. У даній справі згідно з розрахунком загальної суми боргу розмір пені зазначений в сумі 74 719,23 грн. (а. с. 12). Проте згідно з розрахунком безпосередньо пені, наданим представником позивача на вимогу суду, сума пені становить 74 699,84 грн. (а. с. 68-69). З такого розрахунку вбачається, що податковий орган обчислив пеню за період з 02.12.2012 року по 04.11.2015 року, що складає 1084 календарні дні.

Узгодженні суми грошових зобов'язань Копичинської ВК № 112 своєчасно не сплачені та набули статусу податкового боргу. З метою погашення податкового боргу Гусятинською ОДПІ виставлялася відповідачу податкова вимога від 25.10.2015 року № 974-23-29 (а. с. 11), яка вручена головному бухгалтеру установи, що посвідчується його підписом. Доказів сплати відповідачем податкового боргу суду не надано.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні правові норми.

Пунктом 16.1 статті 16, пунктом 36.1 статті 36, пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, чинного з 01.01.2011 року, з змінами і доповненнями (далі - ПК України), передбачено, що платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом; податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом; виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Судом встановлено, що податковий борг відповідача у розмірі 410 063,34 грн., у тому числі 344 556,49 грн. за основним платежем та 65 506,85 грн. за штрафними санкціями, виник внаслідок несплати платником податків грошових зобов'язань донарахованих контролюючим органом за результатами перевірки (акт від 08.11.2012 року). Податкове повідомлення-рішення Гусятинської міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби від 22.11.2012 року № 0017191700, прийняте за результатами такої перевірки, оскаржувалось у судовому порядку. Суми грошових зобов'язань в силу пункту 56.18 статті 56 ПК України з дня набрання судовим рішенням законної сили є узгодженими та підлягали до сплати у відповідні строки, встановлені пунктом 57.3 статті 57 ПК України. Проте Копичинська ВК № 112 суму донарахованих грошових зобов'язань, у встановлені строки, не сплатила.

При цьому суд зауважує, що правомірність нарахування грошових зобов'язань відповідачу у розмірі 410 063,34 грн., у тому числі 344 556,49 грн. за основним платежем та 65 506,85 грн. за штрафними санкціями підтверджена постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.02.2013 року у справі № 2а-1970/4349/12, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.03.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 року.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Відтак, враховуючи положення частини першої статті 72 КАС України, обставини, встановлені наведеними вище судовими рішеннями у справі № 2а-1970/4349/12 щодо правомірності донарахування платнику податків грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, не підлягають доказуванню та спростовують заперечення відповідача.

Щодо стягнення нарахованої пені, то судом встановлено таке.

Відповідно до визначення термінів, наведених у статті 14 ПК України, пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (підпункт 129.3.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України).

Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження (пункт 129.4 статті 129 ПК України)

Зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством (пункт 129.5 статті 129 ПК України).

Враховуючи, що строк нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом, та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження), то у спірному випадку такий строк обчислюється з 02.12.2012 року, тобто з дня граничного строку сплати (після закінчення 10 календарних днів визначених для сплатити нарахованої суми грошового зобов'язання).

Відповідно до наданого Гусятинською ОДПІ розрахунку пені податковий орган розпочав нарахування пені з 02.12.2012 року по 04.11.2015 року. При цьому, загальна кількість днів у такому випадку складає 1067, а не 1084, як зазначив представник позивача у розрахунку пені. У судовому засіданні представник позивача визнала, що кількість днів у період з 02.12.2012 року по 04.11.2015 року становить 1067, розбіжність пояснила тим, що її відомості взяті з інтегрованої картки платника податків по податку з доходів фізичних осіб.

У разі, якщо кількість днів прострочення платежу складає 1067, то сума пені, визначена згідно з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження, становить 73 528,35 грн. (344 556,49 грн. х 1067 днів х (7,5 (ставка НБУ) х 1,2 : 365) : 100 = 73 528,35 грн.), а не 74 699,84 грн., як наводить позивач у розрахунку пені, та не 74 719,23 грн., як вказує позивач у розрахунку загальної суми податкового боргу по Копичинській ВК № 112. Відтак, до стягнення підлягає лише сума пені 73 528,35 грн.

При цьому, суд не бере до уваги пояснення представника відповідача, що сума заниження податкового зобов'язання згідно з актом перевірки від 08.11.2012 року складає лише 13 063,08 грн., тому розрахунок пені необхідно проводити саме виходячи з цієї суми, оскільки сума заниження податкового зобов'язання - це сума податкового зобов'язання донарахована контролюючим органом, що у спірному випадку після судового оскарження становить суму 344 556,49 грн.

Пункт 59.1 статті 59 ПК України передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (пункти 95.2, 95.3 статті 95 ПК України).

Згідно з пунктом 95.4 статті 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

У спірному випадку позивач вжив усі заходи, передбачені ПК України для стягнення податкового боргу з платника податків, контролюючим органом дотримані передумови для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості. Позивач обґрунтовано, в межах своїх повноважень звернувся до суду з даними позовними вимогами та надав належні та допустимі докази щодо наявності податкового боргу у платника податків Копичинської ВК № 112.

Статтею 11 КАС України встановлено принцип змагальності сторін, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідач не спростував доводи адміністративного позову, не надав доказів про сплату податкового боргу, вжиті податковим органом заходи не призвели до його погашення, тому позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом прийняття постанови про стягнення з рахунків Копичинської ВК № 112 у банках, обслуговуючих платника податків, та за рахунок готівки, що належить платнику податків, коштів у розмірі податкового боргу проте не у сумі, в якій просить позивач, а у меншій, з урахуванням невірного обчислення пені, а саме 483 591,69 грн., у тому числі 344 556,49 грн. складають податкові зобов'язання, 65 506,85 грн. - штрафні санкції, 73 528,35 грн. - пеня

Керуючись статтями 2, 11, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з рахунків Копичинської виправної колонії управління державної пенітенціарної служби України в Тернопільській області №112 (48260, Тернопільська область, Гусятинський район, місто Копичинці, вулиця Шевченка, будинок 96, код ЄДРПОУ 08564475) у банках, що обслуговують платника податків, та за рахунок готівки, що належить платнику податків, кошти у розмірі податкового боргу в сумі 483 591 (чотириста вісімдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто одна) гривня 69 (шістдесят дев'ять) копійок по податку на доходи фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (оголошення вступної та резолютивної частини постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова складена 06 червня 2016 року.

Головуючий суддя Чепенюк О.В.

копія вірна

Суддя Чепенюк О.В.