Постанова № 58126863, 31.05.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/446/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Носенка М.В.,

представника позивача - Чуфістової Ю.Г.,

представника відповідача - Прокопчука О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

04 квітня 2016 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" (надалі - ТОВ "Укрпродснекгруп", позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - Полтавська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 березня 2016 року № 0000692202 та податкової вимоги від 25 березня 2016 року № 73-17.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом порушено права та законні інтереси ТОВ "Укрпродснекгруп" у сфері публічно-правових відносин через безпідставне донарахування грошових зобов'язань та зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість. Посилався на те, що право позивача на податковий кредит та витрати підтверджено належним чином складеними податковими накладними та первинними документами бухгалтерського обліку, копії яких надано на перевірку та досліджено податковими ревізорами-інспекторами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Укрпродснекгруп" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 36333544, з 15 квітня 2009 перебуває на обліку в якості платника податків в Полтавській ОДПІ /а.с. 14/.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) та є платником податку на прибуток на загальних підставах.

Основним видом діяльності позивача за КВЕД-2010 є інші види перероблення та консервування фруктів і овочів.

Полтавською ОДПІ у період з 05 травня 2015 року по 17 червня 2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Укрпродснекгруп" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 24 червня 2015 року № 176/16-24-22/36333544 (надалі - Акт перевірки).

На підставі висновків Акта перевірки Полтавською ОДПІ 13 липня 2015 року складено податкові повідомлення-рішення:

- № 0001342202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, 14010100" загалом в розмірі 124916,25 грн. (в т.ч., основний платіж - 99933,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 24983,25 грн.);

- № 0001352202, яким ТОВ "Укрпродснекгруп" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом в розмірі 219360,00 грн. (в т.ч., основний платіж - 146240,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 73120,00 грн.);

- № 0001362202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47269,00 грн.

Позивач не погоджуючись із вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з адміністративним позовом до суду про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення:

- № 0001342202 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 124 916,25 грн. - повністю;

- № 0001352202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: "Податок на прибуток приватних підприємств, 11021000" загалом в розмірі 183195,00 грн. (в тому числі, за основним платежем - 122130,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60065,00 грн.);

- № 0001362202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47269,00 грн. - повністю.

За результатами судового розгляду, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року у справі № 816/2836/15 позов ТОВ "Укрпродснекгруп" задоволено /а.с. 19-22/.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року, апеляційну скаргу Полтавської ОДПІ задоволено частково, постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року по справі № 816/2836/15 скасовано в частині задоволення позовних вимог та визнання нечинними і скасування податкових повідомлень - рішень від 13 липня 2015 року № 0001342202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 88431,00 грн. та застосування штрафної санкції в розмірі 22107,75 грн., № 0001352202 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 183195,00 грн. (в тому числі, за основним платежем - 122130,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 60065,00 грн.) та № 0001362202 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 47269,00 грн. В цій частині прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2015 року залишено без змін /а.с. 24-33/.

Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із відповідною касаційною скаргою /а.с. 34-40/.

16 березня 2016 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000692202, яким визначено до сплати грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 110538,75 грн. (в т.ч. 88431,00 грн. - основного платежу та 22107,75 грн. - штрафної санкції) /а.с. 11/.

Також, 25 березня 2016 року Полтавською ОДПІ прийнято податкову вимогу № 73-17, якою визначено суму податкового боргу з податку на прибуток у загальному розмірі 269070,19 грн. (в т.ч. 146240,00 грн. - основного платежу, 73120,00 грн. - штрафної санкції, 49710,19 грн. - пеня) /а.с. 13/.

ТОВ "Укрпродснекгруп" не погодилося з вказаним податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, оскаржило їх в судовому порядку.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 16 березня 2016 року № 0000692202, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Положеннями пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.8. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно підпункту 139.1.9. пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Вимогами статті 185.1 Податкового Кодексу України передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положення статті 200 Податкового кодексу України регламентують порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Згідно з пунктом 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Положеннями пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, від'ємне значення як категорія Кодексу - це також математична (об'єктивна) категорія; різниця між зменшуваним (податкове зобов'язання) та від'ємником (податковим кредитом). Від'ємне (позитивне) значення є результатом математичної дії - "віднімання", і в силу дії об'єктивних законів не може бути змінено будь-чиєю волею.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.6, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 201.7 визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996 від 16 липня 1999 року визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України "Про податок на додану вартість".

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та ПП "Орім" (виконавець) укладено договір про надання маркетингових послуг від 01 вересня 2014 року № 149 з додатками /а.с. 90-95/, за умовами якого виконавець зобов'язувався надавати ТОВ "Укрпродснекгруп" (замовник) послуги, перелік яких визначено у додатку №1 до договору.

За змістом додатків до договору виконавець зобов'язувався надати замовнику такі послуги: проведення кількісного маркетингового дослідження у форматі польового анкетування (відкриті питання), обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту, визначення відносної динаміки продажу продукції у торговельній мережі, визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні /а.с. 92-95/.

На виконання умов даного договору ПП "Орім" протягом вересня-грудня 2014 року надало позивачу послуги з маркетингового дослідження щодо здійснення продаж продукції ТОВ "Укрпродснекгруп" у торгівельній мережі ТОВ "АТБ-Маркет" вартістю 814200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 135700,01 грн.

На підтвердження факту отримання від ПП "Орім" зазначених вище послуг позивач надав копії податкових накладних від 30 вересня 2014 року № 73, від 31 жовтня 2014 року №488, від 25 листопада 2014 року № 646, від 27 листопада 2014 року № 683, від 30 листопада 2014 року № 1070, від 23 грудня 2014 року № 1327, від 25 грудня 2014 року № 1360, від 31 грудня 2014 року № 1839 /а.с. 96-103/.

Також, до матеріалів справи надані копії актів здачі-прийняття робіт (наданих послуг) від 30 вересня 2014 року № 001073 /а.с. 104/, від 31 жовтня 2014 року № 002353 /а.с. 151/, від 30 листопада 2014 року № 005366 /а.с. 180/, від 31 грудня 2014 року № 008395 /а.с. 203/, звітів про надані послуги /а.с. 110-150, 158-179, 187-202, 210-231/.

Суд зазначає, що до маркетингових послуг належать: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботи, послуги). У торговельній сфері маркетинг передбачає проведення комплексу таких заходів: аналіз кон'юнктури ринку, дослідження в галузі ціноутворення, вплив на рівень попиту, налагодження комунікацій, розгортання служб сервісу тощо. Маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватися та проводитися за ініціативою власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб'ютора, торговельної мережі. При цьому, витрати на маркетингові послуги несе безпосередньо замовник цих послуг. Замовниками маркетингових послуг можуть бути будь-які підприємства. Проте, як правило, це великі товаровиробники та оптові продавці (дистриб'ютори). Досить часто підприємства купують готові дослідження певного ринку. При цьому, таку діяльність суб'єкти господарювання можуть здійснювати як самостійно за наявності відповідних фахівців, так і із залученням організацій, що надають маркетингові послуги. При цьому, виконавцями таких послуг можуть бути лише суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність, що відповідає нормам КВЕД ДК 009:2010, тобто суб'єктам господарювання, які планують замовити маркетингові послуги (замовникам), слід звернути увагу на те, чи відповідає діяльність виконавця КВЕД 73.20 "Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення суспільної думки".

Судом встановлено, що одним із видів діяльності ПП "Орім" за КВЕД-2010 є 73.20 "Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки".

Разом з тим, головною умовою для врахування у складі податкових витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку. Підтвердженням зв'язку витрат на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб'єкта господарювання можуть бути, зокрема, договір на проведення маркетингових досліджень. В свою чергу, підтвердженням фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути, зокрема, але не виключно, такі документи: акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг; звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику.

З урахуванням вказаного вище, суд зазначає, що акт приймання-передачі послуг повинен мати всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у господарській операції. Крім того, в актах виконаних робіт повинен бути наведений конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, в чому виражено їх результат.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація про: аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції; основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару); політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок; потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу; прогнозний план продажу; оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту; прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту; висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження.

Таким чином, лише при дотриманні вказаних вище умов платник податку має право віднести витрати на маркетингові послуги до складу витрат та податкового кредиту.

Однак, акти здачі приймання-виконаних робіт, які долучені до матеріалів справи, не розкривають зміст господарської операції з надання контрагентом позивача маркетингових послуг (кількість опитуваних осіб, місця опитування, періоди, результати визначення динаміки продажу продукції у торгівельній мережі, назви продукції, що приймала участь у дослідженні, кількісний показник об'єму продажу товарів у торгівельних точках, тощо), містять лише загальне найменування робіт (послуг) без жодної їх деталізації.

З матеріалів справи не вбачається взаємозв'язку між отриманими Товариством позивача послугами з розміщення продукції на торгових об'єктах, з передпродажної підготовки, дослідження торгових марок, інформацію - маркетинговими послугами, послугами з логістичної обробки товарів, з реклами результатами його господарської діяльності.

Чинне податкове законодавство не встановлює конкретного переліку документів, складенням, яких має оформлюватися господарська операція, та не визначає деталізації опису господарської операції у первинному документі, втім умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити однозначний висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту.

У даному випадку умовами договору, укладеним позивачем та постачальником ПП "Орім", передбачено надання підприємству послуг з визначення відносної динаміки продажу продукції у торгівельній мережі; визначення залишків продукції в магазинах, що приймали участь у дослідженні; визначення об'єму продажу товарів в торгівельних точках у грошовому виразі, що приймали участь у дослідженні. У договорі наведено перелік послуг, що мають бути надані виконавцем на їх виконання.

У поданих підприємством актах здачі-приймання робіт (послуг) зазначено факт надання послуги, її вартість та відсутність будь-яких взаємних претензій сторін.

Таким чином, вказані акти мають знеособлений характер та не містять конкретної інформації про проведені виконавцем консультації, надані рекомендації, вивчення та аналізи ринку, проведення маркетингових досліджень тощо, а тому не можуть бути належним доказом факту здійснення відповідних господарських операцій.

Крім того, зміст розглядуваних послуг передбачає матеріалізацію їх результату, зокрема, у вигляді складених звітів, оформлених документів, розроблених матеріалів та продуктів. Втім відповідні документи (носії) у матеріалах справи відсутні.

Наведені факти у сукупності з викладеними в акті перевірки обставинами підтверджують висновок контролюючого органу про невідповідність податкового кредиту критеріям реальності господарської операції та її документальної підтвердженості, які є основними умовами для формування даних податкового обліку.

Разом з тим, подані платником документи не дозволяють встановити реальність виконання розглядуваних операцій та факт їх використання у господарській діяльності підприємства позивача.

Подані позивачем звіти містять узагальнену статистичну інформацію у різних сферах господарської діяльності у регіонах України та, по суті, являють собою опис поточного стану ринку товарів та окремих економічних категорій певних сфер економіки, однак не відноситься безпосередньо до діяльності самого Товариства та не містить жодних рекомендацій, розроблених конкретно для платника. Будь-яких документів на підтвердження спрямованості спірних послуг на досягнення конкретних цілей у діяльності платника не представлено.

Наведене не відповідає сутності послуг, визначеній у підпункті 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Матеріали справи у сукупності не містять доказів на підтвердження того, то ПП "Орім" вивчало, досліджувало та аналізувало споживчий попит на ринку, на якому здійснює свою діяльність позивач, у справі відсутні докази того, яким чином надавалися маркетингові послуги, який практичний результат їх використання позивачем.

Оскільки формально складені первинні документи не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку, тоді як реальність операцій з поставки маркетингових послуг позивачеві у рамках господарських правовідносин з ПП "Орім" та зв'язок цих послуг з господарською діяльністю позивача документально не підтверджується, суд вважає висновок контролюючого органу про завищення податкового кредиту по взаємовідносинах позивача із ПП "Орім" правомірним.

На підтвердження викладеного висновку суду свідчить і аналіз господарської діяльності контрагента позивача.

Так, згідно відомостей результатів перевірки ПП "Орім" за період з 01 вересня 2014 року по 31 січня 2015 року /а.с. 76-85/ та баз даних контролюючих органів щодо вказаного суб'єкта наймані працівники та основні засоби відсутні, підприємство та його посадові особи не знаходяться за юридичною адресою, підприємство упродовж жовтня 2014 року виконало договірні зобов'язання перед 415 контрагентами-покупцями, що свідчить про наявність ознак фіктивної діяльності ПП "Орім".

Крім цього, судом встановлено, що численними судовими рішеннями підтверджено фіктивний характер господарської діяльності ПП "Орім" та встановлено неправомірність відображення в бухгалтерському обліку підприємств-контрагентів зазначеного суб'єкта господарювання операцій на підставі складених останнім первинних документів.

За таких обставин, суд вважає, що Полтавською ОДПІ правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16 березня 2016 року № 0000692202.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 25 березня 2016 року № 73-13015 про стягнення боргу по податку на прибуток у загальному розмірі 269070,19 грн. (в т.ч. 146240,00 грн. - основного платежу, 73120,00 грн. - штрафні санкції, 49710,19 грн. - пеня) суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В зв'язку з надходженням до відповідача рішення суду апеляційної інстанції (постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року по справі № 816/2836/15), в обліковій картці з податку на прибуток 23 березня 2016 року відображено нарахування за узгодженими, згідно рішення суду, податковими повідомленнями-рішеннями у розмірі 146240,00 грн. - основний платіж. 73120,00 грн. - штрафна санкція.

Донараховане зобов'язання визначене у податковому повідомленні-рішенні не було сплачене позивачем після його узгодження (протягом 10 днів з дня отримання).

Пунктом 14.1.162 Податкового кодексу України визначено, що пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до вимог підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (підпункт 129.3.1 пункту 129.3 статті 129 Податкового кодексу України).

Вимогами абзацу 2 пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Пунктом 129.5 Податкового кодексу України визначено, що зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

З урахуванням вищевикладеного, Полтавською ОДПІ 23 березня 2016 року в автоматичному режимі на суму заниженого грошового зобов'язання нараховано пеню за період з 13 липня 2015 року (дата визначеного зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення) по 23 березня 2016 року (дата нарахованого узгодженого грошового зобов'язання), розмір якої склав 49710,19 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Керуючись пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На виконання вимог статті 59 Податкового кодексу України Полтавською ОДПІ винесено податкову вимогу від 25 березня 2016 року № 73-17 /а.с. 13/.

Таким чином, виникнення податкового боргу є юридичним фактом, яким пов'язаний із несплатою узгодженої суми грошового зобов'язання протягом установленого строку.

Отже, відповідачем правомірно винесено податкову вимогу від 25 березня 2016 року № 73-17, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Укрпродснекгруп".

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпродснекгруп" до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 03 червня 2016 року.

Суддя С.С. Бойко