Ухвала суду № 58126184, 15.04.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

15 квітня 2016 р. Справа №805/415/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравченко Т.О.

при секретарі судового засідання Проніні Д.С.

за участю

позивача - ОСОБА_1 - особисто

представника відповідача 1 - не з'явився

представника відповідача 2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Димитрівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі в органах внутрішніх справ, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

встановив:

18 лютого 2016 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - відповідач 1 або ГУМВС в області), в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 25 березня 2016 року, позивач просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 378о/с «По особовому складу»;

- зобов'язати ГУМВС в області поновити його на посаді старшого дільничного інспектора сектору дільничних інспекторів міліції ГУМВС в області;

- стягнути з ГУМВС в області на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з 07 листопада 2015 року по день постановлення судового рішення.

Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 надав клопотання про відновлення строку для звернення до суду, мотивоване тим, що для пред'явлення вимоги про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу він мав надати довідку про розмір його грошового забезпечення.

Для отримання цієї інформації ОСОБА_1 неодноразово звертався до Димитрівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області. Останнє звернення подане ним 14 грудня 2015 року, відповідну довідку позивач отримав лише 12 лютого 2016 року, що дало йому можливість звернутися до суду.

Позивач вважав, що строк для звернення до суду пропущений ним з поважних причин, а тому, посилаючись на ст.ст. 55, 64, 124 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп, а також на ст. 102 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), просив відновити пропущений строк (том 1 а.с. 29).

Ухвалою від 22 лютого 2016 року до участі у справі у якості другого відповідача залучений Димитрівський міський відділ ГУМВС України в Донецькій області (далі - відповідач 2 або Димитрівський МВ) (том 1 а.с. 35).

Відповідачем 2 подане клопотання про залишення повної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем строку для звернення до суду, мотивоване тим, що зі змістом оспорюваного наказу ГУМВС в області ОСОБА_1 ознайомлений 13 листопада 2015 року, копію цього наказу він отримав 18 листопада 2015 року. Того ж дня позивачу виданий дублікат трудової книжки.

Таким чином, про порушення своїх прав позивач дізнався 18 листопада 2015 року, до суду звернувся лише 18 лютого 2016 року, тобто поза межами строку, визначеного ч. 3 ст. 99 КАС України (том 1 а.с. 87-88).

З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Наказом ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 378о/с «По особовому складу» згідно з пунктом 9 розділу ХІ Закону № 580 та відповідно до Положення № 114 майор міліції ОСОБА_1 (М-223499), старший дільничний інспектор сектору дільничних інспекторів міліції Димитрівського МВ, звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік) за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року (том 1 а.с. 89-90, 112-113, 182).

Того ж дня на підставі наказу ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 378о/с до дублікату трудової книжки серії АХ № 835710 внесений запис № 2 про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ (том 1 а.с. 23).

Позивач стверджував що, до 12 листопада 2015 року виходив на службу і заступав у добові наряди згідно з графіком.

Твердження ОСОБА_1 про те, що він перебував на службі після 06 листопада 2015 року підтверджені поясненнями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та наявними у справі письмовими доказами.

З наказом ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 378о/с ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис 13 листопада 2015 року (том 1 а.с. 89-90, 112-113).

16 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ГУНП в Донецькій області з приводу свого звільнення з органів внутрішніх справ, яке вважав незаконним. Звернення ОСОБА_1 отримане адресатом 16 листопада 2015 року та зареєстроване за вхідним № 11-55-ОП (том 1 а.с. 67).

17 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського відділу Національної поліції ГУМВС України в Донецькій області з заявою, в якій просив надати копію наказу ГУМВС в області про його звільнення з органів внутрішніх справ (том 1 а.с. 52, 91).

Копію наказу про звільнення ОСОБА_1 отримав під особистий підпис 18 листопада 2015 року (том 1 а.с. 91).

18 листопада 2015 року під особистий підпис позивач отримав дублікат трудової книжки серії АХ № 835710 (том 1 а.с. 92, 115).

19 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського відділу Національної поліції ГУМВС України в Донецькій області з заявою, в якій просив надати копію рапорту від 05 листопада 2015 року щодо його звільнення з органів внутрішніх справ у запас (том 1 а.с. 54-55).

09 грудня 2015 року ОСОБА_1 отримав трудову книжку (том 1 а.с. 116).

Листом від 14 грудня 2015 року № И-28/Мт ГУНП в Донецькій області повідомило позивача, що у ході службової перевірки порушень вимог законодавства при його звільненні з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» (через скорочення штатів) у запас Положення № 114 не встановлено (том 1 а.с. 68-69).

14 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Димитрівського відділення Красноармійського відділу поліції ГУНП України в Донецькій області з заявою, в якій просив надати довідку про розмір заборгованості з усіх передбачених законом грошових виплат при звільненні станом на 06 листопада 2015 року, а також про розмір середньоденного грошового забезпечення перед звільненням (том 1 а.с. 56).

Листом від 18 грудня 2015 року Димитрівське відділення поліції Красноармійського відділу поліції ГУНП в Донецькій області № 1497 повідомило, що органи Національної поліції не є правонаступниками територіальних органів МВС України, а тому позивачу слід звернутися до голови ліквідаційної комісії Димитрівського МВ (том 1 а.с. 57).

24 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Управління внутрішньої безпеки МВС України в Донецькій області з заявою, в якій просив надати матеріли перевірки, що слугували підставою його звільнення (том 1 а.с. 70-71).

15 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Димитрівського відділення поліції з заявою, в якій просив повідомити прізвище, ім'я та по батькові голови ліквідаційної комісії Димитрівського МВ та адресу її місцезнаходження (том 1 а.с. 58).

Листом від 20 січня 2016 року № 1-2/42-04/01-2016 Управління внутрішньої безпеки в Донецькій області ДВБ Національної поліції України повідомило позивача, що перевірка працівниками ДВБ МВС України кандидатів для прийняття на службу в поліцію чинними на той час нормативно-правовими актами не була передбачена (том 1 а.с. 72-73).

27 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Димитрівського відділення поліції Красноармійського відділу поліції ГУНП в Донецькій області з заявою, в якій просив надати витяг з наказу про нарахування вислуги років при звільненні з органів внутрішніх справ станом на 06 листопада 2016 року у (том 1 а.с. 74).

Разом з листом від 29 січня 2016 року № 843/402/06-2016 Димитрівське відділення Красноармійського відділу поліції надіслало позивачу витяг з наказу ГУМВС в області щодо встановлення вислуги років у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги (том 1 а.с. 75).

29 січня 2016 року адвокат позивача звернувся до ГУМВС в області з адвокатським запитом, в якому просив надати копію наказу про створення ліквідаційної комісії з ліквідації Димитрівського МВ (том 1 а.с. 59).

Разом з листом від 12 лютого 2016 року за № 15499 Димитрівський МВ надав позивачу довідки про заборгованість з виплати грошового забезпечення на момент звільнення та про середньоденне грошове забезпечення (том 1 а.с. 62).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 3 ст. 99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому публічною службою є діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування (п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України).

Спірні правовідносини виникли з приводу звільнення позивача з органів внутрішніх справ, тобто з публічної служби, отже строк звернення до суду становить один місяць.

За загальним правилом, яке міститься у ст. 99 КАС України, початок перебігу строку для звернення до суду законодавець пов'язав з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Винятки з цього правила мають були передбачені законом.

Позивач оспорює своє звільнення з органів внутрішніх справа, вважаючи його незаконним.

Отже, про порушення своїх прав та інтересів ОСОБА_1 достеменно дізнався 18 листопада 2016 року, коли отримав копію наказу ГУМВС в області від 06 листопада 2015 року № 378о/с та дублікат трудової книжки.

Таким чином, перебіг строку для звернення до суду із вказаним позовом розпочався 19 листопада 2015 року та сплинув 21 грудня 2015 року (останній день строку - 19 грудня 2015 року припадав на суботу).

Позовна заява ОСОБА_1 датована 18 лютого 2016 року і того ж дня надана безпосередньо до відділу діловодства та документообігу суду, тобто поза межами строку, встановленого ч. 3 ст. 99 КАС України.

Правові наслідки пропуску строку звернення до суду передбачені ст. 100 КАС України, відповідно до ч. 1 якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Вирішуючи питання щодо можливості визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд виходить з того, що сам по собі цей інститут має на меті полегшення надання учасниками процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.

Поряд із цим, право особи на судовий захист гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому має пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, при вирішенні судом питання щодо надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, зокрема з п.п. 22-23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги; однак право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

В п. 30 рішення від 25 жовтня 2007 року у справі «Балацький проти України» йдеться, що неможливо припустити, щоб п. 1 ст. 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків буде остаточно вирішено.

В п. 62 рішення від 19 квітня 2007 року у справі «Vilho Eskelinen and Others v. Finland» Європейський Суд з прав людини зазначив, що в принципі не може бути виправданням виключень з гарантій статті 6 звичайного трудового спору на підставі специфічного характеру відносин між конкретним державним службовцем і відповідною державою. Відтак, прийнятним вважатиметься застосування в таких випадках статті 6. Саме держава-відповідач повинна буде довести, по-перше, що заявник-державний службовець не мав права на розгляд його справи в суді відповідно до національного права, і, по-друге, що виключення права з-під дії статті 6 для державного службовця є виправданим.

У п. 22 рішення від 11 лютого 2008 року у праві «Мітін проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив, що відповідно до рішення Великої палати у справі Вілхо Ескалайнена, стаття 6 Конвенції у «цивільному» аспекті має застосовуватися до всіх спорів, які стосуються державних службовців, якщо національне законодавство не виключає можливості звернення до суду осіб, що обіймають певні посади, чи категорій працівників, про яких йдеться, і таке виключення базується на об'єктивних підставах.

Враховуючи, що в період з листопада 2015 року по лютий 2016 року позивач неодноразово звертався до ГУМВС в області, Димитрівського МВ, ГУНП в Донецькій області, Димитрівського відділення поліції Красноармійського відділу поліції ГУНП в Донецькій області, Красноармійського відділу поліції ГУНП в Донецькій області із скаргою на своє звільнення, з заявами про отримання документів, необхідних йому для судового захисту, суд вважає можливим визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду.

Правовим наслідком визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду є можливість розгляду та вирішення справи з прийняттям рішення по суті позовних вимог.

Стосовно клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Однак, відповідно до ч. 4 ст. 102 КАС України правила даної статті не поширюються на строк звернення до адміністративного суду, а тому клопотання позивача про поновлення цього строку не підлягає задоволенню.

Оскільки причини пропуску позивачем строку звернення до суду визнані поважними, клопотання відповідача 2 про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.

Керуючись п. 15 ч. 1 ст. 3, ст. 8, ст. 49, ст. 51, ч. ч.1, 3 ст. 99, ст. 100, ст. 133, ст. 160, ст. 165, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, -

ухвалив:

1. Відмовити у задоволенні клопотання відповідача 2 - Димитрівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Димитрівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі в органах внутрішніх справ, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

2. Відмовити у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Димитрівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі в органах внутрішніх справ, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

3. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку для звернення до адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Димитрівського міського відділу ГУМВС України в Донецькій області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на службі в органах внутрішніх справ, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

4. Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частина проголошені у судовому засіданні 15 квітня 2016 року.

5. Повний текст ухвали виготовлений 20 квітня 2016 року.

6. Ухвала окремо не оскаржується і набирає законної сили з моменту постановлення. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення у справі.

Суддя Кравченко Т.О.