Рішення № 58125985, 30.05.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/820/16-ц Провадження № 22-ц/795/994/2016 Категорія - цивільнаГоловуючий у I інстанції - Овсієнко Ю. К. Доповідач - Скрипка А. А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіСкрипки А.А.суддів:Лакізи Г. П., Шевченка В.М.при секретарі:Покладі Д.В.за участю:ОСОБА_5, її представника - ОСОБА_6, ОСОБА_7, її представника - Кутукова С.О., представника Чернігівської міської ради - Белавцевої О.М., представника комунального підприємства ''ЖЕК-13'' Чернігівської міської ради - Прохоренко Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 12 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_7, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про визнання права користування жилим приміщенням, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про захист права на житло шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення,

в с т а н о в и в:

В січні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до Чернігівської міської ради, ОСОБА_7, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13'' Чернігівської міської ради (а.с.3-4), в якому просила визнати за нею право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, також ОСОБА_5 просила визнати ОСОБА_7 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1. Заявлені позовні вимоги ОСОБА_5 обґрунтовувала тим, що 03.04.2012 року вона уклала шлюб з ОСОБА_11, який на підставі ордеру №14 від 07.11.2000 року, виданого виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м.Чернігова отримав однокімнатну квартиру площею 17,24 кв.м на одну особу за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_5 зазначала, що фактично зі своїм чоловіком ОСОБА_11 вона була знайома протягом 15 років, з 2010 року вона вселилась до спірної квартири, і з того часу вони мешкали у вказаній квартирі разом. ОСОБА_5 вказує, що з ОСОБА_11 вони вели спільне господарство, разом придбали меблі до квартири, в грудні 2012 року нею було отримано кредит для придбання спільних речей. ІНФОРМАЦІЯ_8 року ОСОБА_11 помер, на дату його смерті, як зазначає ОСОБА_5, вони проживали в спірній квартирі разом з чоловіком, але вона не була зареєстрована у вказаній квартирі з причини меншої оплати вартості комунальних послуг. ОСОБА_5 вказує, що в спірній квартирі, крім ОСОБА_11, який був квартиронаймачем, з 04.01.2001 року також зареєстрована його дочка від першого шлюбу - ОСОБА_7, яка в спірній квартирі фактично не проживала. За даних обставин ОСОБА_5 просить визнати за нею право користування спірним жилим приміщенням- квартирою АДРЕСА_1, а ОСОБА_7 визнати такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням на підставі статей 71,72 ЖК України.

В лютому 2016 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про захист права на житло шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення (а.с.42). У вимогах заявленого позову ОСОБА_7 просить захистити її право на житло у квартирі АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_5 із зазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення. Вимоги заявленого позову ОСОБА_7 обґрунтовує тим, що вона являється квартиронаймачем державної квартири АДРЕСА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 року її батька- ОСОБА_11 ОСОБА_7 вказує, що до спірної квартири вона вселилась разом з батьком 04.01.2001 року, як його малолітня дитина, і була зареєстрована в зазначеній квартирі. ОСОБА_7 зазначає, що ОСОБА_5 не впускає її до спірної квартири, що було підставою для звернення ОСОБА_7 до органів поліції. ОСОБА_7 стверджує, що ОСОБА_5 з приводу вселення та проживання в спірній квартирі до неї не зверталась ні за життя батька, ні після його смерті, відповідного дозволу на проживання ОСОБА_5 в спірній квартирі ОСОБА_7 не надавала. ОСОБА_7 зазначає, що до спірної квартири ОСОБА_5 вселилась самовільно, і за життя ОСОБА_11 вона мала права тимчасового мешканця відповідно до статті 98 ЖК України. На підставі ч.3 статті 116 Житлового кодексу України ОСОБА_7 у вимогах заявленого позову просить захистити її право на житло у квартирі АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_5 із зазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення, оскільки ОСОБА_5 самовільно вселилась до спірної квартири. ОСОБА_7 також зазначає, що з 01.09.2012 року вона навчається у Ніжинському державному університеті імені М. Гоголя на денній формі навчання, тому об'єктивно вона не мала і не має можливості щоденно перебувати у спірній квартирі, що дає їй право на збереження за нею житла у разі її відсутності у ньому понад шість місяців в силу статті 71 ЖК України.

Ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова від 25.02.2016 року вказані позови об'єднані в одне провадження (а.с. 37-38).

Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 12.04.2016 року в задоволенні вимог позову ОСОБА_5 відмовлено. Позов ОСОБА_7 задоволено, виселено ОСОБА_5 з державної квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 551 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого нею позову, а в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7- відмовити. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, його ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. ОСОБА_5 вказує, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги показання в судовому засіданні свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, які підтвердили обґрунтованість вимог заявленого нею позову. ОСОБА_5 не погоджується з висновком суду першої інстанції відносно того, що вимоги заявленого нею позову не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи. ОСОБА_5 вважає доведеним в ході судового розгляду даної справи факт її спільного проживання з чоловіком ОСОБА_11 протягом 15 років, спочатку за адресою її фактичної реєстрації: АДРЕСА_9, а з 2010 року - в спірній квартирі АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_5 вказує, що адресу реєстрації вона не змінювала з причини меншої оплати комунальних послуг. ОСОБА_5 зазначає, що вона вселилась до спірної квартири в 2010 році, як член сім'ї наймача ОСОБА_11 та за його згодою, відповідно до статей 64, 65 ЖК України. ОСОБА_5 вважає, що згода на її вселення до спірної квартири ОСОБА_7, яка була зареєстрована в спірній квартирі, але фактично в ній не проживала, була не потрібна, оскільки станом на 2010 рік ОСОБА_7 була неповнолітньою. Також ОСОБА_5 вважає, що ОСОБА_7 не набула права користування спірною квартирою, оскільки фактично в спірній квартирі не проживала. За даних обставин ОСОБА_5 вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив в задоволенні її позовних вимог щодо визнання за нею права користування спірним жилим приміщенням та визнання ОСОБА_7 такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням, не взявши до уваги положення статей 64, 65, 71, 72 ЖК України. ОСОБА_5 зазначає, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції її необґрунтовано виселено з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, на підставі ч.3 статті 116 ЖК України, як особу, яка самоправно зайняла жиле приміщення. При цьому ОСОБА_5 вказує, що вона вселилась до спірної квартири не самоправно, і не як тимчасовий мешканець, а в порядку статей 64, 65 ЖК України, як член сім'ї, а саме, дружина наймача квартири ОСОБА_7, з яким вела спільне господарство та мала всі права і обов'язки в розумінні статті 3 Сімейного кодексу України. За даних обставин ОСОБА_5 вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог позову ОСОБА_7 про захист права на житло шляхом виселення ОСОБА_5 із спірної квартири без надання іншого жилого приміщення на підставі ч.3 статті 116 ЖК України.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_7 просить апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити у зв'язку з її безпідставністю та залишити без змін рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 12.04.2016 року.

В судове засідання апеляційного суду 30.05.2016 року ОСОБА_7, її представник - адвокат Кутуков С.О., належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи (а.с.210), не з'явились, надавши суду заяву з проханням продовжувати розгляд справи та розглянути справу у їх відсутності (а.с.211). Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, в тому числі, і показання свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів п.4 ч.1 статті 309 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню. Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 12.04.2016 року підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_7, -третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про визнання права користування жилим приміщенням. За даних обставин на підставі п.4 ч.1 статті 309 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити нове рішення у вказаній частині позовних вимог, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_7, -третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про визнання права користування жилим приміщенням,-задовольнити. Визнати за ОСОБА_5 право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Апеляційний суд також вважає за необхідне рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 12.04.2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про захист права на житло шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення та виселення ОСОБА_5 з державної квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. За даних обставин на підставі п.4 ч.1 статті 309 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити нове рішення у вказаній частині позовних вимог, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про захист права на житло шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення.

За даних обставин рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 12.04.2016 року підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 551 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12.04.2016 року необхідно залишити без змін.

Відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 07.11.2000 року ОСОБА_11 було видано ордер на жиле приміщення, № ордеру НОМЕР_1, Серія 3, з сім'єю на 1 особу на право зайняття жилого приміщення жилою площею 17,24 кв.м, що складається з 1 кімнати у квартирі за адресою: АДРЕСА_1(а.с.7).

Як вбачається з особового рахунку КП ''ЖЕК-13'' на вказану державну квартиру (а.с.43), в квартирі АДРЕСА_1 з 04.01.2001 року був зареєстрований ОСОБА_11 - наймач квартири (вибув ІНФОРМАЦІЯ_8 року у зв'язку зі смертю) та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, його дочка.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, серія НОМЕР_2, виданого 15.02.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції, шлюб між ОСОБА_11 і ОСОБА_19 розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №1073 від 29.08.1996 року (а.с. 9).

Як вбачається з відомостей адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Чернігівській області від 22.02.2016 року, ОСОБА_5 з 01.10.1987 року є зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_9 (а.с.64).

Квартира АДРЕСА_6, в якій зареєстрована ОСОБА_5, складається з 1/3 частини вказаного будинку і належить на праві приватної власності колишньому чоловіку ОСОБА_5- ОСОБА_20 (а.с.123-125,149-150).

Згідно технічного паспорту на вказаний житловий будинок (а.с.143-148), 1/3 частина житлового будинку по АДРЕСА_9 складається з кухні площею 6,8 кв.м та кімнати площею 10,2 кв.м.

З довідки №37 від 15.03.2016 року вуличного комітету №13 вбачається, що за адресою - АДРЕСА_9, крім ОСОБА_5, також зареєстровані: ОСОБА_21, 1988 р.н. - дочка, ОСОБА_22, 2009 р.н. - онука, ОСОБА_23, 2012 р.н. - онук, ОСОБА_16, 1982 р.н. - син (а.с.76).

Згідно з довідкою вуличного комітету №13 від 03.03.2016року № 26 (а.с.83), ОСОБА_11 проживав з ОСОБА_5 по АДРЕСА_9 з 2003 року по 2009 рік.

Як вбачається з акту від 09.03.2016 року, завіреного вуличним комітетом №13 (а.с.93), ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9, але за вказаною адресою не проживає з 2010 року.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, що з початку 2010 року ОСОБА_5 разом з ОСОБА_11 стали проживати та вести спільне господарство за місцем реєстрації ОСОБА_11: АДРЕСА_1

Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3, виданого 03.04.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції (а.с.6), 03.04.2012 року ОСОБА_11 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів 03.04.2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 258.

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4, виданого 10.11.2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Чернігівського міського управління юстиції (а.с.8), ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року, про що 10.11.2015 року складено відповідний актовий запис № 3044.

Відповідно до відомостей особового рахунку КП ''ЖЕК-13'' на вказану державну квартиру (а.с.43), в квартирі АДРЕСА_1 з 04.01.2001 року був зареєстрований ОСОБА_11 - наймач квартири (вибув ІНФОРМАЦІЯ_8 року у зв'язку зі смертю) та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, його дочка.

Згідно довідки КП ''ЖЕК-13'' Чернігівської міської ради від 12.02.2016 року №571 (а.с.95), квартиронаймач ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрована у АДРЕСА_1 одна (а.с. 95).

Як вбачається з п.1.14 рішення виконавчого комітету Новозаводської районної у м.Чернігові ради №258 від 17.12.2015 року (а.с.104), ОСОБА_7 надано дозвіл на відкриття особового рахунку на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, склад сім'ї одна особа. Раніше особовий рахунок був відкритий на її батька - ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року. ОСОБА_7 на даній житловій площі зареєстрована і проживає з 2001 року.

04.01.2016 року ОСОБА_7 уклала з КП ''ЖЕК-13'' Чернігівської міської ради договір №9362 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також договір про реструктуризацію №55 щодо заборгованості за квартирну плату (а.с.48,49). 11.01.2016 року ОСОБА_7 уклала договір №201550 з КП ''Чернігівводоканал" щодо реструктуризації заборгованості (а.с.100-101).

Як вбачається з довідки Ніжинського державного університету імені М.Гоголя від 18.01.2016 року №150333 (а.с.50), ОСОБА_7 з 01.09.2012 року по 30.06.2016 року навчається в Ніжинському державному університеті імені М.Гоголя, і є студентом денної форми навчання.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 про визнання за нею права користування спірним жилим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_9, при цьому ОСОБА_5 у встановленому законодавством порядку до квартири АДРЕСА_1 не вселялась, доказів отримання згоди наймача та членів сім'ї на її вселення суду не надано, наймодавця про вселення повідомлено не було. В ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_7, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про визнання права користування жилим приміщенням, не узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом в ході розгляду даної справи було встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що ОСОБА_11 проживав з ОСОБА_5 за місцем її реєстрації по АДРЕСА_9 з 2003 року по 2009 рік. З початку 2010 року ОСОБА_5 разом з ОСОБА_11 стали постійно проживати та вести спільне господарство за місцем реєстрації ОСОБА_11: АДРЕСА_1. Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3, виданого 03.04.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернігівського міського управління юстиції (а.с.6), 03.04.2012 року ОСОБА_11 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів 03.04.2012 року зроблено відповідний актовий запис за № 258.

Таким чином, по справі встановлено, що ОСОБА_5 з 2010 року за усною згодою свого чоловіка ОСОБА_11, який був наймачем квартири АДРЕСА_1, вселилась в спірну квартиру. Щодо отримання згоди дочки ОСОБА_11 - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є зареєстрованою у спірній квартирі на вселення ОСОБА_5, то необхідно зазначити, що ОСОБА_7 на час вселення до спірної квартири ОСОБА_5 була неповнолітньою.

Відмовляючи в задоволенні вимог позову ОСОБА_5 в частині визнання за нею права користування спірним жилим приміщенням, суд першої інстанції не взяв до уваги приписи статті 64 ЖК України, які регламентують права і обов'язки членів сім'ї наймача та приписи статті 65 ЖК України, які регулюють право наймача на вселення інших осіб у займане ним жиле приміщення.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.04.1985 року ''Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України'' (з наступними змінами), вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 Постанови від 01.11.1996 року №9 ''Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя'', наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому. Однак відсутність письмової згоди членів сім'ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду.

Відмовляючи в задоволенні вимог позову ОСОБА_5 в частині визнання за нею права користування спірним жилим приміщенням, суд першої інстанції також виходив з того, що ОСОБА_5 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_9. Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з положень Закону України ''Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні'', сама по собі наявність чи відсутність реєстрації не може бути підставою для відмови у визнанні права користування жилим приміщенням за особою, яка вселилась до наймача.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що вселення ОСОБА_5 до спірного жилого приміщення відбулось зі згоди наймача вказаного жилого приміщення - ОСОБА_11, чоловіка ОСОБА_5, в порядку статей 64,65 ЖК України.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 12.04.2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_7, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про визнання права користування жилим приміщенням. На підставі п.4 ч.1 статті 309 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити нове рішення у вказаній частині позовних вимог, яким позовні вимоги ОСОБА_5 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_7, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про визнання права користування жилим приміщенням, - задовольнити. Визнати за ОСОБА_5 право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 до ОСОБА_5, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про захист права на житло шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення та виселення ОСОБА_5 з державної квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, суд першої інстанції виходив з положень ч.3 статті 116 ЖК України. В ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок суду першої інстанції щодо вирішення вказаної частини позовних вимог не узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини.

Відповідно до положень ч.3 статті 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Як вбачається з позову ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про захист права на житло шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення (а.с.42), ОСОБА_7 зазначає, що до спірної квартири ОСОБА_5 вселилась самовільно, і за життя ОСОБА_11 вона мала права тимчасового мешканця відповідно до статті 98 ЖК України.

Апеляційний суд вважає, що є обгрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 та виселення ОСОБА_5 із спірного жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення на підставі ч.3 статті 116 ЖК України, не узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини. Оскільки в ході судового розгляду даної справи судом встановлено, що вселення ОСОБА_5 до спірного жилого приміщення відбулось зі згоди наймача вказаного жилого приміщення- ОСОБА_11, чоловіка ОСОБА_5, в порядку статей 64,65 ЖК України. При цьому ОСОБА_5 вселялась до спірного жилого приміщення, як член сім'ї, а саме, як дружина ОСОБА_7, з яким вона вела спільне господарство і мала всі права та обов'язки в розумінні статті 3 Сімейного кодексу України. В ході апеляційного розгляду даної справи не знайшли свого підтвердження обставини самоправного зайняття ОСОБА_5 спірного жилого приміщення, оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами по справі, в розумінні статей 58, 59 ЦПК України. Відповідно до приписів ч.1,ч.4 статті 60 ЦПК України, яка регламентує обов'язки доказування і подання доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Виходячи з правового аналізу статті 98 ЖК України та фактичних обставин справи, необхідно зазначити, що ОСОБА_5 не є тимчасовим мешканцем по відношенню до спірного жилого приміщення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 12.04.2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про захист права на житло шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення та виселення ОСОБА_5 з державної квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. На підставі п.4 ч.1 статті 309 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити нове рішення у вказаній частині позовних вимог, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про захист права на житло шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення. За даних обставин, приймаючи до уваги приписи статті 88 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 12.04.2016 року підлягає скасуванню в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 551 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Відмовляючи в задоволенні вимог позову ОСОБА_5 в частині визнання ОСОБА_7 такою, що на підставі статей 71,72 ЖК України втратила право користування жилим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заявленого ОСОБА_5 позову у вказаній частині не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду даної справи.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки вказаний висновок суду узгоджується з фактичними обставинами справи та нормами матеріального права, які регламентують спірні правовідносини.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок суду першої інстанції у вказаній частині є необґрунтованим, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції в зазначеній частині, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

Згідно довідки КП ''ЖЕК-13'' Чернігівської міської ради від 12.02.2016 року №571 (а.с.95), квартиронаймач ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрована у АДРЕСА_1 одна (а.с. 95).

Як вбачається з п.1.14 рішення виконавчого комітету Новозаводської районної у м.Чернігові ради №258 від 17.12.2015 року (а.с.104), ОСОБА_7 надано дозвіл на відкриття особового рахунку на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, склад сім'ї одна особа. Раніше особовий рахунок був відкритий на її батька - ОСОБА_11, який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року. ОСОБА_7 на даній житловій площі зареєстрована і проживає з 2001 року.

04.01.2016 року ОСОБА_7 уклала з КП ''ЖЕК-13'' Чернігівської міської ради договір №9362 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також договір про реструктуризацію №55 щодо заборгованості за квартирну плату (а.с.48,49). 11.01.2016 року ОСОБА_7 уклала договір №201550 з КП ''Чернігівводоканал" щодо реструктуризації заборгованості (а.с.100-101).

Як вбачається з довідки Ніжинського державного університету імені М.Гоголя від 18.01.2016 року №150333 (а.с.50), ОСОБА_7 з 01.09.2012 року по 30.06.2016 року навчається в Ніжинському державному університеті імені М.Гоголя, і є студентом денної форми навчання. За даних обставин є вірним по суті висновок суду першої інстанції відносно того, що на підставі приписів п.2 ч.3 статті 71 ЖК України за ОСОБА_7 зберігається жиле приміщення понад шість місяців протягом усього часу її навчання.

Як вбачається з матеріалів справи, шлюб між ОСОБА_11 і ОСОБА_5 було зареєстровано 03.04.2012 року (а.с.6), з 01.09.2012 року ОСОБА_7 почала навчання в Ніжинському державному університеті імені М.Гоголя на денній формі, дата закінчення навчання - 30.06.2016року (а.с.50). ОСОБА_11 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 року (а.с.8), 24.01.2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом про визнання за нею права користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та про визнання ОСОБА_7 такою, що втратила право користування вказаним жилим приміщенням на підставі статей 71,72 ЖК України. Приймаючи до уваги наведене, положення статей 71,72 ЖК України, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні вимог позову ОСОБА_5 в частині визнання ОСОБА_7 такою, що втратила право користування спірним жилим приміщенням.

За даних обставин доводи апеляційної скарги відносно того, що ОСОБА_7 в спірному жилому приміщенні не проживає, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у вказаній частині, ухваленого на основі з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до приписів ч.1 статті 88 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 1763 грн. 84 коп. в рахунок відшкодування документально підтверджених (а.с.1,2,193) понесених судових витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанцій, з врахуванням задоволеної позовної вимоги ОСОБА_5 про визнання права користування жилим приміщенням та з врахуванням часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 Розрахунок наступний: 551 грн. 20 коп. (а.с.1,2) - понесені ОСОБА_5 судові витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції + 1212 грн. 64 коп.(606 грн.32 коп. + 606 грн.32 коп.) (а.с.193) - понесені ОСОБА_5 судові витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції = 1763 грн.84 коп.

Керуючись статтями: 64, 65, 71, 72; ч.3 статті 116 ЖК України, статтями: 88, 303, 304, 307; п.4 ч.1 статті 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 12 квітня 2016 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_7, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про визнання права користування жилим приміщенням.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Чернігівської міської ради, ОСОБА_7, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про визнання права користування жилим приміщенням, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_5 право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 12 квітня 2016 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про захист права на житло шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення та виселення ОСОБА_5 з державної квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_5, - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: комунальне підприємство ''ЖЕК-13" Чернігівської міської ради, про захист права на житло шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення.

Рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 12 квітня 2016 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 551 грн. 20 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 12 квітня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 1763 грн. 84 коп. в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: