Ухвала суду № 58123415, 01.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/3656/13-ц 01.06.2016 01.06.2016 01.06.2016

Справа № 487/3656/13-ц

Провадження № 22-ц/784/1379/16 Суддя першої інстанції - Павлової Ж.П.

Суддя-доповідач апеляційного суду - Крамаренко Т.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 червня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого - Крамаренко Т.В.,

суддів - Буренкової К.О., Бондаренко Т.З.,

із секретарем судового засідання - Лівшенко О.С.,

за участю: представника заявника - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 травня 2016 року, постановлену за скаргою ОСОБА_3 на неправомірні дії державного виконавця, -

в с т а н о в и л а:

В лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії державного виконавця Заводського Відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції ( далі - відділ ДВС) в якій просив скасувати постанови від 9 лютого 2016 року про відкриття провадження, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та постанову від 17 лютого 2016 року про стягнення виконавчого збору.

Свою заяву ОСОБА_3 обґрунтовував тим, що на підставі виконавчого листа, виданого Заводським районним судом м. Миколаєва 24 лютого 2015 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитної заборгованості в сумі 522 644,66 грн. та 3 654 грн. судового збору державним виконавцем Заводського відділу ДВС 23 квітня 2015 року була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження на підстави заяви від 17 квітня 2015 року.

На підставі постанови начальника Заводського відділу ДВС Романчука С.М. від 8 лютого 2016 року постанова про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2015 року була скасована.

Посилаючись на те, що на підставі однієї заяві повторно було відкрито виконавче провадження та на те, що довіреність особи, яка подавала заяву про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем не перевірена на наявність повноважень представника стосовно пред'явлення виконавчого листа до виконання, окрім того, довіреність є нікчемною, оскільки не зазначено дати її вчинення, заявник просив про задоволення скарги.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 04 травня 2016 року в задоволенні скарги відмовлено.

В апеляційний скарзі ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення скарги.

В запереченнях на апеляційну скаргу начальник Заводського відділу ДВС просив апеляційну скаргу відхилити, а ухвалу суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника заявника, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 14 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 січня 2015 року частково задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, стягнуто з останнього на користь банку заборгованість за кредитом у сумі 522 644,66 грн. та 3 654 грн. судового збору (а.с.80).

На підставі вказаного рішення 24 лютого 2015 року Заводським районний судом м. Миколаєва було видано виконавчий лист №2/487/540/15 (а.с.124).

Постановою державного виконавця Заводського відділу ДВС від 23 квітня 2015 року було відкрито виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитної заборгованості (а.с.145).

Відкриття провадження на підставі виконавчого листа №2/487/540/15 від 24 лютого 2015 року було здійснено за заявою представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 17 квітня 2015 року (а.с.120).

Крім того, 18 листопада 2015 року були винесені постанови про стягнення виконавчого збору, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Постановою начальника Заводського відділу ДВС Романчука С.М. про перевірку виконавчого провадження від 8 лютого 2016 року щодо здійснення контролю за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державного виконавця, також у зв'язку із розглядом скарги представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», постанову про відкриття виконавчого провадження від 23 квітня 2015 року та постанови про стягнення виконавчого збору та про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - скасовані (а.с.128-129).

Крім того, у вказаній постанові зазначено про здійснення державним виконавцем необхідних дій щодо вирішення питання про відкриття виконавчого провадження.

У зв'язку з чим державним виконавцем 9 лютого 2016 року було винесено постанову про відкриття провадження на підставі виконавчого листа №2/487/540/15, виданого від 24 лютого 2015 року Заводським районним судом м. Миколаєва та постанову про арешт майна боржника та оголошення зборони на його відчуження (а.с.143, 146).

17 лютого 2016 року державний виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 52 629,86 грн. (а.с.150).

Як на підставу задоволення своєї скарги, заявник посилається на те, що двічі на підставі однієї заяві не допускається відкриття виконавчого провадження а також відсутність повноважень у представника стягувача на пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Так, підстави відкриття виконавчого провадження передбачені ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

За положеннями статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Підстави відмови у відкритті виконавчого провадження передбачені ст. 26 Закону «Про виконавче провадження». Підстави на які посилається заявник, а саме повторне відкриття виконавчого провадження за однієї самої заяви у вказаній статті не передбачені.

Оскільки, на час відкриття провадження були відсутні підстави для відмови у його відкритті, державний виконавець правомірно виніс постанову про відкриття провадження.

У довіреності доданої до заяви представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу від 15 жовтня 2012 року за реєстровим №2243 зазначені повноваження начальника Управління пізнього збору заборгованості роздрібних клієнтів Миколаївської обласної дирекції Департаменту проблемної заборгованості роздрібних клієнтів Шойка Ю.К., зокрема підписувати та подавати всі необхідні заяви в органах державної виконавчої служби (а.с.152-153).

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність дій державного виконавця під час відкриття виконавчого провадження та обґрунтовано відмовив у задоволенні скарги.

Посилання в апеляційній скарзі на нікчемність довіреності представника ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», у зв'язку з тим, що відсутня дати її вчинення не заслуговують на увагу, оскільки нотаріусом помилково зазначено п'ятнадцяте жовтня дві тисячі дванадцятого жовтня,замість року, а крім того, на зворотному боці зазначена дата її посвідчення - п'ятнадцятого жовтня дві тисячі дванадцятого року за реєстровим №2243.

Інші доводи апеляційної скарзі зводяться до підстав скарги, яким суд відповідно до ст. 212 ЦПК України дав належну оцінку та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, постановленої відповідно до вимог закону.

За таких обставин, апеляційна скарга в силу п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 4 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: