Ухвала суду № 58121983, 01.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/837/16 Головуючий І інстанції -

Справа: № 632/2205/15-ц Библів С.В.

Категорія: трудові Доповідач - Костенко Т.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Костенко Т.М.

суддів: Колтунової А.І., Гальянової І.Г.

за участю секретаря Кравченко О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт») - Мельніка Олексія Миколайовича на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт») про визнання дії трудового договору продовженою на невизначений строк та скасування наказу про звільнення, -

встановила :

23.09.2015 року ОСОБА_3, в особі представника ОСОБА_4, звернувся у суд з позовом до Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт»), у якому просив визнати дію трудового договору між ним та концерном «Укрспирт», продовженою на невизначений строк та скасувати наказ № 98-к від 13.08.2015 року про його звільнення.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_3 згідно наказу концерну «Укрспирт» № 185-к від 31.05.2011 року був призначений на посаду тимчасово виконуючого обов'язки директора ДП «Івашківський спиртзавод», та працював на цій посаді з 31.05.2011 року по 24.06.2015 року. Термін дії трудового договору постійно продовжувався шляхом внесення відповідних змін до наказу № 185-к від 31.05.2011 року в частині дати, тобто фактично між сторонами було укладено строковий трудовий договір. Після закінчення строку укладеного між сторонами трудового договору - 24.06.2015 року, трудові відносини фактично тривали і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення, у зв'язку з чим дія вказаного договору вважається продовженою на невизначений строк, тобто договір вважається безстроковим, відповідно до Закону (п.п. 1 та 2 ст.24, ч. 1 ст.39-1 КЗпП України). У подальшому, від сторонніх осіб, позивачу стало відомо, що є наказ №98-к від 13.08.2015 року про його звільнення з посади тимчасово виконуючого обов'язки директора ДП «Івашківський спиртзавод» з 17.08.2015 року на підставі закінченням строку дії трудового договору (п.2 ст.36 КЗпП України). Вказаний наказ підписано заступником голови комісії з ліквідації Бахарєвою Ю.С. Враховуючи викладене, ОСОБА_3 вважав, що його трудові права порушені, оскільки строк трудового договору, зазначеного у наказі, закінчився більш ніж за півтора місяці до оскаржуваного наказу, а він фактично продовжував працювати на посаді директора на підставі безстрокового трудового договору.

Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року, позов ОСОБА_3 до Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт») про визнання дії трудового договору продовженою на невизначений строк та скасування наказу про звільнення, задоволено. Визнано дію трудового договору між Державним концерном спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт») та ОСОБА_3 продовженою на невизначений строк. Скасовано наказ № 98-к від 13.08.2015 року про звільнення ОСОБА_3 тимчасово виконуючого обов'язки директора ДП Івашківський спиртзавод з роботи 17.08.2015 року у зв'язку з закінченням строку трудового договору (п.2 ст. 36 КЗпП України), підстава: протокол № 10 засідання ліквідаційної комісії Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості від 13.08.2015 року, як незаконний. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 487,20 грн.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 25 листопада 2015 року заяву представника Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт») - Мельніка Олексія Миколайовича про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4, що діє в інтересах ОСОБА_3, до Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт») про визнання дії трудового договору продовженою на невизначений строк та скасування наказу про звільнення, залишено без задоволення.

На зазначене заочне рішення суду представником Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт») - Мельніком Олексієм Миколайовичем подано апеляційну скаргу, в якій він посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи.

Апелянт зазначив, що судом не врахована посада позивача - тимчасово виконуючого директора ДП «Івашківський спиртзавод», що не уможливлює ст. 23 КЗпП України, оскільки згідно ч. 3 ст. 21 КЗпП України, ст.. 2 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», Постанови Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 №203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній формі власності» визначено, що приймання на роботу керівника підприємства, що є у державній власності, здійснюється шляхом укладення з ним контракту. Суд не звернув уваги, на ті обставини, що рішення про звільнення ОСОБА_3 було прийнято 13.08.2015 року, оскільки протягом тривалого часу були відсутні повноважні представники органу управління, які б мали змогу ставити питання щодо припинення трудових відносин, та у зв'язку з тим, що склад комісії з ліквідації декілька разів змінювався. Крім того, судом була розглянута дана справа не зважаючи на те, що 21.08.2015 року було відкрито провадження у Золочівському районному суді Харківської області за позовом позивача з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи викладене вище, апелянт просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України, суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, відповідно до наказу концерну «Укрспирт» № 185-к від 31.05.2011 року ОСОБА_3 було призначено тимчасово виконуючим обов'язки директора ДП Івашківський спиртзавод по 01.06.2011 року (а.с.11).

В подальшому до зазначеного наказу неодноразово вносились зміни щодо продовження терміну перебування ОСОБА_3 на посаді тимчасово виконуючого обов'язки ДП Івашківський спиртзавод. Востаннє, наказом № 306-к від 24.12.2014 року за підписом виконуючого обов'язки голови концерну «Укрспирт» Мітіна Ю.О. було визначено кінцевий термін знаходження позивача на посаді тимчасово виконуючого обов'язки директора ДП Івашківський спиртзавод по 24.06.2015 року.

Судом також встановлено, що ОСОБА_3 продовжував працювати на посаді директора ДП Івашківський спиртзавод, здійснюючи керівництво підприємством згідно з посадовою інструкцією, про що свідчать матеріали справи, а саме довідки, відрядження, договори, акти виконання робіт, довіреності, тощо.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі був фактично укладений строковий договір, після закінчення якого позивач продовжував виконувати свої обов'язки відповідно до займаної посади, а відтак, наказ про його звільнення з підстав закінчення строку трудового договору є незаконним та підлягає скасуванню.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, наказом № 98-к від 13.08.2015 року ОСОБА_3, тимчасово виконуючого обов'язки директора ДП Івашківський спиртзавод, звільнено з роботи 17.08.2015 року у зв'язку з закінченням строку трудового договору (п.2 ст.36 КЗпП України), який прийнято та підписано заступником голови комісії з ліквідації Бахарєвою Ю.С.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів у разі їх порушення. Частиною 2 ст. 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть буїв: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування моральної шкоди, тощо. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

За змістом ст.ст.3, 5-1 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 КЗпП України, трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Статтею 39-1 КЗпП України визначено, що якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і З статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

В цьому зв'язку висновок районного суду щодо визнання дії трудового договору, укладеного між ОСОБА_3 та відповідачем, продовженою на невизначений строк, судова колегія вважає обґрунтованим.

Апеляційні доводи в цій частині колегією суддів оцінюються як безпідставні, оскільки будь-якими об'єктивними та беззаперечними доказами не підтверджені. Посилання представника відповідача на те, що відносини між ОСОБА_3 та концерном «Укрспирт» взагалі не можуть бути встановлені на невизначений строк, судова колегія не приймає, з огляду на таке.

Як свідчать матеріали справи, юридична природа трудових правовідносин, які мали місце між позивачем та відповідачем до 24 червня 2015 року, це трудові відносини за строковим трудовим договором.

Діючим законодавством України не передбачено такого поняття як «тимчасово виконуючий обов'язки». Працівник може бути призначений «тимчасово виконуючим обов'язки» для заміни відсутнього працівника (хвороба, відпустка) у порядку тимчасового переведення на іншу роботу за погодженням між сторонами трудового договору. На теперішній час в частині, що не суперечить чинному законодавству України, продовжує діяти роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС «Про порядок оплати тимчасового замісництва» від 29 грудня 1965 року № 30/39 (далі роз'яснення). Відповідно до зазначеного документу тимчасовим заміщенням вважається виконання службових обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це викликано виробничою необхідністю і пов'язане з розпорядчими функціями. Поняття заміщення застосовується тільки до виконання обов'язків керівників. Працівникові, що заміщає, виплачується різниці між його фактичним окладом і посадовим окладом працівника, якого він заміщає (без персональних надбавок), якщо він не є штатним заступником.

Разом з тим в абзаці першому пункту 2 Роз'яснення йдеться про те, що призначення працівника виконуючим обов'язків за вакантною посадою не допускається. Таке можливе лише за посадою, призначення на яку здійснюється вищим органом управління. В цьому випадку не пізніше місячного строку з дня прийняття працюючого на роботу, до вищестоящого органу повинні бути подані документи для його призначення на посаду. Цей орган у місячний строк з дня отримання документів повинен розглянути їх та прийняти відповідне рішення.

Отже, призначення працівника виконувачем обов'язків можливе до затвердження його на цій посаді вищим органом управління на строк не більше двох місяців. Якщо працівник виконує обов'язки більше двох місяців, є підстави вважати, що він затверджений на цій посаді, хоча відповідного документа не було видано.

Статтею 23 КЗпП України визначено, що трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

ОСОБА_3 призначено на посаду на підставі наказу, тобто з ними фактично укладено строковий трудовий договір.

Після того, як закінчилася дія строкового трудового договору 24.06.2015 року, ОСОБА_3 продовжував працювати на посаді директора ДП Івашківський спиртзавод, керував підприємством відповідно до посадової інструкції, концерн «Укрспирт» в свою чергу не заперечував щодо продовження знаходження позивача на посаді директора, не заявив своє бажання припинити трудові відносини або запропонувати визначити строк трудового договору, відповідно дія договору із зазначеного часу продовжена на невизначений строк, що узгоджується з приписами Кодексу законів про працю, а саме.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Статтею 39-1 КЗпП України визначено, що якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Отже, після закінчення строку укладеного сторонами трудового договору - після 24.06.2015 року, трудові відносини фактично тривали і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення, у зв'язку з чим дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк, тобто договір вважається безстроковим, відповідно до закону (п.п.1 та 2 ст.24, ч.І ст.39-1 КЗпП України).

У відповідності до ст. 4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

В частині 3 ст. 21 КЗпП України визначено, що сфера застосування контракту визначається законами України.

Отже, законодавчі акти в сфері трудових правовідносин, не можуть суперечити Кодексу законів про працю України.

Посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 19.03.1993 року № 203 «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній формі власності» є не доречним оскільки Кодекс законів про працю має вищу юридичну силу, а положення вказаної постанови суперечать пложенням Кодексу.

Крім того, посилання апелянта на той факт, що рішення про звільнення ОСОБА_3 було прийнято лише 13.08.2015 року, а не 24.06.2015 року - в день закінчення строкового трудового договору, у зв'язку із відсутністю протягом тривалого часу повноважних представників органу управління на прийняття рішення по припинення трудових відносин, а також оскільки постійно змінювався склад комісії з ліквідації концерну «Укрспирт» судова колегія також вважає безпідставними, оскільки діючим законодавством України не передбачено таких підстав для подовження строку трудового договору на час визначення повноважного складу комісії з ліквідації підприємства.

Таким чином, судова колегія вважає, що районний суд обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в повному обсязі.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.

Посилання апелянта на існування іншого судового рашення між тими ж особами та з того ж предмету спору судовою колегією також не приймаються, оскільки такими даними судова колегія не володіє.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Інші доводи, викладені представником Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт») в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 313-315, 319, 218 ЦПК України, колегія суддів,-

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн «Укрспирт») - Мельніка Олексія Миколайовича, відхилити.

Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 13 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий - Т.М. Костенко

Судді: А.І. Колтунова

І.Г. Гальянова