Рішення № 58119351, 02.06.2016, Снятинський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 351/454/16-ц

Номер провадження №2/351/462/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Боднарука М.В.,

секретар Лакуста М.З.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до Будилівської сільської ради про встановлення права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду із позовом до Будилівської сільської ради, яким просила визнати за нею право власності на земельну ділянку, яка розташована на території Будилівської сільської ради, мотивуючи тим, що згідно рішення Будилівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області від 06 лютого 2003 року ОСОБА_2, яка є матір'ю позивачки була передана у приватну власність земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,04 га, яка розташована на території Будилівської сільської ради Снятинського району, та 21 лютого 2003 року було вироблено Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1.

ОСОБА_2, 11 грудня 1995 року в Будилівській сільській раді посвідчила заповіт, яким на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все своє майно, яке належало їй на праві власності, заповіла своїй дочці ОСОБА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, внаслідок чого відкрилась спадщина, яка складається із житлового будинку та земельної ділянки.

Позивачка звернулася до нотаріальної контори із заявою про оформлення права на спадщину на земельну ділянку, проте державним нотаріусом їй у цьому було відмовлено, оскільки Державний акт на право приватної власності на землю, НОМЕР_1, виданий на ОСОБА_2 21.02.2003 року вже після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому позивачка просить суд встановити за нею, ОСОБА_1, 1961 р. н., жителькою с. Будилів Снятинського району Івано-Франківської області, право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,04 га, яка розташована на території Будилівської сільської ради Снятинського району, яка згідно Державного акта на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 21 лютого 2003 року, видано ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі рішення Будилівської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області від 06 лютого 2003 року.

Позивачка подала до суду заяву, якою просила справу розглядати без її участі, та вказала, що позовні вимоги підтримує повністю, просила їх задоволити.

Голова Будилівської сільської ради В.Пік подав до суду заяву, де вказав, що позовні вимоги ОСОБА_1 визнає, проти задоволення позову не заперечує, справу просить розглядати без участі представника сільської ради.

Дослідивши матеріали справи, зокрема: Державний акт НОМЕР_1 про право приватної власності на земельну ділянку площею 1,04 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Будилівської сільської ради, зареєстрований за №44 виданий ОСОБА_2 21.02.2003 р.; Заповіт від 11.12.1995 р. зареєстрований в реєстрі за №50, згідно якого ОСОБА_2 усе своє майно заповіла дочці ОСОБА_3; Свідоцтво про смерть НОМЕР_3, у якому вказано ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.; Свідоцтво про народження ОСОБА_1, де вказано, що її матір'ю є ОСОБА_2; Свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_4, де вказано, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1. розірвано 13.01.1996 р., актовий запис №1, ОСОБА_1. після розірвання шлюбу присвоєно прізвище «ОСОБА_1»; Довідку Будилівської сільської ради №54 від 16.03.2016 р., Довідку Будилівської сільської ради №229 від 16.03.2016 р. та Довідку Будилівської сільської ради №232 від 16.03.2016 р., згідно яких ОСОБА_1 на час смерті ОСОБА_2 проживала із нею, та після її смерті вступила в управління спадковим майном; Витяг №6796707 від 09.10.2006 р. про реєстрацію у спадковому реєстрі за №40806903 заповіту ОСОБА_6; Повідомлення Першої Снятинської ДНК від 18.03.2016 р. №373/01-16 про відмову у видачі свідоцтва про рево на спадщину за заповітом - суд встановив, що ОСОБА_1 успадковує після смерті ОСОБА_2 земельну ділянку згідно заповіту, а тому суд приходить до переконання, що позов є обгрутнованим, підставним та таким, що підлягає до задоволення.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її, а ч. 1 ст. 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно із ч.ч.2, 3, 5 ст.158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності та користуванні громадян і юридичних осіб.

Згідно пунктів 10, 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» про те, що відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно ч.1 ст.126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.

Відповідно до п.г. ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до наведеного суд вважає, що слід визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,04 га, розташовану на території Будилівської сільської ради Снятинського району.

На підставі встановленого, ст. 81, 126 ЗК України, ст.ст. 15, 16, 328, 392, 1218, 1225, 1268, 1269 ЦК України, керуючись ст.ст. 60, 197, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1,04 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Будилівської сільської ради, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на землю НОМЕР_1, виданого 21.02.2003 року, зареєстрованого за №44.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Снятинський районний суд. У разі відсутності сторін, під час проголошення судового рішення подається апеляційна скарга протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: підпис

Суддя Снятинського районного суду Боднарук М.В.