Рішення № 58119213, 30.05.2016, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/849/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.05.2016 р. м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючої судді Бердан Н.В.

секретаря Слободян Т.Я.

з участю позивачки-відповідачки ОСОБА_1

представника позивачки-відповідачки ОСОБА_2

відповідача-позивача ОСОБА_3

представників відповідачів-позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про виділення майна в натурі та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, що є частковою власністю,

ВСТАНОВИВ:

Що ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому вказує, що являється власником 423/648 частини будинковолодіння за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, згідно якого їй було подаровано ? частини будинку та рішення Калуського міського суду від 20 вересня 1988 року, яким визнано за нею ОСОБА_1 99/648 частин спадкового майна в ? частині спірного будинковолодіння. При зверненні у серпні 2012 року до Калуської міської ради з заявою про приватизацію відповідної частки земельної ділянки для обслуговування житлового будинку та господарських споруд їй було відмовлено, оскільки з поданих документів невідомо, яка частина будинку (ліва чи права) їй належить, а отже не можливо здійснити поділ земельної ділянки з прив"язкою до певної частини будинку. Вирішити дане питання шляхом погодження з іншими співвласниками, не представилось можливим, оскільки вони тричі не з"явились на узгоджувальну земельну комісію. У зв"язку з невизнанням відповідачами позовних вимог про виділення майна в натурі, виникло питання щодо реального розподілу будинковолодіння. ОСОБА_1 просить виділити в натурі і закріпити за нею частину будинку, яка складається з кімнат пронумерованою цифрою 1 на плані будівельного паспорту, а також кімнату 2-5 згідно того ж плану.

З зустрічним позовом про усунення перешкод користування майном, що є частковою власністю звернулися до суду ОСОБА_3 та ОСОБА_6 В позовній заяві зазначили, що відповідно до рішення суду від 20.09.1988р. за ОСОБА_1 визнано право власності на 99/648 частин спадкового майна в ? частині спірного будинковолодіння по АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 право власності на 183/648 частин, за ОСОБА_6 право власності на 42/648 частин спадкового майна в цьому будинковолодінні. Відповідно до технічної документації, виданої 02.01.1968 р. загальна площа спірного будинку (1/2 її частини) становить 36,4 кв м. Визначивши ідеальну частку 0,1123, площа для кожного співвласника, враховуючи частки кожного, становить ОСОБА_1 - 11,11 кв м, ОСОБА_3 - 20,55 кв м, ОСОБА_6 - 4,72 кв м. Однак ОСОБА_1 самовільно зайняла спірну кімнату (2-2), площа якої становить 16,6 кв м, зробила вхід до вказаної кімнати. Відповідачі-позивачі втратили доступ до вказаної кімнати. Вважаючи, що їхні права як співвласників житлового будинку порушені, вони звернулися до суду та просять зобов»язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у користуванні кімнатою (2-2) площею 16,6 кв. Під час судового розгляду відповідачі-позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_6 уточнили свої позовні вимоги, вказавши, що після виготовлення технічного паспорту на спірний житловий будинок змінилися розміри квартир №1 і №2. Зокрема площа квартири №2, в якій ОСОБА_1 зайняла самовільно кімнату (1-5) площею16,2 кв м, становить 35,7 кв м. Тому вважають, що в цій квартирі їй належить площа 10,91 кв м, а не 11,11 кв м.

Просять зобов»язати ОСОБА_1 не чинити перешкод в користуванні кімнатою (1-5) площею16,2 кв м.

В судовому засіданні позивачка-відповідачка підтримала позовні вимоги та просить виділити їй в натурі і закріпити за нею частину будинку по АДРЕСА_1, яка складається з кімнат пронумерованою цифрою 1 на плані будівельного паспорту, а також кімнату 1-5 площею 16,2 кв м. Зустрічний позов не визнає та просить в його задоволенні відмовити.

Представник позивачки-відповідачки в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та просить їх задоволити, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач-позивач ОСОБА_3 первісний позов не визнав та суду пояснив, що розмір спірного житла не дозволяє проживання в ньому двох сімей. ОСОБА_1 самовільно зайняла кімнату під № 1-5 площею 16,2 кв м. На даний час в зв»язку із непридатністю для використання він розібрав комору і веранду. Він є співвласником спірного будинку і вважає, що його права порушуються позивачкою-відповідачкою. Тому просить зобов»язати її не чинити перешкод в користуванні кімнатою (1-5) площею 16,2 кв м. Просить в первісному позові відмовити, а його позовні вимоги задоволити.

Представники відповідачів-позивачів ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в судовому засіданні просять відмовити в задоволенні первісного позову, а задоволити позовні вимоги зустрічного позову.

Суд, вислухавши сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності вважає, що позовні вимоги позивачки-відповідачки та зустрічні позовні вимоги відповідачів-позивачів не підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони по справі є співвласниками будинку по АДРЕСА_1, що в м.Калуші, зокрема ОСОБА_1 належить 423/648 часток будинку, ОСОБА_3 відповідно 183/648 часток та ОСОБА_6 -42/648 часток (а.с. 26-29).

Згідно з вимогами ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У відповідності до положень ч.1 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Судовою будівельно-технічною експертизою №20/05-13 (а.с.72-85), проведеною 07.06.2013 р., встановлено можливі варіанти розподілу житлового будинку в натурі з врахуванням самочинно збудованих веранд (I та IV) та погребів (літер А1 та А2), розмір грошової компенсації при перерозподілі та ринкову вартість кожної з частин будинку після розподілу. Також встановлено, що реальний поділ житлового будинку в натурі без врахування самовільно прибудованих споруд неможливий.

Постановою Івано-Франківської окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року постановку (перенесення) штампу «самовільна прибудова» у технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_1 в м.Калуші визнано неправомірною та зобов»язано Обласне КП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» внести зміни у технічних паспорт на вказаний будинок способом виготовлення за власний рахунок нового технічного паспорта (а.с.221-224)

В судовому засіданні встановлено, що після проведення вказаної експертизи розібрано деякі об»єкти будинку, зокрема комора, коридор і веранда, що були зазначені і враховані у висновках експерта при розподілі житлового будинку в натурі. Суд, при вирішенні вказаного питання, може брати до уваги і виділяти лише майно, яке є в натурі. Суд враховує, що на час розгляду вказаної справи приміщеня V - комора, площею 7,5 кв м, IV- коридор, площею 1,2 кв м та VI - веранда, площею, 9,9 кв м (згідно висновку експерта №20/05-13 від 07.06.2013р.) на даний час не існують, що вбачається з копії технічного паспорту (а.с.161-166).

Частина 2 ст. 364 ЦК України визначає, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим, співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

В судовому засіданні обговорювалися питання укладення мирової угоди, з відшкодуванням відповідачам-позивачам вартості їхньої частки в будинку, фактичного розподілу будинку згідно їх часток тощо. Однак позивачка-відповідача, пропонуючи укладення мирової угоди, відмовлялася від її умов і будь-які варіанти розподілу її не влаштовували. Окрім того, в судовому засіданні судом було винесено питання щодо проведення повторної будівельно-технічної експертизи для можливості поділу будинку в натурі та визначення вартості часток після такого розподілу. Однак сторони категорично заперечили проти проведення такої експертизи.

Стаття 60 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивачкою-відповідачкою ОСОБА_1 варіантів виділу частки у спільному майні, які відповідають зазначеним вимогам закону, суду не запропоновані. Відповідачами-позивачами не надано доказів того, що спільне користування спільним майном неможливе.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду України у справі №6-175цс12 від 06.02.2013р., згідно якої визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.

Оскільки позивачка-відповідача відмовилася від проведення повторної будівельно-технічної експертизи, в матеріалах справи відсутні дані про майно в натурі, дані про вартість часток, що належать кожному із співвласників, то суд не має змоги виділити частки в натурі.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 про виділення майна в натурі слід відмовити. Так як реального поділу спірного житлового будинку не проведено, а тому підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні майном, що є частковою власністю немає.

На підставі ст.ст.355, 358, 364 ЦК України, керуючись ст.ст.209, 214-215, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про виділення майна в натурі відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні майном, що є частковою власністю відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-дениий строк апеляційної скарги з дня його проголошення.

ГОЛОВУЮЧА: