Ухвала суду № 58116615, 31.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/6963/15 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/783/3036/16 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Зверхановської Л.Д.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: ОСОБА_2, її представника -

ОСОБА_3, представника Відділу освіти

Франківського району управління освіти департаменту

гуманітарної політики Львівської міської ради - Шупер О.Б.,

ОСОБА_5, представника Львівської обласної організації

профспілки працівників освіти і науки України -

Малярчина М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою відділу освіти Франківського району управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 березня 2016 року,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась з позовом до відділу освіти Франківського районного управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Львівська обласна організація профспілки освіти і науки України про визнання протиправним та скасування наказу відділу освіти Франківського району управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 28.09.2015 року про накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді догани.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ відділу освіти Франківського району Управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 28 вересня 2015 року № 263 про застосування до ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив відділ освіти Франківського району управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, вважає, що таке ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що згідно робочого графіку, робочий час позивача 28.08.2015 року становив з 10.00 год. до 14.00 год., проте в зазначений період часу вона була відсутня на робочому місці, не повідомивши причини відсутності. Для з"ясуваня причин відсутності працівника на робочому місці адміністрацією НВК ім. В.Стуса наказом № 249 від 28.08.2015 року було створено комісію та складено відповідні акти від 28.08.2015 року №№ 346, 346-а щодо відсутності на робочому місці без поважних причин. Згідно вищевказаних актів ОСОБА_2 з"явилась на роботі о 14.15 год. і у журналі реєстрації у графі приходу поставила відмітку про час приходу на роботу в 11.00 год., про, що складено акт від 28.08.2015 року № 346. Звернення директора НВК ім. В.Стуса з проханням надати пояснення про причини відсутності на робочому місці, вона проігнорувала та залишила приміщення школи, не надавши аргументованого пояснення причин своєї відсутності. А тому, вважає невірними висновки суду першої інстанції про те, що в наказі про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани не зазначено години відсутності позивача на робочому місці 28.08.2015 року.

Також апелянт не погоджується з висновком суду, що відділом освіти було видано наказ від 27.08.2015 року № 426-к про звільнення ОСОБА_2 з посади вчителя початкових класів з 31.08.2015 року, а 01.09.2015 року даний наказ скасовано, відтак дисциплінарне стягнення, яке застосоване до позивача 28.08.2015 року, за дії, які мали місце до моменту її звільнення з роботи, суперечить нормам КЗпП України. Такий висновок є необгрунтованим, оскільки позивача звільнено з роботи 31.08.2015 року на підставі наказу № 426-к від 27.08.2015 року з підстав порушення нею п. 2.22, п. 2.24 посадової інструкції, на підставі ст. 147 КЗпП України до позивача наказом відділу освіти №163 від 15.06.2015 року було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани, за недотримання вимог Інструкції з ведення класного журналу та шкільної документації і порушення п. 2.5, 2.9, 2.12, 2.24 посадової інструкції, а саме, на підставі заяви матері одного з учнів школи, ОСОБА_5, від 23.04.2015 року, про порушення ОСОБА_2 педагогічної етики, що призвело до приниження гідності дітей, здійснення дій пов"язаних з фізичним та психічним насильством, а відтак накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани було накладено правомірно за проступки, які жодним чином не були між собою взаємопов"язані та не мають відношення до наказу про звільнення. Крім цього апелянт вказує, що суд в рішенні посилається на факт проходження позивачкою 28.08.2015 року медогляду, однак у п. 3 особистої медичної книжки ОСОБА_2, де записується число, місяць, рік наступного медичного огляду зазначено, що наступний медичний огляд вона повинна була пройти 11.08.2015 року, а не 28.08.2015 року, що й стало причиною складення акту відсутності останньої на робочому місці без поважних причин та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани. З наведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відділу освіти Франківського району управління освіти Департаменту гуманітарної політки Львівської міської ради Шупер О.Б., апелянта ОСОБА_5, яка не брала участі у справі, на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, представника Львівської обласної організації профспілки працівників освіти і науки України Малярчина М.В. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням осіб, в межах заявлених ними вимог. Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

За загальними положеннями ЦПК України обов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності на момент винесення оскаржуваного наказу начальника відділу освіти Франківського району управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності вчителя ОСОБА_2.» від 28.09.2015 року №263,а відтак прийшов до висновку про визнання наказу протиправним та його скасування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 139 КЗпП України працівники зобов»язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про озону праці, дбайливо ставитися до майна власника з яким укладено трудовий договір.

Стаття 147 КЗпП передбачає, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника(ст. 147-1 КЗпП ).

Відповідно до положень ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв»язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Стаття 149 КЗпП України передбачає порядок застосування дисциплінарних стягнень, відповідно до якого до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 працювала вчителем початкових класів «Львівського навчально-виховного комплексу ім. В.Стуса «Спеціалізована школа 1 ступеня - гімназія міжнародних відносин», утвореного в результаті реорганізації середньої школи №76 м. Львова, у якій позивачка працювала вчителем початкових класів ще з 20.08.1976 року, що підтверджується записами у її трудовій книжці.

Наказом начальника відділу освіти Франківського району управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради № 426-к від 27.08.2015 року, ОСОБА_2 звільнено з посади вчителя початкових класів з 31.08.2015 року на підставі п.3 ст. 40 КЗпП України.

Наказом начальника відділу освіти Франківського району управління освіти Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 28.09.2015 № 263 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності вчителя ОСОБА_2.» ОСОБА_7, вчителя початкових класів НВК ім. В.Стуса, притягнуто до дисциплінарної відповідальності (оголошено догану) відповідно до ст. ст. 147, 147-1, 148, 149 КЗпП за порушення трудової дисципліни та правил внутрішнього трудового розпорядку.

Як на підстави для накладення дисциплінарного стягнення в оспорюваному наказі зазначено, що адміністрацією НВК ім. В.Стуса 31.08.2015 року подано у відділ освіти Франківського району службову записку від 31.08.2015 року №357 про відсутність на робочому місці 28.08.2015 року вчителя початкових класів ОСОБА_2 Для з»ясування причин відсутності ОСОБА_2 на робочому місці, адміністрацією НВК ім. Стуса наказом №249 від 28.08.2015 року створено комісію та складено акти від 28.08.2015 р. №346 та 346а щодо її відсутності на робочому місці без поважних причин. Вчитель ОСОБА_2 з»явилась на роботі 28.08.2015 року об 14 год. 15 хв. , а в журналі реєстрації поставила відмітку про час приходу на роботу об 11.00 год., про що складено акт у зв»язку із неправдивою інформацією факту приходу на роботу до навчального закладу. Сторож ОСОБА_8 у своїй доповідній повідомив, що ОСОБА_2 прийшла на роботу о 14 год.15 хв. , а залишила своє робоче місце о 14 год. 45 хв., не розписавшись і не зафіксувавши час виходу із навчального закладу. Адміністрація НВК про відсутність ОСОБА_2 на робочому місці не була проінформована.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що з оскаржуваного наказу вбачається, що дисциплінарне стягнення на ОСОБА_2 було накладене за порушення трудової дисципліни, а саме, за відсутність на роботі більше трьох годин протягом дня, що підтверджується актами від 28.08.2015 року №346 і №346 а про відсутність на роботі вчителя початкових класів ОСОБА_2, у яких членами комісії зазначено, що про наявність поважних причин відсутності на роботі ОСОБА_2 не повідомляла.

Тобто, на момент складання актів від 28.08.2015 року №346 і №346 а про відсутність на роботі вчителя початкових класів ОСОБА_2, членам комісії, утвореної наказом директора НВК ім. В. Стуса від 28.08.2015 року №249, ще не було відомо про наявність чи відсутність поважних причин відсутності ОСОБА_2 на роботі 28.08.2015 року з 10.00 год. до 14.00 год.

З врахуванням вимог ст. 149 КЗпП України позивачці було запропоновано надати пояснення щодо причин відсутності її на робочому місці із 10.00 год. до 14.00 год. 28.08.2015 року, на що вона пояснила, що проходила медичний огляд в Комунальній п»ятій міській поліклініці м. Львова для закінчення оформлення медичної книжки, виконуючи вимоги директора ОСОБА_9 на педагогічній нараді 27.08.2015 року щодо обов»язкового проходження педагогічними працівниками медогляду.

Дослідивши особисту медичну книжку ОСОБА_2 серії НОМЕР_1, у якій датами проведення медичного огляду зазначено 28.08.2015 року, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що цими записами підтверджується проходження 28.08.2015 року позивачкою медичного огляду, що є її обов»язком з врахуванням положень ч.2 ст. 169 КЗпП України, п.6 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок» від 23.05.2001 року № 559 згідно з яким обов»язковому медичному оглядові підлягають працівники навчальних закладів, і зокрема педагогічні працівники.

Відповідно до ч.1 ст. 123 КЗпП України, за час перебування у медичному закладі на обстеженні за працівниками, зобов»язаними проходити таке обстеження зберігається середній заробіток за місцем роботи.

З витягу із протоколу № 10 засідання профспілкового комітету працівників науки та освіти НВК ім. В.Стуса «Спеціалізована школа 1 ступеня - гімназія міжнародних відносин» від 07.10.2015 року, постановлено не надавати згоду на звільнення ОСОБА_10 за систематичне порушення нею трудової дисципліни у зв»язку із відсутністю факту прогулу із покликанням на норми ст. 123 КзПП України, відповідно до якої, медичне обстеження, яке проходять працівники у робочий час, не може вважатись прогулом.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який з врахуванням встановлених вищенаведених обставин про проходження позивачкою медичного огляду прийшов до висновку про поважність причин відсутності позивачки на роботі 28.08.2015 року із 10.00 год. до 14.00 год., оскільки перебування працівника у медичній установі, з метою проходження щорічного медичного огляду, не може вважатись порушенням трудової дисципліни, оскільки такий медичний огляд проводиться на виконання трудових обов»язків, так як проходження медичного огляду є обов»язком педагогічного працівника. Обов»язковість проходження медичного огляду в позаробочий час не передбачена.

Крім цього, слід зазначити, що відсутність ОСОБА_2 на робочому місці 28.08.2015 року з 10.00 год. до 14.30 год. не призвела до негативних наслідків, до заподіяння шкоди.

Встановлені судом першої інстанції обставини щодо проходження ОСОБА_2 28.08.2015 року з 10.00 год. до 14.00 год. медичного огляду, всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України не спростовані апелянтом.

Доводи апелянта ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції про те, що копія листа журналу прийому/ реєстрації амбулаторних хворих за 28.08.2015 року лікарем ЛОР Комунальної 5-ої міської клінічної поліклініки м. Львова ОСОБА_11 та сімейним лікарем ОСОБА_12, спростовує твердження позивачки, що вона проходила медогляд у робочий час з 10.00 год. до 13.00 год., ґрунтуються на припущеннях, а відтак з врахуванням положень ч.4 ст. 60 ЦПК України, відповідно яких доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, не є належними та допустимими доказами.

З врахуванням положень ст. 63 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, оцінивши показання ОСОБА_5, допитаної судом апеляційної інстанції, як свідка, прийшов до висновку, що показання ОСОБА_5 не є доказом того, що ОСОБА_2 28.08.2015 року з 10.00 год. до 14.00 год. не проходила медогляд, оскільки про обставини проходження ОСОБА_2 медогляду їй відомо зі слів медичних працівників та матеріалів кримінальної справи, яка перебуває в провадженні слідчого і вирок по якій судом ще не постановлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

А відтак, долучені апелянтом ОСОБА_5 до матеріалів даної справи копії окремих документів та процесуальні документи з кримінальної справи, що розслідується СВ Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області, у якій 01.04.2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 12016140060001095 та розпочато досудове розслідування з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.1 ст. 358 КК України, не є належними та допустимими доказами в розумінні ст. 58 та ст. 59 ЦПК України з врахуванням того, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, проводяться необхідні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на повне, всебічне та неупереджене дослідження обставин кримінального правопорушення, вирок у кримінальній справі судом не постановлено, такі документи не були предметом дослідження судом у кримінальному провадженні.

На думку колегії суддів безпідставними та необгрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не проходила 28.08.2015 року з 10.00 год. до 14.00 год. медогляд, оскільки всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України такі не підтверджені належними і допустимими доказами і є припущеннями апелянта.

За вищенаведеного, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, такими, що не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції повно та всебічно з"ясував обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу відділу освіти Франківського району управління освіти департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради - відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 17 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою апеляційного суду законної сили.

Головуюча: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Зверхановська Л.Д.