Ухвала суду № 58116100, 31.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/7571/15 Головуючий у 1 інстанції: Борачок М.В.

Провадження № 22-ц/783/1862/16 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Тропак О.В.,

секретаря Бохонко Е.Р.,

з участю представника позивача Левицької Г.І., відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_3 про стягнення сум пенсій, виплачених надміру,-

встановила:

Позивач Головне УПФУ у Львівській області в серпні 2015 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення сум пенсій, виплачених надміру.

В обґрунтування вимоги покликається на те, що постановою Галицького районного суду м.Львова від 15.01.2010 р. стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській на користь ОСОБА_3 заборгованість по пенсійному забезпеченню за період з 01.01.2008 р. по 30.12.2009 р. в розмірі 125893,59 грн. та 50000 грн. моральної шкоди. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011р. апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській задоволено частково, постанову Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2010 р. в справі № 2а-351/2010 скасовано в частині стягнення моральної шкоди, та прийнято в цій частині нову, якою стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 5000 грн. моральної шкоди. На виконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2010 р. та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011 р. видано виконавчі листи, на підставі яких державним виконавцем стягнуто 175893,59 грн. з рахунку Головного управління Пенсійного фонду України в користь ОСОБА_3

При цьому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2013 р. скасовано постанову Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2010 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011р., а провадження у справі закрито.

Разом з тим, підставою звернення ОСОБА_3 до Галицького районного суду м. Львова стало те, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не виконано постанову Львівського окружного адміністративного суду № 2а-5247/08/1370 від 20.02.2009 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду. Даною постановою визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України по розгляді заяви ОСОБА_3 та зобов»язано Головне управління ПФУ у Львівській області провести з 01.01.2008 р. перерахунок призначеної ОСОБА_3 пенсії відповідно до вимог постанови КМУ за № 865 від 03.09.2005р. та на підставі довідки № 20д від 08.02.2008р.

Проте, постановою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2013р. постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20.02.2009 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2009 р. скасовано.

Вважає, що ОСОБА_3 майно набуте без достатньої правової підстави, оскільки постанова Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2010р., на підставі якої відповідач отримав спірну суму, на даний час скасована, а тому, відповідно до вимог ст.ст. 1212, 1215 ЦК України останній зобов»язаний повернути кошти.

Просив стягнути з ОСОБА_3 переплачену пенсію в розмірі 175893,59 грн. на користь головного управління ПФУ у Львівській області.

Оскаржуваним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до ОСОБА_3 про стягнення сум пенсій, виплачених надміру - відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник позивача Головного УПФУ у Львівській області, вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення районним судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповно досліджені та з'ясовані всі обставини справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що Пенсійним фондом не виплачував ОСОБА_3 жодних сум, а кошти, що є предметом розгляду даного спору, стягнуті державним виконавцем у межах виконавчого провадження.

Вважає, що безпідставне виконання постанов Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2010 р. у справі № 2а-351/2010 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011 року у справі № 33639/10/9104 призвело до виплаченої зайво пенсії ОСОБА_3 на суму 175893,59 гривень.

Вказана сума виплачена боржником не добровільно, а стягнута державним виконавцем у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання виконавчого листа № 2а-351/10, виданого 16.03.2010 року Галицьким районним судом м. Львова, що є необхідною умовою для застосування правил ст. 1215 ЦК України.

Звертає увагу на те, що сума визначена самим ОСОБА_3, а не головним УПФУ у Львівській області, а суд не перевірив чи має місце рахункова помилка чи ні.

Просить скасувати рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Левицької Г.І. на підтримку доводів скарги, а також пояснення відповідача ОСОБА_3 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог районний суд виходив з того, що при розгляді даної справи не встановлено, що відповідачем надано завідомо неправдиві відомості або подано підроблені документи, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 надміру виплаченої пенсії в сумі 175893,59 грн.

Крім цього суд вказав, що судове рішення, яке в подальшому скасовано судом вищої інстанції, не є правовою підставою, яка згодом відпала, в розумінні статті 1212 ЦК України, оскільки правовідносини в цій частині регулюються іншою правовою нормою.

Суд звернув увагу, що позивачем фактично ставиться питання про поворот виконання рішення суду першої інстанції у звязку із його скасуванням в касаційному порядку, що врегульовано нормами ст.ст. 265, 266 КАС України.

Враховуючи наведені вимоги закону та матеріали справи колегія суддів приходить переконання, що оскаржуване рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права, дослідженим доказам, а тому підстави для його скасування відсутні.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2010 р. стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській на користь ОСОБА_3 заборгованість по пенсійному забезпеченню за період з 01.01.2008 р. по 30.12.2009 р. в розмірі 125893,59 грн. та 50000 грн. моральної шкоди.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011р. апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській задоволено частково, постанову Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2010 р. в справі № 2а-351/2010 скасовано в частині стягнення моральної шкоди, та прийнято в цій частині нову, якою стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_3 5000 грн. моральної шкоди.

На виконання постанови Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2010 р. та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011 р. видано виконавчі листи, на підставі яких державним виконавцем стягнуто 175893,59 грн. з рахунку Головного управління Пенсійного фонду України в користь ОСОБА_3 (а.с. 5-7).

Разом з тим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.12.2013 р. скасовано постанову Галицького районного суду м. Львова від 15.01.2010 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2011р., а провадження у справі закрито.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Разом із цим, зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту.

В свою чергу, згідно зі статтею 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Оскільки судом першої інстанції не встановлено факту недобросовісного набуття ОСОБА_3 отриманих коштів у розмірі 175893 грн. 59 коп., як не встановлено й наявності рахункової помилки, то відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню зазначена сума не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 22 січня 2014 року в справі № 6-151цс13, в якій Верховний Суд України дійшов висновку, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абз. 2 ч. 1 ст. 1215 ЦК України (зокрема, пенсія), за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, і факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Крім цього, колегія суддів погоджується із висновком районного суду, що позивачем фактично ставиться питання про поворот виконання рішення суду першої інстанції у зв»язку із його скасуванням в касаційному порядку, що врегульовано нормами ст.ст. 265, 266 КАС України, при цьому, згідно пояснень представника позивача, з такою заявою ГУ ПФУ у Львівській області в адміністративний суд не зверталося.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Враховуючи те, що ухвалою від 24.03.2016 року відповідачу ГУ ПФУ у Львівській області відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, при цьому за наслідками розгляду справи апеляційна скарга відповідача відхилена, відтак в силу приписів ч. 3 ст. 88 ЦПК України з ГУ ПФУ у Львівській області необхідно стягнути в дохід держави 1933 грн. 83 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 28 грудня 2015 року- залишити без змін.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в дохід держави 1933 (одна тисяча дев»ятсот тридцять три) грн. 83 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю. Р. Мікуш

О.В. Тропак