Ухвала суду № 58115322, 30.05.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 320/8533/15-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/762/16 Головуючий в 1-й інстанції

Єдиний унікальний №320/8533/15-к ОСОБА_1

Категорія: ст.310 ч.1 КК України Доповідач у 2-й інстанції

ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області в складі:

головуючого Прямілової Н.С.

суддів Імберової Г.П., Мульченка В.В.

при секретарі Дротянко С.Г.

за участю:

прокурора Стоматової В.П.

захисника ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015080140004805, за апеляційними скаргами заступника прокурора Запорізької області, захисника ОСОБА_3 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2016 року відносно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, розлученого, має малолітнього сина, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.310 КК України.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Запорізької області зазначає, що при призначенні обвинуваченому покарання суд недостатньо врахував суспільну небезпеку вчиненого злочину. Також суд не врахував позицію обвинуваченого, який вину не визнав, що свідчить про відсутність каяття, а також помилково врахував наявність у обвинуваченого неповнолітньої дитини, оскільки у вироку відсутні дані про працевлаштування обвинуваченого, що не дозволяє зробити висновок про перебування цієї дитини на його утриманні. Тому просить вирок в частині призначеного покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_4 за ч.1 ст.310 КК України призначити покарання у виді 2 років обмеження волі.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 просить вирок змінити, призначити обвинуваченому ОСОБА_4 більш мяке покарання та врахувати, що ОСОБА_4 є єдиним годувальником в сім′ї, має на утриманні дружину та малолітнього сина, за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судимий, а призначене йому покарання у виді арешту залишить обвинуваченого без роботи, а його сім′ю без засобів існування.

Вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2016 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч.1 ст.310 КК України до 3 місяців арешту.

Стягнуто з ОСОБА_4 судові витрати за проведення експертизи у розмірі 460 грн. 80 коп.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст.100 КПК України.

В судовому засіданні апеляційної інстанції:

прокурор підтримала апеляційну скаргу прокурора і просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_3, мотивуючи тим, що вона є необґрунтованою;

обвинувачений ОСОБА_4 та захисник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу останнього і просили помякшити покарання; та заперечували проти апеляційної скарги прокурора, посилаючись на те, що викладені в ній доводи, не відповідають матеріалам провадження.

Вислухавши доповідача, учасників провадження, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що він у невстановлений період часу, але не пізніше 09 вересня 2015 року, знаходячись на присадибній ділянці за місцем свого проживання, на території домоволодіння №129 по вул.Комінтерна в м.Мелітополі Запорізької області, маючи умисел на незаконне вирощування рослин роду коноплі у кількості від десяти до п'ятдесяти рослин, незаконно вирощував не менше 22 рослин роду коноплі, та з метою доведення їх до стадії дозрівання здійснював їх культивування шляхом догляду за розсадою у відкритому ґрунті, знищення бур'янів, рихлення ґрунту та поливу. Свої незаконні дії ОСОБА_4 продовжував до 09 год. 30 хв. 09 вересня 2015 року, коли співробітниками правоохоронних органів при проведенні обшуку вищевказаного домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_4 на присадибній ділянці були виявлені та вилучені вказані рослини роду коноплі з корінням, листям, верхівковими частинами та стеблами з ознаками культивації у кількості 22 штук, які є рослинами роду коноплі, маса яких складає 71,5кг.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи та не оскаржуються в апеляційних скаргах.

Дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.310 КК України, що також не оскаржується в апеляційних скаргах.

Оскільки зазначені вище обставини в апеляційних скаргах не оскаржуються, то відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України перегляду не підлягають.

Доводи прокурора про те, що призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі винного, є необґрунтованими.

Так, відповідно до ст.65 КК України при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України є злочином невеликої тяжкості; врахував дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, сім'ю, характеризується позитивно; також врахував й обставини, що впливають на покарання.

Однак суд залишив поза увагою те, що санкцією ч.1 ст.310 КК України передбачені різні види покарання, а саме: штраф, арешт та обмеження волі.

За таких обставин відповідно до ст.65 КК України більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Однак зазначені положення кримінального закону залишені судом поза увагою, оскільки у вироку не наведені будь-які мотиви, що менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, з пояснень обвинуваченого ОСОБА_4 в апеляційній інстанції вбачається, що він повністю визнає свою вину та розкаюється у вчиненому, після притягнення до кримінальної відповідальності інших правопорушень не вчинив, крім того, має на утримані дружину та малолітню дитину, займається домашнім господарством.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи сторони захисту про призначення менш суворого виду покарання, а саме штрафу у розмірі, передбаченому санкцією ч.1 ст.310 КК України, буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора Запорізької області не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга захисника ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 задовольнити.

Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 лютого 2016 року відносно ОСОБА_4 змінити.

Призначити ОСОБА_4 за ч.1 ст.310 КК України покарання у виді штрафу у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_5ОСОБА_6