Рішення № 58115008, 26.05.2016, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

26.05.2016 ЄУН № 337/352/16-ц

Провадження № 2/337/446/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2016 року м. Запоріжжя

Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Бредун Д.С., при секретарі Медвідь Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, Хортицького відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції м. Запоріжжя, третя особа Возьма Запорізька державна нотаріальна контора, про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просила:

- зняти арешт з квартири АДРЕСА_1;

- визнати за нею право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

В судове засідання позивач надала заяву, в якій просить розглянути справу за її відсутності, в порядку заочного провадження, та задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідачі та терті особи були сповіщені про розгляд справи належним чином, але в судове засідання повторно не з'явились з невідомих причин. Заперечень проти задоволення позову суду не надали. Суд розцінює його неявку без поважної причини.

Відповідно до положень ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Квартира АДРЕСА_1, на праві спільної сумісної власності належала ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, що підтверджено копією свідоцтва НОМЕР_2 про право власності на житло, виданого Хортицькою районною адміністрацією 09 грудня 1996 року (а.с.13), та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч.1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Оскільки у справі не встановлено будь-якої інформації про домовленість власників щодо розмірів їх часток, суд виходить з того, що розмір їх часток є рівними, і кожному належала по 1/3 частці квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_5 року помер ОСОБА_4 (а.с.4).

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, та той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 стали його батьки ОСОБА_3, ОСОБА_2, що підтверджено матеріалами спадкової справи. Інші спадкоємці першої черги спадщину не приймали. Син померлого - ОСОБА_5, пропустив строк для прийняття спадщини, та у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини йому було відмовлено рішенням суду від 18 грудня 2015 року у справі ЄУН №3375516/15-ц, яке набрало законної сили.

При цьому ОСОБА_3 і ОСОБА_2 нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку із накладенням арешту на квартиру АДРЕСА_1.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За частиною 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер ОСОБА_2 (а.с.5), а ІНФОРМАЦІЯ_4 року померла ОСОБА_3 (а.с.6).

За життя кожен з них уклав заповіт (а.с.7, 8), яким все своє майно заповіли позивачу у справі - ОСОБА_1, яка була їх племінницею.

Згідно ч.1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

У встановлений строк ОСОБА_1 подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, після ОСОБА_2 і ОСОБА_3

Як вбачається з копій спадкових справ - інші спадкоємці, чи особи які мають право на обов'язкову частку у спадщині, встановлені не були.

При цьому, нотаріусом було відмовлено ОСОБА_1 в отриманні свідоцтв про право на спадщину, у зв'язку із знаходженням квартири АДРЕСА_1 під арештом.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, підлягають задоволенню.

Крім того, було встановлено, що на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт в ході здійснення виконавчих дій за виконавчим листом №1-644 виданого 18 липня 1996 року Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 на утримання сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частин заробітку. Постанова про накладення арешту винесена 25 листопада 2002 року, та внесена до реєстру обтяжень 10 травня 2005 року.

При цьому, виконавче провадження перебувало на виконанні в Хортицькому ВДВС ЗМУЮ з 16 лютого 2000 року по 30 грудня 2010 року, і було закінчено згідно п.6 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження».

Згідно ч.2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Проте зазначені приписи державним виконавцем дотримані не були.

За ч.1 ст. 60 ЗУ«Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Зважаючи на викладене, оскільки виконавче провадження було закінчено більш як п'ять років тому, будь яка інформація щодо невиконаних зобов'язань померлого ОСОБА_4 судом не встановлена, суд вважає за необхідне зняти арешт з квартири АДРЕСА_1.

Питання щодо відшкодування судових витрат в порядку ст. 88 ЦПК України у позові не заявлено, у зв'язку з чим, відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 11 ЦПК України, судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 57, 58, 59, 60, 174, 208, 209, 212-215, 224-226, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, зареєстрований 10 травня 2005 року Першою Запорізькою державною нотаріальною конторою.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року, та ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 року.

Заочне рішення може бути переглянуте на підставі заяви відповідача, поданої до Хортицького районного суду міста Запоріжжя на протязі десяти діб з дня отримання копії.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Д.С. Бредун