Рішення № 58111709, 18.05.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/10943/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н. О.,

при секретарі Бабченко Ю. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и в:

Позивач в червні 2015 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки посилаючись на те, що 18.03.2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та відповідачем був укладений кредитний договір № 37/04/08-НВС, згідно з умовами якого відповідачу надавались кредитні кошти у розмірі 679477 грн. 00 коп. зі сплатою 13,9% річних за користування кредитними коштами з кінцевим строком повернення до 18.03.2027 року. З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним договором, між сторонами укладено договір іпотеки № 37/04/104/08-НВС від 18.03.2008 року. 26.06.2013 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимог відносно боржника ОСОБА_1 Відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором, в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 1507679 грн. 28 коп. Тому позивач просить суд в рахунок погашення заборгованості в сумі 1507679 грн. 28 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки - АДРЕСА_1, шляхом визнання права власності на неї за ПАТ «Дельта Банк».

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва 29 липня 2015 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 було задоволено. Ухвалою від 09 листопада 2015 року заочне рішення було скасовано та призначено справу до нового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність, проти винесення заочного рішення не заперечує, позовні вимоги підтримує.

Відповідач до суду не з'явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, а тому по справі необхідно постановити заочне рішення, відповідно до ст. 224 ЦПК України через неявку відповідача в судове засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 37/04/08-НВС, відповідно до якого відповідачу надавались кредитні кошти у розмірі 679477 грн. 00 коп. зі сплатою 13,9% річних за користування кредитними коштами з кінцевим строком повернення до 18.03.2027 року. (а.с.7-13).

18 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки № 37/04/104/08-НВС, за яким ОСОБА_1 було передано в іпотеку належну йому квартиру АДРЕСА_1 (а.с.14-19).

Предмет іпотеки належить відповідачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18.03.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А., зареєстрованого в реєстрі за № 820.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно пункту 6.1 кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобов'язань за даним договором позичальник зобов'язаний сплатити на користь банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки, встановленої кредитним договором за кожний календарний день прострочення від суми простроченого платежу, а також штраф у розмірі трьох процентів від суми кредиту.

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 12.05.2015 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором у сумі 1507679 грн. 28 коп., що включає в себе: тіло кредиту - 676977 грн. 61 коп., відсотки - 619206 грн. 02 коп., комісія за ведення кредиту - 0 грн. 00 коп., пеня - 211495 грн. 47 коп., а всього 1507679 грн. 28 коп. (а.с.20).

Статтею 572 ЦК України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Крім того, право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення своїх вимог передбачено п. 3.3.20. кредитного договору та п. 4.1 договору іпотеки.

Згідно ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або належного виконання боржником основного зобов'язання iпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог iпотекодержателя.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

З пунктів 4.1.-4.3. договору іпотеки № 37/04/104/08-НВС від 18 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 вбачається, що іпотекодержатель та іпотекодавець дійшли згоди про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у випадку не виконання або неналежного виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором та визначили, що банк на свій розсуд вибирає один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (а.с.18).

В частині 2 пункту 39 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що суди мають виходити з того, що з урахуванням цим норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

26 червня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги (а.с.26-31). Згідно витягу з Додатку № 1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» від 26 червня 2013 року, ПАТ «Дельта Банк» отримало право вимоги відносно боржника ОСОБА_1 (а.с.32).

Таким чином, суд вважає, що позивач набув право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду щодо останнього розпочато процедуру ліквідації. Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків врегульована Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним законом у даних правовідносинах.

Пунктом 16 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

У відповідності до ч. 4 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої заборгованості позичальників та інших боржників банку.

Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Отже, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3654 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 572, 589, 590, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 37, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 9, 10 ЖК України, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 88, 209, 212-215, 218, 226 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки посвідченим 18.03.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А. за реєстровим № 824, а саме квартиру № 79, загальною площею 45, 5 кв.м. розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченого 18.03.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А., зареєстрованого в реєстрі за № 820 шляхом набуття права власності ПАТ «Дельта Банк» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 37/04/08-НВС.

Визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 45, 5 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 3654 грн.

Повторне заочне рішення оскаржується в загальному порядку.

До суду може бути подана апеляційна скарга на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні при його оголошенні протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Н. О. Яровенко