Ухвала суду № 58111449, 30.05.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/581/16 Справа № 702/744/15-к Категорія: ч. 2 ст. 286 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Мазай Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Охріменко Н. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі Охріменко Н. І. Неділька М. І., Суходольського М. І. Овчаренко І. С.з участю прокурораБердник В.П.,

обвинуваченого ОСОБА_7,

захисника ОСОБА_8,

потерпілої ОСОБА_9,

представника потерпілої ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Протас І.О., захисника обвинуваченого ОСОБА_7- ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_9 на вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28 березня 2016 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Миколаївка, Бучацького району, Тернопільської області, українець, громадянин України, з середньою технічною освітою, працює майстром в Смілянському УЕГГ, одружений, інвалід 3 групи, житель АДРЕСА_1, раніше несудимий,

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на один рік.

Керуючись ст. ст. 75-76 КК України від відбування основного покарання звільнений з випробуванням, якщо протягом іспитового строку тривалістю в 3 (три) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Стягнуто з обвинуваченого на користь держави витрати за проведення експертиз в загальній сумі 1229 ( одна тисяча двісті двадцять дев'ять) гривень 36 коп.

Запобіжний захід залишино попередній - особисте зобов'язання.

Вирішена доля речових доказів,-

в с т а н о в и л а :

Вироком Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28 березня 2016 року, ОСОБА_7 визнаний винуватим в тому, що він 14 грудня 2014 року близько 11 год. 45 хв., на 38 км. + 725 м. автодороги Орадівка - Жашків - Мошни, поблизу м. Монастирище, керуючи автомобілем «PEGEOT BOXER» р.н. НОМЕР_1, в порушення вимог п. 31.4.1 а) Правил дорожнього руху України, експлуатація якого заборонена у зв'язку з непрацездатністю гальмівних механізмів задніх коліс, рухаючись в напрямку м. Монастирище Черкаської області в порушення вимог п.п. 2.3 а), б) та 12.1 Правил дорожнього руху України, перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан керованого транспортного засобу, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та відповідно не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням вказаного транспортного засобу, з'їхав з проїзної частини на праве узбіччя та допустив з'їзд в кювет, де керований ним автомобіль здійснив перекидання. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «PEGEOT BOXER», р.н. НОМЕР_1: ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_5 згідно висновку судово-медичної експертизи № 583 від 15.12.2014 отримав тілесні ушкодження у вигляді поєднаної тупої травми голови, шиї, грудної клітки, хребта, що супроводжувалися забійною раною, синцями та саднами голови, синцями шиї, множинними двобічними переломами ребер з розривами пристінкової плеври, переломом грудного відділу хребта з розривом спинного мозку, яка спричинила внутрішньогрудну кровотечу та крововтрату, від яких настала смерть. Вказані тілесні ушкодження як єдиний патомеханогенетично нерозривний травматичний комплекс мають прямий причинний зв'язок з настанням смерті і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя. В крові ОСОБА_12 виявлено 1,04 проміле етилового сприту, що на момент смерті могло відповідати легкому алкогольному сп'янінню. Порушення правил безпеки дорожнього руху водієм автомобіля «PEGEOT BOXER» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_7, а саме вимог п.п. 2.3 а), б) та 12.1 Правил дорожнього руху України, знаходиться в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та спричинення смерті потерпілого ОСОБА_12

Не погоджуючись з вироком місцевого суду захисником обвинуваченого ОСОБА_7- ОСОБА_8, прокурором у кримінальному провадженні Протас І.О. та потерпілою ОСОБА_9 подані апеляційні скарги.

Захисник обвинуваченого у своїй апеляційній скарзі вважає вирок районного суду незаконним в окремій його частині та просить його змінити, виключивши з його мотивувальної частини посилання районного суду на порушення ОСОБА_7 п. 2.3 п.п. б) Правил дорожнього руху України; виключити з резолютивної частини вироку, в частині призначеного судом додаткового покарання ОСОБА_7 - позбавлення права керування ним транспортним засобом строком на один рік.

В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що обставини справи встановлено однобічно, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки судом першої інстанції у вироку не зазначено, чому суд, взявши до уваги одні докази, відкинув інші без зазначення мотивів таких дій. Зокрема вказує, що суд не прийняв до уваги, надані в судовому засіданні 28 березня 20156 року захистом докази, щодо неповноти і однобічності досудового слідства та упередженості процесуального керівництва в частині заявленого клопотання стороною захисту по вказаних обставинах, при ознайомленні з відкритими матеріалами досудового розслідування.

Прокурор у апеляційній скарзі просить скасувати вирок першої інстанції через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості та невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити в провадженні новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

В поданій апеляційній скарзі прокурор вказує, що судом не враховані рекомендації та роз'яснення, викладені в п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 „Про практику призначення судами кримінального покарання", де вказано, що, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Прокурор посилається на те, що суд вірно встановив фактичні обставини справи та кваліфікував дії обвинуваченого, але при призначенні останньому покарання не в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та дані про особу винного. Так, вказує на те, що ОСОБА_7 інкриміновано вчинення тяжкого правопорушення, за яке кримінальним законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років, тобто особи, які вчинили такий злочин, мають нести суворе покарання. Крім того, обвинувачений винуватість у вчиненні інкримінованого злочину фактично не визнав, жодних пом'якшуючих його вину обставин не встановлено. Також вважає, що при призначенні покарання судом, не враховано повною мірою і дані про особу обвинуваченого, а саме безпідставним є посилання суду на його начебто позитивну характеристику з місця роботи та проживання, оскільки вона носять формальний характер та жодним чином не зменшує суспільну небезпечність як його самого, так і злочину, який він вчинив.

Крім того, прокурор вказує, що висновки суду щодо виключення з обвинувачення отримання тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілою ОСОБА_9 не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження у зв'язку з тим, що потерпіла у своїх поясненнях щодо надання медичної документації зазначила, що точно вона цього не пам'ятає, а експерт ОСОБА_14 показав, що він отримав постанову про призначення експертизи без картки і знімків напевно, тобто це лише припущення. Також судом не мотивовано чому надано перевагу показам експерта ОСОБА_14 а не показам допитаного слідчого ОСОБА_15, з даного питання.

Потерпіла в поданій апеляційній скарзі просить суд, скасувати вищевказаний вирок, оскільки він не відповідає висновкам суду, фактичним обставинам кримінального провадження та через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у вигляді реального позбавлення волі.

В обґрунтування апеляційної скарги, вказує на те, що в матеріалах кримінального провадження міститься достатньо об'єктивних та беззаперечних доказів вини ОСОБА_7 в скоєнні інкримінованого йому злочину, а також достатньо доказів що внаслідок порушення правил дорожнього руху обвинуваченим, вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Вказує, що суд в своєму рішенні вилучив будь які посилання, що внаслідок порушення правил дорожнього руху обвинуваченим, її було травмовано, з чим не можна погодитись, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, висновки суду мають бути неупередженими та підтверджуватись доказами дослідженими під час судового розгляду, а докази, які могли істотно вплинути на висновки суду, в даному випадку до уваги не взяті. Таким чином, суд допустив утиск прав потерпілої на її захист від кримінального правопорушення та відшкодування заподіяних збитків, упереджено віднісся до встановлення дійсних обставин отримання тілесних ушкоджень потерпілою.

Також вказує, що судом при призначенні покарання не враховано, що обвинувачений взагалі не відшкодував завдані ним збитки, у скоєному не розкаюється, жодного разу не вибачився, а також те, що внаслідок його дій вчинено злочин який відноситься до категорії тяжких злочинів, та те, що внаслідок його дій настала смерть її чоловіка, а вона отримала тілесні ушкодження. Таким чином, вважає, що суд першої інстанції упереджено підійшов до оцінки доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, і дійшов висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_7 можливе без ізоляції від суспільства за скоєння інкримінованого кримінального правопорушення, не взяв до уваги та належним чином не перевірив всі докази, надані стороною обвинувачення, чим суттєво порушив вимоги ст. 374 КПК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, обвинуваченого, захисника, потерпілу, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника обвинуваченого, прокурора та потерпілої підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.370 КПК України як обвинувальний, так і виправдувальний вирок повинен бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно із п.3 ч.1 ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі встановлення відсутності в діянні особи (обвинуваченого) складу кримінального правопорушення. У разі виявлення вказаних обставин під час судового розгляду, суд, відповідно до ч.6 ст.284 КПК України, зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Так, відповідно до вимог ч.3 ст.374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, у разі визнання особи виправданою, зазначається формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визначене судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Відповідно до ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку, зазначається рішення про визнання особи виправданою у пред'явленому обвинуваченні та його виправдання. Якщо ж особі пред'явлено декілька обвинувачень і деякі з них не доведені, то в резолютивній частині вироку зазначається, за якими з них обвинувачений виправданий, а за якими - засуджений.

Колегія суддів вважає, що місцевим судом вказаних вимог закону належним чином не дотримано.

Так, районним судом, в порушення вищевказаних вимог, в мотивувальній частині вироку не зазначено формулювання обвинувачення дії ОСОБА_7 щодо заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості потерпілій ОСОБА_9

Крім того, місцевий суд, дослідивши та встановивши у мотивувальній частині вироку факт недоведеності в діях обвинуваченого ОСОБА_7 «складу злочину», відносно потерпілої ОСОБА_9, виключив пред'явлене обвинувачення в цій частині, всупереч положенням ч.4 ст.374 КПК України, рішення по суті пред'явленого обвинувачення не прийняв, позаяк резолютивна частина вироку місцевого суду не містить відомостей чи про виправдання ОСОБА_7 чи про закриття провадження в цій частині.

Таким чином, місцевий суд, розглядаючи кримінальне провадження по суті пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення за ч.2 ст.286 КК України, допустив порушення вимог ч.4 ст.374 КПК України, не прийнявши рішення по суті пред'явленого обвинувачення, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

На думку колегії суддів, при встановленні істотних порушень кримінального процесуального закону, що викликають скасування вироку, судове рішення скасовується стосовно всіх осіб, яких торкаються допущені порушення, незалежно від того, чи були подані ними або щодо них апеляції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дане кримінальне провадження розглянуто з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

З огляду на вищевикладене, вирок місцевого суду не може залишатись в силі, підлягає скасуванню, а кримінальне провадження призначенню на новий розгляд у суді першої інстанції, під час якого суду необхідно врахувати зазначене, ретельно перевірити всі доводи наведені обвинуваченим, потерпілою, прокурором, на підставі чого ухвалив законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, яке відповідає положенням ст. 370 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 2 ст. 376, ст. ст. 404, 405, 407, 412 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_7- ОСОБА_8, прокурора у кримінальному провадженні Протас І.О. та потерпілої ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Вирок Монастирищенського районного суду Черкаської області від 28 березня 2016 року, відносно ОСОБА_7 - скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадження в Монастирищенському районному суді Черкаської області у іншому складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :