Постанова № 58110697, 06.06.2016, Апеляційний суд Рівненської області

Апеляційний суд Рівненської області

______________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2016 року м. Рівне

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області Остапук В.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1 пенсіонера, на постанову судді Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Максимов О.К. визнаний винним у тому, що 18 січня 2016 року близько 16 год. 50 хв, перебуваючи за своєю адресою проживання: АДРЕСА_1 вчинив сварку відносно гр. ОСОБА_3, під час якої умисно погрожував та ображав свого сина, чим вчинив психологічне насильство в сім'ї. Такі його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт строком 40 (сорок) годин. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 275 гривень 60 копійок.

Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2016 року, оскільки про наявність такої постанови йому стало відомо лише 27 квітня 2016 року. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова суду є незаконною, оскільки він являється пенсіонером і за станом здоров'я не може фізично працювати, що позбавить його можливості виконати дану постанову. Просить змінити постанову суду першої інстанції в частині накладення стягнення, замінивши його на менш суворе покарання.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова винесена 19 лютого 2016 року, а апеляційна скарга надійшла до суду 13 травня 2016 року, тобто після закінчення строків на апеляційне оскарження.

Враховуючи, що ОСОБА_2 при розгляді справи не був присутній, даних про направлення йому копії постанови матеріали справи не містять, про наявність такої постанови він дізнався лише 27.04.2016 року, а тому строк на апеляційне оскарження пропущений ним з поважних причин і його слід поновити.

Згідно вимог, викладених у статтях 245, 280, 283 КУпАП, у справі обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, за обставин, зазначених в постанові, є обґрунтованим та об'єктивно підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 005320 від 18.01.2016 року (а.с. 2), відповідно до якого ОСОБА_2 18 січня 2016 року вчинив психічне насильство відносно гр. ОСОБА_3

З урахуванням наведених обставин вважаю, що винність ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - насильство в сім'ї, повністю доведена наявними в справі доказами і саме за це адміністративне правопорушення ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності.

Разом з тим, призначаючи ОСОБА_2 адміністративне стягнення, судом першої інстанції залишено поза увагою ст. 30-1 КУпАП, згідно якої громадські роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, жінкам, старше 55 років та чоловікам, старше 60 років.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що ОСОБА_2 є пенсіонером - з ІНФОРМАЦІЯ_4, і щодо нього не може бути накладене адміністративне стягнення у вигляді громадських робіт.

Крім того, незважаючи на те, що судом не правомірно застосовано адміністративне стягнення, судом не в повній мірі враховано характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Враховуючи обставини, при яких було вчинене дане адміністративне правопорушення, а саме те, що конфлікт виник на побутовому грунті між племінником та дядьком щодо отримання останнім його доходів, в ході якого вони обзивали один одного нецензурними словами, і про даний факт в поліцію повідомив саме племінник, особу правопорушника, який є пенсіонером та вперше притягується до адміністративної відповідальності, а також відсутність суспільно-небезпечних наслідків від вчиненого правопорушення, приходжу до висновку, що вчинене ОСОБА_2 адміністративне правопорушення є малозначним, а тому постанову щодо нього слід змінити, на підставі ст. 22 КУпАП звільнити його від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Одночасно, вважаю, що в мотивувальну частину постанови слід внести зміни, зазначивши, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно гр. ОСОБА_3, який є його племінником.

На підставі наведеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2016 року щодо ОСОБА_2 - змінити.

На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.173-2 КУпАП, і обмежитись усним зауваженням.

Внести зміни в мотивувальну частину постанови Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 лютого 2016 року, зазначивши, що ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно гр. ОСОБА_3, який є його племінником.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Рівненської області В.І. Остапук