Рішення № 58109260, 02.06.2016, Зіньківський районний суд Полтавської області

Справа № 530/1217/15-ц

Номер провадження 2/530/5/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2016 року Зіньківський районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Должко С.Р., при секретарі Бедюх Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Зіньків справу за позовом

ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.3 Цивільного процесуального кодексу України, - кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В Зіньківський районний суд Полтавської області із позовною заявою звернувся ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № PZ1GK0000000539.

Відповідач, ОСОБА_1, в судове засідання 10.05.2016 року о 13 год. 30 хвилин та 02.06.2016 року о 10 годині 00 хвилин, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не зявився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач в судове засідання не з'явився, не повідомивши про причини неявки та її поважність, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 ЦПК України.

Судові повістки-виклики в судове засідання на ім'я відповідача направлялись судом за місцем реєстрації місця проживання та повернулись до суду з вручення відповідачу перший раз та із врученням за другим разом.

Відповідно до п. 99 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, які не були вручені під час доставки, повторні повідомлення про надходження реєстрованих поштових відправлень поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час вручення в об'єкті поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - повнолітньому члену сім'ї за умови пред'явлення документа, що посвідчує особу, а також документа, що посвідчує родинні зв'язки з адресатом (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб тощо), чи рішення органу опіки і піклування про призначення їх опікунами чи піклувальниками.

У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Пунктом 117 Правил передбачено, що поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Оскільки відповідач судові повістки, направлені судом на його ім'я за адресою, за якою зареєстроване його місце проживання, одержані, повернуті суду за закінченням терміну зберігання суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Згідно до ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Підстави для відкладення розгляду справи передбачені ст. 169 ЦПК України. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 157 цього Кодексу, у разінеявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки; а такожпершої неявки в судове засідання сторони або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, оповіщених у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, якщо вони повідомили про причини неявки, які судом визнано поважними.

За таких обставин, враховуючи, що неявка відповідача не є першою, враховуючи вимоги ст. 169 ЦПК України, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу без участі осіб, які не з'явилися.

При вирішенні питання про можливість розгляду справи без участі осіб, які не з'явилися, судом враховуються вимоги ст. 27 ЦПК України щодо обов'язку відповідачів добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки та приходить до висновку, що відповідач недобросовісно користується наданими йому процесуальним правами.

Заслухавши третю особу без самостійних вимог, ОСОБА_2, яка вказала, що згідно рішення суду від 25.04.2012 року її з чоловіком, відповідачем по справі, було виселено з будинку, згідно кредитного договору № PZ1GK0000000539 а в забезпечення виконання іпотеки звернути стягнення на господарство та виставлено на торги. Вона приводила до банку людину, яка бажала погасити кредит та викупити господарство, але банк відмовив в цьому. А тому вони думали, що якщо звернуто стягнення на господарство, яке було в заставі, то банк до них претензій не має та кредит погашено, так як банк до них більше не звертався.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

У відповідності до п.9 ст.110 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, предявляються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття ( роботи).

Відповідно до ст.. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цивільно-процесуального кодексу України.

Як передбачено нормою ст. 2 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України "Про міжнародне приватне право". Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Згідно положень пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі, - рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 213 ЦПК). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права). Якщо є суперечності між нормами процесуального чи матеріального права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, то рішення є законним, якщо судом застосовано відповідно до частини четвертої статті 8 ЦПК норми, що мають вищу юридичну силу. У разі наявності суперечності між нормами законів (кодексів), що мають однакову юридичну силу, застосуванню підлягає той з них, який прийнято пізніше. При встановленні суперечностей між нормами права, які підлягають застосуванню при розгляді та вирішенні справи, суду також необхідно враховувати роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя". Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 10 ЦПК України, - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ст. 213 ЦПК України, - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В судовому засіданні було встановлено, що 27.05.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № PZ1GK0000000539.

Відповідно до даного договору ПАТ КБ «ПриватБанк» зобов»язався надати відповідачу кредит у розмірі 12545,00 доларів США на термін до 27.05.2028 року, а відповідач зобов»язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором (а.с.8-10).

Відповідно до договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати. Відповідач повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати, згідно кредитного договору.

Згідно, вказаного вище договору, у випадку порушення зобов»язань за кредитним договором, відповідач сплачує банку відсотки за користування кредитом у подвійному розмірі на місяць, нараховані від суми непогашеної в строк заборгованості за кредитом.

Відповідно до ст..1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов»язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Позивач зобов»язання за даним договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами, відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором № PZ1GK0000000539. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.. ст.. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов»язання за вказаним договором не виконав.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення відповідачем зобов»язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв»язку із зазначеними порушеннями зобов»язань за кредитним договором відповідач станом на 16.06.2015 року має заборгованість 60619,42 доларів США, яка складається з наступного:

-12769,36 доларів США заборгованість за кредитом;

-12200,16 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом;

-3220,94 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом;

-29531,22 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за кредитним договором;

а також штрафи відповідно до договору:

-11,66 доларів США штраф (фіксована частина);

-2886,08 доларів США штраф (процентна складова) (а.с. 4-6).

Згідно ст..ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов»язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов»язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання зобов»язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним;припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника вернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 порушено умови кредитного договору № PZ1GK0000000539, внаслідок неналежного виконання умов.

В позовній заяві позивач зазначає про неодноразове попередження позичальника про виконання зобов»язань по договору.

Ч.1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним умов грошового зобов»язання.

У статті 611 ЦК України, зазначено, що уразі порушення зобов»язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Так цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов»язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов»язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов»язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом-пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»зання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або не належно виконаного зобов»язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті, згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов»язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов»язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов»язання).

Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Згідно судового рішення по цивільній справі №2-1085/11 від 25.04.2012 року звернуто стягнення на господарство, з господарськими будівлями, що розташовані за адресою с.м.т.Опішня, вул.. Панаса Мирного, 50, Зіньківського району, Полтавської області, згідно кредитного договору № PZ1GK0000000539 та виселено відповідача та інших осіб з вищевказаного господарства.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Ч.1ст.11 ЦПК Українивстановлено, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів. При цьому, з урахуванням вимогст.10 ЦПК Українищодо змагальності сторін, суд позбавлений можливості з власної ініціативи витребувати будь-які докази.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено повністю, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем по справі було понесено судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3654, грн.00 коп (а.с.1). Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України позивачу присуджуються судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 530, 549, 1054 ЦК України, ст.ст. 1,3,4,10, 11, 30,57-61, 88, 197, 212-221 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволити частково.

Стягти із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер суду не відомий, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 57721,68 дол. США, забогованості по кредиту, яка складається з: 12769,36 доларів США заборгованість за кредитом; 12200,16 доларів США заборгованість по процентам за користування кредитом; 3220,94 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 29531,22 доларів США пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за кредитним договором, що еквіваленто на день постановлення рішення у справі 123806134, 72 грн..

Стягти із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер суду не відомий, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 3470,56 грн. витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Написано власноручно.

Суддя Зіньківського районного суду

Полтавської області ОСОБА_3