Рішення № 58109076, 31.05.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 376/1501/15-ц Головуючий у І інстанції Коваленко О. М.Провадження № 22-ц/780/2412/16 Доповідач у 2 інстанції Іванова І. В.Категорія 18 31.05.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

31 травня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Гуля В.В., Савченка С.І.

при секретарі - Тимошевській С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» на рішення Сквирського районного суду Київської області від 16 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» про визнання договору недійсним і стягнення коштів,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись га те, що 07 квітня 2015 року між ним, як лізингоодержувачем та відповідачем ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс», як лізингодавцем було укладено Договір фінансового лізингу на придбання автомобіля марки KIA за ціною 462 000 грн. з відповідними додатками, які є невід'ємною частиною даного договору. На виконання умов даного договору, за період з 07.04.2015 року по 15.04.2015 року він сплатив ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» грошові кошти в сумі 231000 грн., але виконання договору відповідачем не відбулося.

Далі позивач зазначив, що після укладення угоди йому стало відомо, що відповідач ввів його в оману щодо умов договору, нотаріально його не посвідчив, окрім того, укладений договір не містить всіх необхідних істотних умов, а саме - предмета договору (лізингу), крім того, порушує його права, оскільки містить несправедливі умови та встановлює жорсткі обов'язки лізінгоодержувача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконання.

З урахуванням наведеного, позивач просив суд визнати недійсним вказаний договір фінансового лізингу з додатками, стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в сумі 23100 грн.

Представник відповідача заперечував проти позову, посилаючись на те, що позивач перекручує обставини, або помиляється у їх тлумаченні. При цьому зазначив, що позивач особисто підписав кожну сторінку самого договору та додатків до нього, а отже було досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Правочин сторонами укладено в письмовій формі, особисто підписано сторонами, тобто було дотримано усі вимоги, які ставляться законодавством до чинності даного правочину. Договір містить детальний опис умов отримання предмета лізингу та порядок сплати за предмет лізингу. Після підписання договору позивачем було сплачено суму у розмірі 231 000 грн. відповідно до п. 8.1. договору, обчислення строку передачі предмета лізингу розпочинається після сплати позивачем трьох складових, які чітко визначені в договорі. Таким чином, умови надання позивачу послуг на підставі договору та інформація про ці послуги викладені досить детально і ясно в договорі та додатках до нього. При цьому, відповідач зазначив, що загальні положення про найм (оренду) не встановлюють вимог про обов'язкове нотаріальне посвідчення договорів фінансового лізингу. Твердження позивача що договір містить окремі несправедливі умови, що є підставою для визнання недійсним, на його думку не відповідає дійсності.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 16 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені.

Визнано недійсним договір фінансового лізингу від 07 квітня 2015 року, який укладений між сторонами з додатками до нього.

Стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» на користь ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 231 000 грн. та судовий збір у розмірі 2 310 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ТОВ «Лізингова компанія «Автофінанс» подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові. Посилається на те, що судом не було належним чином та повно з'ясовано обставини справи, не було надано правову оцінку наданим доказам, а умови лізінгу взагалі не були досліджені, що призвело до неправильного вирішення спору. Крім того, неправильно було визначено суму стягнутого з відповідача судового збору.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представника відповідача на підтримання апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 07 квітня 2015 року між позивачем ОСОБА_2, як лізингоодержувачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс», як лізингодавцем було укладено Договір фінансового лізингу № 001960 на придбання транспортного засобу - автомобіля марки KIA за ціною 462 000 гривень, який нотаріально не посвідчений, з відповідними додатками №1 , №2 та №3 , які є невід'ємною частиною даного договору (а.с. 6-15).

Згідно з п. 1.4 укладеного Договору фінансового лізингу (надалі - Договір), лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на строк та на умовах, передбачених договором.

Пунктами 1.7, 1.8 Договору передбачено, що предмет Лізингу є власністю лізингодавця до моменту переоформлення права власності на предмет лізингу на Лізингоодержувача. Предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 (сто двадцять) робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця Адміністративного платежу, Авансового платежу, Комісії за передачу предмета лізингу. Згідно п. 9.2 договору, Лізингоодержувач має можливість сплачувати авансовий платіж на умовах викладених у даному договорі, впродовж (але не більше) 12 місяців з моменту підписання даного Договору платежами, які зазначені в додатку № 1.

На виконання умов даного договору в квітні 2015 року позивачем було сплачено відповідачу загалом 231 000, 00 грн., що підтверджується копією квитанції ПАТ «Промінвестбанк» від 15 квітня 2015 року № QS 000068658801 на суму 216 000, 00 грн. (а.с.16) та копією квитанції ТВБВ № 10026/011 АТ «Ощадбанк» № 60 від 07.04.2015 року на суму 15 000, 00 грн. (а.с. 17)

Проте, з боку ТОВ «Лізингова Компанія «Автофінанс» виконання Договору фінансового лізингу № 001960 від 07 квітня 2015 року не відбулось.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Судом першої інстанції встановлено, що аналіз змісту договору фінансового лізингу від 07 квітня 2015 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі несправедливими є умови вказані в пунктах : 5.4 (порушення п.1 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів») ; пп 3.3.4 п.3.3 , п.5.6, 5.7,5.15,8.3,п.8.7,п.8.10 ,п.8.14, п.10.3 ,п.10.5 (порушення п.3 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів») ; п.8.15 , п.10.11 (порушення п.4 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів») ; п.10.12 (порушення п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів») ; пп.3.3.7. п.3.3. (порушення п.6 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів») ; п.8.3 (порушення п.11 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів») ; п.1.6 , п.8.3.,п.8.13 (порушення п.13 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів»). Несправедливі умови містяться також у пунктах п.9.2 , п.9.4 , п.10.4 договору фінансового лізингу.

Крім того, договір передбачає сплату споживачем (позивачем) за двома додатками : за додатком №1, після сплати яких споживач отримає право на передачу йому предмету лізингу , та за додатком №2, які є платежем за користування предметом лізингу та нададуть можливість викупити його. Споживач (позивач) зобов'язаний вносити платежі щомісячно відповідно до графіків, прострочення виконання зобов'язання тягне настання передбачених договором санкцій. В той же час, договір не передбачає відповідальності лізингової компанії за ненадання предмету лізингу та права споживача у цьому випадку не здійснювати визначених додатком № 1 платежів. Таким чином, договором встановлений обов'язок споживача виконувати всі зобов'язання, навіть якщо лізингодавець (виробник, виконавець, продавець) не виконає своїх зобов'язань. Разом з тим, за змістом договору лізингодавець має лише один обов'язок, передбачений в п.3.1.1 та п. 3.1.2 договору - придбати та передати у користування лізингоодержувача предмет лізингу в порядку , передбаченому договором. При цьому, договір не містить наслідків не виконання цього обов'язку. В свою чергу для лізингоодержувача встановлені жорсткі обов'язки.

Крім того, судом встановлено, що процедура та час передачі предмету лізингу в договорі визначені неоднозначно, зокрема згідно п.1.8 договору предмет договору передається лізингоодержувачеві протягом строку, який становить 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем Адміністративного платежу; Авансового платежу, Комісії за передачу предмета лізингу, а у п.4.1 договору - лізингодавець передає предмет лізингу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання Адміністративного платежу; Авансового платежу, згідно умов договору.

Вказане свідчить про те, що договором звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір оспорюваний договір фінансового лізингу нотаріально посвідчено не було.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вірно обґрунтував рішення про задоволення позову у зв'язку із несправедливими умовами та відсутністю нотаріального посвідчення спірного договору, тому рішення суду першої інстанції в частині вирішення вимог про визнання договору недійсним і стягнення коштів слід залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги не містять в собі правових підстав для висновку про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам статей 213, 214 ЦПК України.

Однак, стягуючи з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 2310 грн., суд першої інстанції помилився у визначенні розміру стягнутої суми.

Колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в цій частині визначивши розмір стягнутого із відповідача судового збору у сумі 2009 грн. 70 коп.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Автофінанс» задовольнити частково.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 16 вересня 2015 року в частині розміру стягнутого судового збору змінити.

Стягнути з ТОВ «Лізингова Компанія «АвтоФінанс» (місце знаходження: 01601, м. Київ, вул. Шовковична, 42-44, оф. 9СД2, код ЄДРПОУ 38104479) на користь держави судовий збір у розмірі 2009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :