Рішення № 58108307, 31.05.2016, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1227/15-ц

Провадження № 2/362/66/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді -Орди О.О

при секретарі -Хоменко О.А

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, за позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом визнання права власності,

встановив

Позивач ОСОБА_1П звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просила визнати земельну ділянку площею 0,0559 га, кадастровий номер 3221484001:02:010:0026 та будинок № 1100 які знаходяться в с. Крушинка Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області в садовому товаристві Крушинка спільною сумісною власністю; визнати за нею та за ОСОБА_2 право власності по 1\2 частині земельної ділянки площею 0,0559 га, кадастровий номер 3221484001:02:010:0026, цільове призначення -для ведення садівництва, яка розташована на території Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області та належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 240422 за кожним, визнати за нею та за ОСОБА_2 право власності по 1\2 частині садового будинку № 1100 який знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, Крушинська сільська рада, садове товариство Крушинка за кожним. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що між нею та ОСОБА_3А 03 серпня 1967 року було укладено шлюб, який рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року було розірвано. Під час шлюбу було нажито спільне майно а саме земельна ділянка площею 0,0559 га, кадастровий номер 3221484001:02:010:0026 на якій за спільні кошти побудовано садовий будинок № 1100 які знаходяться в с. Крушинка Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області в садовому товаристві Крушинка, враховуючи що добровільної згоди щодо поділу майна між ними не досягнуто вимушена звернутись з даним позовом.

До суду надійшов позов третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності в якому він просив визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 0,0559 га, кадастровий номер 3221484001:02:010:0026, цільове призначення для ведення садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Крушинська сільська рада та будинок № 1100 які знаходяться в с. Крушинка Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області в садовому товаристві Крушинка. Свої вимоги обгрунтовує тим, що між ним та ОСОБА_3А було укладено договір позики в сумі 45500 доларів США, на забезпечення виконання умов якого було укладено договір іпотеки земельної ділянки площею 0,0559 га, кадастровий номер 3221484001:02:010:0026, цільове призначення для ведення садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Крушинська сільська рада та садового будинку № 1100 які знаходяться в с. Крушинка Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області в садовому товаристві Крушинка, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4В та зареєстровано в реєстрі за № 3135. На час звернення до суду строк виконання ОСОБА_3А зобов'язань за договором позики настав (30 вересня 2014 року) однак останній гроші не повернув, що підтверджується виконавчим написом вчиненим 24 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Враховуючи що договором іпотеки передбачено можливість іпотекодержателя в судовому порядку звернути стягнення на іпотечне майно шляхом визнання права власності просив позов задовольнити.

Позивач за первісним позовом та відповідач за позовом третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_1 та її представник -ОСОБА_5О первісний позов в судовому засіданні підтримали, просили задовольнити, додатково зазначивши, що позивач займалась купівлею будівельних матеріалів для будівництва спірного будинку, займалася питанням щодо встановлення в ньому металопластикових вікон, за які сплачувала власні кошти. Також її колишній чоловік надавав їй повноваження на оформлення правовстановлюючих документів на будинок та отримання державного акту на право власності на спірну земельну ділянку, що підтверджує той факт що спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя та враховуючи вищевикладене та той факт що спірне майно є їх спільною сумісною власністю з колишнім чоловіком просили відмовити в задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами -ОСОБА_3 щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Відповідач за первісним позовом та за позовом третьої особи з самостійними вимогами - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надіслав заяву в якій зазначив, що заперечує проти задоволення позову щодо поділу майна, оскільки земельна ділянка є його особистою власністю так як набута ним у власність шляхом приватизації, садовий будинок придбано після розірвання шлюбу а отже він також не є спільною сумісною власністю подружжя. Крім того він вже розпорядився спірним майном, передавши його в заставу та отримавши за нього позику у сина, та оскільки він не може з ним розрахуватись, це майно фактично належить вже сину а отже він визнає позов ОСОБА_3

Представник третьої особи з самостійними вимогами -ОСОБА_3 ОСОБА_6М позов третьої особи підтримав просив задовольнити в повному обсязі з підстав наведених у ньому, щодо позову ОСОБА_1П заперечував оскільки рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2016 року, яке ухвалою Апеляційного суду Київської області 16 березня 2016 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у місті Києві про визнання недійсним договору відмовлено встановлено що спірне майно є особистою власністю ОСОБА_2, рішення набрало законної сили, а отже відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України дані обставини не підлягають доказуванню, підстав для задоволення позову не має

Вислухавши пояснення сторін дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно заочного рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року шлюб укладений 03 серпня 1967 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, актовий запис № 5425, зареєстрований Палацом реєстрації шлюбів та новонароджених м Києва розірвано. (а.с. 8) Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 червня 2014 року заочне рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03 березня 2014 року залишено без змін (а.с.12)

На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 240422 від 12 листопада 2012 року земельна ділянка площею 0,0559 га, кадастровий номер 3221484001:02:010:0026, цільове призначення для ведення садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Крушинська сільська рада належить на праві власності ОСОБА_2 (розпорядження Васильківської районної державної адміністрації № 280 від 20.11.2008 року) (а.с.61)

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії СТА № 138625 від 11.08.2014 року садовий будинок загальною площею 117 кв.м, житлова площа 54,4 кв.м який розташований за адресою: Київська область, Васильківський район, Крушинська сільська рада, садівницьке товариство Крушинка будинок 1100 належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с.65)

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2016 року яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у місті Києві про визнання недійсним договору відмовлено, встановлено наступні обставини: З наявних в матеріалах справи копії Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.08.2014 року та Витягу з Державного реєстру речових прав та їх обтяжень від 11.08.2014 року вбачається, що власником садового будинку № 1100, розташованого в садовому товаристві «Крушинка» в селі Крушинка Васильківського району Київської області - є відповідач ОСОБА_2 Отже, враховуючи положенняЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»та час здійснення державної реєстрації права власності ОСОБА_3А на вказаний садовий будинок, що було вчинено після розірвання його шлюбу із ОСОБА_1П, слід зробити висновок, що відповідно до вимог сімейного законодавства, даний садовий будинок не є спільною власністю подружжя, а належить ОСОБА_3А на праві приватної власності в частці 1/1. Оскільки, вказана земельна ділянка була набута ОСОБА_3А за час шлюбу за рішенням місцевого органу державної виконавчої влади, тобто внаслідок приватизації, слід вважати, що вона є його особистою приватною власністю (а.с. 167-168) Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 березня 2016 року рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2016 року яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції у місті Києві про визнання недійсним договору відмовлено залишено без змін (а.с. 169)

Враховуючи той факт що обставини встановлені судовим рішенням не підлягають доказуванню а рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26 січня 2016 року встановлено, що земельна ділянка площею 0,0559 га, кадастровий номер 3221484001:02:010:0026, цільове призначення для ведення садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Крушинська сільська рада та садовий будинок № 1100 які знаходяться в с. Крушинка Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області в садовому товаристві Крушинка є особистою приватною власністю ОСОБА_2 тому суд приходить до висноку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності та поділ майна подружжя слід відмовити.

Щодо позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності суд вислухавши пояснення сторін дослідивши матеріали справи прийшов до наступного висновку.

21 серпня 2014 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 укладено договір позики згідно якого ОСОБА_3 (позикодавець) передав у власність ОСОБА_2 (позичальник) грошові кошти в сумі 588 290 гривень 00 копійок що еквівалентно на день підписання цього договору за офіційним курсом Національного Банку України 45500 доларів США а позичальник зобовязався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів до 30 вересня 2014 року (а.с. 56)

21 серпня 2014 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобовязань за договором позики укладено іпотечний договір за умовами якого останній передав ОСОБА_3 в іпотеку земельну ділянку, площею 0,0559 га кадастровий номер 3221484001:02:010:0026, цільове призначення для ведення садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Крушинська сільська рада і садовий будинок № 1100, що розташований в садовому товаристві «Крушинка» на території Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області Згідно п.п 6.1-6.2 вищезазначеного договору у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором позики ( в тому числі у випадку прострочення чергових платежів) та/або іпотекодавцем за цим договором іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підставі рішення суду (в тому числі але не виключно- шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем), виконавчого напису нотаріуса або за домовленістю сторін згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним шляхом здійснення застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, яке викладене в пп 6.2.1, 6.2.2 та 6.2.3 цього договору (а.с.57-58)

24 жовтня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4В вчинено виконавчий напис нотаріуса який зареєстровано в реєстрі за № 3574 про звернення стягнення на земельну ділянку площею 0,0559 га кадастровий номер 3221484001:02:010:0026, цільове призначення для ведення садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Крушинська сільська рада і садовий будинок № 1100, що розташований в садовому товаристві «Крушинка» на території Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області (а.с.59)

Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 20.01.2016 року у ВП № 45453317 виконавчий напис № 3574 від 24.10.2014 року про стягнення боргу у сумі 588 290,00 грн з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 повернуто стягувачеві оскільки на сьогоднішній час відсутній механізм реалізації земельних ділянок (а.с. 195)

Згідно висновку про визначення експертно-грошової оцінки земельної ділянки від 25 червня 2015 року експертна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0559 га кадастровий номер 3221484001:02:010:0026, цільове призначення для ведення садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Крушинська сільська рада становить 60 000 (шістдесят) гривень (а.с. 85)

Згідно висновку про визначення ринкової вартості майна від 25 червня 2015 року ринкова вартість садового будинку № 1100, що розташований в садовому товаристві «Крушинка» на території Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області (а.с. 86)

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно дост. 7 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині..

Відповідно ч. 1ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Отже враховуючи визнання ОСОБА_2 позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд приходить до висновку що позивач не позбавлений можливості в позасудовому порядку врегулювати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань.

Крім того, з урахуванням розміру заборгованості в сумі 588 290,00 грн. та враховуючи висновки про вартість майна, виконаного суб»єктом оціночної діяльності ЗАТ «Консалт сервіс», - станом на 25 червня 2015 року ринкова вартість предмета іпотеки - садового будинку № 1100, що розташований в садовому товаристві «Крушинка» на території Крушинської сільської ради Васильківського району Київської області становить 620000 грн та експертна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0559 га кадастровий номер 3221484001:02:010:0026, цільове призначення для ведення садівництва, що розташована за адресою: Київська область, Васильківський район, Крушинська сільська рада становить 60000 грн на загальну суму 680 000 грн що перевищує розмір наявної заборгованості.

Як роз'яснено в п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема, про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність.

У даному випадку вбачається не співмірність зазначеної позивачем суму заборгованості та вартості іпотечного майна, на яке він просить звернути стягнення, яка перевищує заявлену позивачем суму боргу за договором позики.

Також ОСОБА_3 не заявлено позовних вимог до ОСОБА_1 а отже в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки про звернення стягнення на предмет іпотеки .

На підставі наведеного та керуючись ст. ст.16,517,526,613,625 ЦК України, ст. 60, 65, 70 Сімейного кодексу України ст. ст.10,11,57-61,79,88,208-209,212-215,218,222,223,294 ЦПК України, суд -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна відмовити.

В задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на іпотечне майно шляхом визнання права власності відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я: