Ухвала суду № 58107993, 01.06.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/3383/16-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 59 Доповідач Шевчук А. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Заполовського В.Й., Талько О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за поданням державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 28 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до повного виконання ним своїх зобов'язань. Подання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 з 28 липня 2015 року є керівником Приватного підприємства «АГРО-ФТ», яке є боржником у відкритому 20 червня 2014 року виконавчому провадженні про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «Вітагро» боргу в сумі 1 168 802,19 грн. Однак він ухиляється від виконання судового рішення та не вчиняє дій, спрямованих на погашення заборгованості: на виклики державного виконавця не з'являється, телефонні дзвінки ігнорує. За фактом умисного невиконання рішення суду відкрито кримінальне провадження проти нього, як керівника боржника. ОСОБА_1 у 2006 році документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон.

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 28 березня 2016 року подання задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України гр. ОСОБА_1 до повного виконання ним своїх зобов'язань.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою у задоволенні подання відмовити. Вважає, що ухвала постановлена без додержання вимог закону. Зокрема, посилається на те, що Конституція України гарантує кожному свободу пересування, тому забезпечення майнових прав не може здійснюватися шляхом обмеження основоположних свобод. Державним виконавцем не надано доказів того, що він ухиляється від виконання зобов'язань за наявності реальної можливості їх виконання. Окрім того, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «АГРО-ФТ», введено процедуру санації та мораторій на задоволення вимог кредиторів, його призначено керуючим санацією, що зупиняє трудові відносини з роботодавцем на час виконання ним повноважень керуючого санацією.

Перевіривши додержання вимог закону в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив із того, що документами, долученими до матеріалів справи, підтверджуються дії або бездіяльність ОСОБА_1 спрямована на ухилення від виконання судового рішення, яке наразі є невиконаним.

Апеляційний суд не може погодитися повністю з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятковим обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.ст. 269,313 ЦК України.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Положеннями ст.6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у таких випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань (п.5).

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу.

У Законі України «Про виконавче провадження» закріплено право державного виконавця, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника за межі України.

Відповідно до ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим із начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Із урахуванням викладеного, вирішення судом питання про обмеження у виїзді за межі України можливе тільки в порядку, визначеному ст.377-1 ЦПК України, та за поданням державного виконавця на підставі п.18 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з ухиленням боржника від виконання судового рішення чи рішення іншого органу, що перебуває на виконанні (п.5 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»).

Господарський процесуальний кодекс України у розділі XIV «Виконання рішення, ухвали, постанови» не містить відповідних норм щодо процесуального порядку обмеження права боржника на виїзд за межі України.

За змістом ст.377-1 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується в порядку, передбаченому цим Кодексом щодо боржників у виконавчому провадженні, за будь-якими виконавчими документами, передбаченими ст.17 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання яких здійснюється державною виконавчою службою.

За таких обставин, стаття 377-1 ЦПК України є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (посадових осіб).

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Радомишльського районного управління юстиції постановою від 20 червня 2014 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №924/1614/13, виданого 24 лютого 2014 року Господарським судом Хмельницької області, про стягнення з Приватного підприємства «Агро-ФТ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «Вітагро» у загальній сумі 1 168 802,19 грн. (а.с.4-5).

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 28 липня 2015 року керівник боржника - юридичної особи, тобто ОСОБА_1 почав виконувати обов'язки керівника боржника через рік після відкриття виконавчого провадження (а.с.7).

Із листів Державної міграційної служби України від 02.02.2016 року №1201/1541 та Державної прикордонної служби України від 18 березня 2016 року №0.64-5093/0/15-16 вбачається, що ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон у 2006 році, але перетинав державний кордон України тричі у 2012-2013 роках, тобто задовго до призначення його на посаду керівника боржника (а.с.19,37).

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

За таких обставин, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено суб'єктом подання протилежне, тобто тягар доказування покладається на державного виконавця (ч.2 ст.10 ЦПК України, ч.2 ст.377-1 ЦПК України).

Під ухиленням від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) слід розуміти з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків.

Факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Після відкриття виконавчого провадження державним виконавцем вчинялися виконавчі дії щодо з'ясування майнового стану боржника (а.с.22-32,44,53-54).

Ухвалами Радомишльського районного суду Житомирської області від 28 серпня 2014 року та від 24 листопада 2014 року були надані дозволи державному виконавцю на примусове проникнення на територію третьої особи для перепису майна боржника. Дані обставини не доводять ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, оскільки у період вчинення відповідних виконавчих дій у 2014 році він не обіймав посади керівника ПП «АГРО-ФТ».

Акт державного виконавця від 15 жовтня 2015 року також не доводить того, що ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань, оскільки із описової частини відповідно акту вбачається, що виїзд здійснювався не на територію ПП «АГРО-ФТ», а іншого суб'єкту підприємницької діяльності.

У провадженні СВ Радомишльського РВ УМВС України в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014060280000440 від 12 серпня 2014 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.382 КК України, але ОСОБА_1 не перебував на посаді керівника боржника на час внесення даних до реєстру (а.с.17-18).

У встановленому законом порядку вина ОСОБА_1, як керівника ПП «АГРО-ФТ», у підробці трьох договорів, датованих 2014 роком в м. Хмельницькому та м. Дніпропетровську, про передачу майна та переведення боргу всупереч встановленому законом порядку, не доведена, а тому висновки з цього приводу ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, у матеріалах зведеного виконавчого провадження відсутні докази того, що ОСОБА_1 отримав хоча б один виклик державного виконавця. Так, виклики від 05 серпня 2015 року та від 08 жовтня 2015 року повернулися за закінченням терміну зберігання (а.с.55-58). Актів про те, що ОСОБА_1 відмовився від отримання викликів матеріали провадження не містять, а тому суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 не з'являвся на виклики державного виконавця, оскільки він не мав можливості з'явитися через те, що йому не було вручено жодного виклику, отже, не було відомо про них.

Доказів про те, що були вжиті заходи щодо спілкування із ним за телефоном також відсутні, а тому висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 ігнорує телефонні дзвінки державного виконавця є необґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, в судовому засіданні апеляційної інстанції суб'єктом подання не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1, як керівник боржника, ухиляється від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, і що такі обставини мали місце на час звернення державного виконавця з відповідним поданням до суду першої інстанції, а сама по собі наявність невиконаного судового рішення не є достатньою підставою для обмеження конституційного права та основоположних свобод, оскільки не доведено, що ОСОБА_1 мав можливість виконати судове рішення, але не зробив цього. Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, це недопустимо.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2016 року порушено провадження у справі про банкрутство боржника, введено процедуру санації до 06 жовтня 2016 року та мораторій на задоволення вимог кредиторів, керівника ПП «АГРО-ФТ» призначено керуючим санацією, а відповідно до ч.3 абз.6 ст.94 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» трудові відносини ОСОБА_1 з роботодавцем зупинилися на час виконання ним повноважень керуючого санацією (а.с.72-74).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11 травня 2016 року прийнято до розгляду заяву ТОВ «АК «Вітагро» про грошові вимоги до ПП «АГРО-ФТ», а постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 27 квітня 2016 року виконавче провадження зупинено (документи приєднані до матеріалів справи).

Враховуючи вищевикладене, відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ПК України, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції, яка тимчасово обмежила ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, та ухвалює з цього питання нову ухвалу, якою відмовляє державному виконавцю в задоволенні подання за недоведеністю.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,312-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 28 березня 2016 року скасувати та ухвалити нову.

Відмовити державному виконавцю відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у задоволенні подання про тимчасове обмеження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві виїзду за межі України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуюча

Судді: