Постанова № 58107350, 06.06.2016, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/2488/16-а

Провадження №2-а/0274/62/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016року. Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі : головуючого судді - Хавронюк О.Л.,з участю секретаря -Лободи В.Л., позивачки, представника відповідача -Ситяшенка І.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Бердичеві адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Бердичівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними , зобов"язання відновити виплату пенсії

В С Т А Н О В И В :

14.04.2016 року позивачка звернулась до суду з вказаними вимогами з тих підстав, що їй було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування",яка виплачувалась до 31.03.2015 року. Відповідачем з 01.04.2015 року виплата пенсії була припинена, відповідач вказав в листі, що припинення виплати пенсії проведено відповідно до ст.47 Закону України „Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування"з послідуючими змінами ,відповідно до яких передбачено, що тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року особам, у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України „Про статус народного депутата України" , „Про державну службу „, „Про прокуратуру" ," Про судоустрій і статус суддів „.При цьому порядок виплати пенсій працюючим пенсіонерам поширено на всіх пенсіонерів незалежно від часу призначення пенсії. З 01.06.2015 року скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначалися відповідно до ряду законів, в тому числі Закону України „Про державну службу", а тому з 01.06.2015 року відпали підстави для припинення виплати їй пенсії.Позивач посилається на норми ст.19,22,46,58,64 Конституції України,згідно з якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України,права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

В судовому засіданні позивачка заявлені вимоги підтримала повністю.Вказала, що пенсія була їй призначена до введення в дію змін до законодавства про пенсійне забезпечення від 2.03.2015 року , а тому припинення її виплати погіршує її становище, порушує конституційні норми щодо заборони звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.Просить відновити її права.

Представник відповідача позов не визнав .Зазначив ,що вимоги позивачки, викладені в позовній заяві є безпідставними. 02.03.2015 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення . Так, п. 2 ч. 1 розд. 1 Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення у ст. 50-1 Закону України Про прокуратуру внесено зміни та доповнено наступною частиною такого змісту: Тимчасово, у період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України" Про статус народного депутата України" ," Про державну службу" ,"Про прокуратуру" , „Про судоустрій і статус суддів" , пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.Оскільки станом на 1.04.2015 року позивачка продовжувала працювати на посаді ,яка належить до державної служби , виплата їй пенсії як інваліду 3 групи була призупинена. До 1.06.2015 року не був прийнятий спеціальний закон щодо призначення всіх пенсій,то втратили чинність і закони,які стосувались пенсійного забезпечення в тому числі і державних службовців , а тому з 1.06.2016 року виплата пенсії позивачці не була поновлена. З 20.10.2015 року їй поновлено випалту пенсії у зв"язку із встановленням 2 групи інвалідності . В письмовому запереченні відповідач також вказує на пропуск позивачкою строків звернення до суду.

Вислухавши пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши письмові докази суд дійшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Сторонами визнається, що позивачці було призначено пенсію по інвалідності 3 групи,яка їй виплачувалась до 31.03.2015 року(а.с.5) .

На запит позивачки від 15.03.2016 року відповідач повідомив їй , що згідно із ст..47 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня 2015 року тимчасово, по 31 грудня 2015 року особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) , у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України „Про статус народного депутата України „, „Про державну службу „, „Про судоустрій і статус суддів „, пенсія, призначена відповідно до цієї статті, не виплачується. Тому призначена позивачці пенсія як інваліду 3 групи загального захворювання в період роботи на посаді, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України „Про державну службу", з 1.04.2015 року не виплачувалась. З 20.10.2015 року відновлено виплату пенсії через встановлення інвалідності 2 групи(а.с.4).

Конституційний Суд України в Рішенні від 11.10.2005 року № 8-рп зазначив: В Україні як соціальній, правовій державі політика спрямовується на створення умов, які забезпечують достатній життєвий рівень, вільний і всебічний розвиток людини як найвищої соціальної цінності, її життя і здоровя, честь і гідність. Утвердження та дотримання закріплених у нормативно-правових актах соціальних стандартів є конституційним обовязком держави. Діяльність її правотворчих і правозастосовчих органів має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм Конституції України, а повноваження у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів. Зазначені конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачають за змістом статей 1, 3, 6 (частина друга) , 8, 19 (частина друга) , 22, 23, 24 (частина перша) Основного Закону України правові гарантії, правову визначеність і повязану з ними передбачуваність законодавчої політики у сфері пенсійного забезпечення, необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (абз. абз. 2, 3 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2005 року № 8-рп) .

Аналіз прецедентної практики ЄСПЛ дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами-учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державою принципу правомірних або законних очікувань та захисту прав людини через призму цього принципу. Зокрема, у справі Федоренко проти України ЄСПЛ констатував, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні виправданими очікуваннями щодо отримання можливості ефективного використання права власності (п. 21 рішення ЄСПЛ у справі Федоренко проти України) . У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття майно , а саме: в контексті ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, це поняття охоплює як існуюче майно , так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого права власності (п. 74 рішення від 02.03.2005 року ЄСПЛ від MALTZAN and Others v. Germany) . ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту та формується позиція для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися активом , вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону. Відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України від 21 травня 2015 року № 462-VIII Про Заяву Верховної Ради України Про відступ України від окремих зобовязань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод схвалено Заяву Верховної Ради України про відступ від окремих зобовязань, визначених п. 3 ст. 2, ст. ст. 9, 12, 14, 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. ст. 5, 6, 8, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме: до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України. Водночас Україна не зробила відступу від Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно із ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування субєктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам. Про те, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права, йдеться в рішенні ЄСПЛ від 28.11.1999 року Брумареску проти Румунії (п. 61) . Принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишалися передбачуваними. Такий підхід узгоджується з практикою ЄСПЛ. Зокрема, в рішенні від 13.12.2001 року у справі Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (п. 109) . Стабільність правового регулювання проявляється в неприпустимості внесення довільних змін до діючої системи норм і є віддзеркаленням підтримання довіри громадян до законів та дій держави. Збереження розумної стабільності означає, серед іншого, обовязок законодавця враховувати при зміні умов набуття права на отримання соціальних благ законні очікування, повязані із виконанням (повністю або частково) умов набуття такого права. Рівність усіх перед законом, що випливає із ч. 2 ст. 21 Конституції України, впливає на регулювання всіх суспільних відносин. Дотримання цього принципу означає, зокрема, й безпідставну заборону без розумного виправдання запроваджувати різницю в правах осіб, які належать до однієї й тієї ж категорії (заборону відмінного поводження з особами, які знаходяться в однакових чи споріднених ситуаціях) . Крім того, положеннями Закону № 213-VIII, окрім принципу рівності всіх громадян, порушено принцип пропорційності. Так, у підпункті 5 пункту 2 розділу I Закону № 213-VIII поставлено в нерівні умови працюючих пенсіонерів (у тому числі працюючих прокурорів, які мають право на пенсію) . Зокрема, у період роботи особи на посадах, які дають право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України „Про статус народного депутата України „,"Про державну службу" , „Про прокуратуру „," Про судоустрій і статус суддів „, пенсії, призначені відповідно до Закону № 1788-XII, не виплачуються.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з приписами ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування (в редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року, яка чинна з 01.04.2015 року) тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України Про статус народного депутата України , Про державну службу , Про прокуратуру , Про судоустрій і статус суддів , пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Відповідно до п. 5 розд. ІІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України Про державну службу , Про прокуратуру , Про судоустрій і статус суддів ,Про статус народного депутата України , Про Кабінет Міністрів України , Про судову експертизу , Про Національний банк України , Про службу в органах місцевого самоврядування , Про дипломатичну службу , Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в п. 5 розд. ІІІ Прикінцеві положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у звязку з чим з вказаної дати втратили чинність норми Закону України Про прокуратуру щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цими Законами не призначаються.

Тому, особам, які підпадають під дію вищезазначених спеціальних законів, пенсія призначається відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування .

Отже, з 01.06.2015 року виплата пенсії, призначеної позивачці відповідно до Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування , підлягала відновленню, у звязку з відсутністю підстав для її невиплати.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови позивачці у відновленні виплати раніше призначеної їй пенсії з 01.06.2015 року слід визнати протиправними та зобовязати відповідача відновити позивачці виплату раніше призначеної пенсії з 01.06.2015 року по 19.10.2015 року (до призначення з 20.10.2015 року пенсії по інвалідності 2 групи).

Доводи письмових заперечень щодо залишення позову без розгляду через пропуск позивачкою строків звернення до суду є необґрунтованими. Ухвалою від 15.04.2016 року клопотання позивачки про поновлення строків звернення до суду було задоволено(а.с.11).

У зв"язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати у вигляді сплати судового збору в розмірі 551,2 грн. слід стягнути з відповідача на користь державного бюджету шляхом їх безспірного списання із рахунка субєкта владних повноважень .

Керуючись ст.ст. 158 -163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_2 до Бердичівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними , зобов"язання відновити виплату пенсії задоволити повністю.

Визнати дії Бердичівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 1.06.2015 року неправомірними.

Зобов"язати Бердичівське об"єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області відновити виплату пенсії ОСОБА_2 з 1.06.2015 року по 19.10.2015 року.

Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551,2 грн. стягнути в дохід державного бюджету шляхом їх безспірного списання із рахунка суб"єкта владних повноважень - Бердичівського об"єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Бердичівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови,складеної в повному обсязі . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя :