Ухвала суду № 58105986, 25.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 року м. Київ К/800/23973/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Шведа Е.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 предявила позов до квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій КЕВ м. Дніпропетровська щодо відмови в передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1; визнання протиправним та скасування рішення КЕВ м. Дніпропетровська № 199 від 14 січня 2015 року про відмову в передачі в приватну власність квартири АДРЕСА_1; зобов'язання квартирно-експлуатаційного відділу у м. Дніпропетровська, як органу приватизації, вжити належних та достатніх заходів щодо приватизації квартири АДРЕСА_1.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, провадження у адміністративній справі закрито.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив його.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме копії ордеру № 324 від 27 вересня 1994 року, виданого Гвардійською КЕЧ району, ОСОБА_4 разом із членами сім'ї проживають на умовах найму у квартирі АДРЕСА_1.

10 листопада 2014 року ОСОБА_4 звернулась до начальника КЕВ м. Дніпропетровська із заявою про передачу в приватну власність квартири АДРЕСА_1.

14 січня 2015 року КЕВ м. Дніпропетровська прийнято рішення № 199 про відмову в передачі в приватну власність вказаної квартири.

Не погоджуючись із такими діями КЕВ м. Дніпропетровська та із рішенням № 199 від 14 січня 2015 року, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції прийшов до висновку, що питання, які пов'язані з приватизацією квартир, в тому числі і в частині відмови уповноваженим органом провести приватизацію, виникають з житлових відносин і повинні розглядатися судами у порядку цивільного судочинства.

Суд апеляційної інстанції із висновком суду першої інстанції погодився та залишив ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій не погоджується із огляду на наступне.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства визначено захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною 1 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до частини другої зазначеної статті юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Як вбачається з матеріалів справи позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що своїми діями КЕВ м. Дніпропетровська протиправно відмовив їй в передачі в приватну власність шляхом приватизації квартири АДРЕСА_2, яку вона займає разом з членами родини на підставі ордеру № 324 від 27 вересня 1994 року. Вважає, що в судовому порядку мають бути відновлені її права та інтереси.

Таким чином, заявлені позовні вимоги ОСОБА_4 є публічно-правовими, а справа належить до адміністративної юрисдикції.

З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанції дійшли помилкового висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року скасувати.

Адміністративну справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: