Ухвала суду № 58105927, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Київ К/9991/51183/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі Корецькому І.О.,

(представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.06.2012

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2012

у справі № 2а/1270/4045/2012 Луганського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ "Укренергопроект"" (далі - ТОВ "ВФ "Укренергопроект"")

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (далі - МДПІ)

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.06.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2012, позов ТОВ "ВФ "Укренергопроект" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення МДПІ від 24.04.2012 №0000022270, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем на 111 879,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 27 969,75 грн.

У касаційній скарзі МДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

У зв'язку з неявкою у судове засідання, призначене на 20.04.2016 о 12:00, осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до частини 1 ст. 41 КАС України, не здійснюється.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, були висновки, викладені в акті від 12.03.2012 № 286/23-31530673 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ВФ "Укренергопроект"" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Ваел Плюс" за період з 01.12.2010 по 30.09.2011. Згідно з цими висновками ТОВ "ВФ "Укренергопроект"" порушено норми пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) внаслідок формування податкового кредиту за безтоварними операціями із ТОВ "Ваел Плюс". Такий висновок контролюючого органу вмотивований посиланням на податкову інформацію, отриману за результатами здійснення заходів податкового контролю щодо дотримання податкової дисципліни ТОВ "Ваел Плюс" (використані результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Ваел Плюс", викладені у акті від 11.11.2011 № 804/23-33352187), згідно з якою у цього товариства відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності трудових ресурсів, виробничих активів, транспортних засобів, складських приміщень тощо.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обставини щодо реальності господарських операцій між ТОВ "ВФ "Укренергопроект"" та ТОВ "Ваел Плюс" є встановленими в судовому процесі, на момент вчинення спірних операцій господарюючі суб'єкти мали податкову і господарську правосуб'єктність.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ( в редакції, чинній до 1 липня 2015 року).

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пункт 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, всі витрати господарюючого суб'єкта мають бути здійснені в межах господарської діяльності та підтверджені відповідними первинними документами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, а тому не можуть відображатися в податковому обліку.

Вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентів, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником цього податку - покупцем товару (робіт, послуг) - вимог закону щодо формування податкового кредиту. Платник податку - покупець товарів (робіт, послуг) - не повинен в зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за неправомірну податкову поведінку його контрагентів у ланцюгу поставок за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Суди з дотриманням вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) надали належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судом на виконання вимог статті 11 цього Кодексу, та зробили обґрунтований висновок, що МДПІ не доведено недостовірність даних податкового обліку позивача.

У ході розгляду справи суди дослідили первинні документи, на підставі яких позивач задекларував суми податкового кредиту, а саме: податкові накладні, виписані ТОВ "Ваел Плюс" на операції з поставки на підставі договору від 04.07.2011 № 407; рахунки - фактури; видаткові накладні; сертифікати якості товару; платіжні доручення щодо оплати позивачем придбаних товарів. Транспортування придбаного ТОВ "ВФ "Укренергопроект"" товару було здійснено власним транспортом; придбаний позивачем товар у подальшому був реалізований ГП "Ларз", що підтверджується договором № 8/59, податковими та видатковими накладними, виписаними ТОВ "ВФ "Укренергопроект"" на адресу ГП "Ларз". Крім того, постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.2012 у справі № 2а-10971/11/1270, яка набрала законної сили, дії контролюючого органу щодо проведення перевірки ТОВ "Ваел Плюс", за результатами якої складено акт від 11.11.2011 № 804/23-33352187, визнані протиправними.

Відтак, встановивши з дотриманням вимог статей 69, 71, 86 КАС обставини щодо реальності операцій з поставки, за якими позивач задекларував податковий кредит, суди першої та апеляційної інстанцій зробили юридично правильний висновок про неправомірність вище вказаного податкового повідомлення-рішення про збільшення ТОВ "ВФ "Укренергопроект"" грошового зобов'язання з ПДВ.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.06.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.07.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев