Ухвала суду № 58105880, 20.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Київ К/9991/25440/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби (ДПС)

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2011

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012

у справі № 2а-28111/10/0570 Донецького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форте Україна" (далі - ТОВ "Форте Україна")

до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (правонаступник - Артемівська об'єднана державна податкова інспекція Донецької області ДПС) (далі - ОДПІ)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012, позов ТОВ "Форте Україна" задоволено частково: визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ОДПІ від 29.04.2010 № 0000242342/0, від 12.07.2010 № 0000242342/1, від 15.09.2010 № 0000242342/2, від 29.11.2010 № 0000242342/3 в частині визначення ТОВ "Форте Україна" податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 187 953 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що підставою для збільшення ТОВ "Форте Україна" податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 405 236,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 29.04.2010 № 0000242342/0 та податковими повідомленнями-рішеннями, прийнятими ОДПІ у порядку адміністративного оскарження від 12.07.2010 № 0000242342/1, від 15.09.2010 № 0000242342/2, від 29.11.2010 № 0000242342/3, стали висновки планової виїзної перевірки ТОВ "Форте Україна" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, викладені у акті від 16.04.2010 № 763/23/31279561, щодо порушення товариством вимог підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, з приводу прав і обов'язків сторін якого виник спір; втратив чинність з 01.04.2011, за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР), внаслідок чого занижено суму податку на прибуток за ІІ квартал 2009 року на 289 454,00 грн. Цей висновок обґрунтований тим, що у рядку 02.2 (самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів) декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2009 року, який заповнюється відповідно до підпункту 4.1.5 пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР, ТОВ "Форте Україна" скориговано валовий дохід у бік зменшення на 1 157 817,00 грн. з тих підстав, що в декларації за 2008 рік завищено податок на прибуток на 1 616 888,00 грн. за рахунок неправильного визначення приросту балансової вартості запасів товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР (були взяті залишки ТМЦ на початок 2008 року - 4 550 949,00 грн., тоді як в декларації з податку на прибуток за 2007 рік задекларовано 5 708 766,00 грн.). Разом з тим, як зазначено у акті, ТОВ "Форте Україна" зробило перерахунок матеріальної складової в залишках незавершеного виробництва та готової продукції за 2006 рік, не надавши уточнюючого розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів або шляхом відображення відповідної суми у складі декларації за будь - який наступний податковий період.

Отже, фактично між сторонами виник спір, який обумовлений різним тлумаченням підстав коригування (облікова політика на підприємстві, за твердженням ОДПІ, за 2008 рік не змінювалася), права уточнювати дані декларації, яка вже була перевірена (відповідач посилається на акт перевірки від 19.05.2009 з того самого питання за період з 01.04.2007 по 31.12.2008), визначення періоду, в податковій декларації за який можливе коригування показників податкової декларації за минулий податковий звітний період.

Під час перевірки ОДПІ були використані, зокрема зворотно-сальдові відомості за період з 01.04.2007 по 31.12.2007 та 2008 рік, відомості обертів по рахункам № 20 "виробничі запаси", № 23 "виробництво", № 25 "напівфабрикати", № 28 "товари", № 26 "готова продукція", № 291 "транспортно-заготівельні витрати", № 292 "інші витрати при придбанні", № 391 "транспорт, постачання", № 392 "митні оплати", № 84 "інші операційні витрати", № 80 "матеріальні витрати", декларації з податку на прибуток з додатками та уточнюючі розрахунки до них за період з 2006 року по 2010 рік.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 ПК платники податків мають право обирати самостійно, якщо інше не встановлено Кодексом, метод ведення обліку доходів і витрат. Разом з тим, платник податків має право вести податковий облік доходів і витрат з допомогою розроблених самостійно регістрів обліку. Такі регістри, як додаток, включаються до наказу про облікову політику підприємства.

З врахуванням того, що дослідження питань щодо дійсного стану бухгалтерського та податкового обліку суб'єкта господарювання потребують спеціальних знань, ухвалою суду першої інстанції була призначена судова економічна експертиза.

Суди попередніх інстанцій на підставі висновку судово-економічної експертизи від 09.12.2011 № 107/25, яка проведена з дослідженням плану рахунків, наказів про облікову політику підприємства на 2006 - 2009 роки, помісячних оборотно-сальдових відомостей за період 2006 рік - 1 півріччя 2009 року, декларацій з податку на прибуток за 2006-2009 роки, уточнюючих розрахунків, розшифровок рядків до декларацій з податку на прибуток за період 2006 рік - 1 півріччя 2009 року, пояснень головного бухгалтера з питань додатків до розрахунків, розрахунків приросту балансової вартості за 1 півріччя 2009 року із додатком розрахунку матеріальної складової, відомостей фактичної собівартості продукції за 2006 - 2008 роки, поквартального аналізу та відомостей по рахунках 20, 22, 231, 235, 25, 26, 28, 80, 91 у розрізі кореспондуючих рахунків та субконто за період 2006 рік - 1 півріччя 2009 року, аналізу залишків готової продукції за рахунком 26 станом на 31.12.2007 та на 31.12.2008, встановили, що заниження позивачем податку на прибуток підтверджується лише на суму 155 202,00 грн. Згідно з висновком експертизи розбіжність даних дослідження з даними акту від 16.04.2010 № 763/23/31279561 на суму 134 252,00 грн. виникла внаслідок розбіжностей при розрахунку матеріальної складової балансової вартості запасів.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність донарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 134252,00 грн. та фінансових санкцій - 53 701,00 грн. згідно з податковим повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, є обґрунтованим та відповідає статям 81, 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Касаційний перегляд справи згідно з положеннями частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено в межах касаційної скарги.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26.12.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев