Рішення № 58105471, 31.05.2016, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1627/16-ц

Провадження № 2/638/2093/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого: судді Шишкіна О.В.,

за участі секретаря Голуб Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ОСОБА_2, звернувся до суду із позовом, яким просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 6/5/2007/840-К/904 від 07.11.2007 року у розмірі 467292,40 грн., а також судовий збір.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем вказано про те, що 07.11.2007 року сторонами укладено кредитний договір № 6/5/2007/840-К/904, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 9000 доларів США на строк до 06.05.2009 року із сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 18 % річних.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, станом на 05.10.2015 року за ним мається заборгованість у розмірі 467292,40 грн., яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 78678,00 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 197767,50 грн., пені 122388,08 грн. та штрафу у розмірі 68458,82 грн., і яку позивач просив стягнути просив стягнути.

У судове засідання представник позивача не зявився, у позовних вимогах мається клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Повідомлений у встановленому порядку відповідач у судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомлений.

За таких обставин, зі згоди позивача суд розглядає справу заочно, в порядку ст.ст. 224-226 ЦПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

07 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6/5/2007/840-К/904 , відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 9000,00 доларів США строком по 06.05.2009 року зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 18 % річних, що обчислюється виходячи з 360 днів у році та встановленим графіком погашення кредиту (а.с. 6-8).

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Взяті на себе зобовязання банком виконано, про що свідчить заява про видачу готівки (а.с. 9), яка містить підпис ОСОБА_1 про отримання коштів у розмірі 9000 доларів США, що є еквівалентом 45450,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 629, 628 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного Кодексу України Порушенням зобов'язання визнаються його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно до ч. 1 ст. 1052 ЦК України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 Цивільного Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Через порушення умов договору, за позичальником утворилась заборгованість, яка станом на 05.10.2015 року складала 467 292,40 грн., яка складається із заборгованості по кредиту у розмірі 78 678,00 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 197 767,50 грн., пені 122 388,08 грн. та штрафу у розмірі 68 458,82 грн., і яку позивач просив стягнути просив стягнути.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобовязань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Для вирішення питання про застосування строку позовної давності необхідно зясувати граничний строк дії картки (місяць і рік), строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці.

Відповідно до абзацу 2 ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобовязаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право предявити вимогу про виконання зобовязання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Пунктом 31 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" судам роз'яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі.

Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

Зазначене роз'яснення стосується і позасудового порядку вирішення спорів, і в разі звернення з відповідним позовом до суду.

Таким чином, враховуючи те, що термін повернення отриманого відповідачем кредиту закінчився 06.05.2009 року, а із розглядуваним позовом до суду банк звернувся 27.01.2016 року, суд дійшов висновку про пропуск позивачем строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову на підставі ст.267 ЦК України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", ст.ст. 256-268, 1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту отримання його копії.

Головуючий: суддя О.В. Шишкін