Рішення № 58104830, 30.05.2016, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1008/16-ц

Провадження № 2/346/561/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2016 р. м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі:

Головуючого судді: Обідняк В.Д.

секретаря: Вербіщук О.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживача, визнаннядоговору фінансового лізингу недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 01 грудня 2015 року між ним, ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» був укладений Договір № 001195 фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 1.1. зазначеного Договору, предметом фінансового лізингу даного договору є транспортний засіб SUBARU XV.

01 грудня 2015 року він сплатив на рахунок відповідача кошти в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень, вважаючи сплачені ним кошти авансовим платежем.

Вважає, що вищезазначений Договір № 001195 фінансового лізингу від 01.12.2015р. є таким, що порушує його права, як споживача, оскільки містить несправедливі умови, а тому має бути визнаний недійсним.

Пунктом 1.4 цього Договору передбачено, що, Лізингодавець не відповідає перед Лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу, тощо. За вищевказаними зобов'язаннями відповідає продавець. Відомості про продавця в Договорі і додатках до нього взагалі відсутні.

Згідно з пунктом 3.2.6. Лізингодавець залишив за собою право на розірвання Договору в односторонньому порядку без завчасного повідомлення про це Лізингоодержувача, що також є порушенням його прав споживача.

Таким чином, не чітке визначення підстав зміни вартості платежів, розміру вартості предмета лізингу, порядку перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови надають лише одному учаснику відносин (Лізингодавцеві) право на збільшення платежів та вартості у формально правильній поведінці і призводить до позбавлення іншого учасника правовідносин (Лізингоодержувача) можливості будь-яким чином впливати на зміну істотних умов Договору.

Вищезазначені положення договору свідчать про несправедливість умов, які вказані у п. п. 4, 5, 7, 11, 13 ч. 3ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Для визначення умов договору несправедливими є наявність одночасно декількох ознак, а саме: умови договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків і завдають шкоди споживачеві.

Спірний Договір підпадає під ці ознаки закону, а тому є всі підстави для визнання його недійсним.

Спірний Договір фінансового лізингу не містить обов'язкових істотних умов договору. Договір не містить таких індивідуальних ознак автомобіля, які відрізняють цей транспортний засіб від інших однорідних автомобілів, зокрема: тип кузова, рік виготовлення, колір, вид палива.

Умови спірного Договору фінансового лізингу від 01.12.2015 року не відповідають вимогам закону також і тому, що розрахунки містять у собі платежі, що не передбаченістаттею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

У відповідності до вимогстатті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються нормами ЦК Українипро лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж,Законом України «Про фінансовий лізинг».

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів»містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другійстатті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Згідно з п. 10.5 спірного Договору, у випадку виникнення податкових та прирівняних до них платежів Лізингодавець має право вимагати зміни розміру лізингових платежів, а Лізингоодержувач зобов'язаний прийняти такі зміни. Пункт 10.15 Договору за змістом передбачає право Лізингодавця в односторонньому порядку змінювати платежі. А в разі відмови Лізингоотримувача від підписання додаткової угоди про коригування розміру платежів та вартості предмета лізингу, Лізингодавець вправі в односторонньому порядку розірвати договір, вимагати повернення предмета лізингу, а вже сплачені споживачем платежі не повертаються.

Пунктом 10.13 Договору передбачено, що розмір лізингової плати може індексуватися залежно від зміни законодавства, яке впливає на лізингову діяльність Лізингодавця, збільшенням або зменшенням податків та змінами ситуації на грошовому ринку. Також, розмір лізингової плати може індексуватися та змінюватися в залежності від зміни законодавства, розміру податків і прирівняних до них платежів, зміни ситуації на грошовому ринку, які впливають на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачено.

Отже, у спірному Договорі фінансового лізингу від 01.12.2015р. істотно зменшено обов'язки Лізингодавця, які передбачені вЗаконі України «Про фінансовий лізинг» та нормах Цивільного Кодексу України. Зокрема, повністю виключена відповідальність Лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, водночас збільшено обсяг прав Лізингодавця, які суперечать вимогам законодавства.

Згідно з пунктом 1.4 спірного Договору, Лізингодавець не відповідає перед Лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмету лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Відсутність у спірному Договорі відомостей про продавця товару, його найменування та місцезнаходження унеможливлює його звернення з претензіями до такого продавця у випадку порушення якості, комплектності та інших умов стосовно продажу товару.

Статтею 808 ЦК України передбачено: якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за Договором здійснює Відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 Договору, щодо усунення Лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності, тощо, суперечить вимогамстатті 808 ЦК України.

Згідноіз ст. 799 ЦК Українидоговір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Спірний Договір фінансового лізингу від 01.12.2015р. нотаріально не посвідчений, що також суперечить вимогам закону.

Його позиція, наведена у позовній заяві відповідає правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-2766цс15.

Згідно з п. 7Постанови пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Також, згідно з п. 10 цієї жПостанови ВСУ, реституція як спосіб захисту цивільного права (частина першастатті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Згідно з квитанцією № 15 від 01.12.2015 року він сплатив на рахунок відповідача 60 000 грн. при цьому, в призначені платежу, як і в рахунку, отриманому від відповідача вказано «Платіж згідно Договору фінансового лізингу № 001195 від 01.12.2015р». За таких умов він правомірно вважав що сплачена ним сума є авансовим платежем, оскільки у рахунку не було зазначено, що платіж є адміністративним.

Зрозумівши, що він вчинив правочин під впливом оману, він, спочатку усно, а відтак і письмово звернувся до відповідача з заявою про повернення йому сплачених коштів.

На свої звернення він отримав два листи відповідача, із змісту яких очевидно, що відповідач не бажає повертати йому грошові кошти, що й спонукало йому звернутись з позовом до суду про захист прав споживача.

Просить суд визнати недійсним Договір № 00195 фінансового лізингу від 01 грудня 2015 року, укладений між ним, ОСОБА_1, та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на його користь грошові кошти в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп.

В судове засіданні позивач та його представник не з'явилися, подали до суду заяву в якій зазначили, що позовні вимоги підтримують повністю, просить їх задовольнити, а справу розглянути без їх участі.

Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 197 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вважає, що позов підставний та підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.12.2015 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» був укладений договір № 001195 фінансового лізингу, відповідно до якого предметом лізингу є транспортний засіб SUBARU XV, який відповідач зобов»язався передати позивачу на умовах та в строк, передбачені договором. Даний договір передбачає, що предмет лізингу предається у користування лізингоодержувачу протягом 120 робочих днів з моменту сплати адмінплатежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.4, ст.. 9 договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених у п. 9.6 ст. 9 договору /п. 1.7 договору/.

З квитанції № 15 від 01.12.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 перевів на рахунок ТОВ «Лізингова компанія «ВашАвто» - 60 000 грн., призначення даного платежу «Платіж згідно Договору фінансового лізингу № 001195 від 01.12.2015р».

Відповідно достатті 806 ЦК Україниза договором лізингу одна сторона /лізингодавець/ передає або зобовязується передати другій стороні /лізингоодержувачеві/ у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем /прямий лізинг/, на певний строк і за встановлену плату /лізингові платежі/.

За правилами ч.3ст. 3 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ч.1ст. 807 ЦК Українипредметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначені індивідуальними ознаками, віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

Згідно ч. 2ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов»язується набути у власність річ у продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати їй у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату /лізингові платежі/.

Відповідно дост. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, визначення умов договору приєднання за законом віднесено до питань внутрішньої діяльності відповідача, підготовка документів для укладення договору не може бути послугою в розумінні п.17ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», а отже, відповідач не може безпосередньо включати витрати на них в ціну договору та зобовязувати споживача їх платити.

Частиною 2ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначено, що лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

З вищевикладеного вбачається, що чинним законодавством не передбачено лізинговий платіж, повязаний з укладенням самого договору.

Відповідно до п.п. 2 ч. 6ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача, договір може бути визнаний недійсним в цілому.

Крім того, п.п. 8.2, 8.3 договору погоджена сторонами вартість предмета лізингу, однак лише на момент укладення договору /22828, 13 доларів США/. За умовами договору, вона може бути змінена, в залежності від зміни обмінного курсу долара США до української гривні або у разі зміни відпускної ціни транспортного засобу у продавця, що у свою чергу відповідно до п. 13 ч. 3ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» також є ознакою несправедливої угоди, а саме визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю /виконавцю, виробнику/ можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору.

За таких обставин, договір фінансового лізингу №001195 є несправедливим, порушує принципи добросовісності, умови якого призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов"язків сторін та завдають шкоди споживачеві. Відповідно до ч.1ст. 18 ЗУ «про захист прав споживачів»продавець /виконавець, виробник/ не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Враховуючи положення пп.2 ч.6ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»визнання цих положень договору недійсними зумовлює зміну інших положень договору, а тому оспорюваний договір може бути визнаний недійсним у цілому із застосуванням наслідків недійсності правочину.

Згідно з ч. 1ст. 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою, шостоюстатті 203 ЦК України.

Відповідно до ч.1ст. 203 ЦК Українизміст правочину не може суперечитиЦК України, іншим актам цивільного судочинства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1ст. 216 ЦК Українивстановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна зі сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі усе, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідност. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілий або двозначний спосіб, інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Порушення цієї норми Закону полягає в тому, що при укладенні з позивачем договору фінансового лізингу відповідач завуалював призначення першого адміністративного платежу в розмірі 60 000 грн. під виглядом платежу за договором, який за умовами договору не повертається в жодному випадку та є платою за укладення самого договору.

Окрім наведеного, дії відповідача суперечать ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка проголошує: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Отже, відмова позивачу в поверненні сплачених позивачем коштів на підставах, не передбачених законом, позбавляє його права власності на сплачені кошти та прямим чином порушують статтю 1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до ст. 26, ч. 1 ст. 27 Віденської Конвенції 1986 року «Про право міжнародних договорів»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,ст. 10 ЦК Українита ст. ЗЗакону України «Про захист прав споживачів». Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод та практика ЄСПЛ є частиною національного законодавства та застосовується судами при розгляді справ як джерело права.

На підставі наведеного, слід визнати недійсним договір № 00195 фінансового лізингу від 01 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Лізингова компанія"Ваш Авто" та стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп.

Відповідно дост. 88 ЦПК Українисуд присуджує до стягнення з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі 600 гривень.

На підставі ст.ст. 215, 216, 806 ЦК України, ст. ст. 18, 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 1, 3, 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України суд,

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № 00195 фінансового лізингу від 01 грудня2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Лізингова компанія"Ваш Авто".

Стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто"( код ЄДРПОУ 26004482354) на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" в дохід держави 600 грн. судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене через Коломийський міськрайонний суд до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Обідняк В. Д.