Ухвала суду № 58104591, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/41997/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Стародуба О.П.,

Швеця В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Бориспільського міськрайонного центру зайнятості (далі - Центр зайнятості) до Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" (далі - ДП «Зал офіційних делегацій») про стягнення допомоги по безробіттю,

за касаційною скаргою Бориспільського міськрайонного центру зайнятості на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року Центр зайнятості звернувся до суду з позовом, в якому просив: стягнути з Державного підприємства "Зал офіційних делегацій" кошти в розмірі 46547 грн 24 коп. у зв'язку з поновленням на роботі семи працівників.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2015 року задоволено позов задоволено. Стягнуто з ДП «Зал офіційних делегацій» на користь Центру зайнятості кошти у розмірі 46547 грн 24 коп.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 працювали у ДП «Зал офіційних делегацій» та були звільнені з роботи на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

15 січня 2015 року ОСОБА_4, ОСОБА_5 звернулись до Бориспільського міськрайонного центру зайнятості, а 17 лютого 2015 року - ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, із заявами про надання статусу безробітного, Відповідно до наказу позивача від 15 січня 2015 року №НТ150115 ОСОБА_4, ОСОБА_5 надано статус безробітного, наказом від 22 січня 2015 року №НТ150122 призначено виплату допомоги по безробіттю.

Відповідно до наказу центру зайнятості від 17 лютого 2015 року №НТ150217 ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8 надано статус безробітного та на підставі наказу від 24 лютого 2015 року №НТ150224 призначено виплату допомоги по безробіттю.

Наказом позивача від 12 березня 2015 року №НТ 15032 ОСОБА_9 надано статус безробітного, відповідно до наказу від 19 березня 2015 року №НТ150319 призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 1 квітня 2015 року у справі №359/148/15-ц закрито провадження у справі та визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ДП «Зал офіційних делегацій», за якими ОСОБА_4, ОСОБА_5 погоджуються на поновлення на посаді робітників відділу господарського забезпечння ДП «Зал офіційних делегацій», відповідач зобов'яний здійснити всі необхідні дії для поновлення позивачів. Позивачі відмовились від вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Згідно ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 березня 2015 року у справі №359/1934/15-ц закрито провадження у справі та визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_3 та ДП «Зал офіційних делегацій», за якою ОСОБА_3 відмовилась від вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відповідач визнає вимогу позивача про поновлення на роботі та зобов'язаний здійснити всі необхідні дії поновлення ОСОБА_3 на посаді прибиральниці ДП «Зал офіційних делегацій».

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 квітня 2015 року у справі №359/1931/15-ц закрито провадження у справі та затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_6 та ДП «Зал офіційних делегацій», за якою позивач відмовилась від вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відповідач зобов'язаний здійснити всі необхідні дії для поновлення ОСОБА_6 на посаді агента ДП «Зал офіційних делегацій»,

Відповідно до ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2015 року у справі №359/1919/15-ц закрито провадження у справі та визнано мирову угоду, за якою ОСОБА_7 відмовилась від вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відповідач зобов'язаний здійснити всі дії спрямовані на поновлення її на посаді агента ДП «Зал офіційних делегацій».

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 2 квітня 2015 року у справі №359/1926/15-ц закрито провадження у справі та визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_8 та ДП «Зал офіційних делегацій», за якою позивач відмовилась від від вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відповідач зобов'язаний здійснити всі дії спрямовані на її поновлення на посаді диспетчера відділу з організації обслуговування авіаперевезень ДП «Зал офіційних перевезень».

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2015 року у справі №359/2227/15-ц закрито провадження у справі та визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_9 та ДП «Зал офіційних делегацій»: позивач відмовилась від вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відповідач зобов'язаний здійснити всі необхідні дії для поновлення ОСОБА_9 на посаді агента з організації обслуговування авіаперевезень ДП «Зал офіційних делегацій».

Наказами ДП «Зал офіційних делегацій» від 1 квітня 2015 року №132/к та №134/к поновлено на роботі ОСОБА_4 з 17 грудня 2014 року, ОСОБА_5 з 7 грудня 2014 року, наказами від 27 березня 2015 року №124/к, від 2 квітня 2015 року №140/к, 10 квітня 2015 року №153/к, 10 квітня 2015 року №154/к, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 поновлено на роботі з 24 січня 2015 року, наказом від 28 квітня 2015 року №163/к ОСОБА_9 поновлено на роботі з 12 лютого 2015 року.

Згідно наказів центру зайнятості від 2 квітня 2015 року №НТ150402, від 1 квітня 2015 року №НТ150401, від 30 березня 2015 року №НТ150330, від 3 квітня 2015 року №НТ150403, від 15 квітня 2015 року №НТ150415, від 16 квітня 2015 року №НТ150416, від 30 квітня 2015 року №НТ150430 ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 припинено виплату допомоги по безробіттю.

ОСОБА_4 отримала допомогу по безробіттю в розмірі 9289 грн 85 коп, ОСОБА_5 - 8956 грн 57 коп, ОСОБА_3 - 3180 грн 16 коп, ОСОБА_6- 5909 грн 27 коп, ОСОБА_7 за період - 6067 грн 18 коп., ОСОБА_8 - 7240 грн 14 коп, ОСОБА_9 - 5904 грн 07 коп.

Бориспільський міськрайонний центр зайнятості звернувся до ДП «Зал офіційних делегацій» про стягнення сум забезпечення, виплаченого за період надання статусу безробітних в розмірі 46547 грн 24 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що поновлючи працівників на роботі, відповідач фактично погодився з вимогами працівників про їх незаконне звільнення, у зв'язку з чим суми коштів у вигляді сплаченої допомоги по безробіттю мають бути стягненні з роботодавця, винного у незаконному звільненні працівників.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суми виплаченої допомоги по безробіттю не підлягають поверненню роботодавцем, оскільки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 поновлено на роботі не за рішенням суду, а за угодою сторін. Крім того, суд вказує, що порушень при звільненні працівників та вини відповідача не було встановлено та доведено рішеннями суду.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року №1533-III (далі - Закон №1533-ІІІ).

Відповідно до частини першої статті 22 Закону №1533-ІІІ право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Частиною першою статті 31 вказаного Закону встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: 1) працевлаштування безробітного; 2) поновлення безробітного на роботі за рішенням суду; 3) вступу до навчального закладу на навчання з відривом від виробництва; 4) відрахування із навчального закладу; 5) призову на строкову військову або альтернативну (невійськову) службу; 6) набрання законної сили вироком суду про позбавлення волі безробітного або направлення його за рішенням суду на примусове лікування; 7) призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку; 8) призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості; 9) подання письмової заяви про бажання здійснювати догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 10) подання письмової заяви про відмову від послуг державної служби зайнятості; 11) зміни місця проживання; 12) закінчення строку їх виплати; 13) зняття з обліку за невідвідування без поважних причин державної служби зайнятості 30 і більше календарних днів; 14) відмови безробітного від двох пропозицій підходящої роботи або від двох пропозицій проходження професійної підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості, у тому числі осіб, які вперше шукають роботу та не мають професії (спеціальності); 15) відмови від роботи за спеціальністю, професією, набутою після професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації за направленням державної служби зайнятості; 16) смерті безробітного.

Згідно з частиною четвертої статті 35 Закону №1533-ІІІ із роботодавця утримуються: сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду; незаконно виплачена безробітному сума забезпечення у разі неповідомлення про його прийняття на роботу; незаконно отримана сума допомоги по частковому безробіттю.

Статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України, мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову.

У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.

Так, судами встановлено, що ухвалами Бориспільського міськрайонного суду Київської області закрито провадження у справах та визнано мирові угоди між ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ДП «Зал офіційних делегацій» відповідно до яких відповідач зобов'язувався здійснити всі необхідні дії для поновлення на роботі, а позивачі відмовлялись від вимог про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, тобто врегулювали спірні відносини у позасудовому порядку шляхом примирення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки частиною четвертою статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не передбачено відповідальності роботодавця у разі добровільного поновлення на роботі працівника.

Згідно з частиною першою статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И ЛА:

Касаційну скаргу Бориспільського міськрайонного центру зайнятості залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

О.П. Стародуб

В.В. Швець