ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2016 року м. Київ К/800/16564/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: Шведа Е.Ю.,
суддів: Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за
касаційною скаргою Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року
у справі № 826/170/15
за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3
до Головного управління юстиції у м. Києві в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гриценко Л.Л.
про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Головного управління юстиції у м. Києві в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві, Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гриценко Л.Л., в якому просили:
- визнати протиправними рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гриценко Л.Л. №17399525 від 21 листопада 2014, рішення № 17871949 від 10 грудня 2014 року, рішення № 18132131 від 18 грудня 2014 року про відмову у державній реєстрації права власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 1/36 частину жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1;
- зобов'язати Головне управління юстиції у місті Києві в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на 1/36 частину жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1;
- зобов'язати Головне управління юстиції у місті Києві в особі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на 1/36 частину жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гриценко Л.Л. № 17871949 від 10 грудня 2014 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень;
- визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гриценко Л.Л №18132131 від 18 грудня 2014 року про відмову у державній реєстрації права власності;
- зобов'язано Головне управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби зареєструвати за ОСОБА_2 право власності на 1/36 частину жилого будинку по АДРЕСА_1;
- зобов'язано Головне управління юстиції у місті Києві в особі відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на 1/36 частину жилого будинку по АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Касаційна скарга мотивована тим, що заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна. В поданому позивачами, після зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, технічному паспорті допоміжні (нежитлові) приміщення об'єкту нерухомого майна значаться як самовільні і потребують введення в експлуатацію. Оскільки в технічному паспорті відсутня позначка щодо змін (введення об'єкту в експлуатацію), проте наявна відмітка про самочинне будівництво, а державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його в експлуатацію, відповідач вважає правомірною відмову в здійсненні реєстраційних дій.
В запереченнях, що надійшли на адресу суду, позивачі не погоджуються з касаційною скаргою, просять відхилити її, рішення судів - залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України.
Судами встановлено, зокрема, що Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 25 вересня 2014 року, зокрема, визнано за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на 1/36 частину жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом на 1/36 частину жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. Зазначене рішення набрало законної сили 25 вересня 2014 року.
У рішенні Апеляційного суду міста Києва від 25 вересня 2014 року зазначено про технічні характерники об'єкту нерухомого майна: «жилий будинок з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку дерев'яного, жилою площею - 33,70 кв.м., загальною площею - 43,70 кв.м., зазначений в плані під літерою «А», надвірні будівлі та споруди: сарай погребом під літерою «Б», навіс під літерою «Н», вбиральня під літерою «Ж», спорудження під № 1-3, № 1».
Позивачі звернулися до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Головного управління юстиції у місті Києві із заявою про державну реєстрацію права власності 1/36 частини жилого будинку з надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. Крім того, державному реєстратору подано, зокрема, рішення Апеляційного суду міста Києва від 25 вересня 2014 року, витяг № 30341623, згідно з яким зареєстровано припинення обтяження нерухомого майна на підставі ухвали Подільського районного суду місті Києва від 23 грудня 2013 року про скасування арешту на оберт нерухомого майна.
За наслідком розгляду вказаної заяви, прийнятої 04 грудня 2014 року за реєстраційним номером № 9248241 державним реєстратором прав на нерухоме майно Гриценко Л.Л. 10 грудня 2014 року прийнято рішення № 17871949 про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їхобтяжень. Вказаним рішенням запропоновано позивачам надати технічний паспорт на об'єкт нерухомо майна, оскількиподані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Після подання позивачами технічного паспорту на об'єкт нерухомого майна від 04 квітня 1986 року, державним реєстратором прав на нерухоме майно Гриценко Л.Л. 18 грудня 2014 року прийнято рішення № 18132131 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, оскільки заявником подано технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна з відміткою про самочинне будівництво, а державна реєстрації на об'єкт, що заявлений до реєстрації, проводиться після прийняття його в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
Позивач, вважаючи зазначені рішення державного реєстратора протиправним, звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправними рішень та зобов'язання вчинити дії.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачі подали державному реєстратору всі документи, необхідні для реєстрації права власності на підставі рішення суду. У державного реєстратора не було передбачених законом підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно.
Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками судів, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:
1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
4) внесення записів до Державного реєстру прав;
5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Ч. 1 ст. 24 вказаного закону передбачено випадки відмови у держаній реєстрації прав та їх обтяжень.
При цьому, ч. 4 зазначеної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюється Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (далі - Порядок реєстрації; в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
П. 8 Порядку реєстрації передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.
За змістом п. 10 Порядку реєстрації заявник під час подання заяви особисто пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу.
У разі подання заяви уповноваженою особою органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що зазначений в абзацах другому - четвертому цього пункту, пред'являється документ, що підтверджує її повноваження.
Згідно з п. 13 Порядку реєстрації заявник подає разом із заявою органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.
Абз. 1 п. 36 Порядку реєстрації передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.
Таким документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, серед інших, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, відповідно до пп. 10 п. 37 Порядку реєстрації.
Як встановлено судами, передбачені Порядком реєстрації документи подані державному реєстратору позивачами, тому державний реєстратор не мав підстав відмовляти в державній реєстрації заявлених прав.
При цьому суд касаційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача щодо здійснення самочинного будівництва об'єкту нерухомого майна, наслідком чого є необхідність введення його в експлуатацію та відповідно заміну технічного паспорту, як на підставу правомірності відмови державного реєстратора вчинити реєстраційні дії, з огляду на те, що державний реєстратор зобов'язаний був здійснити реєстраційні дії на підставі рішення суду, яке набрало законної сили та є обов'язковим до виконання, відповідно до конституційного принципу, закріпленого в ч. 5 ст. 124 Конституції України та ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
З наведених підстав, а також з підстав наявності у рішенні Апеляційного суду міста Києва від 25 вересня 2014 року технічних характерник об'єкту нерухомого майна суд відхиляє доводи відповідача про їх відсутність з посиланням на п. 42 Порядку реєстрації, відповідно до якої для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання протиправними та скасування рішень Державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві Гриценко Л.Л. № 17871949 від 10 грудня 2014 року про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та № 18132131 від 18 грудня 2014 року про відмову у державній реєстрації права власності, зобов'язавши відповідача вчинити відповідні реєстраційні дії.
З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
у х в а л и в:
Касаційну скаргу Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві відхилити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Судове рішення № 58104416, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України) було прийнято 26.05.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 826/170/15. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: