Постанова № 58104258, 02.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2016 року 09:00 №826/2325/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ТП ВІЖН Україна»

до

Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління ДФС у місті Києві

про

скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТП ВІЖН Україна» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.09.2013 №0004282201 та від 27.09.2013 №0004292201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.11.2015 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ТП ВІЖН Україна» задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.04.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.09.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на підставі хибних висновків акта перевірки від 16.09.2013 №199/1-22-01-37716600, необґрунтовано прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.09.2013 №0004282201 та від 27.09.2013 №0004292201.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 16.09.2013 №199/1-22-01-37716600 та, відповідно, податкових повідомлень-рішень від 27.09.2013 №0004282201 та від 27.09.2013 №0004292201.

У судовому засіданні, суд протокольною ухвалою замінив відповідача - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Голосіївському районі головного управління ДФС у місті Києві.

В судовому засіданні сторони подали клопотання про розгляд справи без їхньої участі, а тому суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Посадовими особами Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «ТП ВІЖН Україна» з питань перевірки податкового законодавства з податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.03.2013.

Перевіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «ТП ВІЖН Україна» пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 1 квартал 2013 рік у сумі 314 860,00 грн. та завищення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування у сумі 4 313 803,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Міндоходів у місті Києві складено акт від 16.09.2013 №199/1-22-01-37716600 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 27.09.2013 №0004282201, яким зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 4 313 803,00 грн.;

від 27.09.2013 №0004292201, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 393 575,00 грн., у тому числі: 314 860,00 грн. – основний платіж, 78 715,00 грн. – штрафні санкції.

Не погоджуючись із прийнятим відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями від 27.09.2013 №0004282201 та від 27.09.2013 №0004292201, товариство з обмеженою відповідальністю «ТП ВІЖН Україна» звернулось до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи видно, що між товариством з обмеженою відповідальністю «ТП ВІЖН Україна» (постачальником) та товариствами з обмеженою відповідальністю «Інвестком», «Нейрон», «Технополіс-1», «МТІ», «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», «Техно-Стандарт», «Тріумфальна Арка» (покупцями) були укладені типові угоди від 17.05.2012 №Б2012/10, від 02.04.2012 №Б2012/15, від 02.04.2012 №02/04, від 02.04.2012 №Б2012/08, від 02.04.2012 №Б2012/07, від 02.04.2012 №Б2012/06, від 02.04.2012 №Б2012/03 про здійснення мотиваційних виплат (бонусів) по договорам поставок.

Відповідно до умов вказаних угод, товариство з обмеженою відповідальністю «ТП ВІЖН Україна» (постачальник) – зацікавлений у збільшенні обсягу збуту товарів, що постачаються покупцю за договорами поставок, а тому постачальник погоджується сплачувати мотиваційні виплати (бонуси) за надання покупцем постачальнику однієї або декілька послуг, які останній використовує для провадження власної господарської діяльності: досягнення встановленого постачальником обсягу закупівлі товарів, відвантаження погодженого асортименту товарів.

Після досягнення результату щодо обсягу та/або асортименту закупівель покупцем товарів у постачальника, покупець направляє постачальнику акт приймання-передачі послуг з розрахунком мотиваційної виплати (бонусу). Сума мотиваційної виплати (бонусу) оплачується постачальником в безготівковій формі.

Матеріали справи містять копії зазначених угод, додатків до угод із зазначеними рекомендованими обсягами закупівель, асортиментом закупівлі та процент бонусів, який має складати за відповідний товар, актів приймання-передачі послуг, виписок по рахунку про здійснення мотиваційних виплат.

Висновки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління ДФС у місті Києві про завищення позивачем від’ємного значення об’єкту оподаткування податком на прибуток за спірними господарськими операціями ґрунтуються на тому, що у відповідності до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України до витрат, які пов'язані зі здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу.

В даному випадку, на переконання контролюючого органу, позивачем було віднесено до складу валових витрат за 1 квартал 2013 року витрати, які фактично не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення, зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Абзацами «г» та «з» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, а також інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з підпунктами 14.1.108 пунктами. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.

Правова позиція Державної податкової служби України з цього приводу викладена в Узагальнюючій податковій консультації щодо віднесення витрат на оплату маркетингових та рекламних послуг до складу витрат, затвердженій наказом Державної податкової служби України від 15.02.2012 №123, в якій вказано, що до маркетингових послуг належать, у тому числі послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Рекламні та маркетингові послуги можуть, зокрема, оплачуватись та проводитись за ініціативи власника торговельної марки, виробника продукції, дистриб’ютора торговельної мережі. При цьому витрати на маркетингові та рекламні послуги несе безпосередньо замовник цих послуг.

Методом просування товарів постачальника на ринку є сплата мотиваційних виплат (премій, бонусів, інших заохочень) на користь третіх осіб (організацій, які придбавають товари у постачальника та здійснюють їх збут (дистриб'ютори)).

Такі виплати є винагородою за досягнення певних економічних показників третіми особами (дистриб'юторами) у межах своєї основної діяльності. Досягнення таких показників обґрунтовано сприяє пожвавленню збуту товарів постачальника, стимулює просування товарів у каналах дистрибуції. Такі мотиваційні виплати включаються до витрат на збут.

Оскільки мотиваційні виплати спрямовуються на стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), такі витрати можуть бути віднесені до маркетингових послуг.

Якщо в договорі поставки або в договорі комісії між виробником (імпортером) або власником торгової марки та продавцем (дистриб’ютором або роздрібним торгівцем) передбачена оплата рекламних, маркетингових послуг, у тому числі мотиваційних виплат, до складу витрат виробника (імпортера) або власника торгової марки, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, включаються витрати, понесені виробником (імпортером) або власником торгової марки на оплату таких послуг та виплат на користь дистриб’юторів або роздрібних торгівців, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 139.1.13 пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 53.1 статті 53 Податкового кодексу України, не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до узагальнюючої податкової консультації.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Київського апеляційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 11.06.2015 №826/4015/15, Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 №876/2594/16 та Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 08.12.2015 №К/800/30268/15.

Ознайомившись зі змістом вищезазначених угод, суд встановив, що вони були укладені з метою виконання підпункту 2.5 пункту 2 договорів поставок укладених товариством з обмеженою відповідальністю «ТП ВІЖН Україна» (постачальником) з товариствами з обмеженою відповідальністю «Інвестком», «Нейрон», «Технополіс-1», «МТІ», «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», «Техно-Стандарт», «Тріумфальна Арка» від 17.05.2012 №2012/10, від 02.04.2012 №2012/15, від 05.03.2012 №2012/09, від 02.04.2012 №2012/08, від 02.04.2012 №2012/07, від 02.04.2012 №2012/06, від 02.04.2012 №2012/03 на поставку товару.

Згідно підпункту 2.5 пункту 2 зазначених договорів поставок, сторони також можуть погодити виплату покупцеві премій за досягнення погодженого сторонами результату щодо обсягу закупівель покупцем товарів. Умови, розмір та порядок надання премій визначаються окремою угодою між сторонами.

Суд наголошує, що контролюючим органом не ставилась під сумнів реальність здійснення господарських операцій за договорами поставок від 17.05.2012 №2012/10, від 02.04.2012 №2012/15, від 05.03.2012 №2012/09, від 02.04.2012 №2012/08, від 02.04.2012 №2012/07, від 02.04.2012 №2012/06, від 02.04.2012 №2012/03, на підставі яких були укладені спірні угоди від 17.05.2012 №Б2012/10, від 02.04.2012 №Б2012/15, від 02.04.2012 №02/04, від 02.04.2012 №Б2012/08, від 02.04.2012 №Б2012/07, від 02.04.2012 №Б2012/06, від 02.04.2012 №Б2012/03 про здійснення мотиваційних виплат (бонусів) по договорам поставок, ні під час перевірки, ні під час судового розгляду.

Матеріали справи містять копії зазначених договорів поставок із іншими необхідними первинними документами, які підтверджують фактичний рух товарів від постачальника - товариства з обмеженою відповідальністю «ТП ВІЖН Україна» на користь покупців: товариств з обмеженою відповідальністю «Інвестком», «Нейрон», «Технополіс-1», «МТІ», «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», «Техно-Стандарт», «Тріумфальна Арка», що є підтвердженням належного набуття права на отримання мотиваційних виплат від позивача за відповідними угодами.

Також, між товариством з обмеженою відповідальністю «ТП ВІЖН Україна» (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Топаз-сервіс» (виконавець) був укладений договір про надання послуг (сервісне обслуговування товарів) від 02.04.2012 №UA_CC_002, відповідно до якого виконавець переймає на себе зобов'язання за винагороду і за дорученням замовника здійснювати від свого імені дії з організації сервісного обслуговування товару із залученням третіх осіб (сервісних центрів), а також здійснювати сервісне обслуговування товару власними силами.

Згідно умов договору про надання послуг (сервісне обслуговування товарів) від 02.04.2012 №UA_CC_002 розцінки залучених Сервісних центрів повинні становити 72% (сімдесят два) від розцінок, які наведені у Додатку 1. Інформація про місцезнаходження Сервісних центрів доводиться до Покупців через Інформаційний центр, телефон якого вказаний в гарантійному талоні або в інструкції з експлуатації на Товар. З метою виконання цього Договору Виконавець зобов'язався зробити наступні, але не обмежуючись лише ними, дії: організувати гарантійне обслуговування за умови дотримання правил зберігання, транспортування і експлуатації товару покупцями. При цьому гарантійне обслуговування здійснюється виконавцем без стягування плати з покупця, згідно з умовами гарантійного обслуговування, встановленими для даного товару і вказаними у гарантійному талоні, що додається до даного товару; організувати післягарантійне обслуговування товару після закінчення гарантійного терміну за відповідними цінами. При цьому обслуговування здійснюється виконавцем і повністю оплачується покупцем; організувати технічну перевірку і оформлення документів для заміни товару, описаного в Додатку 3 до цього Договору; проводити дослідження про характер поломок товару; здійснювати реалізацію аксесуарів, запасних частин по заявках Сервісних центрів; здійснювати інші дії відповідно до умов цього Договору і Додатків до нього.

Згідно з пунктів 6.1 - 6.3 вказаного договору, для компенсації витрат на сервісне обслуговування Виконавець зобов'язався готувати звіти про проведену роботу кожен тиждень. Звіти складаються у електронному вигляді погодженого сторонами формату. Вони надаються Замовнику для перевірки кожний понеділок, через неділю після звітного періоду. Замовник повідомляє Виконавцю результати перевірки звіту протягом 3 робочих днів з дати отримання звіту. Виконавець виставляє рахунок Замовнику протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від Замовника результату перевірки останнього тижневого звіту місяця.

На підтвердження виконання договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії: звітів про виконання гарантійного обслуговування товару згідно договору від 02.04.2012 №UA_CC_002, додатку №1 вартість послуг ремонту, додатку №2 категорії товару і їх основні характеристики, додатку №3 інструкції і умови гарантійного обслуговування і заміни товару, додатку №4 показники оцінки якості роботи виконавця (сервісних центрів), додатку №5 укладання угод із Сервісними центрами, додатку №6 контактна інформація, виписок по рахунку про оплату за отримані послуги, рахунків на оплату, актів прийому-передачі наданих послуг, книги обліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування).

З акта перевірки від 16.09.2013 №199/1-22-01-37716600 видно, що контролюючий орган посилається на те, що в актах виконаних робіт не зазначено перелік контрагентів, яким фактично надавались послуги по гарантійному обслуговуванню та не зазначено перелік товарів, на які фактично надавались послуги по гарантійному обслуговуванню, що на думку контролюючого органу унеможливлює встановити зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податків.

Проте суд не погоджується із вказаними твердженнями, виходячи з наступного.

Вiдповiдно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звiтнiсть в Україні» власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керiвництво підприємством, повинен забезпечити фіксування фактів здійснення всiх господарських операцiй у первинних документах, які мають містити визначені Законом обов’язкові реквізити.

В силу пункту 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 24.05.95 №88 первинні документи складаються на бланках типових i спецiалiзованих форм, затверджених вiдповiдним органом державної влади.

При цьому жодним нормативно-правовим актом не затверджено форми бланку акта надання послуг, крім законодавчо встановленого мiнiмуму обов’язкових реквiзитiв, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звiтнiсть в Україні» — назва документа (форми), дата i мiсце складання, назва підприємства, вiд iменi якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, вiдповiдальних за здійснення господарської операції i правильність її оформлення, особистий підпис або iншi дані, що дають змогу iдентифiкувати особу, яка брала участь у здiйсненнi господарської операції.

Отже, незначні недоліки в заповненні актів, носять оціночний характер та не є підставою для висновку про позбавленні юридичної сили i доказовості зазначеного первинного документа щодо наданих позивачу послуг.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 18.11.2014 №К/800/41442/14.

Ознайомившись з актами прийому-передачі наданих послуг суд встановив, що в них дійсно не зазначений перелік контрагентів, яким фактично надавались послуги по гарантійному обслуговуванню. Однак, необхідно зазначити, що акти складалися не між позивачем і покупцями його товару, а між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Топаз-сервіс», яке по договору від 02.04.2012 №UA_CC_002 є виконавцем та вчиняє дії з організації Сервісного обслуговування, а тому перелік покупців, які замовляли сервісне обслуговуване не повинен бути відображеним в зазначених актах.

Щодо саме переліку покупців, що отримали гарантійну заміну товарів або послуги з гарантійного ремонту (обслуговування), то він чітко відображений в книзі обліку товариства з обмеженою відповідальністю «ТП ВІЖН Україна», копія якої міститься в матеріалах справи.

Так само, перелік товарів, на які фактично надавались послуги по гарантійному обслуговуванню відображений в звітах про виконання гарантійного обслуговування товару, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших встановлених документів.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

При визначенні правомірності віднесення сум до валових витрат такі суми повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими платіжними документами, обов'язковість яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що спірні господарські операції позивача документально підтверджені та мали реальний характер.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 27.09.2013 №0004282201 та від 27.09.2013 №0004292201 підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 2-7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТП ВІЖН Україна» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління ДФС у місті Києві від 27.09.2013 №0004282201 та від 27.09.2013 №0004292201.

3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТП ВІЖН Україна» (код ЄДРПОУ 37716600) судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський