Ухвала суду № 58103976, 23.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року м. Київ К/800/15324/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року

у справі № 821/1944/14

за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сила»

про стягнення коштів з рахунків боржника у банках, що його обслуговують та коштів за рахунок готівки, в рахунок погашення податкового боргу,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сила» про стягнення коштів з рахунків боржника у банках, що його обслуговують та коштів за рахунок готівки, в рахунок погашення податкового боргу.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року позов задоволено повністю. Стягнуто кошти з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сила» у банках, що його обслуговують, та кошти за рахунок готівки у сумі 80 325, 00 грн. в рахунок погашення податкового боргу по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, норм регулювання, обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг до державного бюджету.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 19.06.2014 року скасовано та ухвалено нову постанову. Відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Згідно із пунктом 1 частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням про застосування штрафних санкцій від 21.12.2009 року № 0013832307 до ТОВ «Агро-Сила» застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 80 325, 00 грн. за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 06.11.2013 року у справі № 2-а-1891/10/2170 в задоволенні позову ТОВ «Агро-Сила» про скасування рішення від 21.12.2009 року № 0013832307 відмовлено.

У зв'язку із несплатою даного грошового зобов'язання податковим органом виставлено податкову вимогу від 12.12.2013 року № 215-22, правомірність якої встановлена постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 року у справі № 821/2454/14, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 року.

Підставою для звернення до суду податкового органу із позовом про стягнення коштів стало те, що вжиті заходи не привели до погашення заборгованості.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що норми закону щодо направлення податкової вимоги платнику податків позивачем дотримані.

Суд апеляційної інстанції з даними висновками не погодився та зазначив про передчасність звернення податкового органу до суду з відповідним позовом, оскільки встановив, що податкова вимога є такою, що не вручена платнику податків.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

В силу п.п. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким, чином контролюючий орган має право на звернення до суду з позовом про стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що податкова вимога від 12.12.2013 року № 215-22 була надіслана ТОВ «Агро-Сила» 23.12.2013 року та повернута податковому органу 30.12.2013 року з відміткою пошти про те, що, адресат вибув.

Причиною повернення податкової вимоги без її вручення адресату є помилка в адресі місцезнаходження платника податків, допущена контролюючим органом, оскільки відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням ТОВ «Агро-Сила» є: 73000, місто Херсон, вулиця Кірова, будинок 24, офіс 902-А, в той час як податкова вимога була надіслана контролюючим органом за адресою: 73000, м. Херсон, вул. Кірова, 24, к. 902.

В силу п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що податкову вимогу платнику податків було направлено за його місцезнаходженням не відповідають матеріалам справи.

Доводи касаційної скарги про те, що правомірність направлення податкової вимоги від 12.12.2013 року № 215-22 була предметом розгляду справи № 821/2454/14, за результатами якої постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.08.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Сила» про скасування податкової вимоги від 12.12.2013 року № 215-22, скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 12.12.2013 року, визнання протиправною бездіяльності відповідача з ненадання ТОВ «Агро-Сила» рішення від 12.12.2013 року № 39 про опис майна залишено без задоволення, є безпідставними.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас передбачене ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги ч.ч. 4-5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

З наявних у матеріалах справи копій судових рішень у справі № 821/2454/14 вбачається, що предметом цього спору була саме правомірність податкової вимоги з огляду на заперечення ТОВ «Агро-Сила» податкового боргу. В свою чергу, обставини щодо допущення контролюючим органом помилки в адресі платника податків та обставини щодо вручення йому цього документа не встановлювалися.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2015 року

у справі № 821/1944/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук