Ухвала суду № 58103834, 02.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" червня 2016 р. м. Київ К/9991/60063/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве» на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 по справі № 2а-394/10/0370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариством до суду заявлений позов про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 15.01.2010 № 0000132399/0 в частині визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток в розмірі 57 946,00 грн. основного платежу та 28 973,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2010 позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано в частині оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що чинним законодавством не передбачено, що право нарахування амортизаційних відрахувань на основні фонди, що передані до статутного фонду платника податку, виникає у такого платника з моменту оформлення права власності на передане майно, а отже враховуючи, що нерухоме майно було передано позивачу як внесок до статутного фонду у І кварталі 2008 року, то, відповідно, позивачем цілком правомірно нараховувались амортизаційні відрахування на основні фонди, починаючи саме з ІІ кварталу 2008 року.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що саме з моменту державної реєстрації права власності на внески до статутного фонду Товариства в останнього виникає право власності на нерухоме майно (основні засоби), а відтак, в цілях податкового обліку лише після державної реєстрації права власності можливе введення в експлуатацію та нарахування амортизаційних відрахувань на такі об'єкти.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.06.2009, за результатами якої складено акт від 30.12.2009 №488/2399/20148147 та прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.01.2010 №0000132399/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 103 901,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 42 760,00 грн.

Відповідно до висновків викладених в акті перевірки позивачем порушено вимоги пп. 8.1.2 п. 8.1, пп. 8.3.1, пп. 8.3.2 п. 8.3, пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 103 901,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2008 року на суму 57 946,00 грн. та за ІІ квартал 2009 на суму 45 955,00 грн.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що у І кварталі 2008 року засновками-фізичними особами передано до статутного фонду Товариства нерухоме майно (приміщення), що оформлено актами прийому-передачі, свідоцтво ж про право власності на вказані приміщення оформлено у ІІ кварталі 2008 року, а отже, на думку податкового органу, позивачем безпідставно у ІІ кварталі 2008 року проведено амортизаційні відрахування на основні засоби І групи, що внесені до статутного фонду, що призвело до завищення таких відрахувань на суму 231 784,00 грн.

Так, відповідно до пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.3.1 п. 8.3 ст. 8 вказаного Закону сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду. Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених пунктом 8.6 цієї статті, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

А, згідно з пп. 8.4.1 та пп. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

До придбання основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з включення таких основних фондів та нематеріальних активів до складу статутного фонду такої іншої особи, із подальшим включенням основних фондів до відповідних груп (пп. 8.4.11 п. 8.4 ст. 8 вказаного Закону).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно Протоколів загальних зборів учасників ТОВ «Сальве» від 09.01.2008 № 1 та від 28.02.2008 № 3 фізичними особами до статутного фонду Товариства передано як вклад нерухоме майно, що оформлено актами приймання-передачі нерухомого майна (а.с. 15-18).

Крім того, судами також встановлено, що відповідно до актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, передане до статутного фонду нерухоме майно введено Товариством в експлуатацію у період з 01.03.2008 по 05.03.2008, тобто у І кварталі 2008 року.

Таким чином, враховуючи, що нерухоме майно було передано Товариству у власність як внесок до статутного фонду у І кварталі 2008 року, про що складено відповідні акти прийому-передачі, а фактів невикористання майна у господарській діяльності Товариства при перевірці контролюючим органом не встановлено, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем цілком правомірно нараховувались амортизаційні відрахування на основні фонди, починаючи саме з ІІ кварталу 2008 року.

Твердження контролюючого органу, з якими погодився суд апеляційної інстанції, що саме з моменту державної реєстрації права власності на внески до статутного фонду Товариства в останнього виникає право власності на нерухоме майно (основні засоби), а отже і введення в експлуатацію та нарахування амортизаційних відрахувань на вказані об'єкти можливе лише після державної реєстрації права власності на них, є безпідставним, оскільки чинне податкове законодавство не пов'язує право платника податку на здійснення амортизаційних відрахувань з моментом оформлення права власності на нерухоме майно, що передано до статутного фонду такого платника.

Таким чином, суд першої інстанції застосував норми матеріального та процесуального права та спір у справі вирішив правильно, тому рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення ухвалене судом першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сальве» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.09.2012 по справі № 2а-394/10/0370 скасувати та залишити в силі постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.03.2010.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко