Ухвала суду № 58103831, 24.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року м. Київ К/800/40755/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року, -

у с т а н о в и л а :

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі -УМВС) в якому, з урахуванням змінених позовних вимог, просив: визнати незаконними та скасувати накази начальника УМВС від 14 лютого 2015 року № 30 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності керівництва Каланчацького РВ УМВС» та від 25 лютого 2015 року № 55о/с про звільнення позивача з посади заступника начальника районного відділу - начальника міліції громадської безпеки Каланчацього районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області (далі - посада, спірні накази); поновити його на посаді.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що відповідач не мав правових підстав для видачі спірних наказів, а тому останні не ґрунтуються на вимогах закону, порушують його права, у зв'язку з чим ОСОБА_4 просив про задоволення позову.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року позов задоволено, визнано незаконними та скасовано спірні накази, поновлено ОСОБА_4 на посаді.

Оскаржуваною постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано і в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить ухвалене ним судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що відповідач, видаючи спірні накази, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Зокрема, судами встановлено, що позивач починаючи з жовтня 2013 року проходив службу в органах внутрішніх справ України.

Спірними наказами ОСОБА_4 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з займаної ним посади згідно пункту 6 статті 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Статут).

Підставою для накладення зазначеного дисциплінарного стягнення слугував висновок службового розслідування від 12 лютого 2015 року, складений за результатами службового розслідування про укриття позивачем факту дорожньо - транспортної пригоди (ДТП), яка мала місце 21 грудня 2014 року та розслідування прокуратурою Херсонської області кримінального провадження № 42014230000000267, за вчинення злочину передбаченого частиною 2 статті 190 Кримінального кодексу України.

Вказаним висновком службового розслідування встановлено, що наприкінці грудня до відділу внутрішньої безпеки у Херсонській області Департаменту внутрішньої безпеки Міністерства внутрішніх справ України надійшла інформація про те, що позивач 21 грудня 2014 року приблизно о 16 годині 00 хвилин на 78 км. автодороги «Херсон - Джанкой - Феодосія - Керч» керуючи автомобілем «Jeep Grand Cherokee» д.н.з. НОМЕР_1 скоїв зіткнення із причепом вантажного автомобіля «МАЗ» внаслідок чого він, а також його пасажирка (цивільна особа) отримали тілесні ушкодження після чого ОСОБА_4 на автомобілі швидкої медичної допомоги було доставлено до Каланчацької Центральної районної лікарні з діагнозом «закрита травма грудної клітини, закритий перелом VII - IX ребер зліва, забій органів середостіння». Вказаний факт позивач від керівництва приховав.

За фактом вчинення ОСОБА_4 дорожньо - транспортної пригоди було внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань інформацію про кримінальне провадження № 12014230180000936 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.

У пункті 3 резолютивної частини цього ж висновку встановлено ігнорування позивачем вимог статей 1, 7 Статуту, наказів Міністерства внутрішніх справ України № 81-2007 «Про заходи щодо зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ та попередження надзвичайних подій, пов'язаних із загибеллю й травмуванням особового складу», № 157-2007 «Про додаткові заходи щодо дотримання працівниками органів внутрішніх справ принципів законності, забезпечення прав і свобод громадян» та № 90-2010 «Про стан дисципліни і законності в діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ та заходи щодо його покращення», інших нормативних актів, вчинення дій, які дискредитують звання рядового і начальницького складу Органів внутрішніх справ і негативно впливають на імідж міліції, а також Правил дорожнього руху України, що виразилось у скоєнні ним ДТП та намаганням укриття вказаного факту від керівництва УМВС.

Наведене і стало підставою для накладення на позивача дисциплінарного стягнення спірними наказами.

Так, у відповідності до частини 1 статті 18 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію» (далі - Закон № 565-ХІІ, чинний на час накладення дисциплінарного стягнення на позивача) порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведеної норми Закону № 565-ХІІ постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення).

В свою чергу, згідно з пунктом 23 Положення особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Статут.

За визначенням частини 1 статті 1 Статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Дисциплінарним проступком, у розумінні статті 2 Статуту, є невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Обов'язки осіб рядового і начальницького складу визначено статтею 7 Статуту, абзацом 14 якої передбачено, що у разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.

Перелік видів дисциплінарних стягнень наведено у статті 12 Статуту за правилами якої, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарних стягнень як звільнення з посади.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень врегульовано статтею 14 Статуту, за змістом якої з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування, порядок проведення якого встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Водночас, порядок проведення службового розслідування стосовно особи (осіб) рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі надходження до органів та підрозділів внутрішніх справ України, навчальних закладів та науково-дослідних установ системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про вчинення нею (ними) дій, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішення, а також компетенцію структурних підрозділів та посадових осіб органів внутрішніх справ України (далі - ОВС) при його проведення визначає Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджена наказ Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2013 року за № 541/23073 (далі - Інструкція).

Пунктом 1.2 Інструкції дано визначення поняттю службового розслідування, яке є комплексом заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.

Підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Пункт 2.2 встановлює випадки за яких службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником, зокрема, у разі реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення, загибелі або травмування особи РНС, скоєння особою РНС дорожньо-транспортної пригоди, унаслідок якої загинула(и) чи отримала(и) тілесні ушкодження особа (особи) РНС чи цивільні особи.

Як правильно встановлено апеляційним судом на підставі досліджених ним матеріалів справи, позивач порушив службову дисципліну, що виразилось у скоєнні ним ДТП, внаслідок якої травмувався сам ОСОБА_4 та його пасажирка (цивільна особа). Даний факт позивач приховав від керівництва, чим порушив вимоги статті 7 Статуту.

При цьому, накладенню дисциплінарного стягнення передувало службове розслідування, проведене за наявності на те передбачених підстав, в порядку та у строки, встановленими Інструкцією, а визначаючи вид дисциплінарного стягнення було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка позивача (за період служби в ОВС з жовтня 2013 року ОСОБА_4 тричі притягався до дисциплінарної відповідальності) та визнання ним своєї вини (заперечував факт вчинення ним проступку, намагався приховати усі обставини від керівництва), його ставлення до виконання службових обов'язків (за місцем служби характеризується позитивно), рівень кваліфікації тощо.

Що ж стосується доводів позивача про незаконність спірних наказів з огляду на їх видачу в період його тимчасової непрацездатності, колегія суддів зазначає наступне.

Дійсно, як встановлено апеляційним судом і підтверджується матеріалами справи, дослідженими у судовому засіданні під час її розгляду, позивач з 25 лютого по 1 березня 2015 року був тимчасово непрацездатним, тоді як спірний наказ видано 25 лютого 2015 року.

Однак, відповідно до статті 16 Статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Одночасно, згідно з положеннями статті 18 Статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів дійшла висновку, що на осіб рядового і начальницького складу за вчинення порушень службової дисципліни наказ про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади видається з дотриманням строків, передбачених статтею 16 Статуту, у тому числі й щодо осіб, які тимчасово непрацездатні. Подальше виконання такого наказу відповідно до статті 18 Статуту здійснюється після прибуття їх до місця проходження служби.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку стосовно правомірності дій відповідача при видачі ним спірних наказів, які визнані судом законними та такими, що прав позивача не порушують.

З огляду на викладене, рішення суду апеляційної інстанції відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги його висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстав для скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанцій залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Не може бути скасовано правильне і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк

В.В. Тракало