Ухвала суду № 58103811, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" червня 2016 р. м. Київ К/800/1629/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,

за участю представників сторін: від позивача - Свинарьов О.В., Калабухова Н.Г.,

від відповідача - Дашевська Т.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 р.

у справі № 2а-1460/12/1070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Валса»

до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Валса» (далі - позивач, ТОВ «Валса») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Білоцерківська ОДПІ), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 р. № 31/0000010035.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 р., позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 р. № 31/0000010035.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства, а тому просив суд касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень від 13.09.2011 р. № 563, № 609, наказу від 12.09.2011 р. № 870, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та в зв'язку з отриманням постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Зеря К.Ф. по кримінальній справі № 80-0264 та постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Луганській області старшого лейтенанта міліції Шершенькова Д.М. по кримінальній справі № 37/11/9118, посадовими особами Білоцерківської ОДПІ проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Валса» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з векселями, емітентом яких є ТОВ «Хімічні технології», операцій з цінними паперами по договорах купівлі-продажу, в яких стороною виступало ТОВ «Хімічні технології» за період з 01.07.2008 р. по 30.06.2011 р. та з питань правових взаємовідносин з ВАТ «Стаханівський вагонобудівний завод» за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої складено акт від 17.10.2011 р. № 5270/23-2/32944951/213 та встановлено порушення позивачем вимог пункту 3.1 статті 3, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.6.1, 7.6.4 пункту 7.6 статті 7, пункту 10.1 статті 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», статті 134, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137, статті 151, пункту 158.3 статті 158 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 26 097 482 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011 р. № 2213/0000070035, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 35 468 165 грн., з яких 26 097 482 грн. - за основним платежем та 9 370 683 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, Рішенням ДПА в Київській області від 10.01.2012 р. № 34/10/25017/357-12 про результати розгляду первинної скарги, скасовано податкове повідомлення-рішення Білоцерківської ОДПІ від 02.11.2011 р. № 2213/0000070035 в частині застування штрафної санкції в розмірі 9 370 682 грн., а скаргу платника задоволено у відповідній частині.

За вказаних обставин відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.01.2012 р. № 31/0000010035, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 26 097 483 грн., з яких 26 097 482 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 17.10.2011 р. № 5270/23-2/32944951/213, фактичною підставою для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу валових витрат по господарських операціях з векселями, емітентом яких було ТОВ «Хімічні технології», оскільки, за твердженнями відповідача, договори за такими операціями не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків. При цьому податковий орган посилався на матеріали кримінальної справи № 80-264 порушеної, зокрема, за фактом фіктивного підприємництва ТОВ «Хімічні технології» за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для формування витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

При цьому слід зазначити, що й надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення позивачем господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення показника витрат позивача, який, між іншим, безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування, чи спричинили такі господарські операції реальні зміни в майновому стані позивача, не розглянуто належним чином доводи податкового органу та інші докази.

При цьому, в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.12.2012 р. у справі № 2а-1460/12/1070 - скасувати.

Справу № 2а-1460/12/1070 направити на новий судовий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко